Батько американського бізнесу
Генрі Форд без глянцю
Ми живемо в епоху переходу до ринкових відносин в економіці, епоху, коли різноманіття форм власності, їх вільна та відкрита конкуренція між собою у поєднанні зі всебічною демократизацією політичного життя стають (точніше, мають стати) основоположним, найважливішим законом буття суспільства. Однак, кажучи відверто, ринкові відносини у «вітчизняній» інтерпретації ще дуже часто мають мало спільного з цивілізованою економікою Заходу зразка ХХI століття; ринок «по-українськи» сьогодні часто кримінальний, некомпетентний в усьому що не стосується негайної, одномоментної вигоди, несе на собі ганебне тавро корупції, соціальної безвідповідальності та егоїзму.
Чи могло бути інакше? Навряд чи; але аналіз причин такого стану справ відведе нас дуже далеко убік. Краще поставимо запитання по-іншому: що потрібно робити, щоб було інакше? Одна з можливих відповідей звучить так: потрібно вивчати досвід видатних бізнесменів передових країн світу та засвоювати необхідні уроки. Що ж до «країни вільного ринку №1» (тобто США), то зовсім недавно, 30 липня цього року, виповнилося 140 років від дня народження «батька американського бізнесу ХХ століття», людини-легенди, чий образ став вже складовою частиною й «американської мрії», й водночас американського фольклору — Генрі Форда Першого, бізнесмена, якому Сполучені Штати завдячують унікальною системою масового виробництва дешевих автомобілів. Про нього й поговоримо — не тільки у зв’язку з ювілеєм (надто велика й неоднозначна фігура) — без глянцю та чорніння.
Форд народився 1863 року в Дірборні (штат Мічиган) у родині небагатого фермера. Вже ставши всесвітньою знаменитістю, він сам описав свій нелегкий шлях у книзі «Моє життя». Там ми можемо дізнатися, що майбутній геній бізнесу з дитинства не любив сільське господарство, воліючи возитися з технікою, що свою кар’єру Генрі почав у 16 років простим слюсарем на заводі у Детройті, що після кількох років пошуків роботи він був щасливий на своїй сімейній фермі, але знову відчув, що це — не його покликання.
25-річний Форд, влаштувавшись на роботу у фірму «Іллюмінейтінг компані», творцем якої був сам славнозвісний Томас Едісон, почав вивчати досягнення європейських піонерів машинобудування, використовуючи з цією метою сарай поруч зі своїм будинком. Слід зауважити, що всупереч розхожій думці, в Європі, а не у США, були зроблені перші та найважливіші кроки на цьому терні. Ще 1856 року вулицями Парижа роз’їжджала так звана «парова карета» (далекий прообраз автомобіля), а 1883 року німецький інженер Готтліб Даймлер створив свій двигун внутрішнього згоряння — прототип усіх бензинових двигунів. Два роки по тому також німець Зиґфрід Маркус розробив принцип карбюрації.
У чому ж заслуга Форда, якщо, як бачимо, зовсім не він став тут першопрохідником? Саме він перетворив ризикований, малорентабельний на порозі ХХ століття автомобільний бізнес на масову індустрію, що забезпечує мільйони й мільйони «середніх американців» доступним засобом пересування (а, можливо, й філософією існування). Ось цифри, що ілюструють сказане. У 1900 році у США було зареєстровано 8000 автомашин, у 1906 — 90 000, у 1913 — понад 1 мільйон (!), у 1947 — 30 млн. (рік смерті Форда). І не випадково якраз в ту ж саму епоху виникнув і звівся на ноги американський «середній клас»! «Автомобіль оповив американське суспільство щільною мережею, знищивши почуття особистої ізоляції», — зазначав американський економіст Джон Кеннет Гелбрейт. Наслідки — важко осягнути.
Шлях самого Форда, звичайно ж, зовсім не був вкритий трояндами. Знадобилися десятиріччя, за його словами, «шаленої волі» та «безсонної праці», щоб досягти свого. Головні віхи цього шляху: 1894 — 1896 рр. — створення діючої моделі автомобіля (дуже недосконалої, з двома циліндрами та без коробки передач, тому машина могла їхати тільки вперед); 1899 р. — заснування першої власної компанії «Детройт отомобіл компані». Вона незабаром розпалася, але Форд продовжував фанатично досягати поставленої мети: зробити так, щоб автомобіль перестав бути привілеєм багатих; 1903 р. — заснування славнозвісної «Форд моторз компані» (перша ж випущена Фордом та його напористим управляючим Джеймсом Казенсом модель вартістю 850 доларів мала величезний успіх); 1908 р. — розробка нової, революційної «Моделі Т» (вона могла пересуватися навіть найважчими глухими шляхами, найзнаменитіше дітище Форда, міцна чорна коробка, саме вона, по суті, зробила його за 7 — 10 років мільярдером).
Цікава «філософія бізнесу» за Фордом. Його «Форд моторз компані» ретельно розробляла методи потокового виробництва автомобілів, спершу не особливо зважаючи на витрати, до яких призводили часті зміни виробничих методів. При цьому враховувався величезний попит, що легко відшкодовував усі витрати. Саме ця тактична гнучкість дозволила автомобільній імперії Форда без втрат пережити «велику депресію» 30-х років.
Сам «імператор» відверто визнавав: «Я зробив усе можливе, щоб нероби не затримувалися на заводі з його шаленими темпами». Тут застосовувалися і «пряник» (у 1914 р. Форд затвердив одну із перших у США «програму участі у прибутках» і мінімальну оплату праці робітників — 5 доларів за день), так і «батіг» — знаменитий «конвеєр Форда», надінтенсивна система праці, коли працівник, який стояв перед безупинно працюючою складальною лінією, не міг відвернутися буквально на жодну секунду. Люди божеволіли, невдоволених безжалісно звільняли...
Якщо до цього додати патологічну ненависть магната до профспілок (були випадки вбивств профспілкових активістів, аж до 1941 року Форд забороняв профоб’єднання на своїх заводах!), його зоологічний антисемітизм (саме за публічні кампанії типу: «Мій смертельний ворог — єврейський торговий та банківський капітал» Гітлер удостоїв Форда у 1938 році найвищої нагороди Рейха — «Залізного хреста»!), його цинічні заяви на кшталт: «Усі безробітні — просто нероби» — то образ виходить, м’яко кажучи, неоднозначний, далекий від ювілейного глянцю.
Що ж, здатність самостійно думати, піддавати живлющим сумнівам як старі, так і «новітні» стереотипи, бачити історію такою, якою вона була — це також запорука нашого руху вперед. І реальна, не міфологізована доля Генрі Форда Першого, засновника династії олігархів, який помер у 1947 році на порозі нової ери інформатизації (вже створювався перший комп’ютер) дає в цьому плані найбагатший матеріал.
