Попутний вітер

У історії національної збірної це сталося вперше. Ніколи до цього наші футболісти не перемагали на виїзді в офіційному матчі з різницею у три м’ячі. Навіть у грі з карликовою Андоррою обмежилися двома м’ячами. А тут виграш 3:0 у Туреччини на її полі в Стамбулі, виграш, який відкрив нашому футболові шлях до першого місця у відбірковій групі, до першого в історії виступу нашої збірної на світовому футбольному фіналі.

ПЕРЕВІРЕНО: ГРАТИ МОЖНА

Після спроби експериментів із складом і тактикою тренер збірної України Олег Блохін повернувся до старої й добре випробуваної ще в дев’яності роки манери гри національної команди. Цей своєрідний «стиль» склався в українців не від хорошого життя. Не маючи великого вибору гравців екстракласу, збірна дев’яностих років боролася з іменитими супротивниками єдино можливим способом — самовідданим захистом своїх воріт з надією на контратаку. Так були переможені у 96-му віртуозні португальці, так наші успішно протистояли кращим на той час у світі німцям та французам. Тактика спрацьовувала, і якби ще трохи удачі, бути нашій команді на світовому фіналі ще в 98-му році. Востаннє такий футбол ми бачили восени 2000-го в Норвегії. Чи не єдина контратака нашої команди була тоді результативно завершена Шевченком, а всі спроби забити нам ліквідовували інші десять гравців на чолі із воротарем збірної Шовковським.

Обидва згадані футболісти вийшли на поле стадіону в Стамбулі й у середу 17 листопада. Все було як колись: шалені атаки господарів, самовіддана гра захисників, впевнений у собі Шовковський і швидкі контратаки у виконанні Шевченка. Звісно, нам де в чому пощастило. Якби двоє турецьких нападників спромоглися на перших хвилинах поділити між собою м’яч і забити його в порожні ворота українців, все було б не так приємно. Та сталося так, як сталося. Наші забили три голи в контратаках. Причому могли забити ще стільки ж. А турки так і не влучили у наші ворота, безперервно атакуючи практично всю гру.

Чому ж наша збірна не грала так в останні роки? Чому тільки зараз команда повернулася до виграшної і чи не єдиної із можливих ігрової моделі? Причин декілька. Можливо, однією із них є стан Андрія Шевченка, який в останні роки проводив у складі збірної далеко не найкращі свої ігри. Другою — відсутність у команді гравця, який міг би віддати Шевченкові гостру передачу. Після того, як із збірної пішли Калитвинцев, Максимов, Кардаш, а Ребров остаточно загубив колишні кондиції, точний пас уперед став проблемою. Сьогодні в команді є Андрій Воронін, форвард, здатний і обіграти, й забити, й віддати, й відібрати. Сьогодні у збірній є Олег Гусєв, який невтомно «прасує» правий фланг, встигаючи практично всюди. Нарешті Андрій Шевченко знову став таким, яким був у 1999 роцi.

КОГО МИ ОБІГРАЛИ?

Так і хочеться зауважити, що турки після третього місця на останньому Кубку світу досі почивають на лаврах і тому обіграти їх — не проблема. Насправді ж це не зовсім так. Турецький футбол, який підготував гравців, що змогли увійти до числа кращих у світі, продовжує залишатися на дуже високому рівні. Талановитої молоді та досвідчених майстрів у турок вистачає. Збірна Туреччини — сильний і небезпечний супротивник.

Водночас турки все більше починають нагадувати єреванський «Арарат» і тбіліське «Динамо» 70—80-х років. У названих командах завжди були класні майстри, здатні показати техніку та швидкість, розіграти віртуозну комбінацію. Та це не допомагало їм перемагати команди із раціональною (!) тактикою. Одним перехопленням м’яча, однією точною передачею через усе поле подібні команди ставляться у безвихідь.

І що з того, що турки атакували ворота Шовковського дев’яносто хвилин поспіль, а півзахисники команди на чолі з Емре обігрували наших гравців всіма можливими способами? На місці пройденого турком українського захисника одразу з’являвся ще один, ще один, ще один, а коли втомлений форвард таки бив по воротах, цього м’яча вже чекав спокійний, як скеля, воротар.

Збірна Туреччини так і не знайшла засобу проти нашого фірмового прийому — захисту всією командою. Така гра українців не додає здоров’я уболівальникам. Приємніше було б милуватися лише швидкими атаками наших. Та чи можливо таке при нинішньому рівні наших півзахисників? Тому довелося практично всю гру триматися за серце, щосекунди очікуючи фатальної помилки нашого захисту. Цього разу не помилилися. А взірцеві контратаки українців із майстерним дриблінгом, точними передачами та гострими ударами взагалі поставили турок на коліна. Вони ж бо думали, що у нас є лише Шевченко. Його й «тримали». А рахунок відкрив Гусєв, поява якого поблизу воріт Рюшту стала, як видно, сюрпризом для господарів стадіону.

Отже, турки були й залишаються сильними. Але у найближчий рік вони нашим вже не суперники. Не віриться, що наші розгублять здобуту перевагу в п’ять очок. Бо крім запасу турнірних пунктів, у нашої збірної з’явилося відчуття своєї сили. Нехай тепер суперники думають, як нас обіграти.

НА БЕРЛІН!

Такого сприятливого турнірного становища у відбірковому циклі збірна України не мала ще ніколи. До своїх трьох перемог і двох нічиїх наші можуть додати втрати суперників у боротьбі між собою. У той же день, коли Україна виграла у Туреччини, збірна Грузії відібрала два очки в команди Данії, зігравши вдома внічию 2:2. Тепер Україна беззаперечний лідер групи як за набраними, так і за втраченими очками. І головне — у наших немає реального переслідувача! За винятком Казахстану, всі інші учасники групи приблизно рівні за силами, тож у гонитву за Україною одне одного не пустять. Залишається лише не програвати. Надійно грати у захисті й шукати шанси у контратаці. Вже зараз обриси Німеччини, де за півтора року зберуться кращі футбольні збірні світу, виглядають для нашої команди досить реально. Далі має бути ще краще, за умови, що команда збереже такий самий настрій на боротьбу, а вітру удачі й надалі буде з нами по дорозі.

Туреччина — Україна — 0:3,

Грузія — Данія — 2:2,

Греція — Казахстан — 3:1

                             I    В    Н    П      Р      О

1. Україна         5    3    2    0     9:3     11

2. Данія            4    1    3     0     6:4     6

3. Туреччина   5    1    3    1     6:5     6

4. Албанія        4    2    0    2     3:5     6

5. Греція           4    1    2    1     5:4     5

6. Грузія           4    1    2    1     5:5      5

7. Казахстан   4    0    0    4    2:10     0