Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Щоденник

11 жовтня, 2011 - 00:00

11 жовтня

Ось нам назустріч ідуть дві дівчини, голосно розмовляючи. На руках обручки. На шиї золоті ланцюжки. У вухах масивні сережки. Черевики на високих каблуках. Подумалось: «Мабуть, вони вже десь працюють, коли так розкішно вдягнені...».

— Та це ж, десятикласниці, — уточнює мій супутник. — Я їх знаю. І розповів, хто їх батьки.

Що й казати, у багатьох загальноосвітніх школах тепер інші правила й порядки. Учні одягаються, хто як забажає, і хто, як може. Щоб не вирізнятися серед інших, ровесники, звичайно, просять, а іноді й вимагають у батьків, щоб купували їм красиві й модні речі. Не всі мають на це можливість. Та щоб догодити рідному дитяті, батьки завжди в пошуках грошей, а то й часто змушені залазити у борги. Вчителі також стали носити різні ювелірні прикраси і, щоб не гірше виглядати від своїх вихованців, намагаються модно вдягатися, не обходяться без косметичних хитрощів.

Коли вчився я (в 50 — 60-х роках), у навчальних закладах існували суворі правила — обов’язково ходити на уроки у шкільній формі (вони існують нині в багатьох зарубіжних країнах). Цього завжди дотримувалися. Жодних зайвих речей. А про якісь там прикраси, косметику взагалі не йшлося. Головна увага приділялася гігієні і чистоті учнів. Такою ж скромністю відрізнялися і наші вчителі. В усіх боків це було корисно й мало неабияке виховне значення.

З особливим теплом згадую і, дякуючи шанованому «Дню», називаю імена тих, хто тоді вчив мене і моїх ровесників, відкривав перед нами світ, збагачував знаннями, давав мудрі поради й мав щедре серце. Це незабутні Галина Яківна Вербицька, Григорій Платонович Фесун, Максим Якович Заїка, Тамара Павлівна Присяжна, Тетяна Федорівна Ковтун, Марія Пилипівна Костенко, Ніна Іванівна Придава, Галина Савівна Москаленко, Ніна Петрівна Галь та інші шкільні вчителі.

Новий час приніс із собою і нові цінності. З ним змінилися мораль і етика, та, на жаль, не завжди на користь суспільству, особистості. Звичайно, не треба, щоб повсюди панував один аскетизм, надмірні обмеження. Але коли відкриваються навстіж двері для вседозволеності, відсутнє належне виховання, тоді культивуються дурні смаки, вульгарність, з чим досить часто стикаємося сьогодні. І прикро те, що все це проникло у шкільне і студентське середовище.

Невже скромність в усіх її проявах нині стала не в пошані?

Георгій ШИБАНОВ
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ