Муфтiй Тамiм Ахмед: «Наше завдання — не дати використати iслам у полiтичних цiлях»

— Сьогодні все ще популярна теорія американського політолога Семюела Хантінгтона про конфлікт цивілізацій. Як би ви прокоментували цю теорію, особливо сьогодні, у світлі подій навколо Іраку?

— Необхідно розрізнювати конфлікт цивілізацій і конфлікт релігій. Протягом усієї історії людства спостерігалися контакти різних цивілізацій, а представники різних релігій співіснували в межах однієї цивілізації. Так, на Сході буддисти, мусульмани, індуїсти будували одне суспільство. Захід — нова культура, нова цивілізація, побудована по-іншому, менш відкрита, ніж східний світ. Тому і виникають нині різні тлумачення про існуюче тертя. Пригадаємо також, що в Європі впродовж століть мали місце запеклі конфлікти між представниками тільки однієї релігії — християнства. Іслам — це релігія не для однієї епохи, не для однієї цивілізації або одного народу. В Австралії, Північній Америці, Європі, Африці є мусульмани. В Африці разом живуть і християни, і мусульмани; хіба можемо говорити, що там боротьба цивілізацій? І в Європі, і в Америці живуть мусульмани. Отже, поняття боротьби цивілізацій невірне.

— Як ви оцінюєте можливість війни в Іраку?

— Сьогодні весь світ хвилюється — як ті, хто готується до війни, так і ті, хто не хоче війни. Ми бажаємо, щоб не було ні кровопролиття, ні руйнування. Світ пройшов через багато воєн, і яка з цих воєн не мала страшних наслідків?

Коли йдеться про політику, духовні особи не можуть нічого зробити — ми можемо тільки молитися. Бажаємо, щоб мудрість перемогла і зберігся мир.

— Деякі політики прагнуть — заради завоювання електорату — спиратися на духовенство. Так, президент Путін зустрічався з духовними особами ісламу, очевидно, заради того, щоб згладити напруженість, джерелом якої є мусульманська Чечня. Як ви до цього ставитеся?

— Росія — це особливе питання. Коли там ішла війна між народом, який боровся за незалежність, і цілою державою — Російською Федерацією, тоді духовні особи нібито не мали до цього відношення. А коли стало зрозуміло, що йде боротьба проти екстремізму, тероризму і ваххабізму, які зруйнували чеченське суспільство, тут знадобилися духовні особи. Бо екстремісти користуються релігійними лозунгами, — необхідно захищати суспільство загалом, а також показати, що іслам не має відношення до тероризму. Це вже інший вид війни. І тут дуже велика роль духовної особи.

— Шановний шейху, в нашій країні чути голоси тих російських політиків, які лякають Україну зростанням ісламського чинника в Криму і, відповідно, збільшенням впливу Туреччини. Тому вони радять підтримати позицію Росії в Чечні й оголосити всіх бойовиків екстремістами. Яку позицію ви тут займаєте?

— Кожен має свій погляд на існуюче становище. Наше завдання — нікому не дати використати іслам для досягнення своїх політичних цілей. Тих, хто використовує лозунги ісламу заради того, щоб встановити і свій порядок, і свій іслам (такий, як ваххабізм, наприклад), ми, звичайно, ніколи не підтримували; ми завжди проти цього.

— Чи відчувають українські мусульмани які-небудь вияви недоброзичливості з боку влади або суспільства? Як ви оцінюєте рівень релігійної толерантності українського суспільства?

— Держава загалом не заважає нам розвивати свою діяльність, виховувати мусульман в дусі ісламу, забезпечувати дотримання релігійних ритуалів. Звичайно, є декiлька регіонiв, де співробітники деяких структур ще не зовсім розуміють, як працювати з мусульманами. До того ж, крім офіційного підходу, є й інше ставлення до ісламу, в тому числі з боку ЗМІ або інших структур, зокрема, спотворення інформації про іслам. Дезінформація в мисленні деяких співробітників державних структур призводить до того, що іноді бувають затримки у вирішенні вельми важливих для нас питань. Але загалом, українська держава дає нам цілковиту можливість нормально працювати і задовольняти наші релігійні потреби. На рівні Президента, Адміністрації Президента, уряду або Верховної Ради у нас немає проблем.

Таке ставлення пояснюється, можливо, тим, що українське суспільство здавна мало контакти з ісламським світом. У часи СРСР багато арабських — ісламських — держав прямо контактували з українськими підприємствами; українські фахівці бували в Єгипті, Алжирі, Сирії, Іраку або інших країнах, а також у Середній Азії. Багато вихідців зі Сходу одружувалися в Україні з українськими або російськими дівчатами. Сьогодні відносинам і знайомствам допомагають розвиватися туристичні поїздки і дрібний бізнес. Важливо те, що за характером громадяни України відкриті, прості, люблять товаришувати з усіма, тому загалом жодних ускладнень у розвитку наших відносин не відчувається. Щоправда, окремі ЗМІ іноді роздувають які-небудь проблеми, пов’язані з мусульманами. І ми тим більше вдячні газеті «День» за об’єктивне і глибоке висвітлення питань, пов’язаних із життям мусульман України.

— Сьогодні в Україні існує Духовне управління мусульман України, головою якого ви є, Духовне управління мусульман Криму і релігійно-політичне мусульманське утворення в Донбасі. Чи нормальна ця ситуація для ісламу, чи це відображення певного періоду становлення однієї мусульманської общини? Які ваші відносини з мусульманами Донбасу і Криму?

— Ми живемо за законами України, які передбачають можливість реєстрації яких-небудь юридичних осіб, у тому числі й суспільно-релігійних об’єднань. Тим часом прийнято, щоб у кожній державі релігія мала одну юридичну організацію, одну чільну духовну особу, щоб віруючі розуміли, навколо чого вони об’єднуються, знали, куди вони можуть звернутися. Однак у деяких країнах СНД, у тому числі в Україні, й особливо в Росії, реєстрували безліч духовних центрів. На жаль, серед їхніх засновників були і далекі від знання релігії люди. Хотілося б, щоб ті, хто приймає рішення про реєстрацію релігійних об’єднань, замислювалися над можливими наслідками.

Голова ДУМУ називається «муфтій». Це не просте слово, воно накладає зобов’язання; насамперед — знання Ісламу, змогу давати відповіді на запитання віруючих. Ми не обмежуємо свою роботу членами нашої общини. Наш духовний центр функціонує на всій території України, знаходиться в контакті з усіма — з общинами, і з імамом (імам — духовний керівник мусульманської общини), посилаємо літературу, приймаємо імамів або студентів на навчання.

Підкреслю, що діяльність ДУМУ не пов’язана з якою-небудь політикою. Ми проти змішання релігії і чиїхось національних або політичних інтересів. Зокрема, завжди попереджаємо про сумнівні наміри (небезпеки екстремізму, тероризму) делегацій, які мають намір приїхати до України.

— Скільки діючих мечетей на території України, зокрема, як рухається будівництво мечеті у Києві?

— Звичайно, в Україні існують райони компактного проживання мусульман і там здавна були мечеті, молитовні, мусульманські кладовища. Дуже важливе те, що сьогодні ми будуємо першу в історії Києва мечеть. Спочатку нам дозволили побудувати лише молитовню, що означає — без мінарету. І хоч містобудівна рада дала добро на будівництво справжньої мечеті, досі є адміністративні складності. Проте ми сподіваємося, що місто зрештою дасть дозвіл спорудити мінарет, оскільки це з давніх часів прийнято у всьому світі. Тим більше, що ми маємо повну підтримку з боку влади. Адже мечеть у столиці — це обличчя країни перед ісламським світом. Відзначу, що сьогодні у всіх європейських країнах є мечеті.

— Багато запитань до вас виникає в зв’язку з тим, що в нашому багатоконфесійному суспільстві все ще недостатньо знань про звичаї людей різних релігій. Ось, наприклад, становище жінок, які сповідають іслам. У ісламській державі — це одна ситуація. А як бути в полінаціональному українському суспільстві, наприклад, із таким правилом шаріату — чоловік не повинен доторкатися до чужої жінки (навіть для рукостискання). Що трапляється, наприклад, у лікарні, в яких-небудь майстернях, магазинах тощо? І як може дотримуватися законів ісламу чоловік, який працює на підприємстві серед немусульман?

— У будь-якому середовищі є людина, яка дотримується законів, і людина, яка не дотримується. Бувають також обставини, коли віруюча людина мимоволі не може поводитися відповідно. Людина сама вирішує — дотримуватися їй законів шаріату чи ні. Проте, попри всі обставини, мусульманин має можливості дотримуватися поста, молитися, дотримуватися свят; жінка — носити хустку. Думаю, що якщо директор або власник фірми (немусульманин) розуміє, що у його підлеглих є релігійне свято, він не заборонятиме їм його відзначати.

— Відомо, що імам, а тим більше — муфтій часто допомагають віруючим порадами у вирішенні складних життєвих питань. Це справді так?

— Звичайно, і з багатьох питань: як назвати дитину, як зберегти сім’ю, як укладати грошові й інші договори. Раджу, щоб людина жила чесно, щоб не здійснювала помилкових вчинків. Звертаються до нас також у випадках магії або пристріту. Чи з питань виховання дітей.

— До перекладів Корану існує особливо дбайливе ставлення. Чи є переклад Корану українською мовою?

— Як російською, так і українською мовою немає перекладів, які були б коректними. На жаль, багато людей, ставлячи перед собою суто комерційні цілі, дуже поспішали випередити інших, а не досягнути вірності оригіналу. Це дуже непросте питання, і ми готуємося до цієї роботи.

Духовне управління мусульман України нині випускає достатньо літератури, яка дає правильне уявлення про зміст Корану — тлумачення питань соціального життя, сім’ї, здоров’я і медицини, спадщини, виконання релігійних ритуалів тощо.

— Відомий український вчений сходознавець Агатангел Кримський, який зробив великий внесок в українську культуру, пропонував розглядати священні книги не тільки як релігійне, а й як культурне явище. Тому російська мова — це добре тільки для тих, хто не знає української. Ми ж зацікавлені в тому, щоб тексти Корану можна було б читати й українською.

— Ми також у цьому зацікавлені, але не можна забувати про те, що більшість мусульман України — це представники національних меншин, які в більшості навіть свою рідну мову забули. Вони вимушені говорити тією мовою, яку розуміє більшість. Але все-таки у нас є сильне бажання збагатити українську культуру і бібліотеки перекладом Корану. Але неправильні переклади — це гірше, ніж їх відсутність. Наприклад, в одному підручнику російською мовою, яким користуються у вищих навчальних закладах, дається цілком спотворене уявлення про іслам. У результаті — у людей інших релігій створюється не тільки неправильне уявлення про іслам, але також — неприйняття мусульманина. Такі переклади не розвивають нормальні відносини між мусульманином і немусульманином. Сподіваємося, що Академія наук України, Інститут філософії, Міністерство освіти і науки тощо розвиватимуть з нами контакти. Спільна робота, вірогідна інформація про іслам сприятимуть розвитку нормальних відносин між членами нашого суспільства.

— Шановний шейху, думаю, що нашим читачам було б цікаво дізнатися, звідки ваші батьки, де ви здобували освіту.

— Батьки мої з Лівану. Я народився в Бейруті і свою релігійну освіту почав з дитинства — навчався в релігійній школі. Після цього я вчився в Україні — закінчив КПІ за спеціальністю «обчислювальна техніка, системотехніка». Залишився в аспірантурі для роботи, пов’язаної з локальними мережами для мікропроцесорних систем.

Моя сім’я — дружина та п’ятеро дітей. Меншій — три місяці, старшій — 14 років. Дружина — ліванка. Четверо дітей народилися тут, у Києві, вони тут живуть і вчаться. І добре, без помилок розмовляють українською, — вона для них майже як арабська.

Контакти в СРСР із викладачами історичного матеріалізму й інших подібних дисциплін дали мені поштовх глибше вивчати вчення ісламу, прагнення глибше розуміти релігію. Тому вчився в одному з відомих у світі духовних університетів Лівану; маю кілька дипломів різних країн у різних напрямах ісламу.

Але мій диплом з обчислювальної техніки і мереж також робить мені хорошу службу — я іноді сам беру участь у ремонті нашої офісної техніки, розбираюся в програмуванні. Це нині моє хобі.

— Чи можна не приходити до вас за порадою, а надіслати своє запитання електронною поштою й отримати відповідь?

— Чому ні? Можна. Так само, як телефоном.

— Шановний шейху! Прошу прийняти на згадку книгу «Україна-Incognita», укладену за матеріалами газети «День».

— Будемо раді використати матеріали вашої книги для студентів Ісламського університету, який діє у Києві. Це — єдиний університет на території СНД, який має акредитацію дипломів у відомому в світі ісламу єгипетському університеті. До речі, слухачі нашого університету вивчають історію України. Дякую за запрошення і за подарунок.

Повинен відзначити, що ваша газета завжди справляє хороше враження — вона сприяє розвитку нормальних взаємовідносин між представниками різних релігій в Україні, це газета для інтелігенції.