Справжня особиста свобода неможлива без економічної безпеки і незалежності. Голодні та безробітні люди — це кадри для диктатури.
Франклін Делано Рузвельт, 32-ий президент США, демократ.

Газова кнопка

9 вересня, 2009 - 00:00

Наближення зими актуалізує газову тематику і, звісна річ, породжує реальні й міфічні страшилки. З іншого боку, лідер нинішнього передвиборчого ньюсмейкерства — уряд — співає країні заспокійливі газові колискові. «Я хочу підкреслити, що ніяких конфліктів у контрактах (щодо поставок газу) між Україною та Росією, щодо транспортування природного газу, щодо тарифів на його транспортування і щодо тарифів на газ не існує», — сказала у понеділок прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Всі ці розбіжності й конфлікти, за її словами, існують у головах великих українських політиків, оскільки в цих головах хаос, цілковитий безлад і бажання брати хабарі. При цьому наш прем’єр переконує Росію та Європу в тому, що Україна має у своєму розпорядженні достатній запас газу в підземних сховищах (25,5 млрд. м3), «аби забезпечити цілковито безперебійний, надійний експорт природного газу до Євросоюзу».

Аналогічно, побачивши «Газпром» і його господарів, поводиться український «Нафтогаз». Він навіть просить вітчизняних політиків, політологів і журналістів утриматися від обговорення проблеми можливих штрафів із боку «Газпрому» за недобір газу та нагнітання політичної істерії навколо україно-російських газових відносин. «Російська сторона з розумінням ставиться до існуючих економічних труднощів в Україні й готова до знаходження паритетного рішення», — зазначається у заяві українського газового монополіста, що побоюється шкоди «конструктивному перебігу переговорного процесу про умови поставки природного газу до України». Дивно, що інша сторона нічого не боїться. Президент Росії Дмитро Медведєв у понеділок повідомив, що ще однією пропозицією «Нафтогазу» «Газпрому» є прохання знову сплатити транзит газу авансом. Президент РФ доручив голові російської газової монополії відмовити українській стороні й дотримуватися умов підписаних у січні цього року контрактів. Д.Медведєв нагадав, що «Газпром» уже сплатив транзит газу українською територією до кінця 2010 року.

Нагадаємо також, що підписані «Газпромом» і «Нафтогазом» у січні цього року на період до 2019 року газові контракти містять умову «бери або плати». Керуючись цим, «Нафтогаз» має придбати цього року щонайменше 80% законтрактованого на рік природного газу або 32 мільярди кубометрів, а починаючи з наступного року — не менше 41,6 мільярда. В умовах кризи Україні вже не треба стільки енергоносія, і вона намагатиметься отримати згоду «Газпрому» на зниження своєї заявки. Як пояснив перший заступник глави правління НАК Ігор Діденко, українська сторона пропонує 2010 року знизити контрактний обсяг закупівель із 52 мільярдів кубометрів до 33,75 мільярда, що дозволить Україні імпортувати 27 мільярдів кубометрів без пред’явлення російською стороною штрафних санкцій за недобір. Швидше за все, Росія буде вимушена піти Україні назустріч. Питання в тому, що вона вимагатиме натомість?

Тим часом Москва, здавалося б, уже заспокоїлася з приводу поточних українських газових платежів. Зате час від часу, якщо так можна сказати, будирує питання про транзит свого газу українською територією, висловлюючи злегка приправлену скепсисом надію на те, що і в цій сфері все буде гаразд, і Європі заздалегідь тремтіти від холоду не варто. Так, голова російського МЗС Сергій Лавров, здавалося б, не сумнівається, що українська сторона повністю виконуватиме свої зобов’язання стосовно транзиту газу до Європи. Але при цьому не проти використати умовний спосіб: якщо Україна «чітко виконуватиме свої зобов’язання, передусім, щодо транзиту газу до Європи». І для нерозторопних кілька разів повторює, говорячи про українсько-російську газову домовленість: «Якщо вона чітко виконуватиметься, це дозволить не допустити повторення подібних криз у майбутньому. Головне, щоб підписані документи між російською й українською компанією повною мірою виконувалися». «Ще раз повторюсь — ми розраховуємо, що всі заходи, зроблені заздалегідь, завчасно, не дозволять допустити повторення кризи», — стверджує дипломат, як завжди вкладаючи у свої слова якесь таємне значення.

Його частково розшифрував, розмовляючи з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером, російський президент Дмитро Медведєв, котрий доручив «Газпрому» працювати з Україною на основі укладеного контракту, не погоджуватися на зміни умов оплати транзиту. «Слід діяти відповідно до укладеної угоди. Ми спеціально її готували, вона в муках і трудах дісталася, ми за нею і працюємо. На ній і треба будувати свої відносини, діяти відповідно до зобов’язань, які сторони приймали.

Не варто нічого вигадувати, — радив президент РФ і ніби вибачався: — У нас також непрості часи».

Тональність цих заяв явно йде в розріз із підсумками переговорів у Варшаві між прем’єр-міністрами двох країн, які подавалися в Україні як новий зліт українсько-російських газових і інших відносин. І це не може не непокоїти. «Поширену в ЗМІ інформацію про жорстку позицію глави російської держави дотримуватися умов, закладених у контрактах від 19 січня 2009 року, — як вважає уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, — можна інтерпретувати як додаткове підтвердження того, що газовий сценарій 2009 року не є випадковим і може бути використаний як передвиборча технологія в Україні». Він поклав повну відповідальність за негативні для України наслідки газових контрактів і перегляд окремих їхніх положень на керівництво українського уряду, яке мало б докласти щонайбільше зусиль для виправлення своїх помилок. Утім, Соколовський відразу нагадав, що Президент Віктор Ющенко неодноразово наполягав на необхідності скорегувати газові контракти, аби встановити партнерську довгострокову співпрацю України й Росії у газовій сфері. На думку представника Президента, «заслуговує позитивної оцінки декларована останнім часом налаштованість керівників урядів обох держав і керівництва «Нафтогазу» на внесення взаємоприйнятних змін до контрактів». Невже і ця гілка нашої влади, не звертаючи увагу на різко поблажливу тональність російських візаві, також привітно махає хвостом? Як же тоді «маленькій» Україні розуміти театралізований діалог «доброго та злого російських газових поліцейських»?

Відповідаючи на це питання, відомий експерт Олександр Нарбут сказав «Дню»: «Україна потрапила в зону внутрішньополітичної боротьби, що відбувається у Росії. В цьому випадку спробу посилити свій вплив на «Газпром» зробив президент Росії пан Медведєв. Ця газова позиція дуже кореспондується з відомим його зверненням до українського колеги, розміщеним на персональному блогу в інтернеті. З іншого боку, безпрецедентний і цілковито незбалансований характер газових домовленостей січня цього року дає в руки російського керівництва такий набір антиукраїнських кнопок, що ним хоче погратися не лише прем’єр-міністр, але й президент цієї країни. До того ж, Росія на прикладі України може впливати на розв’язання проблем енергетичної безпеки Європи, утверджуючись там як ключовий гравець. Це почалося не вчора. Пригадаймо саміт «Великої вісімки» в Петербурзі, на якому Росія заявила свої особливі претензії стосовно цього».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ