Десятиліття Кучми — «скринька Пандори»

«Сюрпризи» почалися. На початку цього року їх прогнозував народний депутат двох скликань Олександр Єльяшкевич. Головним чином це стосувалося родини Кучми і справи Гонгадзе. В січні — це засудження головного виконавця вбивства Гонгадзе і побиття Подольського Олексія Пукача до довічного ув’язнення. В лютому — це викладені нижче новини.

Вчора заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін заявив, що проводиться нове розслідування щодо замовників убивства Георгія Гонгадзе. Про це він сказав в ефірі «Эхо Москви». «Стару постанову по Кучмі підписував особисто я. Але норми старого законодавства дозволяли підозрюваному через суд оскаржити постанову», — нагадав Кузьмін. Заступник генпрокурора відзначив, що суддя закрив справу, бо Кузьмін посилався на плівки Мельниченка (доказ), що «мали сумнівну історію походження». «За новою процедурою ми зареєстрували постанову і почали розслідування щодо встановлення замовників убивства», — заявив Кузьмін. На питання, чи вдасться довести, що Кучма є замовником убивства, Кузьмін відповів: «У нас є достатньо доказів, що підтверджують причетність Кучми до цього злочину, і ми зараз займаємося розслідуванням і збором усіх можливих доказів».

Паралельно, як відомо, цими днями в Апеляційному суді Києва проходив допит свідків по «справі Щербаня», де Тимошенко проходить в якості підозрюваної в організації вбивства народного депутата. Здавалося б, суспільство багато знає про ті часи, але після заяв свідків, відкриваються нові подробиці 90-х. Стає очевидним, коли зародилися сьогоднішні проблеми. Один з епізодів свідчень на той час губернатора Донецької області Володимира Щербаня (pravda.com.ua).

«Володимир Щербань стверджує, що вже в перший місяць роботи в Кабміні Лазаренко неодноразово вмовляв його допустити в Донецьку область ЄЕСУ. «Періодично при зустрічах він дошкуляв мене по суті одним питанням, чи будемо ми брати газ у ЄЕСУ, на що я йому незмінно відповідав відмовою». За словами екс-губернатора, в область регулярно приїжджали перевірки з Генпрокуратури, СБУ та УВС області. І він пов’язував всі ці дії з Павлом Лазаренком і його бажанням дискредитувати його і чинити тиск по справі ЄЕСУ. Володимир Щербань розповідає, що в 1996 році Леонід Кучма особисто по телефону просив його підтримати кандидатуру Павла Лазаренка на посаду прем’єр-міністра. «Я в 1996 році керував великою фракцією до парламенту «Соціально-ринковий вибір», і від результатів моєї фракції могла залежати доля призначення Лазаренка».

«Остання серйозна розмова про ЄЕСУ між Володимиром Щербанем і Павлом Лазаренком відбулася влітку 1996 року, коли Лазаренко був вже прем’єр-міністром. Щербань розповідає, що розмова тривала з 23:30 і «практично до світанку» біля клумби у внутрішньому дворі Кабінету міністрів. «Головною темою розмови було те, чому я не погоджуюся на те, щоб корпорація «ЄЕСУ» поставляла газ в Донецький регіон. Я відповідав незмінною категоричною відмовою. Розмова відбувалася на підвищених тонах і тоді Лазаренко П.І. мені сказав, що до кінця осені він мене прибере з посади і «поховає». При цьому сказав, що я взагалі пошкодую, що я народився на світ. Я цю погрозу сприйняв як погрозу вбивством, так як дуже недавно було скоєно вбивство Олександра Момота, і я був чітко впевнений, що воно було організоване Лазаренко П.І і Тимошенко Ю.В. в інтересах бізнесу останньої, пов’язаного з поставками природного газу в Донецький регіон».

Ще одна важлива новина вчорашнього дня. Відомого по процесу над Пукачем суддю Мельника понизили в посаді. Він більше «не виконує обов’язки заступника голови Печерського районного суду». Про це також пише згадане інтернет-видання. Його обов’язки відтепер виконуватиме не менш відомий, але вже по процесу над Тимошенко, суддя Кірєєв, який засудив експрем’єр-міністра до семи років ув’язнення по «газовій справі». Відомо також, що Мельник наразі перебуває у відпустці.

Про суддю Андрія Мельника ми неодноразово писали, головним чином через його «досягнення» у вирішення проблем часів Кучми. Як відомо, окрім суду над Пукачем, Мельник ще у 2002 році «поставив крапку» у іншій резонансній справі про напад на Олександра Єльяшкевича. Назвати це судом, звичайно, складно, тому що на процесі не було ні потерпілого, ні підозрюваного: просто винесли рішення по фіктивному злочинцю і все. Численні рекомендації ПАРЄ про необхідність об’єктивного розслідування даної справи й досі залишаються невиконаними.

Мало хто із журналістів звертав увагу, але основу щодо сьогоднішнього рішення по Мельнику заклав потерпілий у справі Пукача Олексій Подольський. Він постійно наголошував і наголошує сьогодні, що суддя Мельник не мав права вести судовий процес над Пукачем. В першу чергу, через відому фальсифікацію «справи Єльяшкевича». Це підтвердилося і під час суду над Пукачем. Він був закритим, не було досліджено мотиви злочину Пукача, не досліджувалася «справа Кравченка» тощо. Всі клопотання Подольського про відвід судді Мельника, відхилялися. В результаті, потерпілий був змушений бойкотувати процес. Також з приводу порушень Мельника, Подольський написав заяву в Генпрокуратуру, вказав ці порушення в апеляційній заяві на вирок Пукачу.

Невже Подольського почули? В бесіді з нами, новину про суддю Мельника він назвав серйозним ударом по сім’ї Кучми. До речі, нещодавно з’явилася інформація про філантропічні плани Віктора Пінчука. Один з найбагатших людей України зобов’язався інвестувати половину або більше свого статку при житті і після неї в благодійні проекти. Пінчук приєднався до Giving Pledge (Клятва дарування) — філантропічної ініціативи, заснованої Білом Гейтсом і Уорреном Баффетом в 2010 році.

Олексій ПОДОЛЬСЬКИЙ:

— Олексію, ви домагалися покарання судді Мельника. Виходить частково це відбулося. Що думаєте з приводу пониження в посаді Мельника?

— Пониження Мельника свідчить про те, що його позиція не зовсім співпала із політичною лінією нинішнього керівництва. Наприклад, те, Кучму не викликали до суду, принаймні як свідка, суперечить сучасній лінії очільників держави. З цього та інших нюансів нинішнього політичного моменту зрозуміло, що є намагання «розібратися» з Кучмою, його родиною з боку політичної влади. Мельник в свою чергу, не тільки не керувався вказівками влади, а й діяв відповідно до власних старих зв’язків із родиною Кучми й Пінчука. Не знаю, на чому тримаються ці відносини, але суддя свідомо робив усе на користь того, кого вважають замовниками. Очевидно, він узгоджував свої дії у контексті цього процесу, який має політичну складову, саме з ними, а не з чинною владою. Тому його і зняли. Мельник працював не як суддя, а як зацікавлена особа, відстоюючи інтереси Кучми, а не влади. Наразі у прокуратурі є моя заява щодо злочинів цього суді, існують і прямі докази фальшування ним справ, тож якщо виникне бажання — проти нього може початися слідство. Все залежить від того, яким буде політичне рішення у цій справі.

— Коментуючи звільнення Мельника, адвокат Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко вказала, що попри свою критику вироку та закритості процесу вона не має професійних претензій до Андрія Мельника: «Недоліки процесу були пов’язані не стільки з роботою суду, скільки роботою ГПУ під час пред’явлення звинувачення». Як прокоментуєте?

— Мене дивує позиція Валентини Теличенко. Вона не дуже послідовна. Коли я робив подання щодо заангажованості судді Мельника, і Теличенко, і представник Лесі Гонгадзе в суді Федур мене підтримали. Крім того, після вироку Пукачу Теличенко подала апеляцію стосовно того, що не було проведено слідства по замовникам та не було викликано до суду свідків Кучму та Литвина. Також, ми вели довгу боротьбу за відкритість процесу. Подавали десятками клопотання про додаткове розслідування щодо причин смерті Кравченка. Мотиви дій Пукача залишилися нерозкритими. Усі питання, що стосувалися замовників, Мельник відкидав. І після всього Теличенко говорить, що не має до судді претензій.

— Днями також була новина, що Віктор Пінчук направить як мінімум 50% свого статку на філантропічні проекти в рамках ініціативи Giving Pledge. На вашу думку, про що це свідчить?

— Пінчук намагається залучитися підтримкою Заходу. Він хоче бути корисним для української влади будь-якого калібру й кольору саме тим, що він може позиціонувати інтереси своєї країни на Заході. Однак, будь яка моральність: протестантська, католицька, православна — не визнає крові. Якщо репутація людини заплямована, його можливості лобіювання на міжнародній арені та міцність контактів на Заході пов’язані з тим, як розвиватиметься ця справа. Навіть ті, хто хоче мати з ним справу, відмовляться від цього, адже їх не зрозуміють на Батьківщині. Родина Кучми красиво підмазує дьогтем колеса воза, який скрипить. Але чи завжди дьоготь вирішує все? Якщо ламається ось — ніщо не допоможе.