Анатолій КІНАХ: Нам треба подолати популізм влади

— Анатолій Кирилович, які основні напрями діяльності свого кабінету ви бачите? Які завдання перед ним стоять у цей складний рік напередодні виборів?

— Пріоритетною метою уряду буде повернути його конституційне значення. Уряд і прем’єр-міністр це, насамперед, державні службовці, котрі організують виконання законів України, Конституції та програми Президента, який переміг на виборах. Дуже важливо, щоб виконавча влада не втратила зворотний зв’язок з парламентом, суспільством, реальною економікою, регіонами. Якщо його немає, то ми позбавляємося можливості вирішувати проблеми системно. Нам треба подолати популізм влади. Деяка частка популізму допустима, особливо в умовах політичної конкуренції на виборах. Але якщо популізмом займається влада, то це неприпустимо. Це, по- перше, деформує реальне бачення проблем у країні, не дає можливості розібратися у справжніх соціальних показниках і, головне, дуже підриває довіру суспільства. Я вже заборонив чиновникам давати однобоку інформацію. Наприклад, з такого-то числа підвищать пенсію. Треба сказати про те, як це вплине на конкурентоздатність і наповнюваність внутрішнього ринку, як це співвідноситься з темпами приросту економіки. Тобто сказати, реальна ця пенсія або щось примарне. І ще одне, ми протягом 10 років дуже мало приділяли уваги національним інтересам. Та держава, котра не вміє формулювати і захищати національні інтереси сучасними методами, ніколи не буде ні конкурентоздатною, ні благополучною.

ПІЛЬГИ, БІДНІСТЬ, ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС

— Анатолію Кириловичу, коли ви вступали на посаду прем’єра, то обіцяли боротися з бідністю. Чи напрацьвано вже конкретні механізми для цього?

— Я хотів би звернути увагу на те, що багатьом політичним силам уже немає необхідності вести дискусії з цього питання. На цьому вже наголошував Президент, а тому всім, хто хоче виявити себе на цьому терені, дорога відкрита. На жаль, більше ніж 70 вiдсоткiв працюючих отримують зарплату, яка менше прожиткового мінімуму. Значить, проблема полягає у збільшенні платоспроможності громадян і розвитку внутрішнього ринку. Громадяни повинні отримувати гроші, а не пільги. Пенсіонер не повинен мати абстрактної пільги, скажімо, на транспорт, а повинен отримувати реальні кошти для придбання послуг, тобто отримувати щомісячну доплату. Ми вже затвердили концепцію з подолання бідності й подали її на підпис Президенту, а паралельно працюємо над урядовою програмою.

— Два місяці роботи вашого уряду пройшли на сприятливому економічному фоні. Але ваш кабінет уже має і пасив: бюджет доведеться приймати на старій податковій базі. Як ви це прокоментуєте?

— Те, що Україна не змогла прийняти Податковий кодекс, — це поразка не тільки парламенту, але й усієї держави загалом. Адже йдеться про конкурентоздатність національної економіки. Без цього стверджувати, що українська економіка буде рухатися вперед, безрозсудно. Так, Україна збільшує темпи зростання, але у той же час більше половини підприємств закінчили рік зi збитками; не вирішене питання структури нашої економіки, у ній невиправдано велика частка сировинних галузей, та й питання платоспроможності населення ніхто з порядку денного не виключав. Адже це все стосується податкової системи. Цей великий комплекс проблем не вдалося розв’язати саме через політичний популізм влади. Просто політично не захотіли відмовлятися від багатьох податкових пільг, хоч багато про це говорили. Неможливо у 2002 році знизити податкові ставки, а у 2003-му ліквідувати економічно необгрунтовані податкові пільги. Це потрібно робити одночасно. На жаль, парламент не зміг ухвалити конкретне рішення. Але я дуже хотів би, щоб цей склад парламенту увійшов у історію саме завдяки прийняттю Податкового кодексу. Адже час ще є.

— Продовжуючи бюджетно-політичну тему, хочу запитати, як ви збираєтесь діяти у рамках нинішнього бюджету? Чи не зведеться потреба уряду в консолідації бюджетних коштів до нарощування податкового тиску в передвиборний період? Чи не стануть у цих умовах відповідні державні служби політичними гравцями?

— Нас дуже непокоїть, що бюджет-2001 не збалансований. Тому уряд, з одного боку, зобов’язаний виконати бюджету, а з другого, — не допустити збільшення податкового тиску. Це можливо, якщо спиратися на реальне економічне зростання. Я хочу відзначити, що воно почалося з середини 1999 року. Це розповідати про нього почали пізніше. Не думаю, що варто намагатися кому-небудь приватизувати це зростання одноосібно, це результат роботи всього народу, і весь народ повинен цим користуватися. Це важкий поступовий процес. А з бюджетом ми маємо серйозні проблеми. У бюджеті зафіксовано надходження від приватизації у розмірі 5,9 мільярда гривень. Ця цифра нереальна. За 8 місяців відставання буде становити 1 мільярд 700 мільйонів. Значить, потрібні джерела додаткового фінансування. Важливий рядок у бюджеті — це надходження від міжнародних фінансових організацій. Нам вдалося за рахунок злагодженої роботи підняти рівень довіри цих організацій. Головне, що відкриється можливість реалізації багатьох інвестиційних проектів. Таким чином, втрати бюджету поступово балансуються. Але, повторюю, якби не було популізму, то і проблем не виникало б узагалі. Що стосується грошей від приватизації, то уряд виступає проти ідеології проїдання цих коштів. Ми не повинні забирати у нащадків те, що їм належить по праву. Тому уряд зробить усе, щоб велика частина коштів від приватизації пішла на інноваційний розвиток економіки та структурні реформи.

РІВНІ УМОВИ ДЛЯ ВСІХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ

— Давайте торкнемося ролі уряду у виборах. Ви стверджуєте, що очолюваний вами кабінет — це уряд професіоналів. Навіть ось нинi ви говорили про міністрів як держслужбовців. Але в той же час більшість з них мають партійні квитки. Чи не станеться так, що їхнi партійні інтереси можуть піти врозріз з обов’язками держслужбовця? Як ви збираєтесь вирішувати цю проблему?

— Думаю, що у нас немає часу експериментувати зі складом майбутнього парламенту, особливо в умовах глобалізації економіки. Нам необхідно не тільки вивчати темпи свого економічного зростання, але й постійно порівнювати ці показники з сусідами і конкурентами. А останніх у нас більше ніж досить. Якщо держава не створить умов для розвитку свого бізнесу, то на світовому ринку вона буде неконкурентоздатна. У цьому сенсі значення парламенту важко переоцінити. Тому якісний склад парламенту — це не проблема Президента і уряду, а суспільства в цілому. Якщо буде більшість, налаштована на ринкові зміни, то ми зможемо сформувати сучасну економіку, і уряд докладе всіх зусиль, щоб люди, коли будуть віддавати свій голос, думали б раніше про ці, а не тільки про поточні проблеми. Це буде можливо, якщо нам вдасться донести до них стратегію розвитку нашої країни і поступово вирішувати їхнi проблеми. Але, у той же час, уряд має створити рівні умови для всіх політичних сил. Я дуже не люблю термін «адміністративний ресурс». Ніхто не заперечує, що в умовах політичної конкуренції цієї проблеми немає. Але нам потрібна саме прозора політична більшість, котра повинна взяти на себе відповідальність за реформи, у тому числі — й за формування виконавчої влади. Для того, щоб до парламенту прийшли люди, готові працювати на інтереси суспільства і держави, я можу проводити громадську роботу як керівник УСПП, через Конфедерацію роботодавців України, Партію промисловців і підприємців.

— Ви вирішили для себе питання про участь у виборах-2002?

— Я вже заявляв, що я державний службовець. Тож і я, і члени мого уряду будемо діяти залежно від ситуації, щоб принести найбільшу користь країні. Відверто кажучи, на це запитання ніхто з членів уряду не відповість. Скластися може по-різному. Адже спроби повернути нашу країну до політичної нестабільності поки що не припиняються. Отже, незалежно від моєї посади у передвиборній кампанії, смисл моїх дій ніяк не зміниться. Але хоч які б дії робив уряд, він діятиме у рамках законодавства і чесної політичної конкуренції. Моє прохання до вас: не чіпати поки цю тему глибоко. Я бачу, що є спроби спровокувати відповідь, котру можна оцінювати двояко, і це буде причиною для гальмування стабільної роботи і довіри між партнерами під час переговорів.

— Ваша відповідь на це запитання абсолютно бездоганна. Усі акценти розставлені просто віртуозно.

— Дякую.

— Сьогодні невідомо, хто відповідає за ваш уряд і хто конкретно скористається його позитивом, адже це серйозний ресурс на виборах?

— Без сумніву, позитив увійде до активу демократичних, ринково орієнтованих, сил. Найголовніше, щоб вектор розвитку був правильним, збiгався зі світовим.

Особливо важливо, щоб ці результати були реальними і конкретно впливали на життя наших громадян і суспільства, коли йдеться про ситуацію економічного зростання. Не можна розповідати про швидке зростання внутрішнього валового продукту і промислового виробництва у той час, коли наші люди не відчувають позитивного впливу цих показників на своє життя. Ці «ножиці» дуже сильно позначаються на ставленні народу до реформ, влади, держави. Тому на нас лягає величезна відповідальність за перенесення макроекономічного зростання на повсякденне життя людей. Виходячи з цього, ми матимемо і результати виборів. Ті політичні сили, які прагнуть незворотності ринкових реформ, демократичного розвитку нашої дежави, в разі успіху цього напряму діяльності уряду матимуть на виборах непогані шанси. І, зрозуміло, що програватимуть від цього ті сили, які хочуть повернути нас у минуле і заради цього діють за принципом «чим гірше, тим краще».

НАША «УКРАЇНА»

— 5 липня парламент ухвалив закон про оптовий ринок електроенергії. Навколо нього зараз точиться дискусія. Яка ж нині позиція уряду, чи рекомендуватиме він Президенту накласти вето на цей закон?

— За своїм змістом закон прогресивний і дає можливість робити подальші кроки в напрямi прозорих ринкових реформ у енергетиці. Але коли цей закон приймався у першому читанні, ми домовлялися (перед ти як ухвалювати його в цілому) доповнити перехідними положеннями, які б дозволили за певний час адаптувати умови, які створює закон, до реального економічного, фінансового стану суб’єктів ринку. На жаль, практично в останні дні сьомої сесії Верховної Ради цей закон був проголосовний, і при цьому пропозиції Президента і уряду, особливо стосовно перехідних положень, не були враховані. І сьогодні уряд надіслав Президенту офіційну експертну оцінку закону і відповідні пропозиції. У них ми чітко визначаємо, що цей закон прогресивний з точки зору формування прозорих ринковх відносин, що це та стратегічна перспектива, від якої буде залежати і конкурентоспроможність країни, і її енергетична безпека. Водночас ми засвідчуємо, що закон не відповідає пропозиціям Президента і уряду щодо перехідних положень, і пропонуємо їх вдосконалити, починаючи з теми розробки нормативних документів, тарифної політики, балансування інтересів таких підрозділів електрогенерації, як теплові, атомні та інші станції. Наш остаточний висновок такий: накласти на цей закон, який має норму прямої дії, вето, але вето конструктивне; в стислі терміни доповнити закон перехідними положеннями і ухвалити, після чого він може бути підписаний Президентом. Ми пропонуємо, щоб це було зроблено буквально в перші місяці роботи нової сесії парламенту.

— Чи не здається вам дивною ситуація стосовно банку «Україна», коли його борги компенсуються державою за рахунок платників податків?

— Я хотів би сказати читачам «Дня» і вкладникам банку «Україна», що змушений займатися цією проблемою в умовах дефіциту часу, і ті рішення, які ми приймаємо разом з Національним банком і Верховною Радою, слід було ухвалювати ще півтора-два роки тому. І через це величезну, принаймні державну і моральну відповідальність, мають нести ті керівники уряду, Нацбанку і банку «Україна», які це вчасно не зробили. Тому ми змушені водночас розв’язувати кілька пріоритетних проблем. Найголовніше — максимально захистити права вкладників, фізичних і юридичних осіб. При цьому йдеться не тільки про фінансові втрати окремих осіб. Якщо ми цього не зробимо, то на багато років втратимо довіру нашого населення до фінансової та банківської системи і до держави в цілому. А одним із найактуальніших наших завдань є встановлення довіри між державою і населенням, щоб воно за рахунок своїх заощаджень могло інвестувати економіку, як це робиться в усьму світі.

Другий напрям — це неприпустимість розпорошення активів банку. Нам обов’язково потрібно створити сучасну фінансову установу, яка б займалася питаннями фінансування і кредитування агропромислового комплексу, щоб можна було забезпечити його надійний розвиток. Адже ми здійснюємо на селі дуже складні реформи. В цьому питанні нам допомагають експерти міжнародних фінансових установ, зокрема, Світового банку. І нам потрібно створити таку фінансову установу, яка не повторювала б помилки банку «Україна», а дозволила б ефективно фінансувати і кредитувати виробництво у агропрмисловому комплексі.

І третій напрям — зробити так, щоб усі, хто причетний до банкрутства такого системного банку, як «Україна», незалежно від посад і політичного впливу, були покарані згідно з чинним законодавством. Йдеться не тільки про повернення коштів тими, хто користувався послугами банку, а про те, щоб суспільство усвідомило невідворотність відповідальності за такі вчинки і побачило, що держава захищає інтереси людей і суспільства в цілому. В цьому напрямi уряд буде співпрацювати як з правоохоронними органами, зокрема, Генеральною прокуратурою, так і зі слідчою комісією Верховної Ради. Щоправда, при цьому ми слідкуватимемо, щоб ця справа не перетворилася на джерело провокацій та пошуку політичних дивідендів, особливо під час передвиборної кампанії. Це має бути максимально деполітизований напрям, що має на меті покарання тих, хто винний у банкрутстві банку«Україна». При цьому платники податків мають знати, що компенсація вкладів відбуватиметься не за рахунок держави. Нам потрібно зробити перший крок і захистити фізичних осіб. Їх 1,7 мільйона.

— Можна сказати, ціла партія — «Наша Україна»...

— Ці люди за рахунок важкої праці склали гривня до гривні свої заощадження і вклали їх у цей банк. Тож з 10 серпня розпочнуться виплати фізичним особам. Всі, хто має бажання, зможуть отримати свій внесок. Сумарно це близько 51-го мільйона гривень. Створено систему моніторингу і контролю. Є ліквідатор — Агентство з банкрутства — державна структура, якій уряд зробив крок назусріч, щоб врятувати ситуацію, особливо що стосується активів. Нам необхідно зробити все, щоб мінімізувати і економічні, й політичні наслідки цього банкрутства. Його негативний вплив може бути дуже великий, і тут ми не маємо права на помилку.

— Чи можна створити на основі банку «Україна» нову централізовану систему фінансування агропромислового комплексу?

— Безумовно, фінансова структура, яка обслуговуватиме агропромисловий комплекс, конче необхідна. Без неї просування реформ на селі не буде. Досить сказати, що фізична і моральна зношеність автотракторного і комбайнового парку України — від 70 до 95%. Нова фінансова установа має включати і активи «України», і її фахівців, серед яких багато висококваліфікованих професіоналів, завдяки яким більшість обласних відділень, наприклад, у Криму, працювали прибутково. То так званий менеджмент у центрі довів цей системний банк до такого стану. Але бажано, щоб створення нової фінансової установи збiглося з ухваленням Земельного кодексу, щоб земля стала суб’єктом ринкових відносин і можна було запустити механізм іпотеки. Тому наступник «України» мав би ще й бути іпотечним банком, і за рахунок цього можна було б залучати й інвестиції і кредитувати та фінансувати АПК.

ГАЗОВА ДИПЛОМАТІЯ

— Нещодавно в інтерв’ю «Дню» Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін дуже дипломатично висловився про газові борги. Він сказав, що вони не будуть використовуватися як зашморг у нашій приватизації, але при цьому наголосив на тому, що проблема боргів не вирішується. Як ви прокоментуєте цей трикутник: газові борги, приватизація і зима, яка наближається? Адже вам може не пощастити з теплою зимою як минулому урядові.

— Про все це були розмови під час двох зустрічей з моїм російським колегою Віктором Касьяновим. Ми повинні розуміти, що незалежність двох наших держав — це історичний, політичний факт, який вже не вимагає жодних дискусій. Такої ж думки дотримується і російська сторона. І в умовах, коли незалежні держави виконують свою головну функцію — захист і просування національних інтересів, необхідно робити все, щоб методи досягнення цих цілей не погіршували умови торгово-економічних відносин, умови співпраці промисловців і бізнесменів України та Росії, можливості співінвестування наших економік. Тобто, щоб це були рівноправні, взаємовигідні умови, вироблені на основі взаємної поваги незалежних держав. При цьому ми розуміємо, що за останні роки накопичилося дуже багато пробем. І нам їх необхідно розв’язати. На жаль, у попередній період були прояви політичного й економічного тиску. Я гадаю, під таким тиском попередній уряд в одній iз угод на міжурядовому рівні зафіксував зобов’язання до 30 квітня цього року переоформити заборгованість за природний газ НАК «Нафтогаз України» перед російським «Газпромом» (а це у версії України $1,432 мільярда) у державні цінні папери під гарантії уряду України. Тобто корпоративна заборгованість «Нафтогазу України» переоформлювалась на борги уряду України. Я вважаю, що це неприпустимо, і сказав на переговорах з делегацією Російської Федерації, що це не відповідає ні нашим національним інтересам, ні нашому законодавству, і на переговорах слід шукати альтернативні шляхи розв’язання цієї проблеми. До речі, Паризький клуб кредиторів на засіданні 6 липня підтвердив корпоративну суть цієї заборгованості.

Ми запропонували російській стороні свої варіанти, включаючи реструктуризацію заборгованості і погашення її як у валютній, так і у товарній частині, тим більше, що є зацікавленість російських структур у такому механізмі. Я впевнений, нам треба спільно шукати компрміс. І саме про це говорить Віктор Черномирдін. Я його в цьому повністю підтримую, але компроміс ми будемо шукати, балансуючи рішення на стику національних інтересів України та Росії. Крім того, я можу сказати офіційно, що ми не будемо вирішувати проблему заборгованості за спожиті енергоресурси перед російським «Газпромом» через передачу йому акцій ліквідних підприємств, починаючи з газотранспортної системи. Це принципова позиція уряду. При цьому ми готові, і досвід показує, що це корисно, на співпрацю з російським капіталом, в тому числі на його участь у прозорих конкурсах з приватизації підприємств. Oстанніми днями відбулися дуже конструктивні зустрічі з «Лукойлом», «Російським алюмінієм», російським Національним резервним банком (перелік можна продовжити). Я дуже радий, що постулат про рівноправну співпрацю iз застосуванням ринкових механізів однозначно позитивно сприймається російською стороною. Ми також дійшли висновку, що завдання влади і парламентів — не створювати штучну політичну конкуренцію, а навпаки — сприятливі умови, від чого тільки виграють наші економіки.

Що стосується майбутнього зимового сезону, то тепер уже всі розуміють: за рахунок слов’янського братства та інтернаціоналізму ніхто не буде безкоштовно давати ліквідну продукцію — треба платити. Уряд працює над підготовкою до осіннє-зимового сезону. Ми поставили на ремонт шість блоків атомних станцій (нинi вже залишились п’ять) з тим, щоб підійти до зими в максимальній готовності нашої атомної галузі. Вперше за всі роки незалежності ми вже маємо близько 5-и мільярдів кубічних метрів природного газу у підземних газосховищах. У Росії природний газ не купуємо, а лише отримуємо (близько 30-и мільярдів куб. метрів) як плату за транзит її газу через нашу територію. Маємо ще газ власного видобутку (близько 18-и млрд.куб. м). Ми зробили рішучий крок з допомогою Президента, щоб диверсифікувати джерела постачання природного газу в Україну і зменшити величезну економічну та політичну залежність від Росії. Тому ми і далі працюватимемо з «Ітерою», яка забезпечує транзит туркменського газу в Україну через територію Казахстану, Узбекистану та Росії. З «Ітерою» у нас були проблеми, але тиждень тому ми їх вирішили, і сьогодні вона постачає газ в Україну згідно iз законтрактованими обсягами. Тому можна сказати, що зимовий сезон забезпечено ресурсами, проте нам треба добиватися кращої платоспроможності споживачів, збалансованості споживання і розрахунків у бюджетній сфері, поліпшувати всю систему розрахунків у енергетиці та виконувати наші зобов’язання як паред Туркменістаном, так і перед «Ітерою». Окрім того, нам — як Росії, так і Україні, необхідно налагодити роботу електроенергетики в паралельному режимі. Україна технічно до цього готова, і, я гадаю, ми знайдемо оптимальне рішення щодо транзиту і експорту російської електроенергії. Ідуть переговори, і необхідно шукати рішення, але не методом тиску, а шляхом компромісів.

ВЛАДУ — ПІД ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

— Чи зачепить коли-небудь реформа Держкомітет з інформаційної політики? І водночас усіх хвилює доля державної телерадіокомпанії України, де відбуваються дуже важливі процеси, які, можливо, приведуть до приватизації Першого каналу телебачення.

— У нас є певні плани щодо комітету з інформації, але це окрема розмова. Проблема там є. Щодо телерадіокомпанії, то це питання було частково розглянуте на Кабміні 25 липня. Нам довелося у терміновому порядку вживати заходів щодо виконання зобов’язань цієї компанії перед європейськими інформаційно-аналітичними структурами, від яких, зокрема, залежить можливість інформувати світ про те, що відбувається в Україні. Рішення з цього питання вже ухвалено. До вересня усі ці борги буде профінансовано. Я згоден з вами у тому, що має бути стратегія розвитку. У найближчі місяці ми цією справою мусимо зайнятися. Нам би дуже хотілося, щоб це була програма, яка оптимально поєднує державні підходи і відповідальність за цей напрям, а з другого боку, — грунтується на ринкових механізмах, тобто не на очікуванні бюджетного фінансування, а на високому менеджменті. І звичайно, з головним принципом — свобода слова.

— Чи можливий перехід до громадського телебачення?

— Можливий. Я особисто відчуваю більшу симпатію до цього варіанту. Але він має спиратися на високий рівень об’єктивності, незаангажованість і сприяти посиленню однієї iз складових громадянського суспільства, яке повинно знати про все, що відбувається в країні, та логіку цих процесів, а завдяки цьому могло б контролювати владу.

— Скоро рік як трагічно загинув Георгій Гонгадзе. І от ще одна страшна смерть — немає Ігоря Александрова. Ми ставилися дуже акуратно до висвітлення усіх цих проблем, звертаючи увагу на страшенну дикість ситуації, коли в країні гинуть журналісти, виконуючи свої професійні обов’язки. Усі ці смерті стали дуже серйозним іспитом для країни і продовжують впливати на її репутацію. Що може зробити уряд, щоб діяльність правоохоронних органів була прозорою, не викликала насмішок через деякі незграбні тлумачення? Як зробити так, щоб люди були спокійні; зухвалі вбивства, такі, як у Слов’янську, розкривалися, винних карали, а страх «зникав з обороту» суспільного життя?

— Я розділяю вашу тривогу. Нам треба дуже плідно працювати над тим, щоб не просто захищати права громадян, — це аксіома, а створювати умови, коли журналіст-професіонал має можливість (і знає це) висловити свою точку зору і при цьому бути певним, що держава зможе захистити його життя, гарантувати йому безпеку, не зважаючи на його позицію, яка може комусь не подобатися… Ось такого відчуття у нас немає. І не тільки серед журналістів, а й серед багатьох громадян інших професій. Це серйозна проблема правоохоронної системи, яку треба послідовно розв’язувати. Відносно тих трагедій, які сталися, включно із загибеллю Ігоря Александрова, то Президент розглянув цю ситуацію за участю правоохоронних органів і дав (також і урядові) конкретні доручення. На засіданні Кабміну у вересні буде розглянуто весь комплекс цих проблем, починаючи від того, наскільки ефективно реалізується закон про підтримку засобів масової інформації, зокрема, й у аспекті безпеки журналістів. Ми хотіли б, щоб це питання готували не тільки державні службовці, а й журналісти-професіонали, які зсередини знають суть проблеми. На першому етапі, 1 серпня, ми плануємо разом з Адміністрацією Президента провести робочу зустріч з представниками ЗМІ, де розпочати відкрите, хай і неприємне, але чесне і професійне обговорення цих проблем. Буде проведено серію таких зустрічей, а потім — засідання Кабміну, де разом шукатимемо рішення, досліджуватимемо можливості громадського професійного контролю структур влади, правоохоронних органів. Гадаю, нам слід іти саме таким шляхом. Від цього залежатиме імідж нашої країни як держави, яка вміє захищати права і свободи громадян, свободу слова, свободу засобів масової інформації.

КОНКУРЕНЦІЯ ПОВИННА СТАТИ СПОСОБОМ ЖИТТЯ

— Чи враховує уряд України можливі економічні ризики, пов’язані з кризовими сигналами, що йдуть iз ринків країн, які розвиваються, та навіть iз країн Східної Європи?

— Я не сказав би, що ми це враховуємо. Прикро, що у нас відсутня система інтелектуальної аналітичної прогнозної роботи на рівні держави. Ми саме про це говорили на спільому засіданні колегій міністерств закордонних справ і економіки. Нам необхідно розробляти систему довгострокового та середньострокового прогнозування, щоб визначати місце і реакцію України на ті процеси, що відбуваються у світовій економіці, та своєчасно запобігати тій шкоді, яку було завдано нам, скажімо, кризою 1998 року. Це дуже серйозна проблема для нашої країни, де, на жаль, ще не відпрацьовано систему довгострокового прогнозування процесів світової економіки і розробки відповідних рішень, спрямованих на те, щоб мінімізувати відповідні політичні й економічні ризики для нашої держави, краще захищати на міжнародній арені її національні інтереси. Отож, нам треба змінити ситуацію, щоб усі у світі розуміли, що мають справу з незалежною державою, яка вміє і буде рішуче захищати свої національні інтереси.

— Свого часу було оголошено про створення Міністерства європейської інтеграції, але потім ви сказали, що його не буде. Тому ті, хто любить тлумачити кожний крок, бачити у всьому якісь знаки, не знають, що й думати…

— Питання, пов’язані з європейською інтеграцією, вступом до Всесвітньої організації торгівлі, для нас надзвичайно актуальні. Тут ми багато що втрачаємо через нескоординованiсть дій, відсутнiсть певної політичної волі. Нам буде дуже важко конкурувати на зовнішніх ринках. Позавчора (минулого четверга. — Ред. ) питання вступу до ВОТ розглядалися у Президента України, готується відповідний указ. Того ж дня ми провели спільне засідання колегій міністерств закордонних справ та економіки з тим, щоб об’єднати й дипломатичні, й економічні зусилля в цьому напрямi. Однак ми впевнилися, що у такому міністерстві усе ж немає потреби. Навіть сама назва викликає певні запитання. З другого боку, створення нового міністерства — це додаткова кількість державних службовців, тому ми вирішили на першому етапі посилити в цьому напрямі роботу урядових комітетів, а в секретаріаті уряду створюємо структуру, яка буде займатися координацією всієї роботи, пов’язаної з європейською інтеграцією та адаптацією наших законів і нормативних актів до європейського законодавства.

ВСЕСВІТНЄ УКРАЇНСЬКЕ ЛОБІ

— Як Україна зустрічатиме своїх співвітчизників iз різних країн світу, які мають приїхати на Всесвітній конгрес українців?

— Ми розглядали це питання на організаційному комітеті (я його голова). В засіданні також брали участь представники нашої діаспори.

— А хто-небудь знає, скільки у світі українців?

— Називають найрізноманітніші цифри: близько 20-и мільйонів українців проживають за межами нашої держави.

— Це колосальні можливості для України, для її іміджу…

— Саме про це йшлося на засіданні оргкомітету. Нам би дуже хотілося, щоб усі сприймали це зібрання, включаючи й діаспору, як важливий етап розвитку незалежності нашої держави. І святкування 10-ї річниці незалежності України, і Всесвітній конгрес українців мають пройти під знаком об’єднання наших зусиль. Ці свята повинні дати світові об’єктивну інформацію про події, що відбуваються в Україні, про той позитив, що став характерним для нашого суспільства, піднести довіру до нашої країни в міжнародному співтоваристві, її авторитет у світі. Форум матиме консолідуюче значення для українців, які проживають у різних частинах світу. Більше того, у наших стосунках з діаспорою вже час переходити від стадії оцінки ситуації та внесення пропозицій, як треба будувати незалежну країну та її економіку, до конкретної діяльності, пов’язаної iз підтримкою незалежності. Урядові належить затвердити програму роботи з нашою діаспорою, розгортати її у тих країнах, де є наші посольства, провадити її також на всьому пострадянському просторі, добиваючись консолідації українців. 10-а річниця незалежності дає нам не тільки привід, а й усі можливості, щоб досягти цього.