Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

«Проекти «Дня» – це інтелектуальні цеглинки для розбудови держави»

4 січня, 2018 - 14:03

В Україні триває війна на сході, й це є головним викликом для суспільства. На тлі певних позитивних кроків 2017-й запам’ятався, зокрема, «безвізом», частковим покращанням соціально-економічного рівня життя, успіхами на спортивній та культурній аренах; саме антитерористична операція та порушення прав людей в окупованому Криму стали в році, що минає, «маркерами» відчуття того, на яке майбутнє для країни спрямована політична та інтелектуальна еліти.

Традиційно ось уже понад 10 років «День» пропонує нашим читачам разом із нами підбити підсумки року, що минув, і дивитися в наступний. Експерти «Дня» вкотре зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року наші автори, постійні читачі, партнери та експерти відповіли на три запитання, і в такий спосіб сформували «мозаїку» життя країни за 2017-й.

Переконані, вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим рік, що минає, став для вас особливим?

2. Кого вважаєте героєм і антигероєм-2017?

3. 2017-го наша редакція відзначила 15-річчя Бібліотеки «Дня». Яку саме книгу з нашої Бібліотеки Ви б могли відзначити й рекомендувати іншим?


Світлана МИХАЛЮК, читачка «Дня»:

1. — Я довго думала над цим питанням і зрозуміла, що я мушу написати саме про це. Рік, що минає, на превеликий жаль ознаменувався відходом у Вічність Євгена Грицяка і Любомира Гузара – двох українців, про яких можна без перебільшення сказати, що вони були тими, хто тримали над Україною небо.

З Євгеном Степановичем Грицяком, борцем за свободу і незалежність України з радянським режимом, одним з лідерів Норильського повстання, йогом, цілителем, я мала щастя бути особисто знайомою. Цим знайомством я завдячую «Дню», єдиній газеті, яка написала про Громадські слухання, приурочені до 60-річчя Норильського повстання, які відбулися у травні 2013 року в Києво-Могилянської академії, і на які до Києва, не зважаючи на вік і проблеми зі здоров`ям приїхав Євген Степанович. Після цього майже чотири роки тривало наше з ним листування. За моїм проханням він підписав щонайменше два десятки екземплярів його книги «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання», які є передала в кілька шкіл Києва, своєї малої Батьківщини та через волонтерів надсилала нашим Українським Бійцям на фронт.

Надзвичайно сумно, що такі Величні постаті в історії України відходять у засвіти, і з цим ми нічого не можемо вдіяти.

Але, пам`ятаючи їх, згадуючи їх мудрі слова та шляхетні справи, ми – українці маємо непомильні дороговкази, слідуючи яким, ми стовідсотково не схибимо з дороги.

А ще, і Євген Грицяк, і Блаженніший Любомир Гузар, всім своїм життям дали нам урок, як бути Вільними, Гідними і Відповідальними громадянами своєї Держави. Шануймо і пам`ятаймо…

2. — Дуже складно назвати конкретне прізвище героя. Скоріш за все це сукупний образ, до якого в першу чергу належать всі Українські Військові, Добровольці, Волонтери, які вже четвертий рік на фронті і в тилу захищають Україну і кожного з нас від російських окупантів і їх посібників.

Хоча, ні, все таки про одного героя варто написати. Це молодий хлопець з Дніпра Єгор Гуськов https://www.facebook.com/yehor.huskov, з яким я познайомилася у квітні цього року на акції під Київрадою з вимогою нарешті прийняти Рішення про застосування української мови у сфері обслуговування.

Я була надзвичайно вражена, що Єгор спеціально приїхав з Дніпра, щоб підтримати киян та їх вимоги про захист і поширення використання української мови (sik!) в столиці України. Це в той самий час, як киян на акцію щодо підтримки цього рішення вийшло заледве 150 осіб.

Розговорившись, я дізналася, що Єгор під час Майдану здобував вищу освіту у Великій Британії і там організовував спільноту на підтримку учасників Революції Гідності в Україні.

Потім, не зважаючи на гарні пропозиції про продовження навчання та працевлаштування за кордоном, він повернувся в Україну.

Зараз Єгор Гуськов очолив Дніпровську «Просвіту» і веде активні «бойові» дії на Січеславщині, (яка дуже потерпає від наслідків багаторічного зросійщення) спрямовані на захист, підтримку та розвиток української мови та української ідентичності, особливо серед молоді.

До слова, так сталося, що останню книгу «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання», яка в мене була з особистим автографом Євгена Степановича Грицяка, я подарувала Єгору Гуськову під час тієї акції, і це на мій погляд, є дуже символічним.

Вважаю, що такі приклади щирого, самовідданого та дієвого патріотизму молодих українців надихають та не дозволяють опускати руки.

Антигерой, на превеликий жаль, не один. Пальму першості тримають ті нібито українські ЗМІ, власники, керівний склад, журналісти та ведучі,  яких (Рабінович, Мураєв, Червоненко, Куликов…) свідомо або ж нібито, як вони стверджують, дотримуючись, «стандартів ВВС», насправді ретранслюють в Україні російські месиджі та новини вкупі з російською пропагандою, тим самим, дезінформуючи, деморалізуючи та фрагментуючи українське суспільство, роблячи його неспроможним злагоджено, жорстко та послідовно протидіяти російській військовій агресії.

Коли я готувала ці свої відповіді-роздуми на питання анкети «Дня», до когорти послідовників сумнозвісного Дюрантів, не очікувано долучилися українські журналісти Гліб Головченко, Вікторія Сандуляк, Анна Афанасьєва та Наталія Веляник, що безтурботно подорожували до Відня для участі в антиукраїнській інформаційній провокації під проводом  спілки журналістів Росії. (стаття Наталі Іщенко «Пішаки» в гібридній грі Кремля», «День» № 227-228,  від 16-17 грудня 2017).

На номінацію колективний антигерой заслуговують також представники великої частини українського шоу-бізнесу, яких небезпідставно можна зарахувати до партії такого собі «колективного Зеленського»,  особливо, згадуючи нещодавні баталії  в українському інформпросторі з приводу заборони серіалу «Свати», та заяви самого Зеленського про створення ним партії «Слуга народу». Викликає подив і шок те, як агресивно шанувальники «гумору» «95-кварталу» разом з самими гумористами ігнорували абсолютно виправдані зауваження їх опонентів про неприпустимість жартів над українською державою, її символами, що разом з демонстративною зневагою до  української мови, завдає непоправної шкоди ментальному та моральному здоров`ю українського суспільства.

3. — Пропагуючи цінності класичного Просвітництва в його сучасному варіанті газета «День» своїми видавничими проектами, публіцистичними, історичними, літературознавчими матеріалами, фотовиставкою підштовхує своїх читачів до самопізнання, яке неможливе без пізнання своєї рідної землі – малої Батьківщини, України і світу.

Я вважаю, що кожна книга, яка виходить під маркою «Дня» – це інтелектуальні цеглинки, які допомагають всім нам мурувати міцну, вільну та процвітаючу Українську Державу.

Моя особиста п’ятірка книг з бібліотеки «Дня», які я час від часу перечитую, і які найбільше дарую своїм друзям така: «Україна Іncognita», Джеймс Мейс «Ваші мертві вибрали мене…», «Сила м`якого знака, або повернення Руської правди», «Повернення в Царгород», «Катастрофа і тріумф. Історії українських героїв».

Дякую «Дню», дякую всьому редакційному колективу, дякую Пані Ларисі Івшиній за постійний рух вперед, за добрі і мудрі справи, за відкритість до щирого діалогу з своїм читачем, а через нього з усім українським суспільством.

Бажаю, щоб всі проекти та починання «Дня» за законами синергії творили ауру мудрості і добра на благо і для перемоги України над силами зла!

З повагою, та найліпшими побажаннями з нагоди Різдвяних та Новорічних свят дорогим днівчанам та їх родинам, Світлана Михалюк

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments