Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

«Немає часу на поразку»

До ювілею Ліни Костенко «Либідь» перевидала історичний роман «Берестечко» — з новими мистецькими смислами
19 березня, 2010 - 00:00

Сьогодні у Ліни Костенко — ювілей.

Цього року її багаторічне, а втім, вельми промовисте Мовчання нарешті прохопиться — відразу кількома книгами. Найперше — «Берестечком». Написане у кінці 1960-х, тепер воно здається пророчим.

Перевидання історичного роману вже побачило світ у видавництві «Либідь» і буде представлено в понеділок, 22 березня, о 17.00 в Українському домі в Києві.

Текст «Берестечка» у новому виданні несподівано обростає новими мистецькими шарами. Завдяки художнику-графіку Сергію Якутовичу сповідь Богдана Хмельницького отримує майже кінематографічне втілення. А доданий до книги диск із аудіозаписом твору у виконанні диктора протоієрея УПЦ Петра Бойка переносить текст Ліни Костенко в театральний вимір. Обрамлення нового видання — роздуми Івана Дзюби та Володимира Панченка про творчість поетеси ви зможете прочитати на шпальтах сьогоднішнього «Дня». А також думки Сергія Якутовича, Петра Бойка, Володимира Петріва, Олексія Кравчука — тих, хто мав нагоду пропустити тексти Ліни Костенко крізь себе.

«День» вітає Ліну Василівну з Днем народження, а всіх українців — із виходом нових книг нашої великої поетеси.


Спецвипуск на стор. «ТЕМА «Дня»: «Берестечко»»

Газета: 

Коментарі

sergey67 | 03/18/10

Как хочется 22 марта в Украинском Доме побывать и УВИДЕТЬ Лину Костенко!ПОКА ОНА ЕСТЬ И МЫ ВЕДЬ ЕСТЬ ТОЖЕ.То есть- Она ЕСТЬ ВСЕГДА и без нас, а вот мы - ЕСТЬ ЛИ когда без Нее?

benedictus | 03/19/10

РУБАЇ

Ліні КОСТЕНКО

У рідній мові я шукаю перла, //
Щоб у моїй душі вона не вмерла, //
Бо сяють в ній клейноди й берла, – //
Віки ні букви з пам’яті не стерли.

Гість | 03/19/10

Так багато слів про МОВЧАННЯ, що не зайве й уточнити: яке воно? Або й у множині –- які? Буває, знаємо, від страху. Від байдужості. Від гордині. Від сором’язливого небажання виказати зловтіху чи заздрість, зізнатися у “зміні віх” ачи публічно потвердити внутрішню готовність до колаборантства. Бува й простіше –- від дуплистої порожнини неприсутності, неіснування, коли змертвілій або зледачілій душі вже й оприявнити нема чого, окрім самого небуття. Та є, на щастя, й інше мовчання – геть інакше мовчання Ліни Костенко, яке, утім, і не мовчання зовсім... Бо й часові розриви/провалля між датами виходу її книжок були велемовними для нас і залишаться такими для тих, хто потребуватиме неспростовних свідчень про час – ворожий до нації та її (нашої!) найбільшої поетеси-сучасниці, про суспільство, послідовно проституйоване що давнішими маланчуками, що теперішніми табачниками, врешті ж, і про тих із нас, хто, передчасно розслабившись, не розчув її нехай і умовного, а проте такого застережливого мовчання кількох останніх літ. Утім, вряди-годи озивається – газетним чи лекційним словом, немов даючи нам підказку, але, як виявилося з відданих нещодавно голосів, безодголосно... Тож нам іще належить відчитати щонайактуальніші смисли і мовленого Слова – дотеперішнього та (чекаємо...) майбутнього, і такого ж знакового Мовчання. Бо хоч нині, в епоху немудрої десакралізації, стало модним зводити поета до його ТЕКСТІВ, таке явище, як Ліна Костенко, до подібних спроб не надається. Воно, як на мене, більше за весь вітчизняний (по суті, вторинний) постмодернізм. Бо це ще й позиція, і ця шляхетна позиція явлена і в її поезії, яка є поезією чину, і в її протестному мовчанні, яке, як і мистецьке слово Ліни Василівни, є знаком таки ж національного Опору.

Druzio | 03/20/10

Українська організація молоді "Пласт" у діяспорі співала пісню, "А там на Вкраїні там нічка темненька, а там все зима
та й зима". Аж раптом появилась в Україні могутня літературна
звізда в особі пані Ліни Костенко і цілий світ став освічений
надією, що людський творчий дух непоборимий навіть в найбільш
тоталітарній системі, такий як Радяньський Союз. В діяспорі українські осередки немов наповнились новою енергією і почались вечори присвячені творчості Ліни Костенко. Молодь
читала її поезії знайти відповіді на любовб на життя і взгляд на будучність. Із авдиторних зал, пригадую, звучали уривки з її віршів "Є ріжні ештафети...", а українські газети все більше повідомляли про "Читання Поезій Ліни Костенко". Надіюсь, що всі мої сучасники прилучаються до мойого грімкого притіту Шановній поетці Ліни в день її ювілею.

sergey67 | 03/23/10

Сначала небольшая прелюдия- благодарность.Приглашение на презентацию-встречу эту( нового переиздания книги Лины Костенко "Берестечко") прислала главный редактор нашей чудо-газеты "День" Лариса Ившина.Такие подарки-сюрпризы очень редки в нашей жизни, но ведь тем более мы им должны быть всегда благодарны !
Начну описание своих впечатлений - с подхода к Украинском Дому вечером 22 марта 2010 года: великое множество людей спешило туда же,что и я.Хорошо еще,что меня предупредили,что прийти сюда надо( по возможности) пораньше.Теперь сразу это понял(и поблагодарил мысленно) того,кто мне это сказал...Внутри Украинского Дома( и еще почти за час до начала действа) людей оказалось еще больше,чем снаружи.Все стремились попасть в зал главный,но не всем это удавалось:вход был,в первую очередь, по Приглашениям.Поэтому,первое доброе дело совершил,предложив какой-то старушке пройти вместе со мной вовнутрь(оно ведь было у меня"на двi особи").Но далее, с добрыми делами у меня туговато стало: сначала хотел сесть где-то в конце зала,а затем выругав себя за проклятущий наш украинский "комплекс меншувартостi",уселся прямо вдруг впереди - на третьем ряду(благо свободное место тут еще было) и готов был заявить любому:"Хоть силой стаскуйте- НЕ ПОЙДУ!"...Много пережил в этот вечер.Но запомнились выступления тут трех наших ЖЕНЩИН:самой Лины Костенко,ее дочери Оксаны Пахлевской и гл.редактора "Дня" Ларисы Ившиной.Однако, тон задала тут еще и Женщина четвертая - Ольга Богомолец.Она,вдруг, не просто заговорила,А НАЧАЛА ПЕТЬ ПЕСНИ НА СЛОВА ПОЭЗИЙ ЛИНЫ КОСТЕНКО О ЛЮБВИ!И, первыми на все это, откликнулись люди на задних рядов и стоящие в проходах.Сердцами своими откликнулись...Наши национал -демократы(занимающие сплошь ряды первые) сначала ничего не поняли:КАК ТАК? ГОЛОС" НАШЕЙ ЛИНЫ"(то есть голос "СКОРБОТИ ТА ПОРАЗКИ") РАЗВЕ ТАКОВ?МЫ ВЕДЬ ПРИШЛИ СЮДА РАЗВЕ НЕ ЗАТЕМ,ЧТОБЫ "БОРОТИСЬ"И "ВСТАВАТИ З КОЛIН"?Дальше- больше...Лариса Ившина сказала,что прежде что-либо делать,разве не ОСМЫСЛИВАТЬ его нужно?И трижды повторила это слово в своем выступлении..."Что там осмысливать?"- заворушились ряды наши первые:"Боротись треба- геть злочинну владу!"Дальше- еще больше.Слово дали дочери - Оксане.Ее слова,вообще ряды наши первые, лишили спокойствия.Она вдруг ,очень тепло и участливо,заговорила не о "супротивах" всевозможных,а о...Любви тоже,к своей дорогой маме.Зал в целом, уже вовсю разогрелся и загрохотал аплодисментами.Хлопали теперь уже все( даже первые ряды)- а куда деваться?Разъяснения внесла, в своем выступлении сама Лина Костенко.Помните, как Лев Толстой сказал о декабристах,которые вернулись( через поколение) после заключения сибирского, в свое общество?Он сказал,что они оказались дееспособнее,чем те,которые оставались на своих местах и стремились только к чинам всевозможным."Вот эти последние превратились просто в развалины"...Так и наша Лина.Она "ушла на дно" в это время безвременное,занялась своими(бесконечно любимыми) путешествиями чернобыльскими ,НО ВЫШЛА СЕЙЧАС НА ЛЮДИ ДЕЕСПОСОБНЕЕ,ЧЕМ КТО-БЫ ТО НИ БЫЛО!Тогда как, эти наши властолюбцы- тарахтелки "самостIй ницькi", оказались ныне СОВЕРШЕННО НЕ У ДЕЛ И БАНКРОТАМИ ПОЛНЕЙШИМИ...Почему так произошло?Это ,она сама, в своем сегодняшнем выступлении разъяснила:"ТОТ,КТО ПОЛЗАЛ КОГДА-ТО НА КОЛЕНЯХ, НИКОГДА С НИХ И НЕ ВСТАНЕТ!НЕЛЬЗЯ ДОБИВАТЬСЯ ВЛАСТИ,ЧТОБЫ ТОЛЬКО ПОТОМ ЛЮДЬМИ СТАТЬ,НАДО ВСЕГДА БЫТЬ И ОСТАВАТЬСЯ ЛЮДЬМИ!Я НАПИСАЛА СВОЙ РОМАН НЕ О ПОРАЗКЕ,А О ТОМ КАК МОЖНО ЕЕ ПРЕОДОЛЕТЬ.КАК?А ВОТ КАК- ВСПОМНИТЕ,ЧТО СДЕЛАЛ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦКИЙ- ОН ОПЯТЬ ЖЕНИЛСЯ!!!ИЛИ,ВЫ МОЕГО РОМАНА ТАК И НЕ ПРОЧЛИ НИКОГДА ДО КОНЦА ???".ТАКИХ СЛОВ стены Украинского Дома,давно ведьне слышали.Вернее - ОНИ ИХ НИКОГДА ВЕДЬ НЕ СЛЫШАЛИ!Уже выходя из фойе зала, услышал краем уха, как какая-то очень интеллигентная украинская старушка сказала корреспондентке,берущей у нее интервью:"ТАКИХ СЛОВ Я СТО ЛЕТ НЕ СЛЫШАЛА!"...

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ