Пісочний годинник для Єльцина й Лукашенка

У Білорусі авторитет лідера похитнувся після того, як заробітки зіщулились утроє через падіння «зайчика», а люди вишикувались у черги за яйцями та маслом, яких не вистачає на всіх. Президент за звичкою пообіцяв населенню в найкоротший термін відновити економіку — до листопада, до першого грудня, у крайньому разі до наступного літа. Однак економісти не бачать причин для поліпшення ситуації і прогнозують подальше падіння рівня життя білорусів. При цьому білоруське «економічне диво» триває — валовий внутрішній продукт бадьоро виріс за рік ще на 8 відсотків. Ціни, правда, зростають ще швидше — на 134 відсотки за 11 місяців.

Що тугіше затягується вузол власних проблем, то рішучіше намагається білоруський президент вирватися на безкрайні російські простори. Інстинкт самозбереження не дозволяє російському бомонду пустити білоруського хокейного бомбардира на своє політичне поле у президентській гонці. Навіть найближчі союзники, як, приміром, Геннадій Селезньов, не вважають за можливе запровадження єдиного громадянства. Проте можливі варіанти — складні геополітичні об’єднання, при яких виникає роль віце-президента для Олександра Григорійовича.

«Найгармонійніша пара в цьому плані Лужков — Лукашенко», — говорить в інтерв’ю білоруській пресі радник мера Москви Костянтин Засулін. Вірогідно, Олександра Григорійовича ще більше влаштувала б пара Єльцин — Лукашенко, у якій перший отримує шанси на продовження хоча б символічної влади, другий — на реальні її важелі. Нинішньої кризової осені Лукашенко роз’їжджав Росією, палко закликаючи росіян зберегти Бориса Єльцина на президентському посту таким, яким він є, аби законним. Упустивши шапку Мономаха в руки Лукашенка Борис Миколайович, до того ж, востаннє провчив би своїх ворогів і невірних соратників.

Виступаючи на російських каналах білоруський президент уже охоче ділиться думками про те, що він робив би на місці президента Росії — загнуздав губернаторів, відрубав голову корупції. У принципі, нічого нового, усе те саме, що й на батьківщині і, мабуть, із таким самим успіхом.

А що ж білоруси, котрі ще недавно аплодували звитяжному руху свого лідера на зближення з Москвою — швидкі успіхи економічного зростання через прив’язку до російської економіки тепер показали зворотний бік, значно вплинувши на уми населення. Для білорусів, у яких незалежність і державність традиційно не були найвищими цінностями, досить несподіваними були останні результати соціологічних досліджень, проведених компанією БілоПАН. З опитаних 14 відсотків зв’язують вихід із кризи з допомогою Заходу і лише 9 відсотків — братерської Росії.

Понад половину білорусів вважають, що сподіватися доводиться тільки на себе.

Мінськ

№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»