Екологія. Iнвестиції. Відповідальність

Японія — найбільший інвестор в українську екологію. Таку сентенцію «Дню» підтвердили і в Державному агентстві екологічних інвестицій, і в Міністерстві природних ресурсів та екології. Щорічно Японія інвестує в охорону навколишнього середовища України декілька сот мільйонів євро (!) А це — майже півтисячі різноманітних інфраструктурних «зелених» проектів. До сьогодні йшлося передусім про кошти, отримані від продажу квот на викиди парникових газів у рамках Кіотського протоколу. Але, як повідомили «Дню» в прес-службі Міністерства природних ресурсів та екології України, зараз урядовці ведуть активні переговори за низкою проектів, які виходять за межі попередніх домовленостей. Здавалося б, така далека до нас країна, і такий інтерес до нашої екології, чому б це? І це в той час, коли інші інвестори, оцінюючи нашу інвестиційну привабливість, називають агросектор та енергетичний ринок і скаржаться на зарегульованість не в останню чергу в питаннях дозвільної системи природоохоронного законодавства. Інвестиції в екологію — це прибутковий бізнес, чи все ж таки тут щось інше? Відповіді на ці та багато інших не менш цікавих та важливих питань читайте нижче, в матеріалі за підсумками візиту до редакції «Дня» посла Японії пана САКАТА Тоїчі.

* * *

«Я ВВАЖАЮ, ЩО ЛІКВІДОВУВАТИ ВСІ РЕАКТОРИ НЕ ПОТРІБНО»

Микола СІРУК: — Пане посол, буквально нещодавно наші країни обмінялись урядовими візитами (відповідно, український міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков відвідав Японію, а міністр інфраструктури Японії пан Немото — Україну). Але, на жаль, ми знаємо дуже мало про результати цих зустрічей. Що ви можете розповісти: які питання обговорювалися, до чого домовилися? Можливо, за результатами переговорів уже підписані якісь конкретні проекти?

— Для Японії ці зустрічі мають велике значення. Передусім, міністр реконструкції Японії відвідав Україну, щоб дізнатися більше про досвід ліквідації аварії на ЧАЕС. Він мав низку зустрічей, зокрема з міністром екології та природних ресурсів України Олегом Проскуряковим та з головою Державного агентства з управління зоною відчуження Володимиром Холошею. Також пан міністр зустрівся з директором Інституту стратегічних досліджень при Президентові України Андрієм Єрмолаєвим та представниками кількох неурядових організацій, серед яких — ГО «Земляки», яка має значний досвід співпраці з Японією. І, звичайно ж, міністр побував на території ЧАЕС.

Уряд Японії продовжує надавати допомогу постраждалим від аварії на АЕС. Нам є чого повчитися в України і впровадити ваш досвід в японську практику.

У Японії на рівні уряду та експертів ще досі триває дискусія: яку територію визнавати зоною відчуження навколо АЕС «Фукусіма-1». Адже потрібно визначити чіткі критерії, одним з яких є рівень радіації. В Україні все, що має радіаційний фон вище 5 мЗв/рік, визначається як зона відчуження. Але чому саме цифра 5? Це — дуже складне питання, і надзвичайно важливо мати на нього чітку відповідь.

По-друге, цей візит має політичне значення. Вперше за останні сім років до України приїхав міністр Японії. А це означає, що наші політичні відносини активізуються. Звичайно, аварія на АЕС — це біда, але саме вона стала поштовхом до зближення наших країн. Японський уряд висловлює велику повагу Україні як країні, яка подолала наслідки аварії на атомній електростанції.

За два роки мого перебування тут Україну відвідало понад 30 груп з Японії з метою вивчення українського досвіду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед них — політики, урядовці, працівники місцевої влади, журналісти, адвокати... Як посол я вражений, що до кожного такого візиту українська сторона ставилася з особливою відповідальністю.

Лариса ІВШИНА: — Пане посол, коли сталася ця жахлива аварія на «Фукусімі», в Україні співпереживали, і не лише тому, що пережили майже те ж саме. Українські ЗМІ, зокрема «День», багато писали про те, з якою гідністю японці долали цю трагедію. Згодом почалися дискусії про майбутнє ядерної енергетики. Україні, звичайно, без неї обійтися досить важко, зважаючи на нашу особливу ситуацію з природним газом. З іншого боку, ми розуміємо всю важливість питання безпеки. Що говорять в наукових колах, в уряді Японії про майбутнє ядерної енергетики?

— Як ви знаєте, у грудні минулого року в Японії змінився уряд. Попередній, за каденції якого, власне, сталася катастрофа, вирішив ліквідувати всі ядерні реактори, які є в Японії, до кінця 30-х років ХХІ століття. До слова, ми — третя країна у світі за кількістю реакторів. Зараз можуть працювати 50. Раніше було 54. Теперішній уряд переглядає рішення попереднього уряду. Японія ще має визначитися зі своєю позицією в питанні майбутнього атомної енергетики. Особисто я думаю, що ліквідовувати всі реактори не потрібно, але сьогодні уряд Японії остаточного рішення ще не прийняв.

Ми розглядаємо декілька варіантів енергетичної політики Японії. В минулому році було створено комітет із регулювання ядерної енергетики. Одним із його завдань є визначити критерії регулювання безпеки атомних електростанцій.

На сьогодні тимчасово припинено роботу на всіх атомних реакторах Японії, крім двох. Якщо ми будемо впевнені, що ті реактори, які сьогодні не працюють, відповідають критеріям безпеки, які визначить цей комітет, ми зможемо відновити їх використання. Ще один момент: комітет створений для забезпечення безпеки у всьому світі, а не лише в Японії. Сьогодні є потреба використовувати ядерну енергетику в різних країнах, і якщо цей комітет зможе дати чіткі критерії, то це стане добрим надбанням для всього світу.

Артем ЖУКОВ: — Минулого року я на власні очі бачив, як швидко й ефективно Японія долає наслідки катастрофи березня 2011 року. Очевидно, це питання не одного чи двох років, а десяти, а то й більше. Адже йдеться і про ментальні наслідки трагедії. Яка зараз ситуація із відновленням інфраструктури в містах, що постраждали від катастрофи? Чи вирішена проблема із житлом: там відновлюються будинки, чи територія й надалі не придатна для життя?

— У Японії пріоритетним є відновлення трьох префектур — Міягі, Івате і Фукусіма. Саме вони, власне, найбільше постраждали під час катастрофи. Як ви правильно зазначили, реконструкція — це тривалий процес. Наразі нам вдалося виконати 50% запланованого.

Колишній уряд планував упродовж п’яти років (2011 — 2015) надати 20 мільярдів доларів на реконструкцію постраждалих регіонів. Нинішній — переглянув це питання і збільшив суму до 26 мільярдів. Цей бюджет піде на відновлення інфраструктури, підприємств, а також створення нових робочих місць. На жаль, поки що інфраструктура біля моря відновлена лише на 30 — 40 %, порти — на 50 — 70 %. Ми маємо ще багато зробити, щоб повністю відновити ці регіони, аби вони жили так, як раніше.

Л. І.: — Чи є в цих регіонах заборона на вилов риби?

— Так. Але лише в тих, які близько до префектури Фукусіма. Ми маємо чіткі критерії заборони вилову риби. Водночас існують критерії безпеки для вже виловленої риби. Часто проводимо моніторинг, щоб визначити, яка частина найбільш забруднена. Якщо риба відповідає критеріям безпеки, ми можемо її продавати. Те ж саме стосується продуктів харчування.

Такі ж суворі критерії у нас діють на експорт. Відновлення репутації високої якості й безпеки японських продуктів харчування — важливе завдання нинішнього уряду. Ще є країни, які не зняли обмеження на ввезення продуктів із Японії, Україна — в тому числі. Ми сподіваємося, що скоро цього не буде.

«Я МРІЮ, ЩО В УКРАЇНІ З’ЯВИТЬСЯ БАЗА ЯПОНСЬКОГО АВТОМОБІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

Алла ДУБРОВИК: — Крім якісних продуктів харчування, українцям добре відомий ще один японський товар — авто. Ви особисто зустрічалися нещодавно з міністром економічного розвитку і торгівлі України Ігорем Прасоловим. Серед питань, які планувалося обговорити, — запровадження спеціальних заходів щодо імпорту легкових автомобілів. Пане посол, як відреагували японські автовиробники на запровадження в Україні мит на ввезення легкових автомобілів? Чи планується у відповідь відкрити на території України заводи Honda чи Toyota?

— Я мрію, щоб в Україні з’явилася база японського автомобільного виробництва. І наші виробники зможуть експортувати японські автомобілі, вироблені в Україні, для Східної Європи, Росії, Кавказу. Сьогодні я посилено працюю в цьому напрямку.

Японські автовиробники бачать в українському ринку певні проблеми. Це заважає їм інвестувати сюди. До речі, японський бізнес дуже консервативний. Щоб завоювати його прихильність, потрібно докорінно змінити ситуацію.

Нині уряди наших країн ведуть переговори щодо підписання угоди із захисту та активізації інвестицій. Її підписання позитивно вплине на наші економічні відносини. І, звичайно ж, ця угода стане хорошим сигналом для японських інвесторів.

Ярослав НАЗАР (учасник Літньої школи журналістики «Дня»): — Доки японський автомобільний інвестор лише приглядається, корейський «Хюндай» уже активно просувається на український ринок. Вони зараз погоджують питання будівництва своїх заводів тут. Що заважає це зробити сьогодні Японії?

— Найперше — процедура адміністрації бізнесу. Наприклад, для того щоб розпочати справу в Україні, потрібно зібрати дуже багато документів. Також немає послідовності в державній економічній політиці: відповідальні часто змінюються, тому досить складно реагувати, планувати свою діяльність. Також є питання корупції. В Японії раніше теж була ця проблема, але сьогодні її вже майже немає. І це далеко не в останню чергу завдяки зусиллям журналістів і громадян. Звичайно, потрібні закони, які унеможливлюють корупцію, але не менш важливою є пильність та активне втручання журналістів. Я впевнений, що в Україні вже скоро цю проблему також вдасться вирішити.

Хоч я, звичайно, сподіваюсь на трохи більшу активність японських виробників. Якщо порівнювати нас з іншими країнами-конкурентами, нам дещо бракує активності. Ще один важливий момент: сьогодні в Польщі, яка вже є членом ЄС, працює 260 японських підприємств. Натомість в Україні їх лише 40. Це все — інвестиційний клімат. Якщо країна належить до ЄС, то на її ринок легше й безпечніше виходити. Як я розумію, Україна сьогодні активно рухається в напрямку євроінтеграції. Дуже сподіваюсь, що вам вдасться цього досягти. Тоді, я переконаний, більше японських підприємств буде на українському ринку.

МИ МАЄМО З УКРАЇНОЮ 377 МАСШТАБНИХ ПРОЕКТІВ

Костянтин ГОНЧАРОВ (учасник Літньої школи журналістики «Дня»): — Одним із задекларованих пріоритетних напрямів співпраці України та Японії є сфера енергозбереження. Які проекти реалізовуються нині? Які труднощі виникають при цьому?

— Як відомо, Україна співпрацює з Японією в межах Кіотського протоколу і продала квоти на викиди парникових газів на суму 300 мільйонів євро. Ці кошти українська сторона зобов’язана використовувати для захисту екології. Зараз в Україні в цьому напрямку є два проекти, один з них — впровадження японських технологій енергозбереження. Інший — підвищення стандартів використання енергії у школах, університетах, лікарнях...

Ми маємо ряд масштабних проектів. Перший — заміна українських поліцейських машин на японські авто з новітніми технологіями енергозбереження. Завдяки цим новим автомобілям, можна скоротити викиди парникових газів на 70%. У межах співпраці уже надійшло 1220 авто. Це — гібридні машини Toyota Prius, якими вже поступово починають реально користуватися.

Також ми реалізовуємо спільний проект з київським метрополітеном, у межах якого планується замінити двигуни японськими на 95 вагонах потягів метро. Це надасть можливість заощадити 35% споживання енергії. Проект стартує наступного року. До речі, я теж іноді користуюсь київським метро, тому сподіваюся, що відчую ефект цього проекту.

Крім того, є українсько-японський проект на Луганщині. Його суть — перероблення очисних шахтних вод на питну воду. У Джержинську, що на Донеччині, за допомогою японських технологій заплановано здійснити теплосанацію для місцевого населення. У Горлівці подібний теплосанаційний проект розробляється для комунальних мереж. А от для оздоровчих закладів «Артека» заплановано встановлення японських систем з акумуляції сонячної енергії.

Загалом же передбачено 377 проектів для шкіл та лікарень, які мають завершитись до кінця наступного року. Але є проблеми з виконанням термінів.

Для японської сторони дуже важливо, щоб усі проекти були реалізовані вчасно, тому ми сподіваємося, що українські партнери докладуть усіх зусиль, аби було саме так. Досвід цієї співпраці важливий для нашого майбутнього партнерства не лише на урядовому рівні, а й на рівні приватного сектору. Йдеться, зокрема, про залучення інвестицій в Україну.

М. С.: — Пане посол, ви наголошували на активній співпраці Японії з Україною, але як поясните те, що з боку України Японію тричі відвідали президенти, прем’єр-міністр, голова парламенту, а з Японії в Україну до травня 2013 року за сім років не було жодного візиту на рівні міністра? І коли, нарешті, ми можемо чекати на візит японського прем’єра?

— Це наше завдання. Ми вже багато разів отримували запрошення. Я передавав їх нашому урядові, й нині це питання обговорюється, тому я вважаю, що найближчим часом Україну можуть відвідати японські урядовці. Звичайно, було б чудово, якби це був візит прем’єр-міністра Японії або ж міністра закордонних справ. Я особисто дуже сподіваюсь на це.

«У ХХІ СТОЛІТТІ ПОТРІБНО РЕАГУВАТИ ІНАКШЕ. ЗАРАЗ ОБМЕЖЕННЯ СТАЛИ ПЕРЕШКОДОЮ В РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ТА ЕКОНОМІКИ»

Роман ГРИВІНСЬКИЙ (учасник Літньої школи журналістики «Дня»): — Японія свого часу пройшла період активної модернізації. Водночас вам вдалося зберегти свою окремішність і національну ідентичність. Як ви поєднали ці два процеси? Чим цей досвід може бути корисним для України?

— Японія більш ніж 250 років була закритою для світу. Лише 1868 року (реставрація Мейдзі, закінчення періоду Едо. — Ред.) почалися активні контакти на міжнародному рівні. У період цієї закритості ми, безперечно, змогли посилити свою ідентичність, розвивати культуру, технології... На мою думку, саме це мало дуже серйозний вплив на подальшу модернізацію країни.

До «закритості» майже тисячу років Японія мала тісні контакти з Китаєм та Кореєю. Цей період теж залишив особливий слід у нашій культурі та ідентичності.

Після «відкриття» у XIX столітті Японія почала активно вбирати елементи культури Європи та Америки. Японці запрошували дуже багато іноземних спеціалістів, щоб отримати найкращий досвід з усього світу. Ми вчилися без жодних стереотипів. Це, на мою думку, стало причиною модернізації країни.

Після Другої світової Японія змінила свою політику і зосередилася не на військових питаннях, а на економічних. У цей період японський уряд підвищував суспільні стандарти, скорочуючи різницю між різними соціальними групами. Завдяки цьому ми, власне, отримали таке доволі стабільне суспільство у ХХ столітті.

Ну і, звичайно, принципи бусідо (кодекс честі самурая. — Ред.): працездатність, терпимість, щирість, миролюбність та інші, і дотепер мають важливе значення для суспільства.

М.С.: — Пане посол, новий прем’єр Абе Сіндзо якось зауважив: «Мета мого уряду — максимально зняти заборони і обмеження, які стримують ініціативу людей». Це слід розуміти як новий поштовх до модернізації?

— Економічна стратегія прем’єр-міністра Абе Сіндзо, так звана «Абеноміка» базується на трьох принципах: смілива фінансова політика, гнучка фінансова політика та стимулювання приватних інвестицій. Ця стратегія вже показала позитивні результати, наприклад підвищення ВВП до 4.1% за перший квартал цього року.

А тепер щодо вашого запитання про проблему обмежень та заборон. Вони були виправдані у ХХ столітті для розвитку японської економіки. Сьогодні ситуація змінилася. У ХХІ столітті потрібно реагувати інакше. Зараз обмеження стали перешкодою в розвитку суспільства та економіки. Саме тому теперішній уряд Японії хоче зробити так, щоб кожний японець міг проявити свої вміння та працювати без жодних обмежень задля реалізації своєї мети. Так Японія ще швидше розвиватиметься у майбутньому. Таким чином, ми створюємо відкрите, інноваційне та здатне реагувати на виклики суспільство.

Уряд Абе має дуже рішучий політичний курс на відновлення інфраструктури та економіки країни після катастрофи. Зокрема, щоб цей процес був стрімким та ефективним, ми намагаємося ліквідувати обмеження на залучення іноземних інвестицій. Раніше Японія суворо лімітувала присутність іноземного капіталу в країні, і це, безперечно, сприяло розвитку внутрішнього ринку, але сьогодні така система вже не працює. Тому ми потребуємо нової політики, яка буде зосереджена на залучення інвестицій з-за кордону. Зокрема плануємо, що нам вдасться до 2020 року подвоїти притік іноземного капіталу в Японію. Власне це — ще один аспект, у якому наша країна може стати прикладом для України, хоча, дехто справедливо може зауважити, що це вже — світовий тренд.

До речі, уряд Абе Сіндзо створює спеціалізовані державні стратегічні регіони, де майже повністю ліквідовано традиційні обмеження, в тому числі на залучення інвестицій не тільки з інших регіонів Японії, а також і з інших країн. Це — такий тест на перевірку як запрацює нова політика прем’єра.

Соломія ЛУКОВЕЦЬКА (учасниця Літньої школи журналістики «Дня»): — Пане посол, ви вже два роки в Україні. Що можете сказати про інтерес українців до Японії, її культури та мови?

— Коли я приїхав в Україну, був вражений кількістю японських ресторанів в Києві. Сьогодні у столиці проживає приблизно 200 японців, але таке враження, що японських ресторанів набагато більше (сміється).

А якщо серйозно, то я багато працюю, щоб підтримувати інтерес українців до культури, традицій та мови Японії. Ми активно співпрацюємо з японцями, які працюють тут, а також з тими, які можуть представляти Україну в Японії. Наприклад, нещодавно я брав участь у церемонії вручення дипломів випускникам кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Я особисто вручив дипломи випускникам, які вивчали японську, і побажав продовжувати розвивати відносини наших країн.

У нас у посольстві є гарна традиція — організовувати прийом для тих студентів або випускників, які навчалися чи навчатимуться у Японії. Такі зустрічі відбуваються двічі, а то й тричі на рік. Це дає можливість щонайменше підтримувати тісний контакт.

Надзвичайно важливо, щоб в Україні японська культура була добре представлена. Минулого року ми відзначили 20-ту річницю встановлення дипломатичних зв’язків між Україною та Японією. Тоді вперше в Києві відбулася презентація відомої японської чайної школи Урасенке. Цьогоріч 22 липня заплановано лекцію Нобелівського лауреата з хімії Рьоджі Нойорі, згодом із середини серпня протягом одного місяця у Харкові проходитиме виставка «Сучасного японського дизайну», у вересні до України з концертом приїде відома японська піаністка Фуджіко Хеммінг. Пізніше, на початку жовтня, у Києві та Одесі пройде японський фестиваль аніме. Тому я всіх вас запрошую.

Насамкінець додам, що як посол я продовжуватиму активно розвивати нашу співпрацю з Україною.