«Постпомаранчевий» Давос

Завтра в швейцарському Давосі завершується черговий Всесвітній економічний форум. Минулого року цей захід став сценою одного з перших закордонних тріумфів Віктора Ющенка як новообраного Президента України. Тоді він виступив тут із промовою про основні напрями розвитку держави. Втім прогнози про стрімке надходження до нашої країни іноземних інвестицій не справдилися. Цього року ані глави держави, ані прем’єр-міністра у Давосі немає. Як відомо, Віктор Ющенко днями занедужав.

Президент надіслав учасникам форуму вітальну телеграму, в якій заявив, що за останній рік в Україні відбулися кардинальні зміни, зокрема у сфері бізнесу. «Нинішня влада створила цивілізовані умови... Зменшено імпортні мита, посилено боротьбу з контрабандою, скасовано численні бюрократичні перепони у відносинах влада — бізнес. Підприємництво виходить із тіні, держава дає зелене світло чесній конкуренції», — цитує телеграму Президента його прес-служба. В результатi таких кроків в Україні покращився інвестиційний клімат, вважає глава держави. «Яскравий приклад тому — відкритий аукціон із продажу «Криворіжсталі», — йдеться в заяві. «Україна довела, що є надійним елементом системи енергетичної безпеки Європи. Вона й надалі буде стабільним і передбачуваним транзитером енергоносіїв», — написав Президент. Він також запевнив, що приділятиме особливу увагу роботі з іноземними інвесторами.

Запрошення взяти участь у форумі отримав міністр економіки Арсеній Яценюк. Втім «прозорість» інформації про українську участь у Давосі спершу нагадувала традиції «лихого кучмізму». У четвер Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві заявляло, що не може повідомити про склад української делегації, і настійно радило журналістам звертатися за інформацією до прес-служби Мінекономіки. Працівники ж останньої ніяк не могли повідомити «День», чи поїде їхній шеф у Давос, і просили «зателефонувати пізніше», аж поки учора на сайті Мінекономіки не з’явилося повідомлення, що Яценюк таки виступить перед учасниками форуму. З українського бізнесу на форумі традиційно «піариться» лишень корпорація «Інтерпайп» із народним депутатом Віктором Пінчуком. Із певною натяжкою до числа «українців» у Давосі можна зарахувати й магната, що придбав колишню пінчуківську «Криворіжсталь», — голову компанії Mittal Steel індуса Лакшмі Міттала.

Про Україну на форумі також згадують у контексті тем «Чи повертається Росія на Схід?» та «Росія і світ: сценарії до 2025 року». Представники світової економічної й політичної еліти обговорюють причини й наслідки газового конфлікту між Москвою та Києвом.

Джордж Сорос заявив, що використання Росією статусу газового експортера у політичних цілях має стати сигналом для Європи, чия залежність від російських енергоносіїв дедалі зростає. Польща намагається переконати ЄС у необхідності проводити спільну енергетичну політику, до якої Варшава також хотіла б залучити Україну, Грузію й Молдову — саме ті країни, на які Москва чинить газовий тиск. Неформальна назва альянсу, яка останнім часом фігурує в пресі, — «Енергетичне НАТО». Самі поляки прагнуть диверсифікувати джерела енергоносіїв, зокрема за рахунок співпраці з Норвегією. Як повідомляє International Herald Tribune, Варшаві є про що хвилюватися як у майбутньому, так і прямо зараз: останніми днями надходження газу для хімічної промисловості країни скоротилися на третину.

Загалом у Давосі зібралися близько 2340 представників 89 країн світу, серед яких 15 голів держав, а також зірки шоу-бізнесу, зокрема, рокер Боно, дизайнер Джорджіо Армані, актори Бред Пітт та Анджеліна Джолі — вони приїхали обговорити проекти з боротьби зі СНІДом, туберкульозом, малярією, допомоги біженцям тощо. Основні ж теми дискусій відбивають сучасні пріоритети глобалізованого світу: Китай та Індія дедалі більше набувають ваги в економіці, стрімко зростає їхнє населення, тому й прикута до них увага економічних і політичних еліт, яскраві представники яких зараз спілкуються в швейцарських горах. Обговорюють на форумі також зростання цін на нафту, ядерні амбіції Ірану та безліч інших питань. «Всесвітній економічний форум у Давосі — це форма неформального спілкування світової економічної й політичної еліти, надзвичайно важлива для того, щоб перш за все встановити гарні особисті стосунки, — зазначив у бесіді з кореспондентом «Дня» директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор БУРАКОВСЬКИЙ. — Ідея форуму полягає в тому, щоб у спілкуванні зі своїми колегами зрозуміти загальні, системні речі, які можуть вплинути не тільки на світ в цілому, але й на конкретний бізнес. За лаштунками цього форуму проходять дуже насичені консультації, прояснюються позиції тих чи інших країн. Врешті- решт, тут можна домовлятися про майбутні союзи, які будуть реалізовані, наприклад, в межах міжнародних організацій. Зрозуміло, що кожен знаходить собі «вікно» за інтересами, ясно, що для багатьох це форма самореалізації — потусуватися серед сильних світу цього. Давос — також форма спілкування для тих, хто намагається бути в елітарному клубі. Участь у форумі хоча й не дає негайних економічних дивідендів на кшталт конкретних контрактів, але респектабельність і знаність у таких колах є одним із елементів високої політичної й бізнесової вартості».

Деякі представники української опозиції напустилися на владу через, як вони вважають, неналежну увагу до давоського форуму. Мовляв, це завдає шкоди іміджу держави, ми нехтуємо прекрасним майданчиком для проведення переговорів... Позиція Ігоря Бураковського водночас і стриманіша, і відбиває більш глибоку критику. «Участь у Всесвітньому економічному форумі не можна порівняти, умовно кажучи, ані з уроком, ані з походом в кіно. Якщо ми вилітаємо в Давос, то, очевидно, з певною місією: не просто виступити, а реалізувати певні напрацювання, — зазначає експерт. — Наприклад, для Ангели Меркель виступ на форумі був дуже важливим для того, щоб показати себе як жінку-бундесканцлера і оголосити напрями діяльності нового німецького уряду. Минулого року Україна розглядалася світовою спільнотою як надзвичайно цікавий феномен демократичного перетворення, без громадянської війни, в дуже великій країні на європейському континенті. Росії традиційно приділяється велика увага: зрозуміло, що на сьогоднішній день це один із найбільших політичних гравців, країна, яка зараз виконує обов’язки головуючого у «великій вісімці»... Така «нерівна» участь України, очевидно, просто пояснюється тим, що ми не маємо певної зрозумілої стратегії: треба не час від часу їздити на Захід і кататися там на лижах, а робити послідовні кроки. Приїжджати туди з певними месиджами, причому месиджі просто про те, що «ми хочемо бути там-то і там- то» — це вже не той рівень. Давос — це форма спілкування, яка потребує певної підготовки і, в хорошому сенсі цього слова, освіченості. Очевидно, ми поки що не вийшли на такий рівень».

Як відомо, за рік, що минув, Україна намагалася надсилати Заходу — як політичному, так і бізнесовому — чіткі сигнали. У червні, задля того, щоб привабити інвесторів, у Києві було проведено форум бізнесменів і політиків, який назвали «міні-Давосом». Водночас деякі учасники тієї зустрічі, представники світової еліти, наприклад помічник Генерального секретаря ООН Кальман Міжей, відзначали, що їхні поради, зокрема, рекомендації комісії «Блакитна стрічка», українське керівництво не поспішає враховувати. Щоправда, тоді йшлося про соціально-популістську діяльність уряду Тимошенко, реприватизацію тощо. Згодом в Україні змінився уряд, однак чи змінилося ставлення до порад західних експертів? Або ж критика тут недоречна, адже кожна держава, в тому числі й Україна, повинна йти власним шляхом і не зобов’язана виконувати всі рекомендації з-за кордону? «Загалом це тема окремої бесіди, наскільки рекомендації експертів виконуються політиками, і що потрібно зробити, щоб саме рекомендації нормальних експертів виконувалися нормальними політиками, тому що і серед експертного, і серед політичного середовища, на жаль, є дуже різні люди. Я сам був членом робочої групи комісії «Блакитна стрічка», яку ініціював Кальман Міжей, готував розділ, присвячений міжнародній економічній інтеграції України, — розповів Ігор Бураковський. — Тоді ми всі прекрасно розуміли, що Ющенко і команда в основному витратили свої зусилля на перемогу помаранчевої революції. Ця команда прийшла без якихось серйозних напрацювань для того, щоб безпосередньо з першого дня почати займатися реформами і відповідними змінами. Можливо, вони й мали певні плани та бажання, але ми впродовж кількох місяців спостерігали за тим, як важко йшов процес формування міністерств і відомств, дуже важко відбувалося прийняття рішень. Тому такий документ був потрібен: комісія «Блакитної стрічки» задавала певні параметри, бачення того, що слід було б робити одразу, а що можна було розглядати в більш системному плані. Частина рекомендацій «Блакитної стрічки», зокрема, з питань міжнародної економічної інтеграції, в принципі, була реалізована. Йдеться про отримання від Європейського Союзу статусу країни з ринковою економікою, про подальше просування у вступі до СОТ, про підтримку ідеї створення зони вільної торгівлі з ЄС, і з іншого боку — невихід за межі зони вільної торгівлі в системі Єдиного економічного простору. За іншими розділами багато кроків не були реалізовані, але тому були й суб’єктивні, й об’єктивні причини. Ми мали фактично два уряди з усіма відповідними наслідками, а традиційна проблема українських урядів полягає в тому, що у нас відсутня політична спадковість».