Час «професійних євреїв» пройшов?
«Перш ніж об’єднатися, треба розмежуватися» (В.Рабінович)Кореспондент «Дня» звернувся до Вадима Рабiновича із запитанням, чи можна назвати дану ситуацію розколом?
— У нашій країні існують кілька загальноукраїнських єврейських структур, таких, як Конгрес релігійних громад, Об’єднання релігійних громад, ВААД, Єврейська рада України, асоціація «Маккабі-Україна», — відповів Вадим Зиновійович. — І є маса місцевих єврейських організацій, релігійних і світських, багото з яких входять відразу в кілька загальноукраїнських. Наш Всеукраїнський єврейський конгрес (ВЄК) було створено два роки тому. Від інших єврейських організацій він різниться тим, що ні у кого не просить грошей. Всі інші отримують гуманітарну допомогу — американську, німецьку, ізраїльську — і розподіляють її серед євреїв, які потребують її. ВЄК живе на свої кошти — мої і моїх друзів-бізнесменів, тих, хто робить добровільні внески.
Я взагалі не розумію, в чому річ. Головний рабин України Яков дов Блайх, керівники єврейських організацій Ілля Левітас і Йосиф Зісельс — це три заслужені людини, які багато часу присвячують єврейському руху, і у мене просто язик не повернеться сказати щось погане про їхні організації. Вони разом працювали вже давно. Зараз три їхні організації просто формально об’єдналися.
Я спробую пояснити, що могло спровокувати таку ситуацію. У ВЄК входять більше 200 єврейських організацій. Вони ж входять у Єврейську раду України на чолі з Іллею Левітасом, і в Асоціацію єврейських організацій Йосифа Зісельса. Всі входять до всіх. Тому ми запропонували визначитися: тим, хто входить тільки у ВЄК, ми гарантуємо свою фінансову допомогу. Щоб не вийшло так: одні отримують допомогу у трьох місцях, а хтось тільки в одному.
— Чи не погодитесь ви, що така спроба стати єдиним меценатом і фінансовим донором може викликати невдоволення тих, хто віддав єврейським організаціям багато років?
— Я дістаю з кишені свої гроші і даю їх на благодійницькі цілі. Напевно, звідси й така реакція інших.
Ви знаєте, я вважаю, що час «професійних євреїв» минув. Не можна весь час ходити і просити. Ну місяць, ну рік. Потім, як Шура Балаганов, надокучиш і почнуть бити. Ще раз кажу: я завжди висловлював велику вдячність всім, хто допомагає нам у нашій країні. Але ми повинні самі створювати тут таку ситуацію, щоб всі могли нагодуватися. Я хочу, щоб в Україні було побудоване таке суспільство, в якому люди спочатку говорили б, що вони громадяни України, а вже потім уточнювали: євреї.
Це моя життєва позиція. І за мною йде багато хто. 89 єврейських організацій України написали листи, що вони входять тільки у ВЄК, і ще 115 організацій сказали, що вони входять до нас, але поки ще входять до них.
Ми займаємося конкретними справами. 1 березня ми відкриваємо перший в Україні громадський центр, 1200 квадратних метрів, є кімнати для дітей, для школи, бібліотека, маленька синагога.
Це теж викликало невдоволення, бо на громадські будинки зазвичай дають гроші такі організації, як «Джойнт», «Сохнут». Але виявилося, що Левітас і Зісельс самі хотіли відкрити громадський центр, вже рік їздили до Америки, просили гроші. А ми відкрили такий же.
— Тобто, ви перейшли їм дорогу?
— Це безумство — так міркувати. Треба радіти, що у нас вийшло. Коли ніхто не міг викупити синагогу Бродського — ми її викупили, і 2 березня ми розпочинаємо її ремонт. Я віддаю на це $250 тис. А торік на благодійність ВЄК дав мільйон доларів.
Мені здається, що керівники інших єврейських організацій — Левітас, Зісельс, Яков дов Блайх — зважені у своїх діях люди. Чого вони нервують? Ніхто не забирає у них шматок хліба.
Кореспондент «Дня» звернувся по коментарі і до Іллі Левітаса. Ілля Михайлович сказав:
— Ніякого розколу не сталося. Навпаки, об’єдналися три організації, які й так працювали разом. Логічно об’єднати свої дії, особливо, коли одна з організацій говорить про свій особливий шлях. Це її право. І це внутрішні справи єврейської громади.