«Братня» технологія

Закінчується другий тиждень будівництва росіянами дамби в нашій «спільній», як вони стверджують, Керченській протоці, але запитань, як і раніше, більше, ніж відповідей. З метою відповісти на них учора до Керчі й на острів Тузла приїхала група з 10 народних депутатів України, яку очолює Анатолій Матвієнко. У Сімферопольському аеропорту він сказав журналістам, що метою поїздки, крім надання допомоги прикордонникам на місці, є пошук відповідей на запитання, важливі для визначення політичної позиції України в цій проблемі. По-перше, ми хочемо дізнатися, сказав він, чому росіяни проводять будівництво так потайно, що не відповідають на запити керченської та кримської адміністрацій, хоча в них є підписані угоди про співпрацю? Чому досі є таємницею крайня точка будівництва дамби в бік українського кордону? Про що президенти України та Росії Путін і Кучма говорили на острові Бірючий і чому відразу після цього Путін провів нараду із силовиками в Краснодарському краї? Депутати збираються відвідати українську прикордонну заставу, провести зустрічі з керівниками Керчі, Криму, обговорити ситуацію з фахівцями-екологами на місці. До групи Верховної Ради України входить народний депутат, академік Костянтин Ситник, завданням якого є аналіз екологічної інформації, пов’язаної з умовами Керченського регіону й можливими наслідками будівництва.

Разом із тим, незважаючи на неясні питання, вже сьогодні зрозуміло, що дамба, яку так таємниче й ударно зводять росіяни, не має жодного іншого, крім політичного, значення. По-перше, з практичного погляду це абсолютно некорисна споруда, а, по-друге, з екологічного погляду, за твердженням фахівців, вона не розв’язує тих проблем, які нібито непокоять таманських «козаків», і, крім шкоди, нічого не може дати ні Тамані, ні Криму.

Навіть за умови, що заявам російських і краснодарських керівників про те, що дамба не вийде за межі російської території, можна вірити, слід визнати, що справжня мета цього проекту не відповідає оголошеному росіянами задуму. На думку кримських фахівців, якщо дамба будується для захисту таманського берега, то її проект належало б розрахувати більш ретельно.

По-перше, міський голова Керчі, депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим Олег Осадчий заявив, що будівництво дамби може мати непередбачувані наслідки в екологічному плані. Результатом цього будівництва може стати загибель і зменшення кількості цінних порід риб, зросте ймовірність замулення судноплавної частини Керченської протоки, може підвищитися рівень води в Таманській затоці, що, у свою чергу, загрожує затопленням як острова, так і Таманського півострова. Отже, дамба не розв’язує проблеми захисту Тамані. А навпаки, піддає її ще більшому ризику.

По-друге, за словами Олега Осадчого, судячи з темпів і інтенсивності зведення дамби, це не берегоукріплювальні роботи, як говорить російська сторона. «Напевно, адміністрація Краснодарського краю має іншу мету — з’єднання цієї дамби з островом Тузла», — сказав мер. Він підкреслив, що не розуміє позиції адміністрацій Краснодарського краю й Темрюкського району, які, незважаючи на неодноразові звернення Керченської влади, зайняли вичікувальну позицію й не вважають за потрібне відповідати на запити. Це тим паче дивно, оскільки між Темрюкським районом і Керчю укладена угода про співпрацю, зауважив Олег Осадчий. Міський голова Керчі повідомив, що на найближчій сесії Керченської міськради депутати збираються ухвалити звернення до керівництва України та Росії з проханням розв’язати ситуацію з будівництвом дамби. «Ці питання мають вирішувати політики», — підкреслив він.

Олег Осадчий додав, що надходять звернення десятків трудових колективів міста Керчі з приводу ситуації навколо зведення росіянами дамби в Керченській протоці, в яких трудові колективи просять керівництво України та Росії вжити відповідних заходів для розв’язання цієї ситуації. Вони вважають, що зведення росіянами дамби в Керченській протоці серйозно вплине на економіку України. За словами мера, Керченський морський торговельний порт уже зазнає збитків на мільйони гривень, оскільки відсипання дамби впливає на проходження суден через Керченську протоку. Ця ситуація загрожує недонадходженням канального збору й багатьох інших видів податкових зборів.

По-третє, дамба заввишки 0,75 метра над водою та завширшки 17 метрів (раніше помилково повідомлялося про ширину 30 метрів) для складних погодних умов Керченської протоки, особливо взимку, — дуже «нестійка» споруда, щоб мати якесь практичне призначення. Перший серйозний шторм зруйнує російську дамбу, оскільки споруда не зміцнюється палями, — заявив мер Керчі Олег Осадчий на прес- конференції в міськвиконкомі Керчі.

Керченський голова сказав, що ситуація навколо острова Тузла назрівала давно. За його словами, ще три роки тому козачі організації Краснодарського краю Російської Федерації висловили претензії на острів Тузла, що належить Україні. У Керчі є приказка: «Хто володіє островом Тузла, той володіє Керченською протокою», — сказав мер. Він зазначив, що в разі конфліктної ситуації на острові Тузла значних збитків зазнає Керченський морський торговельний порт, якому належить Керч-Єникальський канал, що є джерелом стягнень за проходження суден. Крім того, на острові функціонує база відпочинку Керченського торговельного порту, де щороку відпочивають близько 4 тисяч людей.

Таким чином, як територія острів Тузла не має великої цінності, але як політичний «інструмент» для тиску на Україну в питаннях використання Керченської протоки й Азовського моря цінність його очевидна. На думку кримчан, росіяни дійсно припинять будівництво дамби 25 жовтня за 600 метрів до українського кордону, як заявляють їхні керівники, але тут почнеться головне. Про справжню мету цього проекту, вважають у Криму, ми дізнаємося 30 жовтня, коли до Києва для переговорів щодо Азовського моря та Керченської протоки приїде глава російського МЗС Іванов. Тут йому дамба й стане у пригоді.

Якими є ймовірні сценарії використання дамби? Розглядаючи дамбу як політичний факт, Іванов може запропонувати Україні або добровільно спільно добудувати дамбу й потім спроектувати й звести мостовий перехід до кримського берега, вирішивши при цьому всі питання використання Керченської протоки на користь Росії, або, в разі відмови української сторони, можна натякати на силове захоплення Тузли. Багато хто в Криму впевнений у тому, що, незважаючи на всі заяви українських прикордонників, країна не має можливості протистояти тиску росіян. По-перше, в Криму ні в кого немає сумніву, що воювати проти Росії Україна не буде, оскільки це просто безглуздо. Як немає сумніву й у тому, що в разі непоступливості українців росіяни можуть застосувати військову силу проти українських захисників Тузли, й у них вистачить сил і засобів перемогти навіть без застосування зброї, самими лише можливостями висадки спецназу, що дiє лише технікою та прийомами боротьби без зброї. Адже на території Тамані такі навчання з висадки десанту на морське узбережжя вже провели. Проти спецназу не встоїть ні український земснаряд, виставлений за наказом начальника ЦО Криму Сергія Куніцина з метою розмиву дна моря при наближенні дамби до кордону (його нескладно вивести з ладу), ні протитанкові їжаки, виставлені на Тузлі прикордонниками, ні катери морської охорони. Недарма ФСБ півроку тому саме в Керчі проводила тренування нібито зі «звільнення порома із заручниками». Можливо, ці навчання ще згадають працівники СБУ, які так раділи «співпраці» у справі спільної «боротьби з тероризмом». Пам’ятається, тоді без зброї саме російський спецназ звільнив пором за дві хвилини!

Якщо Керченська протока переходить під цілковитий контроль росіян, вони припиняють платити Україні всі канальні й лоцманські збори (а це сотні мільйонів доларів), забезпечують безоплатне проведення своїх суден через Керченську протоку. Звісно, найефективнішим методом захисту України в такій ситуації буде не військова сила, а апелювання до світової спільноти. По-перше, в процесі ядерного роззброєння України світові ядерні країни — зокрема й Росія! — гарантували Україні захист її суверенітету та територіальної цілісності, й по-друге, вся інфраструктура Керченської протоки створена й завжди належала Керченському порту. А отже, й уся плата за обслуговування суден у цьому регіоні має надходити цьому підприємству. А Керч, як і її порт, належать Україні.

З другого боку, політична й економічна цінність дамби очевидна. Політичний ресурс перемог у Чечні вичерпано, а перед новими виборами хоч маленька, але звитяжна війна, або хоча б «мирна», але обов’язково результативна битва за приріст території буде дуже доречною. Росія може збільшитися на Тузлу, але при цьому вона здобуває всю Керченську протоку, домінування в Азовському морі та «братнiй» розподіл ресурсів у Азовсько-Керченському регіоні.

Після такого повороту подій доля самої дамби вже нікого не цікавитиме. Її може розмити штормами, на її місці знову може утворитися промоїна, як 1925 року, але ні таманські «козаки», ні російський уряд не перейматимуться захистом таманського берега від водної ерозії. Хоча пропозиції добудувати дамбу, тобто тепер уже укріпити її палями й збiльшити до ширини, необхідної для будування автомобільної дороги й залізниці, а також звести міст з Тузли до Криму — залишається всього 2 кілометри! — постійно надходитимуть від бізнес-структур як Кубані, так і Криму. Не пропадати ж «добру». Але цей проект навряд чи буде реалізований, адже, за підрахунками фахівців-будівельників, витрати на таке будівництво будуть надто великими порівняно з нинішнім вантажопотоком у регіоні. Адже не дарма цьому проекту вже більш як століття, але ніхто його не реалізовував, якщо не рахувати моста, зведеного з німецьких матеріалів 1944 року і в лютому 1945 року знесеного Азовськими паковими льодами. Та сама доля може спіткати й дамбу. Саме море «спростує» задум росіян. Але для нас це буде надто пізно. В Криму вважають, що саме зараз час звернутися з проханням про захист до світової громадськості, інакше «братнiй» принцип відносин знову переможе…