Виборче deja vu

Незабаром Україну знову очікуватимуть вибори — президентські. 2015 року Віктор Янукович і команда боротиметься за переобрання нинішнього президента. Засоби можуть бути різні. Одним із варіантів — використання технології президентських виборів 1999 року, коли «демократичному» Леоніду Кучмі у другому турі протиставили «червону загрозу» — комуніста Петра Симоненка. Замість Кучми, зрозуміло, зараз може бути Янукович, а от на протилежному боці — кардинальні зміни. Місце червоного Симоненка може посісти його ідеологічний «ворог» — свободівець Олег Тягнибок.

Для того, щоб ця технологія спрацювала, має бути роз’єднання опозиційної трійці. Саме так діяла влада 1999 року. Тоді загрозу Кучмі становила «канівська четвірка», куди входили Євген Марчук, Володимир Олійник, Олександр Мороз та Олександр Ткаченко. Було зроблено все, щоб її розвалити. І це таки вдалося — Мороз в результаті не дотримався домовленостей, коли висунули єдиним кандидатом Марчука, і пішов на вибори окремо. Це зруйнувало всі сподівання, тому саме Марчук мав найбільше шансів перемогти Кучму. Кульбіт Мороза дозволив тодішньому президентові відкинути опозиційну небезпеку і вивести у другий тур Петра Симоненка, тим самим спровокувавши західну та центральну Україну підтримати свою кандидатуру.

«Великий бізнес поставив на Кучму, бо не хотів, щоб перемогли ліві (хоча із самого початку було зрозуміло, що це технологія — лівий Симоненко і не мав перемагати. — Ред.), — коментує «Дню» політолог Володимир ФЕСЕНКО. — Тоді Кучма переграв своїх суперників політтехнологічно. «Канівську четвірку» розкололи. Така ж технологія, як на мене, буде використано проти опозиції і на виборах 2015 року».

Таке собі deja vu президентських виборів із відмінністю, що замість «червоної» зараз можуть використовувати «червоно-чорну» загрозу.

Позитивом у ситуації, яка складається сьогодні є те, що суспільство зараз більш обізнане порівняно з 1999 роком. Проте, за роки незалежності ми мали змогу не раз переконуватися у тому, що любимо двічі, а то й тричі ставати на ті самі граблі.

Протиставлення Тягнибока Януковичу можливе, але рейтинг лідера «Свободи» наразі невисокий, тобто, гіпотетично, вивести його у другий тур президентських виборів буде дуже складно. «Певна річ, імовірність застосування такої технології 2015-го існує, — заявив нещодавно в інтерв’ю «Дню» кандидат у президенти 1999 року Євген МАРЧУК. — Адміністрація Президента Януковича, може, й зацікавлена в тому, щоб зробити з Тягнибока страшилку, а заодно й розсварити опозиційну трійку. Але є один нюанс: треба буде дуже і дуже «постаратися», щоб вивести Тягнибока в другий тур разом із Януковичем».

Чи відбуватимуться якісь, подібні «канівській четвірці», процеси з нинішньою опозиційною трійкою? «Навряд чи, — відповідає Євген Кирилович. — Їм (владі. — Ред.) це не потрібно. Чому тоді ми об’єдналися? Зокрема й для того, щоб зробити інформаційний прорив. Адже Адміністрація Кучми блокувала всі інформаційні можливості виходу на громадськість через ЗМІ. Наше об’єднання дало змогу прорвати інформаційну блокаду, бо на той час це було унікальне явище, замовчати його було неможливо. Сьогодні у трьох опозиційних партій немає інформаційного блокування. Звичайно, певні перешкоджання відбуваються, але в епоху Інтернету замовчати щось уже складно. Основні зусилля будуть спрямовані на те, щоб розсипати їх хоча б видиму єдність, дискредитувати лідерів». Звичайно, якщо вони самі себе раніше не дискредитують.

Не можна обійти й той факт, що 1999 року було застосовано значний адміністративний ресурс із боку влади. Ефект постійної присутності Леоніда Кучми на телебаченні також зіграв свою роль. «Більшість чиновницького апарату підтримувала чинного Президента, — підкреслює Фесенко. — Тобто, була певна консолідація адміністративного ресурсу на користь чинного Президента».

Сценарій «Янукович — Тягнибок» поки видається малоймовірним, але це не говорить, що в цьому напрямку не працюють. Остання боротьба між «фашистами» та «антифашистами» свідчить про те, що сценарій зразку 1999-го мало-помалу апробується. «Очевидно, що це один зі сценаріїв, — говорить виконавчий директор ЛОГО «Комітет виборців України» Оксана ДАЩАКІВСЬКА. — Про це свідчить розгортання дихотомічної полеміки: «фашисти — антифашисти», концентрація на боротьбі за історію, зокрема на Другій світовій війні та Волинській трагедії».

Чим обернувся для України другий термін Кучми, всі добре пам’ятають — міжнародна ізоляція, «перевертні в погонах», трагічна історія з журналістом Гонгадзе... Чи варті такі наслідки «технологічних» перемог? Владі на замітку. «Це технологія, яка веде до розколу народу. Можна ще один раз виграти вибори, але не буде вже ким управляти», — підсумував нещодавно на зустрічі з учасниками Літньої школи журналістики перший президент України Леонід Кравчук.