Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Ілюзорна ідилія

Чому Партія регіонів може поміняти лідера
7 лютого, 2007 - 00:00

Останнім часом хіба лише лінивий не критикував партійне дітище Віктора Ющенка — «Нашу Україну». Тим часом, партійне життя інших чотирьох парламентських гравців залишається поза об'єктивом громадськості. І даремно. У найбільшої за чисельністю парламентської фракції — Партії регіонів — також не все так благополучно. Інша справа, що регіонали не виносять сміття з хати.

Як стало відомо «Дню», на найближчому з'їзді ПР, який має відбутися у березні, планується поставити питання про зміну керівництва партії. Існує висока ймовірність того, що Віктор Янукович стане лише весільним генералом, тобто почесним головою, яким є нині Віктор Ющенко в «Нашій Україні». Насправді применшувати роль «єдиного лідера» регіонали не збираються, а можливі зміни в керівництві партії викликані тим, що заяви Януковича-прем'єра дедалі частіше дисонують із заявами Януковича-лідера партії.

Більше того, всі ключові питання, як-то НАТО, ЄС, ЄЕП, які декларують «синьо- білі», зі зрозумілих причин, не завжди можуть використовуватися главою уряду.

Ймовірна зміна лідера Партії регіонів має як вигоду, так і загрозу. Перевага формального виходу Януковича з ПР, у принципі, лежить на поверхні. Регіонали зможуть без будь-яких табу «з верху» висувати потрібні гасла, а прем'єр просто уникатиме озвучення радикальних партійних рішень.

Щодо загрози подібного роду кадрової рокіровки можна сказати одне: українські виборці як і раніше обирають не політичну силу, а лідера. Скажіть, хто такі б'ютівці без Тимошенко на чолі списку або соціалісти без Мороза? Таким чином, якщо Віктор Янукович залишиться не при партійних справах, «синьо-білі» ризикують вагомо втратити рейтинг. Тим часом, зараз основні дискусії всередині ПР ведуться не про можливі наслідки «відставки» Віктора Януковича, а навколо прізвищ претендентів на партійне лідерство. Як нам стало відомо з конфіденційних джерел у ПР, наразі обговорюються три кандидати.

Отже, кандидат номер один — Раїса Богатирьова. Говорять, її кандидатуру лобіює безпосередньо Віктор Федорович. Як поведе себе Раїса Іванівна, невідомо, однак фактом є те, що вона, як правило, виконує «прохання» Віктора Януковича.

Кандидат номер два — діючий віце-прем'єр і міністр фінансів Микола Азаров. Лідерство Миколи Яновича підтримує незначна група рядових регіоналів, а також люди Андрія Клюєва (віце-прем'єра з питань ТЕК). Однак такої підтримки явно мало для того, щоб «виторгувати» собі впливове місце в партійній ієрархії.

Кандидат номер три — Борис Колесніков. Цю кандидатуру нібито одноосібно підтримує Рінат Ахметов. У цьому місці варто дещо відволіктися від кадрової теми й зробити акцент на іншому, не менш показовому процесі, що спостерігається нині всередині ПР.

Не таємниця, що рядові регіонали, та й сам Віктор Янукович, дуже люблять говорити про те, що всі вони є однодумцями. Публічно це дійсно так: партійній дисципліні, властивій «синьо-білим», позаздрять будь-які партлідери. О станнім часом, особливо після свого повторного прем'єрського пришестя, Віктор Федорович став віддалятися від Ахметова, напевне, чудово усвідомлюючи, що давно переріс роль підконтрольного політика. Однак політична незалежність Януковича аж ніяк не є ознакою незалежності економічної. І тому доки «економічне» питання не буде вирішене, навряд чи випадає говорити про незалежність діючого прем'єра від «зовнішніх чинників» (людей).

Однак слід віддати належне: Рінат Ахметов не надто зловживає своїм партійним статусом і впливом на Віктора Януковича. Нині Рінат Леонідович має лише одну свою людину в уряді — міністра охорони довкілля Василя Джарту.

Однак де гарантія, що сьогодні непублічний Ахметов завтра не схоче стати публічним політиком? Такі гіпотези вже неодноразово звучали з вуст аналітиків.

Показово, що свою незалежну партійну гру затіяли й два віце-прем'єри — Андрій Клюєв і Микола Азаров. В урядових коридорах говорять про те, що спільна позиція цих високопоставлених чиновників тримається на бажанні «піти» міністра ПЕК Юрія Бойка. Річ у тім, що пан Бойко підпорядкований безпосередньо Януковичу, тому ні Азаров, ні Клюєв не можуть впливати на газову галузь, як їм того хотілося б.

І про «головну» міні-групу — людей Януковича. Для тих, хто серйозно цікавиться політикою, не є таємницею, що передвиборний список Партії регіонів зразка 2006 року складав не лідер Янукович, а люди, наближені до Ріната Ахметова. Більше того, діючий прем'єр зумів провести в Раду п'ятого скликання, за різними підрахунками, лише від 10 до 15 «своїх» людей (сьогодні фракція «ПР» нараховує 186 народних депутатів. — Авт. ). А це, безумовно, багато про що говорить.

Так званим хребтом команди Януковича є аж ніяк не депутати-регіонали, а члени Кабміну. До таких експерти зараховують міністра праці Михайла Папієва, міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова і міністра юстиції Олександра Лавриновича. Той факт, що в найближчому оточенні глави уряду немає жодного представника Партії регіонів, говорить сам за себе: прем'єр Янукович є лідером регіоналів, але через відсутність надійного тилу в ПР він фактично не впливає на ключові партійні рішення, будучи лише розкрученим політичним брендом, не більше того. Як довго Януковича влаштовуватиме такий стан речей? Від відповіді на це питання залежить і «єдність» у лавах «синьо-білих», бо навряд чи наявні там нині міні-групи захочуть «без бою» віддати в руки Віктора Януковича центри політичного й тим паче фінансового впливу.

ПОКАЗОВІ ВІХИ «РЕГІОНАЛЬНОГО» БУДІВНИЦТВА

* 1997 року була створена Партія регіонального відродження України, яка врешті стала підмурівком нинішньої Партії регіонів. Установчий з'їзд партії відбувся 26 жовтня 1997 року в Києві. Главою партії був обраний мер Донецька Володимир Рибак.

* 1998 року за результатами виборів у багатомандатному загальнодержавному округу партія отримала 0,9% і стала 19 з 30 партій, що брали участь у виборах. У мажоритарних округах партія висунула 46 кандидатів. У ВР була створена фракція «Відродження регіонів».

* Улітку 1999 року партія увійшла до складу виборчого блоку «Наш вибір — Леонід Кучма», який підтримував на президентських виборах 1999 року тоді діючого гаранта Конституції.

* 2000 року лідери Партії регіонального відродження України, Партії солідарності України, Партії праці, Всеукраїнської партії пенсіонерів і партії «За красиву Україну» створили нове політичне об'єднання. Воно отримало назву Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України». Її очолили Валентин Ландик, Петро Порошенко(!) і Володимир Рибак. До президії партії увійшли також Микола Азаров, Леонід Черновецький(!) і Юхим Звягільський.

* На початку березня 2001 року на черговому з'їзді було ухвалене рішення про перейменування партії. Власне, тоді й з'явилася назва «Партія регіонів». На цьому ж з'їзді главою партії був обраний на той час глава державної податкової адміністрації Микола Азаров.

* У листопаді 2001 року Партія регіонів підписала з Аграрною партією (глава Михайло Гладій), Партією промисловців і підприємців (Анатолій Кінах), Народно-демократичною партією (Валерій Пустовойтенко) та «Трудовою Україною» (Сергій Тигіпко) угоду про створення виборчого блоку на виборах до Верховної Ради «За Єдину Україну».

* 14 грудня 2001 року на позачерговому з'їзді лідером партії став віце-прем'єр- міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко.

* За результатами виборів блок «За Єдину Україну» отримав близько 13% голосів виборців. Парламентська фракція, створена на базі блоку, незабаром розділилася. Регіонали увійшли до складу двох фракцій — «Регіони України», очолюваної Раїсою Богатирьовою, та «Європейський вибір» — на чолі з Віктором Піхотою.

* У листопаді 2002 року Леонід Кучма запропонував кандидатуру голови Донецької обласної державної адміністрації Віктора Януковича на затвердження парламенту на посаду прем'єр-міністра.

* У грудні 2002-го Янукович як глава уряду підписав з лідерами дев'яти парламентських фракцій угоду про співпрацю. У квітні 2003 року Віктор Янукович був обраний лідером партії.

* У червні 2004-го Янукович був висунутий кандидатом на посаду президента. За результатами переголосування другого туру виборів, що відбувся 26 грудня 2004 року, Віктор Янукович отримав 44,2%, тоді як нині діючий Президент Віктор Ющенко — 51,99%.

ТИМ ЧАСОМ

Якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчим часом, Партія регіонів набрала б майже на третину голосів менше, ніж у березні 2006 року.

Про це свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного нещодавно Київським інститутом проблем управління імені Горшеніна. Згідно з результатами опитування, цю політичну силу сьогодні готові підтримати 22,6% виборців (на виборах 2006 року за ПР проголосували 31,12% виборців). За Блок Юлії Тимошенко сьогодні готові проголосувати 20,5% респондентів, за «Нашу Україну» — 7,8%, за КПУ — 4,8%, за блок Наталі Вітренко — 3,7%, а за СПУ — 3,5%.

На думку політологів, колишні прихильники Партії регіонів примикають до КПУ або Блоку Вітренко, або, що відбувається частіше, не хочуть йти голосувати (9,5%) чи стають до лав так званого протестного електорату, тобто голосували б «проти всіх» (9,4%).

ВІДКРИТИМ ТЕКСТОМ

«Для хлопчика, який виріс під шахтним териконом, не було іншого шляху, крім робити себе самому. Батько й мати дали мені головне — життя. Від батька, а він був простим робітником — машиністом, я, напевно, успадкував здатність працювати цілодобово, поважати будь-яку працю й людей, які працюють, не боячись труднощів. Батько й приказку любив, яка, до речі, стала моїм кредо на все життя: «Очі бояться, а руки роблять». — Віктор Янукович під час президентської кампанії зразка 2004 року. Цитата — з персонального сайту лідера «регіоналів» і прем'єр- міністра Віктора Януковича.

Наталія РОМАШОВА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments