Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

Ніч музеїв у Відні

Про одну з найцікавіших граней австрійської столиці
30 листопада, 2017 - 15:22

Відень — місто, де класична музика немов застигла в камені. Тут жили й творили Моцарт і Бетховен, Шуберт і Штраус, Брамс і Гайдн. Хоч яка б музика  грала у ваших навушниках під час прогулянки місцевими вуличками, своєю елегантною атмосферою Відень сам налаштує вас на відповідний аристократичний настрій. А далі, як у меню вишуканого ресторану, ви вже самі оберете, з яким Віднем хочете познайомитися.

ПОПРИ ТЕ, ЩО МІСТО ДОСИТЬ ВЕЛИКЕ, НАЙЦІКАВІШЕ ЙОГО ДОСЛІДЖУВАТИ ПІШКИ

Stephansplatz — електронне табло і ненав’язливий жіночий голос у вагоні підказує, що час виходити. Усі станції віденського метро мінімалістичні за дизайном і практичні за суттю. Поки ми підіймалися нагору ескалатором і сходами, чоловік у інвалідному візку вже випередив нас, скориставшись ліфтом. У метро (U-Bahn, по місцевому) немає турнікетів, і надзвичайно рідко бувають контролери. Зрештою, самим австрійцям у голові не вкладається, як можна не оплатити за проїзд.

Покинувши підземний, але комфортний світ метрополітену, опиняємося в самому серці столиці Австрії. Якщо всі шляхи ведуть до Рима, то всі віденські дороги — до Штефанплатц. Тут, на головній площі міста, ви побачите той величний та елегантний Відень, котрий уявляли раніше. Образ міста, який сформувала моя уява ще до подорожі, тут матеріалізувався, і реальність виявилися дуже близькою до очікувань. Та це не означає, що Відень не захоплював і не дивував. Перше ж «вау!» прозвучало якраз на Штефанплатц перед собором святого Стефана, на честь якого цю площу було названо. Ця височезна готична будівля, якій вже понад 800 років, є символом австрійської столиці, а святий Стефан — багаторічний покровитель міста. До речі, з оглядового майданчика собору можна насолодитися чудовим краєвидом на Дунай і Відень.

Відень — місто для шанувальників вишуканої й водночас помпезної архітектури. Тутешня атмосфера не дає забути, що колись це була столиця однієї з наймогутніших держав свого часу — Австрійської імперії. Минув час, але особливий аристократичний та імперський дух місто не покинув. Це відчуття лише посилюється з кожним кроком від Штефанплатц у бік Гофбурга — зимової резиденції імператорської родини Габсбургів. Нині в цьому палаці часто відбуваються різноманітні конференції, виставки, бенкети, бали. Знайшлося тут місце також і для штаб-квартири ОБСЄ.

Літньою резиденцією для Габсбургів слугував палац Шенбрунн, до якого з центру Відня можна дістатися автобусом або на метро. Цей палацовий комплекс насправді вражає своїми масштабами. Щоб обійти палац і всю територію навколо нього, потрібен дійсно не один день.

Відень звик до компліментів. І всі вони заслужені. Єдине «але» — місто настільки величне, що ніяк не може сповна влізти в інстаграмерський об’єктив. Це, звісно, жарт, проте не без частки правди. Фотографувати Відень легко тоді, коли фокусуєш увагу на деталях, а не намагаєшся охопити все в одному кадрі.

Попри те, що місто досить велике, найцікавіше його досліджувати пішки, періодично спускаючись до метро, щоб під’їхати до наступного пункту призначення. Як альтернативу, можна запропонувати велосипед або...  фіакр. Карети, запряжені парою коней, — звичне явище для австрійської столиці, в якій стільки ностальгії за минулою епохою. Це не транспорт, а справжній символ міста. Фіакри мають неабияку популярність у гостей Відня. Втім, така прогулянка — задоволення не з дешевих.

ВІДЕНЬ — ЦЕ ВЕЛИКИЙ МУЗЕЙ ПРОСТО НЕБА

Пізнати Відень — означає охопити неосяжне. За декілька днів це неможливо. Хтось скаже, що для цього й одного життя буде замало. Столиця Австрії насправді дуже багатогранна. Можна вивчати Відень палацовий, тижнями блукаючи Хофбургом, Шенбрунном чи палацом Бельведер. Також знайомства вартий Відень природний, адже тут чимало парків, палацо-паркових ансамблів, а на краю міста причаївся овіяний легендами Віденський ліс.

Не можна забувати й про Відень гастрономічний. І йдеться не тільки про каву, штрудель, торт «Захер» та інші смаколики, а й про сотні цікавих закладів — від казкових кондитерських до вишуканих ресторанів. До речі, у різдвяний період на площі перед Віденською ратушею відбувається традиційний ярмарок.

Пам’ятаємо й про Відень музичний. На весь світ відома Віденська державна опера. Квитки сюди коштують дорого. Однак австрійці переконані, що високе мистецтво повинно бути доступним кожному. Тому в глядацькому залі на верхньому ярусі є майданчик зі стоячими місцями. Квиток туди коштує лише три  євро. Слід зауважити, що їх продають за годину до початку опери, а розкуповують дуже швидко.

Сам по собі Відень — це великий музей просто неба. Утім, ще більш ніж сто музеїв можна відвідати всередині самих будівель. Наш візит припав якраз на Довгу ніч музеїв, яка буває лише раз у рік. Придбавши єдиний квиток за 13 — 15 євро, в цей день із 18.00 до 01.00 можна побувати в стількох віденських музеях, скільки буде до снаги. Наприклад, ми встигли відвідати чотири. Це насправді дуже вигідно, оскільки в будь-який інший день довелося б платити окремо за вхід до кожного музею. А ціни на квитки — від 15 євро.

Фестиваль Довга ніч музеїв відбувся в столиці Австрії вже вшістнадцяте. Він тут користується неабиякою популярністю як серед туристів, так і місцевих. Десятки тисяч людей у цю ніч відвідали 127 віденських музеїв, до деяких з яких були чималі черги. Ми спочатку побували у Музеї історії мистецтв і Музеї природознавства, що розташовані у двох красивих будівлях-близнюках, які важко не помітити, гуляючи біля Гофбурга. Якраз до нього ми вирушили далі, а точніше — до Скарбниці Габсбургів. Цікава вона не так золотом і діамантами (хоча їх тут не бракує), як предметами історичного і навіть містичного змісту. Тут є ріг єдинорога, «спис Долі», «чаша Грааля», корона імператорів священної Римської імперії, люлька сина Наполеона Бонапарта, австрійська корона... На жаль, у Гофбурзі ми не встигли відвідати Музей Сісі — загадкової австрійської принцеси, яка заборонила малювати себе після 30 років, щоб залишитися в пам’яті нащадків вічною красунею. Натомість вистачило часу, щоби побувати в Альбертіні — знаменитій художній галереї, де можна познайомитися не лише з графікою Рафаеля та Пабло Пікассо, а й зі зразками сучасного мистецтва.

Музейна культура у Відні — найкращий зразок для наслідування. Тут навіть створили окремий Музейний квартал, який заховався на закритому від галасливих вулиць просторі.

Ідея фестивалю ночі музеїв досить поширена у Європі. Практикують такі нічні атракції і в Україні. Для мого рідного міста вже став традицією фестиваль «Ніч у Львові», який відбувається двічі на рік. У цей час галереї, театри, храми міста Лева відчинені до ночі та запрошують на свої заходи — виставки, екскурсії, концерти, зустрічі з відомими людьми та інші атракції. До організаційного рівня віденської Довгої ночі музеїв Львова ще далекувато. Відповідно до популярності — також.

А КУДИ ДАЛІ?

До Відня треба повертатися знову і знову, адже усі його грані за один візит не пізнати. За раз випити весь коктейль віденських вражень буде моветоном. Це місто треба смакувати неспішно, як хорошу каву. До речі, про знамениту «каву по-віденськи». Австрійці лише тихо підсміюються над таким формулюванням. У Відні таку каву називають «меланж». А «кава по-віденськи» — це гра слів наших барист, яка вже навічно вкоренилася в українську кавову культуру.

І все таки: куди поїхати після Відня? Якщо в напрямку до України, то, однозначно, в Будапешт. Хоча ми зробили все навпаки, спочатку відвідавши угорську столицю. Тут за мальовничими урбаністичними пейзажами далеко ходити не треба. Достатньо лише прийти до Дунаю. Однак якщо буде бажання помилуватися найкращими панорамними видами та автентичними історичними кварталами, то доведеться трохи докласти зусиль, щоб піднятися на пагорби Буди.

Коли гостюєте в Австрії, також гріх не з’їздити до Братислави. Між Віднем та Братиславою всього 70 км — це найменша відстань між європейськими столицями. Це як з’їздити зі Львова до Стрия. Між іншим, на початку ХХ ст. між нинішніми столицями Австрії та Словаччини було навіть трамвайне сполучення.

Звичайно, не пощастило, Братиславі із сусідами. Коли зовсім поруч є Відень і Будапешт, туристи часто не звертають уваги на це місто. Хоча Братислава — насправді досить затишне і миле місто, прогулянка яким не відніме у вас надто багато часу.

Кожна зі згаданих столиць, які розташовані на Дунаї, має свої цікаві родзинки, які вартують уваги. Та якщо вам найбільше кортить відчути історичний дух справжнього європейського аристократизму, то вам, без сумніву, до Відня.

Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів — Будапешт — Відень — Братислава — Львів, фото Андріани СТРОЦЬКОЇ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments