В Європі на генетичному рівні виникає спонтанна любов до народу, що повстав на захист своєї свободи.
Оксана Пахльовська, українська письменниця, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап'єнца», доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Мустафа ДЖЕМІЛЄВ: «Я ж зек, слухай, якщо Чорновіл залишиться один, я буду поруч із ним»

10 червня, 1998 - 00:00

Тетяна КОРОБОВА, «День»


Мустафа Джемілєв — легенда свого часу, чиє ім’я лунало поряд
з іменами борців із радянським режимом за права людини генерала Григоренка
й академіка Сахарова.

Лідер кримськотатарського народу та його соратник Рефат Чубаров стали
народними депутатами за списком Руху. Уперше кримські татари увійшли в
парламент держави. Парламентові ще потрібно буде зрозуміти, хто такий Мустафа,
котрий не визнає авторитетів, дипломатії, протокольних реверансів та обтічних
висловлювань. А з чим прийшов у парламент він? Із надією? Із цього питання
розпочалася розмова кор. «Дня» Тетяни КОРОБОВОЇ з Мустафою ДЖЕМІЛЄВИМ.

— Особливих підстав для надій немає. Склад парламенту не вселяє оптимізму.
Звичайно, розмовлятимемо з усіма, роз’яснюватимемо. Зрештою, якщо депутат
— навіть соціаліст-комуніст, — якщо він хоч трошки думає про країну, про
стабільність, він повинен розуміти важливість розв’язання наших проблем.

Але загалом уже відомо: тут усім усе до фені, — чиновники починають
ворушитися тільки для того, щоб чиїсь проблеми не заважали розв’язанню
їхніх власних проблем. А сказати, що у влади — навіть у Криму, прокинулося
розуміння трагедії нашого народу, провини перед ним, усвідомлене бажання
виправити наслідки історичного злочину, я б не взявся.

— Чи прораховано плюси й мінуси від входження лідера кримськотатарського
народу у владу? Тепер і свої, і чужі можуть сказати: де розв’язання проблем?
Раніше їх можна було розв’язувати хоча б акціями, а тепер — вождь у владі,
які ж акції непокори, де логіка?

— Якщо на рівні парламенту або на рівні виконавчої влади щось вирішуватиметься,
то не буде ніяких акцій. Але тільки-но розумні пропозиції відкидатимуться,
ми скажемо: ну що ж, раз ви нічого не розумієте без акцій, будь ласка,
акції будуть.

— Можна підвести проміжний підсумок: чого ви досягли за час повернення?

— Особливого нічого, так, по шматочках. У владі, щоб можна було впливати
на розв’язання проблем, — практично без досягнень. Ми нині становимо 12%
населення (без Севастополя), а в структурах влади наша присутність від
нуля у Службі безпеки до 3 — 4% в органах місцевої влади. Пішло відкочування
назад — і квоту в парламенті відібрали, якою так на весь світ хвалилися:
«Дивіться, які ми демократи». І те, що у Верховній Раді нашої батьківщини
немає жодного представника нашого народу, — це приниження, плювок нам в
обличчя. І це питання треба вирішити якомога скоріше. Президент обіцяв
найближчим часом вийти із законодавчою ініціативою стосовно проведення
у Криму додаткових виборів на основі квотної системи.

— Ви вірите, що Президент особисто зацікавлений у цьому й виконає обіцяне?

— Не виконає — ми його потім на сміх піднімемо. Проте, коли ми зустрічалися,
він Кушнарьову казав щодо конкретних питань: ти це запиши, ось це, ось
це. А ні біса не робиться.

— А як вам парламент, розстановка сил?

— Не знаю, поки що оптимізму не вселяє, знову будуть склоки, перетягання
мотузки. І мені здається, що якщо тепер когось оберуть, то згодом цю фігуру
буде замінено. Тобто якщо прийде Мороз, то це надовго. А якщо Симоненко,
то тимчасово. Так само, як наш Грач у Криму.

— До питання про перегрупування: що ви робитимете, якщо раптом стане
два Рухи або півтора?

— До речі, хочу сказати щодо авторитарності лідера Руху, про яку вже
начитався. Я цього не помітив. Присутній тепер на всіх засіданнях. І, навпаки,
дивуюся: я в Меджлісі нікому не дозволяю так поводитися.

Ну, а в разі чого, так я ж зек, слухай, якщо Чорновіл навіть один залишиться,
я буду поруч з ним, — засміявся.

 

 

Газета: 
Рубрика: