Історії належить не судити, а пояснювати. Історія не суддя, а адвокат.
Бенедетто Кроче, італійський інтелектуал, філософ, політик, історик та літературний критик

Завтра в Києві збирають Майдан

Євген ЗОЛОТАРЬОВ: «Після суботи — або перевибори, або «Наша Україна» іде в коаліцію з Партією регіонів»
30 березня, 2007 - 00:00
ЄВГЕН ЗОЛОТАРЬОВ

— Євгене, що врешті має відбутися в цю суботу?

— Ця субота буде дуже насиченим днем в українській політиці. Буде з’їзд «Нашої України», на цей день заплановано мітинг опозиції.

Я, як і решта українського суспільства, сподіваюсь, що субота стане днем самовизначення українського політикуму. Тобто стане зрозуміло, чи в нас ситуація і далі буде консервуватися, чи у нас все ж таки відбудуться якісь «тектонічні зміни». Після суботи Президент або розпускає Верховну Раду, або «Наша Україна» іде в коаліцію з Партією регіонів.

— Ви вірите, що Президент спроможний розпустити парламент, коли зараз у «Нашої України» рейтинг десь 7—10 відсотків?

— Я вірю, що у Президента є залишки інстинкту самозбереження. У нього немає іншого вибору, це питання не здатності, а самозбереження.

Але для мене найцікавіше у всій цій історії, наскільки суспільство відновилося після того «облому», або є складніше слово — фрустрація. Мені цікаво, чи здатні люди ще раз вийти на вулиці.

— Ви хочете знати, чи здатні вони повірити ще раз тим самим...

— Я хочу дізнатися, чи здатні вони повірити в першу чергу самим собі. Чи є в них віра у власні сили. Якщо люди виходять на вулиці, значить вони вірять у те, що вони можуть щось змінити.

— Я думаю, що у народу цієї віри достатньо. Питання в тому, чи зможуть політики конвертувати цю віру якось інакше, ніж вони це зробили після осені 2004 року? Які можуть бути пред’явлені докази, що цього разу буде по-іншому?

— Я думаю, що у політиків не залишилося жодних доказів і аргументів для громадян, аби довести свою спроможність і відповідальність. Питання в тому, чи зможуть громадяни контролювати їх щодня. Я думаю, ні в кого не залишилося ілюзій, ні щодо влади, ні щодо оппозиції.

— Виходить, що ми маємо бути такими великими реалістами, і прийти, щоб не було ще гірше ніж є...

— Абсолютно правильно. І закласти підвалини для того, щоб, можливо, хоч восени стало краще.

— У середу «Наша Україна» розповсюдила заяву, що в Київ їдуть молодики спортивної статури (в народі їх називають «вузьколобі»), щоб вчиняти провокації. Плануються якісь заходи, щоб забезпечити порядок і уникнути провокацій?

— Звична підготовка для уникнення провокацій ведеться. Але мені здається, в цій ситуації більш всього в провокаціях не зацікавлена влада. Головний козир коаліції — це стабільність. І будь-які масові заворушення не вигідні владі.

— Що, на вашу думку, є найбільшою загрозою для України?

— Найбільша загроза — це консервація тієї політичної ситуації, яка є зараз. Найбільша загроза, коли конфлікт заганяється в середину.

— А ви не вірите, що Партія регіонів може еволюціонувати?

— Я не вірю, що може еволюціонувати це покоління українських політиків, яке зараз представлено як у владі, так і в опозиції.

— Ви хочете віковий ценз ввести на вибори?

— Мова йде не про віковий ценз, а про певний політичний досвід, набутий шляхом певних політичних практик. Усе це покоління має одну політичну генеалогію. Сказати, що воно пострадянське — це, звичайно, занадто загальну характеристика, але вона багато про що свідчить. Усі ці люди мислять ще тими категоріями і їхній погляд на владу і опозицію досить умовний. Думаю, в політику мають прийти не молоді люди, а інші люди. Звичайно, якщо зараз відбудуться дострокові вибори, навряд чи велика кількість нових людей зможе потрапити у Верховну Раду. Думаю, політикум на 80% залишиться той самий.

— До речі, в суботу має відбутися з’їзд «Нашої України», що ви від нього очікуєте?

— Я очікую певних кроків модернізації партії, оновлення керівного складу партії. Щоб «Наша Україна» чітко визначилась: чи вона є партія Президента, чи займає якусь іншу нішу.

— Як ви ставитися до ідеї, щоб сам Віктор Ющенко очолив «Нашу Україну»?

— Я думаю, що це не врятує ні Ющенко, ні «Нашу Україну». До того ж для цього треба змінювати Конституцію. Якщо в інших країнах партійність президента ні в кого не викликає негативних емоцій, то для України, мабуть, ця ситуація є неприпустимою і неадекватною.

— Хто може бути лідером в цій ситуації?

— Я думаю, якби Кириленко очолив «Нашу Україну», це б дало їй шанс повернути втрачені позиції.

— А в нього достатньо характеру для цього?

— У нього достатньо «нового» політичного досвіду, щоб не робити помилок, які робили його попередники. Принаймні, я на це дуже сподіваюсь. Решта кандидатур, мені здається, — повернення в минуле.

— А що буде з «Порою»?

— Це найскладніше запитання. Я вірю, що «Пора» залишиться партією, яка наважилася вийти за межі правил, нав’язаних українськими політиками. Партія, яка намагалася стати носієм принципів та цінностей нового покоління. І шанс такою партією залишитися у неї є.

— Дивіться, у Партії регіонів є різні погляди, але є якась мета і вони їй підкоряються. У вас весь час якісь чвари. Виходить, «Пора» — вияв українського анархізму?

— «Пора» ніколи не приховувала своїх проблем. І це була свідома позиція. Ми від суспільства не ховали ні внутрішніх протиріч, ні помилок.

— Можете назвати рейтинг помилок?

— Перше — це недостатньо чітка позиція по відношенню до Віктора Ющенка після того як він став Президентом. Ми були занадто коректними в своїх висловлюваннях і як решта суспільства давали йому якісь аванси. Це була велика помилка.

Друга помилка — спроба поєднатися зі «старими» політиками, не зважаючи на те, що вони були близькі нам ідеологічно. Мається на увазі партія «Реформи і порядок».

І третя помилка. В якийсь момент частині «порівців» захотілося стати більш респектабельними і розумними (сміється). Треба, мабуть, було залишатися чужими серед політиків.

Може, ще є і глибша помилка. Те, що «Пора» з громадянської кампанії вирішила перетворитися на партію. Ми вирішили, що у нас буде все добре, і суспільство більше потребуватиме масових громадських рухів, а нам треба себе спробувати в політичній боротьбі. Як виявилося, це була ілюзія.

— Тобто «Самооборона» йде вашим шляхом?

— «Самооборона» абсолютно йде нашим шляхом. Якщо вона перетвориться на «Пору» зразка 2004 року, вона принесе користі українському суспільству набагато більше, ніж усі українські партії разом узяті.

Лариса ІВШИНА, Олена ЯХНО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments