Україно-румунсько-польський трикутник
Три лідери - Леонід Кучма, Еміль Константінеску та Александр Квасьнєвський - нарешті побудували на бухарестській зустрічі українсько-румунсько-польський трикутник, про який так довго говорили дипломати. За визначенням Константінеску, тепер ідеться про створення великого спільного ринку на території з населенням майже 110 млн. осіб. Як уважають в МЗС України, про протистояння між новоствореним трикутником та якоюсь третьою стороною не йдеться. І як виглядає на сторонній погляд, Україна та Румунія вирішили ретельно вивчити досвід європейської інтеграції Польщі, яка нині перебуває за один крок до членства в НАТО та за півтора - в Європейському Союзі.
Кожна зі сторін, звичайно, мала свої інтереси щодо цієї зустрічі. Польщі життєво необхідні виходи до Дунаю та Чорного моря - оскільки саме там один із найважливіших ринків збуту її товарів. Румунія, якій на Мадридському саміті НАТО відмовили в праві першочергового вступу до альянсу, покладає надії на Польщу як на одного з лобістів. Нарешті, Україна прагне використати своє транзитне розташування й довести, що без неї Європа буде зовсім не єдиною.
Спільний ринок, будувати який вирішено в Бухаресті, може стати кращою підставою для вступу України до Всесвітньої торговельної організації та її асоційованого членства в ЄС. З погляду Польщі, він також вплине на розвиток Чорноморсько-Балтійського союзу, який, попри все інше, захищає Польщу зі сходу. І в цьому контексті виглядають доречними пропозиції Румунії щодо розвитку вільних економічних зон на Дунаї, використання території усіх трьох (а в перспективі - й більше) країн для транзиту енергоносіїв та вантажів. І це було б уже співробітництво не на папері.
Зрештою, президенти домовилися про те, про що мали домовитися нормальні сусіди, рівень розвитку господарства яких, м`яко кажучи, не у всьому однаковий. Можливо, вони й справді з часом створять групу, ставлення до якої з боку того ж ЄС буде як мінімум поблажливим - і тоді ми матимемо повне право говорити, що ми справді є членами об`єднаної Європи. І забудемо про проблеми, які нині є в етнічних українців як у самій Україні, так і поза її межами. І спостерігатимемо за новим геополітичним облаштуванням Європи, яка все ще не розуміє, навіщо їй нові члени, до того ж явно небагаті.
