Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Українці мають доступ до дорогоцінного

...Але треба навчитися робити елементарне
19 травня, 2017 - 11:58
ЧЕРНІГІВ. СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР

Нещодавно у розділі «Подорожі» на сайті CNN з’явився матеріал «Україна: 11 найкращих місць для відвідин», у якому автор Павло Федикович пропонує огляд міст, які мають закохати закордонного мандрівника в «цю східноєвропейську країну», чия нерозбещеність масовим туризмом надає їй «шарму та автентичності». Отже, читачам СNN радять побачити Львів, Чернівці, Софіївський парк в Умані, Київ, Мукачеве, Переяслав-Хмельницький, Харків, Чернігів, Одесу, Ужгород та Кам’янець-Подільський.

«День» звернувся до експертів української туристичної галузі з проханням прокоментувати такий вибір. Як виявилося, крім підстав для гордості, у нас ще багато пунктів для «домашньої роботи».

«КИЇВ, ЛЬВІВ ТА ОДЕСА ЗАВЖДИ БУЛИ І ЗАЛИШАТИМУТЬСЯ MUST SEE. ЩО Ж ДО ІНШИХ МІСЦЬ, Є ПИТАННЯ»

Андрій ТИЧИНА, керівник Клубу мандрівників «НавколоUA», член правління Асоціації індустрії гостинності України:

— Багато українських видань опублікувало новину про статтю під назвою «Україна: 11 кращих місць для відвідування» авторства тревел-блогера Павла Федиковича, розміщену 9 травня на сайті CNN у розділі Travel. Переважно цей матеріал називають «рейтингом CNN», хоча насправді це скоріше просто огляд найцікавіших, на думку автора, туристичних міст України. Тож номер позиції того чи іншого міста у списку навряд чи можна розглядати як його місце у рейтингу.

ОДЕСА. ПАМ’ЯТНИК ДЮКУ ДЕ РІШЕЛЬЄ

Але хотілося зауважити інше. Безумовно, такі міста, як Київ, Львів та Одеса, завжди були і залишатимуться must see для іноземних туристів в Україні, оскільки кожне з них має величезну історико-культурну спадщину, розмаїття архітектурних пам’ятників, безліч цікавих музеїв, розвинену готельну інфраструктуру європейського рівня, власні гастрономічні та ресторанні традиції, бурхливе нічне життя, заточені під інтуристів екскурсійні бюро, навчений персонал в турзонах, що так-сяк володіє англійською та інші звичні для європейського туриста сервіси. Що ж до інших запропонованих місць, є питання.

Наприклад, я б не радив іноземцям Переяслав-Хмельницький. Так, це справді місто музеїв, серед яких найбільш вражаючим є великий Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом. Але, вибачте, найбільше іноземців вражає, що в жодному з них немає пристойного туалету. І знайти відносно чистий «заклад» можна хіба що в одному з нечисленних ресторанів, вибір яких вкрай обмежений, а розташовані вони далеко від туристичних точок. Натомість я запропонував би етнографічний комплекс «Українське село» під Києвом, що прекрасно поєднує етнику та сучасний сервіс, а також замок-музей «Радомисль» з неймовірною колекцією наївних ікон.

ХАРКІВ. БУДІВЛЯ ДЕРЖПРОМУ

І так щодо багатьох пунктів. До Кам’янця-Подільського дуже важко дістатися — дороги жахливі. Не краща ситуація з транспортною інфраструктурою і у Чернівцях. Шедеврами конструктивізму Харкова важко зацікавити й українських туристів, не кажучи про іноземців. У Чернігові непросто знайти привід залишитися довше, ніж на один день.

Якщо ж облишити питання сервісу, то я б радив іноземцям їхати за національним колоритом у Верховину, за історичною спадщиною — в Батурин, а за екстримом — у Чорнобиль. До речі, саме Чорнобиль, за деякими оцінками, є лідером серед туристичних напрямків в Україні для інкамінгу.

НІЖИН. ЦЕРКВА ВСІХ СВЯТИХ

«ВІДСУТНІСТЬ ТУАЛЕТІВ І ПАРКІНГУ — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МУНІЦИПАЛІТЕТІВ»

Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»:

— У список увійшли трендові й розкручені місця. Я би оцінила їх за трьома критеріями. Перший — можливість сполучення, другий — розвиток інфраструктури, третє — рівень забезпечення саме екскурсійними послугами.

Можливість сполучення. Із усього переліку найзручніше дістатися Львова, далі — Харків, Одеса — 50 на 50, а решта не відповідає критерію. Якщо іноземець надумає їхати своїм ходом, а не організованою екскурсією, це буде щось неймовірне. До Ужгорода чи Мукачева ще відносно поїзди ходять. А вже до Переяслава-Хмельницького сам не доїдеш. Маршрутка довезе до центру міста, але не до музейного комплексу. Те саме стосується Чернігова. Чернівці — прекрасне місто, але зі сполученням, як і з Кам’янцем-Подільським, просто катастрофа. Тому що жодних «Інтерсіті», поїзди старі, а якщо їхати автобусом, як ми нещодавно повернулися, просто кістки болять. Бездоріжжя страшне. Два потужних туристичних центри у нас, по суті, позбавлені нормального сполучення.

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ

Стосовно інфраструктури. Найбільш підготовлений Львів, який заповнений різноманітними кав’ярнями, ресторанами і так далі. Але починаємо зі стартового питання, яке, на жаль, найболючіше для всього туризму України загалом, — це туалети. Їх ніде немає в достатній кількості. А для іноземців ці правила понад усе. З цим проблема у Києві, не кажучи вже про інші міста. У Переяславі-Хмельницькому, даруйте, туалети такі, що просто соромно іноземця вести. Туди наші діти бояться підходити.

Щодо сервісу харчування. Хоч як дивно, на третьому місці після Львова і Києва саме Чернігів, який за останні пару років дуже додав у цьому напрямку. У Мукачеві теж непогано. В Умані на території парку не дозволяють харчуватися. Ми доходимо до фіналу-старту, і тут уся площа заповнена, вибачте, смердючими хот-догами, хачапурі та різним торговим барахлом, чого не повинно бути. Харків — прекрасне місто, мені приємно, що воно є в цьому списку, тому що зазвичай його ігнорують. Але воно взагалі далеке від туризму. Там є пара кав’ярень, але для міста-мільйонника і в туристичній сфері це абсолютно недостатньо. Та ж сама, до речі, проблема і в Одесі. Точок фаст-фуду не так багато, все інше — неймовірно дорогі ресторани, вони не орієнтовані на туристичний потік. У Кам’янці-Подільському та Чернівцях цього недостатньо.

УМАНЬ. СОФІЇВСЬКИЙ ПАРК

Щодо якості екскурсійних послуг. У Львові — найбільш туристичному місті в Україні — цю проблему навчилися розв’язувати. Закарпаття теж за останні пару років знайшло вирішення. У Чернігові ситуація непогана, Чернівцях також. Але ми зобов’язані враховувати надання послуг іноземними мовами. У Києві за останні пару років прийшов потік підготовлених екскурсоводів. А от щодо маленьких містечок я не впевнена. Чернівці, до речі, єдине місто, яке має аудіогід, адаптований до оглядової екскурсії містом. У Харкові ж узагалі проблема з екскурсоводами. Півтора місяця тому навіть для мене, людини з великим досвідом у туристичній сфері, було проблемою знайти гіда, що відповідає моїм критеріям. Іноземці не потребують такої глибини, але в будь-якому разі ми повинні забезпечити доступ людини до туристичного об’єкта і можливість скористатися послугами. Харків у цьому сенсі абсолютно не готовий.

УЖГОРОД. ПАМ’ЯТНИК «ЛІХТАРНИК ДЯДЯ КОЛЯ»

Стосовно спроможності прийняти туристів — Чернівці не готові. Те, що я бачила нещодавно в Чернівецькому університеті, просто шокувало. Це неврегульована туристична навала. Там постійно працює тільки три гіди, і вони в такий піковий сезон, зазвичай травень, не можуть впоратися. Ще одна велика проблема — паркінг, чого немає практично ніде: від Києва до Львова. Жодне з перерахованих міст не є винятком. У Києві під Євробачення поставили знаки для туристичної парковки — вперше за 27 років. Але це не знак, який затверджений Правилами дорожнього руху. Його ігнорять, і штрафних санкцій за це жодних немає.

Якщо кав’ярні — це приватна ініціатива, то, даруйте, паркінг і туалети має забезпечувати муніципалітет. А цього в нас не роблять.

ЧЕРНІВЦІ. РАТУША

На жаль, зі списку випав цілий пласт дуже цікавих місць. Ужгород, Львів, Чернівці, Мукачеве — подібні за архітектурою, тому що це період віденської сецесії, рух модерну. Навіть наш Київ забудований переважно у стилі модерн. З цієї категорії випала, наприклад, Полтава — абсолютно не схожа на інші міста. Так само Суми, які теж абсолютно самобутні. Випали природні пам’ятки. Це також важливо, тому що зазвичай іноземці їздять дивитися те, чого в них немає. Модерном і замками Європа заповнена. Ми цей момент чомусь ігноруємо. Якщо говорити з погляду природних об’єктів, то це каньйони Південного Бугу, озеро Синевир. Я би показала автентику Полісся. У цьому плані дуже цікавим є Новгород-Сіверський. Це неповторна історія і архітектура. Такі містечка треба повністю оголошувати пам’яткоохоронною зоною. Те саме стосується Ніжина і Прилук. Полісся — узагалі наш найцінніший регіон, тому що архаїка і автентика, яка збережена там, не збережена більше ніде. Навіть, на жаль, на Гуцульщину вже зайшла «масовка».

ЛЬВІВ. НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ІМ. С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ

Треба було використати кілька природних парків — від Шацьких озер і далі. Звісно, шкода, що випали гуцульські місця: Косів, Коломия, Верховина. Також, якщо говорити стосовно етнографічного туризму, то мала би бути і Колочава.

На жаль, сьогодні обрізаний активний рух водними маршрутами Дніпром до того ж Канева. Адже наша перевага — в ландшафтах. Шкода, що в Києві через суцільну забудову це відчути вже дуже важко.

Ми недооцінюємо, що іноземців цікавить природа і історія ХХ століття. Архітектура ХХ століття — це Харків. Але тут випав індустріальний Дніпро, Запоріжжя, Криворіжжя, провінційний модерн, який ми бачимо в нинішньому Кропивницькому...

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments