Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Народна "забава"

5 вересня, 1997 - 00:00

"Слухайте, слухайте" І не кажіть, що ви не слухали. Рівно опівдні все чоловіче населення нашого селища Козлуерен зобов'язане залишити його на 24 години і передати всю повноту влади жінкам Козлуерена". Того, хто не підкориться цьому рішенню навіки виженуть з Козлуерена". Це серйозне попередження було зачитано за традицією наприкінці липня після свята на честь народження пророка Мухаммеда сільським глашатаєм з мінарету мечеті Козлуерена, що в західній провінції Туреччини Бурса. І справді, всі чоловіки добровільно залишили на добу свої домівки, надавши "прекрасній половині" можливість покомандувати бодай раз на рік і побувати в "шкурі чоловіка". Очевидно, така народна забава до вподоби обом сторонам, бо вони вже впродовж п'ятисот років у неї граються, стверджуючи, що так звелів сам султан. Документів про це не залишилося, а от традиція глибоко прижилася. Після заклику глашатая найстаріша з жінок займає кабінет мера селища Козлуерен і своїм указом вводить на день матріархат. Основна кількість жінок прямує до кав'ярні, де зазвичай проводять час чоловіки за філіжанкою кави чи за нардами. На центральному майдані - відбувається головна забава. Дівчата водять хороводи і гойдаються на гойдалках. Ніде не видно дітей, бо всіх їх віддають турботливим цього незвичайного дня чоловікам. На околиці селища розпалюють велике багаття і найдосвідченіша кухарка навчає чоловіків варити плов і смажити баранця.

Багато чоловіків залишаються цього дня вдома, аби переробити звичні для жінки справи. З усіх розваг чоловікам у перерві від роботи дозволяється лише народна боротьба "яхли гюреш" - різновид вільної боротьби. Ближче до вечора той самий глашатай оголошує загальний відпочинок. На майдан на трапезу збираються всі чоловіки і жінки. За чашкою чаю та мискою паруючого запашного плову з прісним хлібом селяни обговорюють пригоди, що сталися з ними за день. Одні нарікають на нелегку долю одне одного, інші радіють, треті навіть пропонують назавжди помінятися ролями в житті. Проте настає північ, і все повертається на круги своя. До такого самого дня наступного року, аби за звичаєм реально відчути долю протилежної статі. В ім'я родинного щастя та справедливості, з волі султана й пророка, що їх свято дотримуються в гірському селищі Козлуерен.

Інеса МОТОРНА, "День"
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments