Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Хто захистить міліцію?

«Одеська стрілянина» — кілька питань до професіоналізму
4 жовтня, 2011 - 00:00
ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»
МІНІСТР МВС АНАТОЛІЙ МОГИЛЬОВ ПООБІЦЯВ, ЩО БУДЕ ПРОВЕДЕНО РОЗСЛІДУВАННЯ, ЩОБ «ЗГОДОМ ТАКЕ НЕ ПОВТОРИЛОСЯ» / ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

Наша міліція дедалі впевненіше розганяє мирні демонстрації. Останнім часом — навіть з використанням газових балончиків. Водночас, як продемонстрував конкретний трагічний випадок на Одещині, коли йдеться про боротьбу зі злочинцями, професіоналізм української міліції видається зовсім непереконливим.

Наприкінці минулого тижня країну сколихнуло вбивство трьох і поранення ще трьох міліціонерів групою кілерів. Сталося це під час затримання громадянина Російської Федерації Аслана Дикаєва, якого розшукували за скоєння вбивства. На посту ДАІ біля села Кошари, неподалік Одеси, машину зупинив інспектор ДПС. За кермом був Дикаєв. Він передав інспектору документи і вийшов з автомобіля, щоб відкрити багажник. У цей момент співробітники спецпідрозділу «Беркут» почали операцію із затримання. Але Дикаєв кинув в їхній бік дві гранати і почав стріляти з пістолета ТТ, а пасажир, який перебував на передньому сидінні, відкрив вогонь з автомата Калашникова. Один із бійців «Беркуту» пострілом поранив автоматника. Але третій зі злочинців встиг затягти пораненого назад у машину, і вона зникли з місця події.

«Операцію із затримання групи злочинців можна було провести більш вдало, — говорить полковник міліції у відставці Костянтин СТОГНІЙ, — проте висновки дасть спеціально створена комісія. Найкращі спецоперації в світі проводять тільки за допомогою найкращої техніки. Тому тут важко не погодитися з міністром, який сказав, що міліцію треба переоснащувати. Якби у нас було таке сучасне оснащення, то операція, була би більш вдалою. Щодо інших причин. Можливо, треба переглядати кількість. Можливо, треба забрати війська з міліції, але залишити кістяк високооплачуваних фахівців, які б мали на озброєнні найновіше обладнання. Дешева міліція буде дуже дорого коштувати нашим громадянам. У нас країна дуже демократична до злочинців. Ще два-три роки тому я казав, що боротьбу із злочинністю ведуть не на належному рівні. Треба робити демократичнішим суспільство, але це треба робити розумніше, а не «обрізати» паспортні, міграційні служби... Така ситуація призвела до нинішнього стану. У Грузії лише за термін «злодій у законі» передбачене кримінальне покарання, з Росії цих злодіїв витісняють, тому на просторах СНД кращої держави, ніж Україна, їм знайти важко. У жодній країні немає такого, щоб водій, коли його зупиняє міліція для перевірки документів, без дозволу міліції міг вийти з машини. Ці злочинці знаходилися в міжнародному розшуку. Вони брали участь у воєнних діях. Тому це справа не тільки міліції».

Аслан Дикаєв у міжнародному розшуку перебував не перший рік. В Україні на слід кілера вийшли, коли почали розслідувати вбивство на Закарпатті: 29 червня у селі Баранинці було застрелено двох чоловіків, один з яких був власником місцевого ресторану, інший — кухарем, повідомляє сайт www.newsru.ua.

Згодом співробітники міліції встановили місцеперебування злочинців. Вони забарикадувалися в одному з готелів Одеси. Унаслідок масштабної спецоперації правоохоронних органів двох із трьох злочинців було вбито. Наразі правоохоронні органи шукають третього кілера — 34-річного злочинця, жителя Сімферополя Андрія Шемятєнкова.

Ці трагічні події на Одещині безпрецедентні з кількох причин. По-перше, після провалу із затриманням Дикаєва міністр Могильов зізнався журналістам: «Чому операція тривала так довго, тому що ті засоби, які були потрібні для проведення операції, ми збирали з інших областей», — пояснив Могильов. Погодьтеся, це сенсаційне зізнання міністра. По-друге, подив та обурення експертів і колишніх правоохоронців викликав підхід до проведення спецоперації зі знешкодження кілерів, коли в людному місті правоохоронці дали хід гранатометам і бронетранспортерам.

«Ця операція викликає здивування, — коментує голова Черкаського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів Володимир БАТЧАЄВ. — По-перше, навіщо було оприлюднювати той факт, що саме власниця готелю повідомила міліцію про перебування вбивць? Можливо, керівництво МВС виключає можливість помсти з боку злочинців, але я можу стверджувати, що досконалого захисту свідків із боку держави у нас немає. По-друге, операцію із затримання, а точніше сказати, зі знищення кілерів провели із застосуванням зброї, кулеметів, гранатометів і бронетранспортеру в людному місці. Таки дії (небезпечне «фаєр-шоу» безпосередньо у місті) завжди є загрозою для життя і здоров’я сторонніх людей. Міліція, відповідно до закону, не повинна діяти подібним чином, її головне завдання — уникнути зайвих жертв. Зазвичай ведуть спостереження за злочинцями, нехай і тривале у часі, а потім, маючи нагоду, під час перебування злочинців за межами міста чи коли вони сідають в автомобіль, проводять силове затримання. Зрозуміло, для цього потрібен час і координація зусиль багатьох міліцейських служб».

Чи буде зроблено висновки, покаже час. Хоча вже зараз очевидно: українська міліція потребує реформування. Про це свідчать і соціологічні опитування, зокрема, дослідження щодо громадської довіри до влади, здійснене на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією TNS в Україні навесні цього року. Це дослідження стверджує: найменше громадяни України довіряють судам, прокуратурі і міліції (17,4%). Показовим у цьому сенсі є приклад мешканців села Семиполки Броварського району Київщини, які днями влаштували мітинг на захист свого односельця Віталія Запорожця, якого підозрюють у вбивстві майора міліції Миколи Симоненка. Люди вважають, що винен загиблий, який постійно «творив у селі беззаконня». Мешканці села зібрали Запорожцю гроші на адвоката, писали листи в Генпрокуратуру і МВС і тепер вийшли на мітинг з гаслами: «Геть ментовський бєспрєдєл» і «Віталік Запорожець — наш герой». Мітинг відбувся під стінами обласної міліції.

Звичайно, у нашій міліції є добросовісні й професійні працівники, але загальна картинка — зовсім інакша. Правоохоронний орган став своєрідним інструментом в руках влади в боротьбі проти опозиції або інструментом стримування цілком закономірних протестних виступів громадян. Це вже не кажучи про інші проблеми в міліції: загострення криміногенної ситуації в Україні, корупцію в міліції, незаконне утримання громадян в СІЗО, «вибивання» злочинів тощо. Конкретний випадок в Одесі попри те, що з кількох причин став безпрецедентним, просто в черговий раз оголив проблему і показав усі фатальні недоліки чинного механізму. А постійне заговорювання цієї проблеми, розмови про проведення реформ дедалі більше заганяють ситуацію в глухий кут.

І хоча на прощання із загиблими під час виконання своїх обов’язків трьома міліціонерами приїхали і міністр МВС, і ціла когорта чиновників, зрозуміло, що на рівні Української держави людське життя досі не є цінністю. Людина досі — «лагерний пил». І саме це є одним з основних факторів, що віддаляє нас від цивілізованості, європейськості, залишаючи на нас «пострадянське» тавро.

«ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИВАЄТЬСЯ В ОДНОМУ НАПРЯМКУ»

Віталій БІВАЛЬКЕВИЧ, голова Житомирського обласного відділення Спілки адвокатів України:

— Нині справді спостерігається загострення кримінальної обстановки, зростання кількості важких злочинів — тенденція розвивається в одному напрямку. Останні події в Одесі — це лише один із прикладів. Стріляли і стріляють не тільки там. Однак ця ситуація набула великого резонансу. Загалом не про всі такі випадки говорять публічно — не кожне управління МВС в регіонах дає про них інформацію в ЗМІ.

На мою думку, із чинного Кримінального кодексу України слід вилучити щонайменше десять статей, бо вони не діють. За радянських часів його обсяг був менший, але законодавчі положення реально застосовували. Нинішній Кримінально-процесуальний кодекс не в повній мірі захищає особу. Наприклад, захистити підозрюваного, звинуваченого чи підсудного може лише адвокат. А слідчі чи судді почали відсторонювати захисників від участі у процесі. Такого раніше ніколи не було. Зі мною, наприклад, укладають угоди на захист, а слідчому може не сподобатися, що я працюю оперативніше, і він може усунути мене від справи, а люди залишаються без адвоката.

«УКРАЇНЦЯМ САМИМ ТРЕБА ЗАХИЩАТИСЯ»

Лідія ТОПОЛЕВСЬКА, керівник Центру правових та політичних досліджень «СІМ», Львів:

— У нас є гарний Закон «Про міліцію», є стаття 5, яка називається «Діяльність міліції та права громадян», де розписано, що б мала робити міліція. Я вже не говорю про Конституцію, згідно з якою кожна людина — особистість.

Що в нас переважно відбувається? Якщо в законі написано, що негайно треба інформувати родичів, то родичі в нас можуть бути проінформовані за добу, а то й узагалі не проінформовані про затримання людини. Або інформують тоді, коли швиденько треба «прокачати» кошти з родичів, якщо проти їхніх близьких порушено кримінальну справу («заплатіть, і ми не порушуватимемо справи»).

Ми навіть розробили алгоритм, що треба людині робити, щоби не зустрітися з міліціонером. Наприклад, увечері не ходити одному. Тобто ми вчимо людей не мати з міліонерами жодного стосунку, бо це спілкування може призвести до чогось негативного.

Крім того, зазвичай міліціонер, звертаючись до громадянина, не називає себе. А посвідчення хоче — показує, хоче — не показує. Часто людину цілком безпідставно викликають по телефону до відділку міліції. Тобто, уважаю, наші правоохоронці часто застосовують такі методи з метою поставити людину в становище, щоб вона себе захищала.

Отож, якщо коротко відповісти на запитання «Чи захищає українців українська міліція?», — ні, не захищає. Ситуація така, що українцям самим треба захищатися від свавілля міліції.

«ДО МІЛІЦІЇ ЛЮДИ НЕ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ПО ЗАХИСТ...»

Дмитро ОМЕЛЬЧУК, кандидат історичних наук, викладач Таврійського національного університету ім. В. Вернадського:

— Оцінку події під Одесою слід розділити на дві частини. По-перше, йдеться про непрофесійні дії спеціального підрозділу, до речі, саме найбоєздатнішої частини, яка є в наших силових структурах. А по-друге, щодо стратегії дій, то багато чого там було незрозумілого, явне «головотяпство» і цілком невдала організація, що свідчить про непрофесійність організації всього комплексу завдань, які виконувала цього разу міліція. Отже, наскільки наша міліція в такому стані здатна захищати громадян? Щоб оцінити це, слід подивитися соціологічні опитування, і стає зрозуміло, що міліція не фігурує серед соціальних інститутів, які громадяни називають такими, що здатні захистити народ. І до міліції люди практично не звертаються по захист, а йдуть туди лише у стані крайньої необхідності для правової реєстрації тієї чи іншої події. Це свідчить, що міліція є для нашої країни дуже великою проблемою, і може бути так, що завтра знайдеться якийсь політичний діяч, який перейменує міліцію в поліцію, як це зробили в Росії, але стан справ від того не зміниться. Міліція досить давно вже, не перший рік — надто корумпована структура, «кришується» політичними кланами, і тим людям, які намагаються в середині міліції чесно працювати, там дуже не затишно. У результаті міліція сьогодні не виконує своїх функцій як суспільна правоохоронна структура. Сьогодні ці люди виконують накази, а завтра за ті накази їх можуть навіть посадити, тому що накази не завжди збігаються з нормами закону.

«МІНІСТР ПОВИНЕН ПОПРОСИТИСЯ У ВІДСТАВКУ»

Володимир СТРЕТОВИЧ, народний депутат України, член Колегії ХДС:

— Таких подій давно не знала Україна, так зухвало звучать факти про вбивства, що свідчить про погіршення криміногенної обстановки в країні. Вражає безпечність, з якою стражі правопорядку вийшли на виконання спецзавдання, та непрофесіоналізм, бо вийшли на затримання озброєного кілера наче на прогулянку. Як наслідок такої безтурботності — близькі оплакують своїх синів, декільком знадобиться тривале лікування, а українська держава отримала ляпаса в особі працівників МВС. Звичайно, легше розганяти бабусь, що страйкують проти забудови, чи перекривати дорогу громадянам під час мирної ходи. Міліція на те і є озброєним органом виконавчої влади, як це записано в законі, щоб вирішувати, коли і проти кого застосовувати зброю. Інакше, як промахом у професійній роботі, випадок в Одеській області назвати не можна. За цих умов міністр внутрішніх справ повинен попроситися у відставку через те, що не зберіг життя своїх підлеглих. Але, очевидно, це не в нашій країні і не за цих умов.

«МВС ВІДКИДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ В РЕОРГАНІЗАЦІЇ МІЛІЦІЇ»

Володимир БАТЧАЄВ, голова Черкаського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів:

— Такий випадок для України нетиповий. Співробітники міліції гинуть, але зазвичай інформація про це обмежується повідомленнями в місцевій пресі і фотокартками із чорними стрічками на сайті МВС. Проте трагедія із правоохоронцями в Одеській області набула великого резонансу, і незрозуміло, чому керівництво української міліції не оприлюднює детальну інформацію про причини і обставини розвитку цих подій, а обмежується стислими дописами на веб-сайті МВС. Уже висловлюють думки, що то були кілери, яких використовували можновладці для ліквідації політичних опонентів чи конкурентів у бізнесі. І саме невиважена інформаційна політика міністра Анатолія Могильова породжує плітки й чутки. На жаль, це стосується не тільки інформаційного вакууму, який створюють навколо діяльності української міліції. Теперішнє керівництво МВС повністю відкидає можливість участі громадськості в реорганізації міліції і поліпшенні її роботи. І останні події є підтвердженням цієї тези, бо міністр уважає, що міліція має сама, у своєму колі, розбиратися з такими випадками, а це не так. Для того щоб давати фаховий коментар, треба знати всі обставини справи, а їх приховують. Що саме від нас приховують, чому громадськість не має знати про те, що там відбувалося насправді?

На що я одразу звернув увагу: по-перше, добре підготовлених і озброєних кілерів затримувала така нечисленна, недостатньо озброєна і належно не підготовлена група працівників міліції. Це може свідчити про те, що або співробітники міліції не володіли інформацією і достеменно не знали, з ким насправді їм доведеться мати справу, або про те, що керівники не підготували професійне проведення силової акції. Можливо, керівники української міліції поступово залишають осторонь питань боротьби з організованою злочинністю і належної професійної підготовки особового складу, а більше зосереджуються на протидії мирним мітингам, протестам та іншим проявам незгоди суспільства з діями нинішньої влади?..

Загибель будь-якого працівника міліції — це, безумовно, трагедія, і для його близьких і товаришів по службі, і для всього суспільства. Бо це смерть людини. Але, як колишній співробітник міліції, можу сказати, що зазвичай причиною загибелі є невідповідність керівників своїм посадам. Якщо міліціонер загинув під час операції із затримання злочинців, то це свідчить про те, що або цю операцію було недбало сплановано, або міліціонер не отримав належної підготовки під час служби. Здебільшого саме ці фактори є причиною загибелі правоохоронців.

«ПІДГОТОВКА НАШОЇ МІЛІЦІЇ МАЛА Б БУТИ КРАЩОЮ»

Микола КУЛАГА, майор міліції у відставці, Дніпропетровськ:

— Події в Одесі показали, що підготовка нашої міліції, очевидно, мала б бути кращою. Тут виникає багато питань. Наприклад, як могло статися, що затримання особливо небезпечних злочинців, як повідомляють ЗМІ, працівники міліції проводили без бронежилетів і автоматичної зброї? Імовірно, погано було організовано й операцію захоплення в самій Одесі. Штурм і стрілянина тривали декілька годин — виявилася потрібною допомога спецпідрозділу СБУ, застосували гранатомети й бронетранспортер із великокаліберним кулеметом. Самі керівники міліції говорять, що зброю для операції збирали, де лишень могли. Але це, найімовірніше, не їх вина. Останніми роками постачання міліції перебуває не на кращому рівні. Працівники міліції отримують жебрацьку платню, навіть якщо порівнювати з іншими країнами колишнього Союзу, наприклад, із Грузією чи Росією. А якщо немає нормальної оплати і службових пільг, то не буде і якісного добору кадрів. Просто люди не хочуть йти працювати до міліції та ризикувати життям. Держава має давати набагато більше коштів не лише на оплату праці, а й на підготовку, а також на екіпірування міліції. Без цього в подібних ситуаціях неминучі жертви. Самих міліціонерів — загиблих і поранених — я не звинувачував би ні в чому, вони постраждали, а ще більше постраждали їхні родини. Просто з того, що сталося, потрібно зробити належні висновки.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ