Україна — НАТО: шанси й ризики «поглибленого знайомства»

Рік тому, після неформальних консультацій НАТО — Україна в Берліні, результатом було ухвалення рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо стратегії, спрямованої на повну інтеграцію країни до євроатлантичних структур тобто на приєднання до НАТО як кінцеву мету. Яким буде результат консультацій Україна — НАТО у Вашингтоні, що відбулися 4—5 травня? Представники НАТО переконані, що «великих рішень» ухвалено не буде, оскільки сьогодні про це говорити ще зарано. Між тим обидві сторони — і НАТО, і Україна — вважають знаковим те, що конференція високого рівня на тему завдань і досягнень у співробітництві між Україною і НАТО відбулася саме у Вашингтоні, як і те, що в ній брав участь міністр оборони Сполучених Штатів Дональд Рамсфельд. Українську делегацію очолював секретар РНБОУ Євген Марчук; до її складу входили, зокрема, міністр оборони Володимир Шкідченко, керівник Центру Євроатлантичної інтеграції Володимир Горбулін, заступник голови Верховної Ради Олександр Зінченко. Делегацію НАТО очолював генеральний секретар Альянсу лорд Робертсон. Присутніми були міністри оборони Польщі, Чехії, Латвії, Литви, Естонії, Туреччини, Словенії, Португалії, Німеччини, Італії, Угорщини, Норвегії, посли країн-членів НАТО при Альянсі, керівники структур НАТО, Збігнєв Бжезинський, що представляв організатора (Центр стратегічних міжнародних досліджень). Високий рівень може свідчити про серйозність намірів. Вони полягали, з одного (українського) боку — в бажанні переконати НАТО в тому, що Київ, можливо, не завжди так, як би хотілося, але послідовно просувається до мети, виконуючи положення Плану дій і цільового плану.

З боку НАТО, як сказав «Дню» представник Альянсу — в бажанні повернутися до конструктивного рівня відносин, визначити, як можна допомогти Україні виконати План дій, провести реформи якомога швидше, з урахуванням досвіду країн-членів НАТО. Євген Марчук зазначив на прес-конференції, що розмова була дружньою і «не завжди солодкою для душі», визнав конференцію важливою для поглиблення довіри, сказав, що українська делегація була дуже уважною до пропозицій і критики. Як вдалося з’ясувати, це стосувалося передусім того досвіду в плані, зокрема, оборонної реформи, який уже мають країни-члени НАТО.

Загальну атмосферу зустрічі обидві сторони характеризували як позитивну. Зокрема, Джордж Робертсон сказав: «Співпраця між Україною і НАТО завжди перебувала високо в списку стратегічних пріоритетів Альянсу. За останній рік у відносинах між Україною і НАТО мали місце певні проблемні моменти, але зараз ці труднощі подолано, ми рухаємось уперед. Я хотів би сказати, що український уряд докладає великих зусиль для досягнення мети на шляху до євроатлантичної інтеграції». Представники НАТО стверджують, що зараз йдеться про більшу інтенсивність співпраці, однією з тем зустрічі була проблема пошуків можливостей для збільшення внеску до глобальної безпеки і стабільності шляхом більш інтенсивної співпраці. НАТО вітає прагнення України до поглиблення євроатлантичної інтеграції – але разом з тим, питання про запрошення України до НАТО на порядку денному не стоїть. Визначення якихось чітких часових орієнтирів і віх на цьому шляху в НАТО вважають за неправильний підхід. Лорд Робертсон вкотре сказав, що в НАТО не отримували жодної заявки України на вступ і що Альянс спочатку повинен завершити процес приєднання семи країн, запрошених до вступу на Празькому саміті (Латвія, Литва, Естонія, Словаччина, Словенія, Болгарія, Румунія). Євген Марчук вкотре зазначив, що Україна, перш ніж подавати таку заявку, повинна виконати План дій, Цільовий план, перейти до стадії Плану дій з набуття членства, виконати внутрішні процедури, досягти підтримки вступу з боку не менш як 51 відсотка населення.

В НАТО відзначають, що Україна дуже швидко просувається в проведенні оборонної реформи. Але наголошують, що проблеми демократизації, свободи мас-медіа, втручання держави в економіку і підприємництво залишаються не менш актуальними, ніж раніше. Знову дається зрозуміти, що в НАТО, як і в ЄС, дуже уважно спостерігатимуть за політичним процесом, передусім — перипетіями навколо президентських виборів-2004. Тут матиме величезне значення і демократичність процесу, і результат – як свого часу в Словаччині.

Сьогодні для НАТО найактуальнішими проблемами є організація свого залучення до міжнародної операції в Афганістані і визначення єдиної позиції стосовно ситуації в Іраку після війни. Саме тут, як можна зрозуміти, є певні шанси для України. Вже оприлюднені заяви Варшави щодо можливості залучення українського контингенту до операції в польській зоні відповідальності в Іраку. Безпосередньо на вашингтонській конференції, як зазначив Євген Марчук, ця тема не була предметом обговорення. Однак, як удалося з’ясувати «Дню», в двосторонніх зустрічах і в кулуарних розмовах ця тема звучала, і відчувалося, що незабаром вона буде в головному фокусі відносин США — Україна. Рішення доведеться приймати в будь-якому разі, і в будь-якому разі воно буде ризикованим. Плюси можливого рішення «за» направлення українського контингенту полягатимуть у зміні клімату відносин між Києвом і Вашингтоном, отриманні політичної підтримки з боку Сполучених Штатів. Можливі мінуси і ризики – у відсутності єдності серед країн НАТО з цього питання, у можливих ускладненнях з Москвою. Окрім того, рішення «за» не означатиме, що всі проблеми буде знято – все одно зобов’язання доведеться виконувати. Їх предметний аналіз розпочнеться дуже скоро – 15 травня справу виконання Україною положень Плану дій і Цільового плану проаналізують експерти, потім вона стане предметом обговорення на засіданні комісії Україна – НАТО, і на початку червня – на зустрічі міністрів у Мадриді. Час поки що є.

Збігнєв Бжезинський напередодні конференції вказував, що зараз, після першого, варшавського етапу адаптації НАТО після «холодної війни», коли приймалися рішення про розширення Альянсу на Схід, і другого, вільнюського етапу, коли майже одночасно перемістилися кордони ЄС і НАТО, постає третій етап, якого історично неможливо уникнути і в центрі якого буде Україна. Але сьогодні, вказувалося у Вашингтоні, йдеться швидше про поглиблене знайомство, ніж про заручини. Які будуть зроблені висновки – більшою мірою залежатиме від щирості України.

ДО РЕЧI

МЗС України охарактеризував як «надзвичайно позитивні» тональність і зміст питань, обговорених на конференції НАТО у Вашингтоні. Про це заявив учора керівник прес-служби МЗС України Маркіян Лубківський. Він зазначив, що форум, на якому порушувалися питання відносин України з Альянсом, «привернув значну увагу американської політичної еліти». У ході конференції, зокрема, відбулася зустріч секретаря РНБО України Євгена Марчука з помічником президента США з питань національної оборони Кондолізою Райс. Крім того, Маркіян Лубківський повідомив, що МЗС України отримав пропозиції про участь українських військових у стабілізаційних силах в Іраку. «У нас уже є відповідні пропозиції з цього питання, які ретельно вивчаються. З нашої сторони також узагальнюються пропозиції й визначаються можливості такої участі. У зв’язку з цим тривають інтенсивні консультації з американською стороною. Безумовно, Україні є що запропонувати і про це знають наші партнери», — сказав він. 30 квітня в Лондоні за участю України відбулася координаційна зустріч представників країн — потенційних учасниць стабілізаційних сил в Іраку. Як повідомляють деякі ЗМІ, Ірак планується розділити щонайменше на три зони — під управлінням США, Великої Британії та Польщі. Президент Польщі Александр Квасневський заявив журналістам, що Польща веде переговори про участь українських військових у стабілізаційних силах.

«День» висловлює подяку Центру iнформації та документації НАТО в Україні за надання можливості підготовки матеріалу.