«Великі гроші» атакують

Порушення кримінальної справи проти екс-президента Леоніда Кучми викликало великий резонанс не тільки в Україні, а й у світі. І це не випадково. У суспільстві вже і не очікували такого кроку, хоча Мирослава Гонгадзе і постраждалі в цій справі домагалися цього довгі роки. У багатьох порушення справи викликало подив і водночас надію на справедливість. Президент Янукович, коментуючи цей факт, сказав: «У правовій державі потрібно нарешті дати відповідь на те, що вже багато років всім відомо».

Після першого відвідування Генпрокуратури у Кучми був відверто розгублений вигляд. Виникало відчуття, що гарантії, отримані ним від попереднього президента, перестали діяти, зазначали журналісти.

Але невдовзі (ніхто і не сумнівався) «почет» головного підозрюваного почав наступ. По-перше, розпочалася кампанія з відбілення Кучми. Від замовних листів культурних діячів на його підтримку у стилі радянських часів, закликів — пожаліти Кучму, демонстрації уривку з документального фільму російського кінорежисера Андрія Кончаловського «Битва за Украину», зрежисованого ефіру на «Свободі слова» до активізації кампанії з дискредитації свідків, щоб «відвести стрілки» від Леоніда Кучми і дискредитувати головного свідка Миколу Мельниченка. Мета зрозуміла — вилучити плівки зі справи. Наразі адвокати екс-президента Леоніда Кучми пішли ще далі і просять суд скасувати постанову генпрокурора від 1 березня 2005 року про закриття кримінальної справи проти Миколи Мельниченка.

Нещодавно із посади начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ звільнили Олександра Каліфіцького. Без особливих пояснень для преси. Навряд чи хтось серйозно сприйняв це знакове переміщення як «реорганізацію» у Генпрокуратурі. Характерно, що ця сенсаційна подія пройшла при майже повному мовчанні преси. І навіть найбільш охочі до коментування експерти взяли паузу. Змінився вітер?

Колишній суддя Апеляційного суду Києва Юрій Василенко, людина, яка створила прецедент на пострадянському просторі, порушивши кримінальну справу проти діючого тоді президента Леоніда Кучми, в коментарі «Дню» сказав, що однією з причин такої «реорганізації» в Генпрокуратурі можуть бути «висловлювання Каліфіцького щодо резонансних справ, які суперечили керівництву ГПУ». «По таких справах як проти Кучми, Тимошенко чи Луценко приймаються політичні рішення, — вважає потерпілий у цій справі журналіст, громадський діяч Олексій Подольський, — а потім під ці рішення ухвалюються відповідні процесуальні рішення слідчих». Склалося враження, що цього разу в Олексія поменшало оптимізму.

Характерний штрих. Тимошенко не пускають в Одесу, а Леоніда Кучму, який підозрюється у діях, що призвели до вбивства журналіста, а це вважається одним з найтяжчих злочинів, запрошують всілякі центри, зокрема у Франції, Ізраїлі, де проводяться круглі столи з розмовами про «високе», інтеграцію, світову політику, і — чудо: Генпрокуратура надає дозвіл на те, щоб Леонід Кучма відвідував ці заходи.

Коли тільки справа була порушена, було багато опитувань, припущень, що це: бажання справедливості чи маніпуляція. Відповідь на ці питання ми зараз і отримаємо. І вона великою мірою буде залежати від твердості позиції генпрокурора.