Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші
Вільям Шекспір, англійський драматург Єлизаветинської епохи, актор і поет

Пігулка – «П’ять зірок»

Експерт — про «антисистемний» досвід Італії
10 квітня, 2019 - 19:24
ФОТО РЕЙТЕР

У попередньому номері «День» уже писав про випадок із виборчого досвіду Естонії, а саме театральний експеримент групи NO99, яка 2011 року створила фейкову партію «Об’єднана Естонія», та за допомогою маніпуляцій переконала виборців у її справжності («Анатомія однієї маніпуляції», 10 квітня, № 65). Актори визнали, що реальних політичних амбіцій не мали і не брали участі у виборах. Тим часом яскравим прикладом, коли популістам вдалося прийти до влади, є Італія.

Трохи більше ніж рік тому в цій країні відбулися парламентські вибори, результати яких істотно змінили політичний ландшафт, адже забезпечили тріумф лівим популістам. Партія «Рух п’яти зірок», що обіцяла навіть провести референдум про членство Італії в ЄС (утім, згодом усе ж відмовилася від цієї ідеї), отримала 32,22% голосів і нині має 220 (із 630) мандатів у нижній палаті. Головою політсили є 32-річний Луїджі Ді Майо, який раніше був футбольним стюардом і офіціантом, він хоч навчався в Неаполітанському університеті, але так і не отримав диплом про вищу освіту. «Рух п’яти зірок» позиціонує себе як антисистемний, тобто протиставляє себе владній еліті, виступає за пряму демократію, так званий енвайронметалізм (захист навколишнього середовища) і пом’якшення санкцій проти Росії.

ФОТО РЕЙТЕР

«ЗА ЦЕЙ РІК «РУХ» УТРАТИВ 10% ПІДТРИМКИ»

«День» розпочав розмову з заступницею директора Центру «Нова Європа» Катериною ЗАРЕМБО з прохання розповісти більше про «Рух п’яти зірок» та завдяки чому йому вдалося заручитися такою високою підтримкою італійців:

— Політичні успіхи «Руху п’яти зірок» розпочалися не 2018 року, а 2013-го, коли представники «Руху» вперше пройшли до парламенту з досить непоганим результатом. Своєю популярністю вони завдячують кільком чинникам — із одного боку, тим, що вони промовляли до тих проблем, які найбільше непокоїли італійців, — передусім безробіття. З другого — вони також самі були уособленням «маленького італійця» — чимало членів руху не мали політичної освіти чи досвіду, лідер руху Луїджі ді Майо навіть не має завершеної вищої освіти, але вони були «з народу» й уособлювали те «представлення інтересів маленьких італійців», якого тим бракувало. Вони також пропонували прості рішення та критикували наявну політичну систему представницької демократії. Все це дало змогу їм наростити підтримку.

Засновником «Руху» був італійський комік Беппе Грілло, тож, звичайно, виникають певні асоціації з українським кандидатом на посаду президента, актором Володимиром Зеленським. За допомогою яких технологій «Руху» вдалося прийти до влади і чи схожі вони на ті, що використовує партія «Слуга народу»?

— Насправді, тут слід бути обережним із порівняннями: справжнім засновником «Руху» був ІТ-підприємець Джанроберто Казаледжо, Грілло був радше речником «Руху». До знайомства та об’єднання з Казаледжо він навіть не мав власного блогу. Крім того, Грілло ніколи не очолював «Рух» і не обіймав політичних посад. У «Русі» велику роль відіграють технології — йдеться й про блог Грілло, який перетворився на політично-інформаційну платформу, і про так звану платформу прямої демократії Руссо. В певний час сторінка Грілло (яку, подейкують, він навіть вів не сам, а за допомогою команди Казаледжо) перетворилася на найпопулярніший сайт у італійському інтернеті. В цьому сенсі методи «П’яти зірок» та «Слуги народу» подібні — обидві сили використовують альтернативні медіа та альтернативні способи розбудови табору прихильників.

ФОТО THEWEEK.CO.UK

«Рух п’яти зірок» уже рік у парламенті, входить до складу правлячої коаліції. Як ви прокоментуєте їхню діяльність: що вони пропонували і наскільки вони виконують дані італійцям обіцянки?

— Найголовніша обіцянка, яку виконав «Рух» — запровадження базового (тобто мінімального) доходу для безробітних. Раніше такий тип соціального забезпечення в Італії не існував, а рівень безробіття становить близько 10%. Цей крок критикувався з боку ЄС — державний борг Італії і так сягає понад 130% у 2018 році і є другим найбільшим у ЄС (після Греції), тож існує ризик, що ці виплати без ґрунтовного реформування економіки можуть підірвати і без того хисткий бюджет країни. Важливо, що за цей рік «Рух» втратив 10% підтримки (з 32% на минулих виборах до 22%, згідно з сьогоднішніми опитуваннями), тоді як права партія «Ліга» Маттео Сальвіні, яка також увійшла до коаліції та розгорнула кампанію боротьби з нелегальними мігрантами, у радикальному дусі навпаки популярність нарощує.

— Про що свідчить досвід Італії в контексті проходження «Руху п’яти зірок» до парламенту? Які висновки варто зробити українцям перед другим туром українських виборів, зважаючи на досвід цієї країни (які саме загрози несе підтримка антисистемних популістських рухів)?

— Один рік — надто короткий термін для далекосяжних наслідків правління антисистемників. Отже, перший висновок — це те, що «антисистемні» рухи насправді є антисистемними хіба що своїми методами, та й то лише на позір — так, вони використовують нові технології, але з цілком старою метою — контролювати уми й маси. Другий висновок — «антисистемні» рухи, попри початкові декларації власної «позаполітичності», насправді не гребують об’єднанням із «традиційними» політичними силами, якщо це забезпечує їм доступ до влади. Я маю відчуття, що Італія раніше чи пізніше увійде в глибоку державну та економічну кризу, однак державні ресурси поки що стоять цьому на заваді — зрештою, навіть Радянський Союз за кричуще неефективного управління та планової економіки проіснував сімдесят років. Побоююся, що Україна випробує «пігулку антисистемності» на своєму власному досвіді — і тоді вже на українському прикладі вчитимуть, що буває, коли до влади приходить «антисистемна», чи, можливо, «новосистемна» сила.

Наталія ПУШКАРУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments