«Блокадний» синдром

Верховна Рада учора закінчила роботу, так і не розглянувши питання порядку денного. З самого ранку члени фракції КПУ обклеїли президію великим плакатом із закликом вивести українські війська з Іраку, зажадавши розгляду цього питання в сесійному залі. Й хоча ще в середу парламент відхилив пропозицію обговорювати це питання («за» висловилися лише 133 народні депутати), спікер Володимир Литвин... знову поставив його на голосування. Цього разу прихильників дискусії на цю тему набралося 160 осіб: фракції КПУ та СПУ в повному складі, чотири десятки «нашоукраїнців», а також по кілька депутатів із деяких фракцій більшості. На жаль, на цьому ліві не заспокоїлися. Після оголошеної на вимогу фракцій КПУ та СПУ півгодинної перерви комуністи забажали поставити на голосування те саме питання в таємному режимі, а також в ультимативній формі висунули голові ВР ще кілька вимог. Після відмови Литвина з десяток депутатів із КПУ вирушили до трибуни. Схоже, певна частина парламентаріїв просто «заразилася» вірусом упевненості в тому, що блокада парламентської трибуни — найкоротший шлях до задоволення їхніх амбіцій. Задля справедливості слід зазначити, що керівництво парламенту непрямо заохочує «пікетників», частенько поступаючись їхньому фізичному тиску. Ось і цього разу нерви спікера не витримали, і він закрив засідання в зв’язку з неможливістю продовжувати роботу.

Тим часом на цей день було заплановано розгляд цілої низки важливих питань, що стосуються економіки, фінансів, сільського господарства, ЗМІ, політики в сфері міжнаціональних відносин, а також проблем армії. Два найважливіші законопроекти, які мав розглянути парламент у другому читанні, — «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», а також «Про реформування Збройних сил». Отже, з вирішенням проблем, без перебільшення, мільйонів людей знову зволікають через пропагандистські потреби парламентських угруповань. Як це не парадоксально, найшвидшому наданню співгромадянам державою соціальних гарантій, яких вони потребують і яких чекають, перешкоджають саме ті політичні сили, які вважають себе мало не єдиними захисниками інтересів виборців!..

Чому парламенту настільки важко дається розуміння необхідності військової реформи? «День» попросив прокоментувати ситуацію голову Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони Георгія Крючкова. З його слів, саме по собі проходження цього документа є дуже непростим, і пов’язане це з тим, що питання військової реформи стали розмінною монетою в політичних іграх певних сил. «Частина депутатів використала сам факт — пропозицію про скорочення чисельності ЗС на 155 тисяч чоловік — у політиканських, демагогічних, популістських цілях», — сказав Георгій Крючков. Такі заяви роблять політики, на яких лежить відповідальність за нинішній стан українського війська, тобто ті, хто, будучи свого часу при владі, тримав армію на «голодному пайку», переконаний голова комітету. «Сьогодні, коли справа йде до виборів, вони, бажаючи заручитися підтримкою військових, видають себе за захисників армії. Це — приклад чистої демагогії. Певним політичним силам «по барабану», чи ухвалять цей закон, чи ні. Але сподіваюся, що все ж таки вистачить здорового глузду в більшої частини депутатського корпусу, і переможе розуміння того, що потрібно ухвалити рішення та поставити крапку», — висловив своє бачення Георгій Крючков. Георгій Корнійович пообіцяв зробити все від нього особисто залежне, щоб даний закон прийняли, хоча прокоментувати позицію своєї власної фракції — КПУ — стосовно питання військової реформи відмовився. В розмові кореспондента «Дня» з головою комітету з питань нацбезпеки й оборони Георгієм Крючковим було порушено також низку інших тем, пов’язаних із забезпеченням безпеки держави та діяльністю ЗС. Повністю інтерв’ю читайте в наступному номері «Дня».