Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

«Українська нація є, вона здобула нову ідентичність, нових героїв»

31 грудня, 2015 - 11:54
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.


Герхард ГНАУК, кореспондент газети Die Welt у Варшаві:

1. Цей рік був неспокійним, і мені запам’яталися знімки людей і цілих сімей, що йдуть пішки з Греції в центр Європи, після того як перепливли море. Це нагадує, наприклад, про мільйони німецьких і інших біженців у ХХ столітті, і в той же час це знак майбутнього, анонс того, що ще може статися. І це випробування на міцність Європейського Союзу.

Що стосується України — вибачаюся, що цитую конкурентне видання, але мені запам’яталася велика стаття у focus.ua: «Наші маленькі перемоги.  10 реальних успіхів України, яких добилася країна після Майдану». Ці перемоги є. Про Україну, її державу, ми на Заході півроку тому читали лише негатив, чистий песимізм. А зараз ми бачимо, що це держава, ця нація є, стабілізується, здобула нову ідентичність, нових героїв. А у Путіна криза тільки почалася. Так от: агресор певною мірою покараний, потрапив у спіраль серйозних власних проблем. Але проблема Донбасу все ще чекає рішення, а як буде з Кримом, складно судити.

2. Діти ростуть і починають розуміти, що таке Європа й світ. І запитують: «Тато, а в Україні ще стріляють?» У вересні я був у Києві, дивився Майдан і сказав їм по телефону: «Ні, припинили...» Дай Бог, щоб наступного року зовсім припинили стріляти.

3. Герой? Дві жінки, які зробили великі справи і яким бажаю ще більше успіхів. Це Світлана Алексіевич, дочка України, Білорусі та російської культури», як вона про себе говорить. І Марія Гайдар, помічник губернатора в Одесі. Разом з групою німців ми з нею зустрілися у вересні. На таких жінках тримається світ, зокрема й «русский мир» — у хорошому (не путінському) сенсі слова.

Антигерой? У Польщі 2015 року відбулися дві передвиборні кампанії. Багато їхніх учасників у широкому сенсі політичні сили, змішали з гряззю (втоптали у грязь) усе, що інші в країні побудували за останні 25 років. Результат? Перемога на виборах і небезпечне розгойдування човна.

4. Дуже сильний спогад Помаранчевої революції 2004 року. Другий день революції, вівторок, велика невизначеність, на Майдані поки лише чоловіки, веселі студенти. Великий виступ Юлії Тимошенко на Майдані, потім початок облоги Адміністрації Президента. Того вечора завдяки люб’язній допомозі головного редактора Лариси Івшиної я зміг зустрітися з екс-прем’єром і міністром оборони Євгеном Марчуком. Ми чотири години сиділи до години ночі. Я запитав: «хто переможе?» Євген Кирилович пояснив мені: «Переможе народ, або, швидше, народ плюс ті частини істеблішменту, яким набрид нинішній режим». Почути це у другий вечір протистояння — це вражаюча річ. Звісно, моя газета Die Welt  надрукувала це інтерв’ю.

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments