Відносини маякового періоду

Учора Міністерство іноземних справ України закликало Росію не порушувати положень угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ в Україні, зокрема — положення щодо місць дислокації російських військовослужбовців. Зовнішньополітичне відомство направило з цього приводу відповідну ноту Російській Федерації. Причиною такої реакції Києва став випадок поблизу маяка «Сарич»: командування російського ЧФ заблокувало в’їзд техніки на його територію, розмістивши відразу за огорожею передислокований iз Севастополя бронетранспортер. Чи вдасться врегулювати «маякову ситуацію» найближчим часом? Навряд. Перше спільне засідання українсько- російської комісії з питань функціонування Чорноморського флоту РФ на території України заплановано на середину лютого. За три тижні, що залишилися, «маякові війни» можуть створити ще чимало неприємних сюрпризів. Україна дійсно діє виключно в міжнародно-правових рамках, оскільки Київ має право на проведення інвентаризації майна, що використовується російськими військовими. Але українські дипломати також чітко усвідомлювали, що Москва готова піти на найжорсткіші (навіть і не правові) заходи, аби захистити свої інтереси в регіоні. Саме тому у багатьох спостерігачів складається враження, що Україна пішла на конфронтацію з Росією навмисне. Не виключено, що Київ не використав усіх дипломатичних механізмів, які б запобігли будь-яким ексцесам. Дуже небезпечно, що до такої думки починають схилятися дипломати іноземних держав. Представник однієї з впливових держав Євросоюзу в неформальній бесіді з кореспондентом «Дня» сказав, що антиросійська істерія у Києві може зашкодити інтеграції України в НАТО (нагадаємо, що саме зараз країни-члени Альянсу обдумують рішення про приєднання України до Плану дій відносно членства). «Нас насторожує те, що Київ і Москва не налаштовані вибудовувати добросусідські відносини», — зазначив іноземний дипломат. Очевидно, що українській владі складно домовлятися з Кремлем, який без особливої теплоти сприйняв революційні зміни в країні. Росія намагається грати все активнішу роль на внутрішньополітичному передвиборному полі України, «підігріваючи» міждержавні конфліктні ситуації. Чи варто офіційному Києву потурати російському підбурюванню? Якщо, скажімо, під час «газових суперечок» Україні вдалося заручитися світовою підтримкою, то це не означає, що так буде і в ситуації з маяками...

За коментарями стосовно домислів з приводу «маякової війни» «День» звернувся до посла з особливих доручень МЗС України Віктора СЕМЕНОВА. Він знайомий із «флотською» тематикою не лише через свою дипломатичну посаду, але й тому, що в 1990-их роках обіймав пост мера і глави міської адміністрації Севастополя.

— У чому причина нинішнього напруження у відносинах України та Росії? Зокрема, що спровокувало конфлікт навколо кримських маяків?

— Зараз Україна почала чітко дотримуватися всіх угод з іншими країнами. У її політиці стало більше відповідальності, прагматизму, відвертості. Раніше дуже часто взаємовідносини між державами (зокрема, на теренах СНД) будувалися на основі «безкраваткової» політики. Зараз настали інші часи. Ми просто почали чіткіше читати наші закони, вичитувати наші міжнародні домовленості і зобов’язання... Коли ми подивилися уважно на угоди щодо Чорноморського флоту, то виявилося, що багато позицій, зафіксованих у базових документах, на жаль, не виконуються російською стороною. Час багато що змінює — ми хочемо вдосконалити наші закони, ми хочемо жити за ринковими відносинами, жити за європейськими правилами. Ситуації з маяками не повинно було виникнути взагалі як такої, якби виконувалися положення, записані в угодах. У документах, зокрема, вказано, що російська сторона використовує земельні ділянки, акваторії бухт, об’єкти відповідно до законодавства України, а українські закони у свою чергу передбачають підписання договорів про оренду. До 2017 року російська сторона повинна вивести свій флот із Криму. А у якому стані ми отримаємо земельні ділянки, будівлі, причали, якими користувалися російські військові? Ми маємо знати про це.

— Чим викликані тоді непорозуміння у відносинах з Росією в історії з маяками?

— Напевно, російські військові звикли жити за старою пам’яттю — ніби все відбувається в їхній державі.

— Коли буде завершено процес інвентаризації майна, що використовується ЧФ?

— Уряд видав наприкінці грудня минулого року розпорядження про те, що необхідно закінчити цей процес до 30 квітня. Якщо люди, які займаються питаннями ЧФ з російської сторони, не заважатимуть нам, то до цього часу ми закінчимо інвентаризацію. Потім щодо кожної ділянки, об’єктa буде укладено договір про оренду, визначимо власників об’єктів, які контролюватимуть їхній стан. Ми просто дбайливо почали ставитися до свого майна. Можливо, наш заклик виконувати угоди й викликав якусь роздратованість у відносинах.

— Чи можна чекати, що Україна після завершення необхідних перевірок підніме питання про збільшення орендної плати?

— Це питання вирішуватиме Президент, парламент, уряд. Я можу сказати одне: справді, якщо порівняти нинішню плату Росії і ринкову вартість земельних ділянок, які займають російські військові, то помітимо істотну різницю. Як експерт можу сказати, що до суми, яка списується Росією як борг Україні (97,75 мільйонa доларів щорічно), входить оренда земельних ділянок, оренда акваторій, екологічні збитки, використання радіочастотного ресурсу. Ви можете самі поїхати до Севастополя і подивитися, за скільки можна купити ділянку землі у п’ять соток. Середня ціна — не менше п’яти тисяч доларів.

— Представники російської влади тим часом стверджують, що орендна плата не може змінюватися, оскільки вона зафіксована в базових угодах...

— Базові угоди за взаємною згодою можна змінити.

— Думаєте, Росія на це піде?

— В односторонньому порядку ми не можемо змінити вартість. Однак ми можемо запропонувати Росії обговорити це питання. Адже Росія теж хоче жити за ринковими відносинами.

— Багато експертів, особливо в Росії, стверджують, що Київ своїми інвентаризаційними діями просто мстить Москві за напружені газові переговори?

— Це не відповідає дійсності. Будучи раніше головою міської адміністрації Севастополя, я був на посаді голови підкомісії з ЧФ. Ще в 1998 році під час зустрічі з російською стороною ми вели переговори про інвентаризацію. Це питання стоїть на порядку денному давно.

— В МЗС передбачали гостру реакцію ЧФ на перевірочні заходи?

— Для нас вона не стала несподіванкою. Робота з цих питань велася постійно, і позиція російської сторони нам була добре відома. Хоч буквально ще в грудні минулого року на консультаціях з російською стороною ми говорили про те, що треба провести інвентаризацію, щоб покласти край усім непорозумінням.

— Деякі політики з опозиційного табору вважають, що влада спеціально спровокувала «маякові війни» для того, щоб відволікти громадськість від інших проблем?

— Я хочу лише повторити те, що вже сказав. Переговори про інвентаризацію велися дуже давно, і питання використання маяків піднімалося неодноразово. Якщо переглянути протоколи українсько-російських засідань, то буде видно, що і ці, і багато інших питань, пов’язаних iз тимчасовим перебуванням ЧФ в Україні, обговорювалися. Це просто принципова позиція нашої держави. Україна виконує свої зобов’язання? Виконує. Тому ми б хотіли, щоб виконували свої зобов’язання і колеги по угоді.

— Яким ви бачите вирішення конфлікту, що склався? Чи буде необхідним втручання президентів?

— Я не бачу якоїсь великої проблеми. Зараз багато що політизується у світі. Думаю, що зрештою здоровий глузд переможе у всіх цих питаннях.

— А не було відчуття у українських дипломатів, що російська сторона в ході парламентських виборів в Україні умисно намагається політизувати технічні питання?

— З питання ЧФ Росія завжди займала жорстку позицію щодо України. Iнтереси ЧФ мають дуже велике значення для Москви. Я думаю, було багато послаблень з боку України раніше. Можливо, тому через заклик України до дотримання підписаних угод виникли деякі нюанси...

— Як складається діалог з російськими дипломатами зараз? Немає враження повного нерозуміння, властивого «тузлинському періоду»?

— Я думаю, ми всі прекрасно один одного розуміємо. Просто у нас різні інтереси...