Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

«На сьогодні вже маю 36 (!) прижиттєвих зображень Івана Мазепи!»

4 січня, 2018 - 14:10

В Україні триває війна на сході, й це є головним викликом для суспільства. На тлі певних позитивних кроків 2017-й запам’ятався, зокрема, «безвізом», частковим покращанням соціально-економічного рівня життя, успіхами на спортивній та культурній аренах; саме антитерористична операція та порушення прав людей в окупованому Криму стали в році, що минає, «маркерами» відчуття того, на яке майбутнє для країни спрямована політична та інтелектуальна еліти.

Традиційно ось уже понад 10 років «День» пропонує нашим читачам разом із нами підбити підсумки року, що минув, і дивитися в наступний. Експерти «Дня» вкотре зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року наші автори, постійні читачі, партнери та експерти відповіли на три запитання, і в такий спосіб сформували «мозаїку» життя країни за 2017-й.

Переконані, вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим рік, що минає, став для вас особливим?

2. Кого вважаєте героєм і антигероєм-2017?

3. 2017-го наша редакція відзначила 15-річчя Бібліотеки «Дня». Яку саме книгу з нашої Бібліотеки Ви б могли відзначити й рекомендувати іншим?


Сергій ПАВЛЕНКО, шеф-редактор історичного журналу «Сіверянський літопис»:

1. Вийшла нарешті у Видавничому домі «КМ Академія» моя книжка «Військо Карла ХІІ на півночі України». Цей 500-сторінковий томик — підсумок моїх багаторічних шукань правди про події 1708 — 1709 років в Україні. Я радий, що все це тепер доступне для загалу… Таке враження, що рік минув на одному диханні. Я знову пірнув з головою в минуле і захопився пошуком прижиттєвих зображень Івана Мазепи… Думав на початку року зробити невеличкий альбомчик — адже натрапив в архіві на унікальні рисунки з портретом гетьмана. Однак тижні минали в такому стрімкому напруженому ритмі, ніби як слідчий брав участь у розслідуванні резонансного інциденту... Здається, все відомо, все описано, вивчено… І раптом розумієш, що це не так: протягом літа-осені «роздобув» ще близько 25 прижиттєвих зображень Івана Мазепи, тож на сьогодні вже маю їх 36. Геть аж наче в тому телесеріалі «Кістки», який дивлюся: окремими частинами приходять до тебе зображення великої історичної постаті, державного мужа, якого Російська імперія намагалася знищити, затоптати, приховати від нас…

2. Героями для мене є ті, хто зараз на передовій. Це люди, які стримують російського агресора-окупанта. Фільм «Кіборги», може, й не ідеальний. Але він дає відчуття того духу українців, які сьогодні боронять нас щодня, щогодини… Я схиляю голову перед їхньою мужністю та відвагою! Антигерой для мене однозначно М. Саакашвілі. Я не можу уявити, наприклад, щоб В. Ющенко поїхав у Білорусь чи Польщу очолювати мітингувальників, бо там йому щось не так. Ну, це якось несолідно… Адже ти був президентом у своїй країні. Так, ти як колишній президент можеш очолювати якийсь інститут, громадську організацію, фонд, давати поради, робити певні резонансні заяви і т. ін. Але ініціювати імпічмент президентові в чужій країні — це абсурд.

3. Мені подобається у вашій журналістській команді те, що живете не лише днем сьогоднішнім. Я знаю багатьох колег, які часто присутні на прес-конференціях, «світяться», але… як їхні статті, розслідування будуть читатися через 20, 30, 50 років? Багатьох це питання не хвилює. Написав. Надрукували. Забули. Статтями-одноденками заповнені шпальти багатьох газет. Комусь сьогодні цікаві «размишлямси» про те, хто був прем’єром, головою адміністрації в 1994 — 1995 рр.? Мабуть, ні. Те, що «День» свої кращі публікації формує у книги, — виразно показує орієнтири головного редактора, команди. Ви не хочете, щоб написане вами забулося.

Намагаюся стежити за історичним блоком публікацій «Дня». Мене важко чимось заінтригувати, однак публікації Ігоря Сюндюкова читаю з неабияким задоволенням. «Корону...» я замовив, щойно зателефонували з чернігівської книгарні «Інтермеццо», що книжку можна забрати. Дякую «Дню» за цей томик, який змушує думати, аналізувати, сумніватися.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments