Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Політики більше, ніж зерна

29 липня, 2003 - 00:00

Спостереження за розвитком «зернової кризи» щораз підтверджують, що з площини економічної питання неухильно просувається у площину політичну. Недавні заяви прем’єр-міністра Януковича щодо необхідності звільнення з посад кількох голів облдержадміністрацій, а також нервова реакція на ці заяви керівника Дніпропетровської області Швеця яскраво це підтверджують.

Починати слід з того, що реальну картину становища на зерновому ринку країни скласти дуже непросто. Скільки реально потрібно зерна для задоволення продовольчих потреб держави, ніхто точно не знає, та й знати не може. Причина проста — вирощування зернових і виробництво харчових продуктів без особливого галасу про це у ЗМІ стали серйозним бізнесом, який розвивається саме за законами бізнесу. Держава вже давно не опікується тим, скільки потрібно країні, скажімо, пива чи олії. Названих продуктів, так само, як і інших, буде стільки, скільки їх зможуть продати виробники або скільки зможуть купити споживачі. Це ж саме стосується ціноутворення на інші харчі, які у нас на порядок дешевше, ніж у тому ж Євросоюзі.

Нещодавня спроба підняти на ринку паніку у зв’язку із можливим неврожаєм, якщо не провалилася, то до задуманих наслідків не привела. Наші люди вже ніколи не будуть сушити сухарі про запас. Економіка безповоротно повернулася у бік ринку, який просто не знає такого поняття, як нестача продовольства. Безнадійно застарілими виглядають і популістські заяви про «стратегічне» значення саме врожаю зернових культур і нереальні заклики когось там із цього приводу соціально захистити.

Про що ж тоді йдеться, звідки виник скандал, який ніяк не вщухне? Виглядає, що йдеться про подальший розподіл і перерозподіл зернового ринку зокрема і продовольчого взагалі. Низькі закупівельні ціни на первинному ринку роблять цей сегмент дуже привабливим для капіталовкладень саме зараз, поки диспропорції не ліквідовані. Поки співвідношення вартості продукції сільгоспвиробника і цін на техніку, пальне, добрива залишається таким як зараз, боротьба за місце на зерновому ринку буде дуже жорсткою. Саме відлуння цієї боротьби, а не продовольча безпека країни виплескується цими днями в ЗМІ у вигляді кадрових змін на високому рівні та гучних заяв різних політичних сил.

Отже, аби мати реальну картину ситуації, слід розглядати наслідки неврожаю зернових культур в декількох регіонах для споживчого ринку окремо від наслідків цього ж неврожаю на перерозподіл сил у відомствах, що визначають аграрну політику країни. Видається, що справжня криза існує саме тут. Безумовно, що всі ми відчуємо з часом зміну у структурі споживчих цін, ціна на харчі й надалі буде зростати у порівнянні з ціною на продукцію промисловості. Але це не буде наслідком неврожаю. Просто у вітчизняній економіці тривають структурні зміни, відбувається остаточний перехід до ринкових механізмів формування споживчого ринку. В ідеалі цьому механізмові байдуже, хто конкретно керує тим чи іншим міністерством, тією чи іншою обласною адміністрацією. В нормальних країнах навіть зміна уряду чи президента на долю споживачів впливає мінімально. Принаймні далеко не так, як представляють це окремі вітчизняні аналітики.

Микола НЕСЕНЮК
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ