Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Чим українська мрія відрізняється від американської

Прем'єр уряду Кучми приголомшив у Санкт-Петербурзі публіку своїм простодушним нерозумінням того, що не повертати борги — соромно
13 січня, 2004 - 00:00

Міжнародний валютний фонд розглядає можливість реструктуризації чи «повного прощення» боргів держав, які не можуть повернути кредити Фонду, щоб не посилювати їхнє фінансово- економічне й соціальне становище, повідомив учора журналістам у Санкт-Петербурзі прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко. «Це дуже цікава пропозиція, й ми підтримуємо таку політику МВФ», — заявив прем'єр, висловивши надію, що МВФ усе ж таки ухвалить таке рішення. 

Навіть у викладі агентства Інтерфакс-Україна в словах прем'єра відчувається неприховане задоволення від такої перспективи: «Це було б непогано, якби для України й Росії влаштували таку реструктуризацію на все життя». Як стверджує Пустовойтенко, це дозволило б значно поліпшити фінансово-економічну ситуацію в Україні, а суми грошових коштів, призначені для виплати боргів Фонду, спрямувати на розв'язання соціальних проблем.

Однак, якщо реально існуючі кредити не поліпшили ситуацію в країні й не розв'язали соціальних проблем, то як це може зробити те, чого немає (бо повертати кредити немає чим, про що свідчить червнева епопея з ING Barings — докладніше див. стор. «День України» ). Радше в позиції прем'єра є щось від легендарного героя анекдоту, котрий «нацарював би три рублі й утік».

Звичайно, реструктуризація ба навіть прощення боргів — не новина для фінансового світу. Але, як сказав на «круглому столі» «Дня» голова представництва Світового банку Грегорі Еджейчак, як і кожна поважаюча себе людина, так і країна повинна намагатися повертати свої борги. Інакше Україна стане бомжем планетарного масштабу. Але загроза полягає в тому, що нинішня виконавча влада лише імітує реформи, щоб отримати нові кредити. Характерне висловлювання В. Пустовойтенка на санкт-петербурзькому економічному форумі: результатом співпраці з МВФ по залученню фінансових ресурсів стало, зокрема, затвердження 27 травня Радою директорів Фонду рішення про виділення Україні чергового транша з програми розширеного фінансування. Зауважмо, результат — не в поліпшенні славнозвісної «соціально-економічної ситуації» в країні й навіть не можливість розплачуватися по кредитах, а отримання нового кредиту! Кредити МВФ — це не погано й не добре. Проблема — на які цілі вони використовуються. Але той факт, що життя програмами співпраці з Фондом не обдуриш, що потрібні реальні реформи й реальні дії, не кажучи вже про голову, котра матиме бачення шляхів виходу країни з кризи, нашу виконавчу владу на чолі з Президентом, здається, не хвилює. Але влада, котра сидить на печі в очікуванні диво-щуки, повинна бути переобрана.

ДО РЕЧІ

За станом на 1 квітня нинішнього року Україна, як повідомляє газета «Бизнес», заборгувала МВФ 2790 млн. доларів (24,3% зовнішнього боргу), Світовому банку — 1725 млн. доларів (13,8% зовнішнього боргу).

Коментуючи кореспондентові «Дня» Віталієві КНЯЖАНСЬКОМУ це висловлювання В. Пустовойтенка, економіст Світового банку Андрій Сторожук сказав: «Це неможливо. За п'ятдесят років існування Світового банку, приміром, жодна країна не зробила дефолта по наших кредитах. Коли у країни було важке становище, банк надавав нові кредити, за рахунок яких рефінансувалися виплати по старих. Зараз МВФ має проблеми з групою країн, що потерпіли від воєн і природних катаклізмів, наприклад, Сомалі та Ефіопія, які не платять грошей МВФ. По боргах цієї організації дефолт мали лише лічені країни. МВФ, як і Світовий банк, зважаючи на важке становище країни, надає гроші на виплату боргів фактично самому собі, як зараз робиться щодо Росії. Гроші фонду в цьому випадку навіть Вашингтон не залишають. Вони просто переводяться з одного рахунка у фонді на інший. Саме про такі умови Камдессю розмовлятиме в Петербурзі з Єльциним, коли йтиметься про реструктуризацію боргу в $4,5 млрд.

Що стосується «прощення» боргів інших організацій — двосторонніх кредиторів — то прецеденти є. Так, Паризький клуб чи приватні кредитори, котрі об'єдналися в Лондонський клуб, йшли на скорочення боргового навантаження. Наприклад, Польща отримала двоступеневе скорочення боргу, за яким приватні кредитори списали близько 50% боргів, накопичених у радянський період. Це дозволило Польщі рішучіше здійснити свої економічні реформи. Але я не бачу, щоб і в України були такі можливості. Списувати борги Україні навряд чи хтось погодиться. Зараз в України проблеми з короткостроковою ліквідністю лише в 2000-2001 роках. Після цього виплати будуть порівняно невеликими й рівномірними. Крім того, рівень держборгу України відносно ВВП і експорту низький порівняно з іншими країнами, й за класифікацією Світового банку Україна належить до країн із низьким боргом. Тому я не бачу, як би світова спільнота могла списувати борги Україні. Кращим для неї виходом було б перенести виплати боргів приватним кредиторам із 2000-2001 років на пізніший термін. Щодо Пустовойтенка, то його коментарі завжди відрізнялися особливою специфікою. Крім того, до нас звертався й пан Ткаченко й ми йому давали роз'яснення з цього приводу. Тобто багато хто в Україні хотів би просто відмовитися від боргів, забути про них. Але це, принаймні для України, на нинішньому етапі нереально».

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ