Щоденник
15 березня
Про наші знання й необхідність здобування їх. У зв’язку з входженням України в європейський і світовий простір, значним розширенням людських контактів, неабиякого значення набуває вміння володіти іноземними мовами. Тож тепер, щоб влаштуватися, скажімо, на престижну роботу в солідній фірмі, вимагають і знання мов. Добре, коли знають англійську, а ще краще, коли німецьку й французьку. Якщо є такі знання, та ще й міцні, то можна з упевненістю сказати, що в таких людей кар’єра складеться досить вдало, на них завжди буде запит. До речі, останнім часом про важливість цієї проблеми у «Дні» з’явилася низка цікавих і повчальних публікацій. Вони й наштовхнули мене на ці роздуми.
У радянські часи знання іноземної мови великого значення не мало. Хіба що тільки для науковців, перекладачів. Її ніде було використати так широко, як нині. За кордон тоді через існування «залізної завіси» їздило небагато людей. Щоправда, можна було побувати на екскурсіях у так званих країнах соціалістичного табору, якщо комусь пощастить. Викладання іноземних мов, особливо в загальноосвітніх школах, у технікумах та училищах, було не на високому рівні. Бракувало хороших педагогів, і вимоги до учнів занижувалися, зрозуміло, через тодішні обставини.
У школі я охоче вивчав німецьку мову й удосконалив її у виші. Це мені дуже допомогло, коли виїздив у творче відрядження до Німеччини і листувався з деякими моїми зарубіжними кореспондентами. Проте картаю себе й досі, що не зміг повністю опанувати французьку. У виші вивчав і її як обов’язкову другу іноземну. Дещо бракувало знань і англійської. Тож, зізнаюся, не дуже впевнено почувався в мовному плані під час поїздки до Канади (1998). І коли передбачалася ще одна подорож за океан — до США, взявся за англійську.
Нині здібна молодь із більшою зацікавленістю вивчає іноземні мови багатьох країн світу. Проходить стажування в США, Канаді, Німеччині, Іспанії, Франції, Італії, в інших країнах, а то й працює. До того ж тепер Інтернет дає можливості удосконалювати свої знання у вивченні будь-якої мови. Було б тільки бажання й наполегливість в оволодінні ними. А тому боляче буває дивитися, як деякі хлопці й дівчата (таких немало) не знають, чим зайнятися (буває, і тому, що не мають роботи), на жаль, перевагу в дозвіллі віддають відвіданню кафе, барів, пошукам інших розваг, для яких не потрібно інтелектуального напруження. Змарнований час надолужити буває дуже важко. А серед них є й такі, хто непогано вчився в школі і на яких покладали певні надії... Хочеться таким не раз сказати: «Любіть науку! Не полишайте навчатися, скориставшись молодими роками, виженіть із себе лінощі, і вам обов’язково відкриються нові життєві горизонти!»
Можливо, хтось почує мої поради й вони допоможуть йому знайти себе в цьому житті, адже, як кажуть, дорогу осилить той, хто йде. Тож любімо вчитися завжди!
