Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

На шляху до вершини

Записки непідготовленого мандрівника
27 вересня, 2016 - 17:59
КАРПАТСЬКІ ПРЕКРАСНОСТІ

Переднє слово*: Рік тому я вперше по-справжньому пішла в гори. Не до водоспаду чи на полонину, а в глибини їх природної сили і краси. Я вже багато писала про #українські_прекрасності Карпат і сьогодні хочеться розповісти про інше - складності і несподіванки, страхи і перемоги які долає на своєму шляху до вершини непідготовлений мандрівник.

1. Виходячи із потяга на котромусь із Прикарпатських вокзалів, приготуйтеся побачити сотні людей, що нагадують безхатченків. Із великими клунками вони лежатимуть на землі, питимуть чай із металевих кружок брудно-засмаглими руками і чухатимуть голову. Але придивіться уважніше – у всіх них обличчя аж світяться – це від смартфонів. Вони такі ж гірські туристи як і ви, тільки вже спустилися. За кілька днів чи тижнів і ви будеш таким. Щасливим, виснаженим і спраглим - за Колою і інтернетом.

2. Сконцентруйтеся, треба пройти черги до виходу із вокзалу. Шлях непростий - поміж велетенських наплічників, які хаотично рухаються на звуки потяга, що наближається (чи віддаляється, тоді рухатимуться взагалі агресивно-блискавично).

ОЗЕРО ІВОР

3. Зважайте, що власні ваші габарити теж змінилися. На поворотах і у проходах ви і ваш наплічник тепер займаєте значно більше місця. Озирайтеся, щоб принаймні допомогти піднятися тому, хто неуважно прочитав Правило 2.

4. Не давайте собі ніяких обіцянок і присяг навколо-гірської тематики - все одно їх не дотримаєте. Затримаєтеся на підйомі або спуску, з’їсте шоколад, залишений для подорожнього, після розглядання північних сузір’їв не прокинетеся на світанку фотографувати схід сонця.

Я от, перший раз, присягалася не пити з джерел - як же, як же, не можна не кип’ячене у нових місцях, живіт болітиме. Після двогодинного переходу сонячним схилом радикально змінивши своє водосприйняття, я була готова відпити і з ведмежого болотця.

ТІНІ НА СПИНАХ

5. Почніть вірити а) У народні прикмети. Якщо місцеві кажуть, що сьогодні Гаврила** і буде дощ - так воно і буде.

б) Місцевим узагалі слід вірити. Окрім хіба оцінки складності і тривалості маршруту. Пам’ятаю пару гуцуликів які взялися проводжати нас на Писаний Камінь***. Він у костюмі, вона у в’єтнамках ішли на вершину відпочивати й перекусити. До цього випадку, мені важко було уявити когось, хто обирає місце для обідуна відстані 2 годин пішки вгору.

в)Гори суттєво підвищують рівень людської віри – християнської, мусульманської, буддистами теж рясніють Гімалаї. У мене, наприклад, навіть завдатки до язичництва прокидаються – я розмовляю з хмарами, сварюся з вітром, чекаю сонця, щоб прогрітися. Взагалі, людині сучасній, яка раніше не бувала в горах у грозу, важко уявити, що воно таке – боятися хмар, розглядати їх із уважністю свіжого копа, вивчати форми і думати, чи не втрапить у тебе блискавка, бо вони тут значно ближчі. Я в такі миті навіть задумуюся, чи немає піді мною гігантських покладів карпатського заліза. Смішно, але тільки не там. Навіть найлагіднішігірські мами забороняють найулюбленішим гірським дітям кидати каміння у гірські озери – так можна викликати грозу, читай Пункт 5 а.

ЧОРНИЦЯ - ЯФЕНИ

6. Приготуйтеся побачити день інакше – рух сповільнюється із заходом сонця. Чого? Бо кров сповільнюється разом із зменшенням сонячного тепла. Тому розводити багаття і переодягатися у тепліше треба завчасно – до того, як ваші пальці промерзнуть і нагадуватимуть різдвяну муху, що випадково прокинулася на кухні, і ви стоятимете у темряві гір і збиратиметеся силами, щоб защебнути тугі штани.

7. Намет – це неймовірна конструкція для мене, людини яка не завше справляється із парасолею, тому описувати процес його збору у вітряний підвечірок після грози – я не буду. Натомість, коли ви потрапляєте усередину, пройшовши десятки кілометрів, досхочу надивившись на зорі, настає момент благоговійного спокою, проте не надовго. Бо тут же вмикається ефект склепу – ви лежите, замотані в спальнику і чуєте все, що говорять назовні, утому числі і про вас, а зробити нічого не можете – бо не хочете викутуватися. Думаю, у привидів теж таке буває.

БЛИЗНИЦЯ

8. За будь яких обставин зберігайте спокій – я от пам’ятаю як першого ранку в наметі прокинулася із впевненістю, що назовні об його стінки треться ведмідь. Спокійно так і впевнено, великий такий і наполегливий. Я 20 хвилин лежала і мовчки чекала коли ж вже скінчаться його «попередні ласки» і він залізе в намет снідати. Ведмідь так і не прийшов – то був лиш вітер.

Великого страху на шляху недосвідченого мандрівника додають і хрести, розставлені на пам'ять про загиблих у горах. Зазвичай це просто імена і дати, а ти вже потім півдороги вигадуєш, що ж таки сталося – блискавка, лавина, ведмідь, серцевий напад. Не знаю, наскільки від них користі як нагадування. Це як сигнал автівки на переході – комусь допомагає пришвидшитися, когось навпаки вводить у ступор. Тому раджу іменами не зачитуватися і історій не придумувати. Гори – це сила, прекрасна і безжальна. Насправді, так усе в природі, але в горах ця сила особливо помітна.

9. Коли вже раптом геть стане страшно – подумайте про корів і чабанів. Вони ж роками і з легкістю долають дощі і схили, живі і здорові. Корови на схилах узагалі перевернули моє сприйняття їх як домашньої вайлуватої худоби, «шо ти як та корова» - може це зовсім і не образа, а комплімент, бо карпатські рогаті ще ті альпіністи.

ВІДПОЧИНОК ТУРИСТА)

10. Посмійтеся із усіх вищеперерахованих складностей – все ж вони основа десятків чудових історій які ви потім розповідатимете друзям за келихом вина чи чашкою чаю. Та й дорога до прекрасного не буває простою. В кінці кожного походу я точно знаю, що піду іще. Дивитися на швидкі хмари й ігри тіней на спинах зелених гір, слухати шум водоспадів, дзеленчання худоби й вигуки чабанів, відчувати життя і природу у повноті їх справжності, там, де кожен крок змінює краєвид.

А ще – цього літа я бачила як два соколи гойдалися на невидимих вітряних хвилях поміж вершин. Бачила на власні очі, а не з екрану. Я і зараз, закриваю очі і бачу їх вічну красу.

*Переднє слово – так на вступ у своїх книгах казали мудрі українці на кшталт Михайла Грушевського.

** Гаврила – народна назва свята на честь Архангела (архистратига)Гавриїла, звется теж «Лівою Рукою Бога», керівником чину херувимів, що оточують Божий Престол.Гавриїл вважається Божим вісником та посланцем, що оголошує про важливі події на землі, каже Вікіпедія.

***Писаний Камінь – геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні; група мальовничих скель. Розташовані у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковець і Буковецького перевалу.

 

Анна Данильчук, фото автора
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments