Катранка

За 170 км від Одеси є маловідомий морський курорт Катранка. Це невеличке селище належить до території села Лиман Татарбунарського району і розташовано на березі Чорного моря, між озерами Сасик і Джантшейським. А місцевість, у якій лежить Катранка, входить до складу Дунайського біосферного заповідника. Площа цього заповідника — понад 50 тис. га. Тут багата флора (більш ніж 1500 видів рослин) і фауна. У одному лише Джантшейському озері водиться близько 20 видів риб, а на порослих берегах гніздяться дикі птахи, серед яких є й ті, що занесені до Червоної книги.

Дістатися до Катранки просто і водночас складно. Здавалося б, 170 км — не така вже й велика відстань, але якість доріг жахлива. Особливо це відчувається після міста Татарбунари, до якого заїжджає маршрутка Одеса — Катранка. Автомобілісти повільно об’їжджають численні ями і вибоїни на дорогах, а інколи їдуть просто по полях. Інакше ніяк. Мабуть, через це до заповідних місць доїжджає небагато люду. Але ті, хто добирається, отримують гідну винагороду — чисте море, безкрайні піщані пляжі й приголомшливе повітря, яке пахне солоним вітром, гарячим степом і травами.

Катранка є невеличким селищем з турбазами на будь-який смак і гаманець. Цивілізації тут небагато, на відміну від інших морських курортів. Вибагливі відпочивальники не знайдуть у селищі галасливих дискотек, атракціонів, кінотеатрів, ресторанів. У Катранці нам зустрілися три невеличкі кафе, кілька магазинів і маленький ринок. Тут місцеві жителі продають овочі, фрукти, бринзу, рибу. Загалом, туристи голодними не залишаться. А з вечірніх розваг відпочивальникам пропонуються перегляди красивих заходів сонця над озером і вільна боротьба з комарами.

Щоб потрапити на море, потрібно пройти по одному з трьох містків, перекинутих через озеро. Дорога триватиме хвилин 5—7 неспішним кроком, але якщо задивлятися на мешканців водоймища, то на пляж можна потрапити під вечір. Щодня дорогою до моря ми спостерігали за качками, чаплями, пеліканами, бачили, як чайка полювала на змію, як вуж переслідував жаб. Шанувальникам дикої природи там є на що подивитись. А рибакам у Катранці просто роздолля. У будь-який час на містках стоять рибалки різного віку з вудками, у морі ловлять креветок, мідій, крабів, рапанів.

Місцеві жителі — привітні й доброзичливі. Вони із задоволенням розповідають про свій край, унікальну природу та її мешканців. Один з рибалок гостинно запропонував нам свій човен, на якому ми вирушили на фотополювання на птахів. У віддалених від людей місцях мешкають зграї диких лебедів. Добиралися ми до цих пташиних місць по зарослому водоростями озеру, мало не потрапили у рибальські сіті, ледве відбилися від голодних комарів. Але мучилися ми не даремно: десятки, а може, і сотні білих птахів неквапно плавали уздовж берега. Однак, помітивши нас, птахи переполохалися і, шумно тьопаючи по воді лапами і галасливо лопочучи крилами, відлетіли.

Взагалі, Катранка і околиці — це прекрасні місця. Практично відсутній мобільний Інтернет, малолюдні пляжі дозволяють забути про цивілізацію. Ідеальне поєднання синього моря, літнього сонця і пряного повітря прекрасно відновлює сили втомлених від міської метушні жителів мегаполісу, дає можливість злитися з природою, відчути себе з нею єдиним цілим.