ЗАПИТАННЯ «Дня»

Іван БРУСОВЕЦЬ, кандидат економічних наук, підприємець (м.Харків):

— Почну з того, що в Харківській області, за даними обласної податкової адміністрації, було відмічене збільшення кількості мільйонерів. Показали свої «мільйонні» прибутки 43 особи. За неофіційними даними, на Харківщині їх понад сто. Подібне зростання, на думку фахівців, викликане розвитком у регіоні малого та середнього бізнесу. Чого, щоправда, не скажеш про промислові підприємства «радянського часу». Минулого року 49,7% із них залишалися збитковими. Більшість же заводів належить до машинобудівної галузі. Проте на нещодавніх зборах господарського активу регіону, де всі господарства підбивали підсумки своєї діяльності 2003 року, було показано мовою цифр, «що ми стали жити краще». Згідно зі статистикою, середня зарплатня на Харківщині збільшилася за минулий рік майже на 22%. В АПК зростання становило понад 10%. Збільшення спостерігалося також у працівників банківської сфери, інших фінансових структур. Показники — 13% зі знаком «плюс». За тими ж статистичними даними 2003 року всі підприємства всіх галузей господарства Харківської області отримали за рік загальний прибуток у 1 млрд. 72 млн. 867 тисяч гривень. За деякими даними, зі ста підприємств 42 є збитковими, інші 58 — прибутковими. Трохи інша ситуація спостерігається в промисловості. Тут збиткових підприємств — 50,4%, прибуткових — 49,6%.

Разом із тим керівники часто-густо пояснюють своє незадовільне становище збільшенням собівартості продукції внаслідок зростання цін на сировину та енергоресурси. Але є й тут частка лукавства. На мою думку, причина криється в енергоємності підприємств. Для того щоб її зменшити, необхідно застосовувати нові технології, оновлювати застаріле обладнання. Але минулого року лише 15% підприємств займалися інноваційною дiяльнiстю.

І все ж на нараді господарського активу області, про яку я вже згадував, доказом виходу з економічної кризи регіону став показник... збільшення народжуваності. Так, 2003 року на Харківщині народилося на 835 дітей більше, ніж 2002-го.

Людмила ПРОСЦЕВИЧ, голова громадської асоціації «Землевласник Поділля» (м. Вінниця):

— Я б не говорила про економічне зростання. Так, «підвищили» пенсії. Але подивіться, які в нас ціни. Наша організація співробітничає переважно з селянами. Дозволю собі стверджувати, що в нашому регіоні рівень життя впав. У селах «процвітає» бідність. Офіційної роботи немає. Нові землевласники наймають людей на сезонні роботи для просапки буряків. Звісно, податку за них до Пенсійного фонду ніхто не платить, а тому найстрашніше ще попереду. Яку будуть отримувати пенсію ті, кому зараз по 25—50 років? На облік у центрі зайнятості стати дуже проблематично, часто немає чим або за що їхати в райцентр. Видадуть зароблене натуроплатою, зерном, а потім ще й скуплять його за безцінь. Виходить так, що на простих селянах, які складають більшість населення регіону, наживаються по кілька разів, безпардонно використовуючи людську бідність і юридичну неграмотність. Це вже стосується оформлення земельних та майнових паїв, присадибних ділянок. Буду відвертою: всі розмови про те, що в нас піднявся рівень життя, — це брехня.

Валентина ДІДКІВСЬКА, начальник відділу закупівель підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Фер-пласт» (м. Житомир):

— Раніше ми більшу частину того, що нам було потрібно для діяльності, серед іншого матеріали, запасні частини для обладнання, зокрема швейного, повинні були закуповувати за кордоном. А зараз є можливість робити це як в Україні в цілому, так і в Житомирській області.

У країні та регіоні з’явилось багато підприємств, які хочуть співпрацювати з нами, й передусім — не в торгівельній галузі, як раніше, а у виробництві. Останнім часом, коли ми на Житомирщині приїжджаємо на підприємства, які простоювали, то бачимо, що знаходяться підприємливі люди, які викупають чи беруть в оренду там окремі площі й налагоджують виробництво, тієї ж вагонки чи інших виробів з дерева, які пропонують нам. І в нас є хороший вибір як місцевих постачальників, так і клієнтів. З’являється все більше нових транспортних підприємств як із внутрішніх, так і зовнішніх перевезень. Налагоджується також сфера обслуговування — там все більше з’являється конкуруючих фірм навіть у тих сферах, які раніше були зоною дії виключно комунальних підприємств.

Олег ТУМАНОВСЬКИЙ, депутат Рівнеради:

— Ріст економічних показників у цілому по Україні позитивно вплинув на економічну ситуацію в Рівненській області. Протягом п’яти років, починаючи з 1999 го,утримується динаміка економічного зростання промислового комплексу. Значний приріст отримано в харчовій промисловості — 51,7%, хімічному виробництві — 28,0%, у видобувній промисловості — 27,5%. Виробництво товарів народного споживання за 2003 рік зросло в 1,4 рази, в т.ч. продовольчих — у 1,6 раза.

Як бачимо, тенденція прогресу очевидна. Разом з тим, бадьорі цифри в звіті — ще не ознака подолання економічної кризи. Адже основні здобутки приросту промислового виробництва — це високі показники, яких досягли ВАТ «Рівнеазот» та Рівненська атомна, а інші потенційно потужні підприємства краю — «Газотрон», «Льонокомбінат», радіозавод, «Рівнесільмаш», завод тракторних агрегатів тощо — й надалі ледве животіють. Без їхнього відродження годі й говорити про зняття проблеми безробіття та наповнення місцевих бюджетів. І лише збільшення обсягів внутрішнього валового продукту тут не допоможе. Потрібні серйозні інвестиції, проблему яких на місцевому рівні вирішити неможливо.

Саме на цю сферу й повинні бути спрямовані основні зусилля як уряду, так і органів місцевого самоврядування. А ще — на розвиток малого підприємництва та підтримку сільського товаровиробника. Адже не секрет, що їхній стрімкий розвиток і є запорукою успіху будь-якого українського регіону.

Та навіть це не є найголовнішим. Бо показники економіки в кишеню не покладеш. Поки що більшість мешканців Рівненщини ніяк не відчули задекларованого місцевим керівництвом економічного зростання: десятки тисяч мешканців регіону залишаються безробітними, а рівень заробітної плати багатьох працюючих не досягає встановленого розміру прожиткового мінімуму.

Олександр ЄФРЕМОВ, губернатор Луганської області:

— У нашій області свого часу було найбільше падіння обсягів виробництва. Якщо пригадати 1996—1997 роки, то економіка в середньому знизилася за всіма показниками на 37% у порівнянні з 1990 роком. І тоді викликав скептичні усмішки наш намір скласти і прийняти програму соціально-економічного розвитку Луганщини на 10 років. 1998 року прогнози економістів давали такі цифри — за 10 років область має досягнути 70,6% обсягів виробництва 90-го року. Але завдяки високій динаміці розвитку за останні роки вже на сьогодні ми маємо 71,8% того рівня, взятого за точку відліку. Тобто, прогнози економістів виявилися вдвічі більш песимістичними, аніж реальна ситуація. Ми фактично десятирічну програму пройшли за 5-річний термін. І це не надумані речі. Кажу про це впевнено, оскільки все це відображене в фінансовій складовій. Середня зарплатня в Луганській області сьогодні досягає приблизно 500 гривень, і це — шостий показник по Україні. Бюджет за останні роки виконується на 100% за прибутками та видатками. У січні цього року промисловий потенціал у порівнянні з січнем минулого року зріс на 26%. Сьогодні ми очікуємо зростання економіки на 11—12% на рік, і це — добрий темп. А частка економіки Луганської області в економіці країни становить 7,8%. Це доволі солідно.

Михайло САВАРИН, начальник територіального управління Державного комітету України з нагляду за охороною праці в Закарпатті:

— Помітне, на щастя, не просто реальне зростання, але і якісне забарвлення процесу. Суджу про це із царини власної діяльності. Минулого року в області продовжувався приріст виробництва на промислових підприємствах (36%). Найбільше розвивалися лісозаготівельна (40%), деревообробна (25%), машинобудівна (15%), харчова (26%), хімічна (35%) галузі. Про нехаотичний системний розвиток їх свідчить те, що одночасно зі значним зростанням промислових обсягів виробничий травматизм у порівнянні з 2002 роком залишився на тому ж рівні або знизився. Так, у 2003-му кількість смертельних нещасних випадків на виробництві залишилася на рівні 2002 року й складає 15 випадків, а кількість випадків загального травматизму дещо скоротилась і складає 127 випадків проти 132-х... Кількість діючих підприємств щодалі збільшується, тому для нас роботи вистачає...