Протистояти цьому світу ми можемо тільки глибоко пізнавши його.
Джон Локк, англійський філософ і письменник

Про логіку призначень у часи війни

Експерт: «Президент фактично визнав свою помилку щодо кадрових рішень, що є позитивним сигналом у лікуванні системи державного управління»
13 жовтня, 2014 - 18:46
Про логіку призначень у часи війни
ФОТО REUTERS

Під час зустрічі із кандидатом у понеділок, Порошенко відзначив високі організаційні здібності та авторитет, яким користується командувач Національної Гвардії генерал-полковник Степан Полторак, повідомляє прес-служба Президента. «Для мене основною була ваша професійна і патріотична позиція, порядність, рішучі кроки з розбудови фактично з нуля системи Національної гвардії, дисципліна у військах, твердий бойовий дух», — сказав, звертаючись до Полторака, Президент.

Президент зазначив, що вагомим аргументом при прийнятті рішення для нього став авторитет Полторака серед військових. «Я поспілкувався з генералами, зустрівся з простими бійцями, з комбатами. Бесіди з ними переконали мене в правильності мого вибору», — сказав Порошенко. За його словами, українська армія перебуває в нових умовах. «Ми реалізуємо Мирний план, будуємо потужну, глибоко ешелоновану оборону України, перебудовуємо системи забезпечення і логістики війська. На кардинально іншому рівні ставляться питання міжнародної співпраці, включаючи військово-технічну і військову співпрацю з нашими партнерами з ЄС, США та інших країн світу», — зазначив Порошенко.

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА. 13 ЖОВТНЯ 2014 р. / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Як відомо, до цього моменту Полторак є командуючим Національної Гвардії. Полторак народився 11 лютого 1965 року. На військовій службі з серпня 1983 року. У 1987 р. закінчив Орджоникідзівське вище військове командне училище МВС СРСР. У 1997 р. Військову академію Збройних Сил України. Службу проходив на посадах: командира взводу, роти, начальника штабу батальйону, командира батальйону, полку, бригади. З посади начальника управління бойової та спеціальної підготовки внутрішніх військ МВС України у березні 2002 року призначений начальником Академії внутрішніх військ МВС України.

Раніше президент звільнив з посади міністра оборони Валерія Гелетея.

«У ПОЛТОРАКА Є ПОТЕНЦІАЛ, ДОСТАТНІЙ ДОСВІД ТА ПІДТРИМКА ВСЕРЕДИНІ ВІЙСЬКА»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Передусім, йдеться не про самого Гелетея, а про фактичне розуміння Верховного Головнокомандувача, що його кадровий вибір був невдалим, незважаючи на особисті якості колишнього міністра. Це знайшло відображення у намаганні зробити певну кадрову ротацію. Петро Порошенко до цього першочерговим важелем розв’язання ситуації бачив політико-дипломатичний, але зараз він зрозумів, що без військового потенціалу, без трансформації та зміцнення сил оборони буде неможливо завершити війну з РФ.

Але принцип, за яким Президент призначає на посади людей — квотний, кумівський, особистих зв’язків — лежить у підсвідомості самого Петра Порошенка. Тому казати, що він одразу може бути зруйнований, зарано. Але те, що в його свідомості відбуваються позитивні зміни — це очевидно. Він фактично визнав свою помилку, що є позитивним сигналом у лікуванні системи державного управління. Але якби Президент, розуміючи пікантність сьогоднішньої ситуації, попросив сина не йти в парламент, то це могло б стати сигналом для суспільства про великі зміни в його свідомості.

Щодо достатньо частої зміни керівників МОУ, то зараз ми де-факто маємо військовий час і такі кадрові пошуки є необхідними. Там де в мирний час йдуть місяці і роки, щоб зрозуміти, чи підходить людина для посади міністра, в Україні для цього вистачає декількох тижнів. Гелетей був не готовий стати керівником військового відомства і виконати завдання щодо вдосконалення єдиного військового керівництва, розгортання потужних якісних резервів, до переходу від батальйонних груп до розгорнутих бригад.

Те, що декілька тижнів тому Президент захищав Гелетея на посаді очільника МОУ, то, скоріш за все, він перебував в полоні ілюзій, що цю війну вдасться завершити політико-дипломатичним шляхом. Але чим далі він втягується в переговорний процес з Росією, тим більше він бачить величезну роль Збройних Сил. Путін може намагатися реалізувати власні завдання щодо трансформації української території, як, наприклад, пробивання сухопутного проходу з Росії до Криму. Тому в цих умовах неможливо залишати сили оборони України в тому стані, в яких вони є. І в цьому професіоналізму, політичної ваги та працездатної команди Гелетею не вистачає. Але я не думаю, що це крапка у його кар’єрі — людину з його якостями Президент може використати на іншій посаді, яка пов’язана з принципово іншими функціями.

Щодо призначення Полторака. Коли країна знаходиться в стані війни, я підтримую, щоб міністром оборони був досвідчений військовий. І у Полторака є потенціал, достатній досвід та підтримка всередині війська.

Що стосується звільнення Миколи Литвина з посади голови Держприкордонслужби, то це рішення, як і всі згадані, я вважаю правильним, хоча і запізнілим. Але я не впевнений щодо правильності рішення про звільнення першого заступника Литвина — генерала Шишоліна, бо він є досвідченим професіоналом.

Загалом, я дивлюсь на цей процес як на мистецтво державного управління і мені хочеться, щоб кадрова вдача у Порошенка була, бо вона безумовно відображається на життєдіяльності України. Президент має оновити всю команду в усьому секторі безпеки. Ми спостерігали, що «банку кадрів» в цьому секторі майже не було і про це свідчать дивні призначення Порошенка. Про це також говорить вільна посада секретаря РНБО. Щодо формування Комітету з питань розвідки, то в нашому Центрі про це говорили ще з червня. Це також посилення сектору безпеки.

Ми маємо дивитись на останні кадрові зміни як на систему створення оновленого сектору безпеки держави. Вони проходить із помилками, в умовах війни — це нові виклики нашій державі і ми вимушені про них казати.

«ЗАМІНА ОДНОГО ОЧІЛЬНИКА ОБЛАСТІ НА ІНШОГО – ДРУГОРЯДНЕ ПИТАННЯ. НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ – НЕЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ…»

Володимир КІПЕНЬ, голова Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу:

- Нові призначення у Донецькій та Луганській областях свідчать, що Президент розуміє: цілей, поставлених перед попередніми очільниками цих регіонів, не досягнуто. Із наближенням зими ситуація на територіях Донбасу набуває ознак гуманітарної катастрофи. І Геннадій Москаль, і Олександр Кіхтенко є генералами. Напевно, так Порошенко дає зрозуміти: задачі щодо звільнення українських територій на сході залишаються актуальними, це є одним із завдань нових губернаторів.

Голова Донецької ОДА Олександр Кіхтенко не має опори і ресурсів, на які міг спиратися його попередник Сергій Тарута. Особливо це стосується задач щодо переселенців, комунальних послуг, функціонування інфраструктури області, виплат зарплат і пенсій. Якою мірою Кіхтенко, військова людина, вникне у специфіку цих гуманітарних проблем, говорити зарано.  

Також поки нічого не відомо про команду нового губернатора Донеччини. Його обіцянка спиратися на попередніх управлінців області свідчить: власної команди в нового очільника Донеччини немає. Крім цього,  Кіхтенко заявив, що хоче зробити ефективнішою взаємодію між державою та суспільством під час вирішенні нагальних питань. Сьогодні волонтери хоч якось мінімізують неспроможність чиновників вирішити проблеми області. Якщо новий губернатор це розуміє, – це дуже позитивний посил.

Ідуть розмови про перенесення офісу Донецької ОДА із Маріуполя до Краматорська, машинобудівного центру області. Про ефективність цього рішення судити важко. Кіхтенко не хоче залишатися у вотчині Тарути і хоче мати більш вільні руки. Наскільки він зуміє опертися на спільноту Краматорська – побачимо найближчими місяцями.

Сергій Тарута старався зробити для вирішення проблем області те, що в його силах, але не досягнув високих результатів. З боку громадянського суспільства наростало незадоволення через в’ялу позицію колишнього губернатора щодо протистояння сепаратистам. Власне, при Таруті частину Донецької області «здали» бойовикам. Також колишній очільник Донеччини викликав незадоволення Президента через свої критичні заяви щодо мирного плану Порошенка, амністії бойовиків і виборів на території, підконтрольній терористам. Такі критичні виступи, напевно, і стали однією з причин відставки.

Утім, зміна одного очільника області на іншого – другорядне питання. На першому плані – неефективність державної політики щодо звільнених українських територій та міст, захоплених російськими найманцями.

«НОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОРОШЕНКА – ЛОГІЧНИЙ ХІД»

Сергій ТКАЧЕНКО, голова правління Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України»:

- Якоїсь трагедії чи інтриги у призначенні Олександра Кіхтенка головою Донецької ОДА не бачу. Колишній очільник Донеччини Сергій Тарута наразі – кандидат у мажоритарному окрузі. Згідно з законом, під час передвиборчої кампанії держслужбовці мають іти у відпустку або у відставку. За політичними ознаками також усе правильно. Зона бойових дій потребує інших форм та методів управління, ніж мирні території. Призначення губернатором Донецької області генерала – адекватна реакція у нинішній ситуації. Тарута більше нагадував громадсько-політичного діяча, ніж жорсткого управлінця. Колишній голова Донецької ОДА багато зробив на цій посаді, хоча його є в чому звинуватити.

Скільки часу Кіхтенко буде губернатором, залежатиме від його ефективності. Може, він виконає свою функцію та відійде у бік, може, стане незамінним у становленні регіону. Прогнозувати щось зараз навряд чи можливо, багато факторів є непередбачуваними. Від нового очільника Донецької ОДА можна очікувати більшої твердості. Рішення прийматимуться швидше та будуть жорсткішими.

Взагалі, нові призначення Петра Порошенка на Донбасі, відставка голови Держприкордонслужби та міністра оборони – логічний хід. Відбувається зміцнення силового блоку на конфліктних територіях, влада демонструє суспільству рішучість, обізнаність у поточній ситуації. Якоюсь мірою це вплине на імідж та рейтинг Президента. Про ефективність нових призначень судитимемо за результатами роботи. Потенціал у нових посадовців є, тому й очікування також великі.

Марія ПРОКОПЕНКО

«ПОЛТОРАКУ ДОВЕДЕТЬСЯ БУТИ МИРОТВОРЦЕМ, АЛЕ НЕ ВІЙСЬКОВИМ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

- Зразу не можна було ставити на пост міністра оборони колишнього міліціонера. Але це було пов'язане з внутрішньою для Президента безпекою, бо Гелетей, якому Порошенко довіряє особисто, перейшов із президентської охорони на посаду голови МОУ. Так зазвичай робиться за ситуації, коли глава держави не відчуває себе в безпеці. Аналогічно чинив і Путін, коли главу своєї внутрішньої безпеки Віктора Золотова зробив командувачем Внутрішніх військ РФ з дуже широкими повноваженнями. Порошенко не дивився на Гелетея як на військового – лише як на людину, яка зможе захистити його від польових командирів і третього Майдану. Зараз небезпека нових масових протестів минула, а командири вписалися до військових структур, тому інтерес Президента до Гелетея спадає. Що стосується військових заслуг колишнього міністра Гелетея, то немає людей, які бачили б у нього якісь військові навички.

І зараз Порошенко знімає міністра оборони, який добре чи погано, але вів бойові дії. Можливо, це здійснюється на вимогу Путіна в переговорному процесі: поставити на пост міністра оборони людину, яка не доб'є сепаратистів, а зважатиме на «миротворчі ініціативи» Президента. Той, хто замінить Гелетея, повинен буде виконувати будь-який наказ Верховного Головнокомандувача. Як власник великого бізнесу Порошенко чинить правильно, але як у політичного діяча в нього можуть виникнути проблеми. Ще пару тижнів тому він захищав Гелетея від нападок за провали на фронтах, а тепер з легкістю знімає його, обіцяючи посаду голови МВС у майбутньому.
Для Степана Полторака пост міністра оборони може стати великим випробуванням, адже ситуація, яка склалася, для нього дуже незручна. Будь-який генерал після нав'язаного йому перемир'я всихає, а Полторакові доведеться бути миротворцем, а не військовим. Генерал – це людина, яка воює, але в даному випадкові йому сказали «воювати з Росією не можна – нам потрібний міністр оборони в умовах перемир'я». Скоріше за все, Полторакові доведеться підтримувати перемир'я.  Окрім того, на цьому полі сходяться декілька військових начальників високого класу – генерал армії Кіхтенко, генерал-полковник Полторак і генерал-полковник Муженко – це досить незвичайна ситуація. І як працюватиме ця зв'язка – серйозний привід подумати: як три військові генерали поводитимуться за умов, коли воювати не можна.

Зняття Миколи Литвина з ДПСУ також пов'язане зі зняттям Гелетея, бо нові керівники Держприкордонслужби і МОУ мають взаємодіяти. У нас 120 км. відкритого кордону з Росією, тому майбутні глави відомств будуть не лише близькими до Порошенка, але ще й тісно співпрацювати між собою. Сьогодні глава ДПСУ – це не просто головний корупціонер країни, який краде і пропускає контрабандистів, – він повинен уміти воювати. Прикордонники беруть участь у бойових діях нарівні з військовими, адже Росія не зважає на кордони. Тому я не здивуюся, якщо Михайла Коваля поставлять главою ДПСУ. Але тоді це оголить ще більш ненадійну ділянку – РНБО, де вже декілька місяців немає секретаря, - у воєнний час цей абсолютно неможливо.

Сам Микола Литвин – неймовірно багата людина і я гадаю, що він все ж таки залишиться в системі, можливо, буде пересунутий у Податкову службу. Адже Порошенко призначає людей не відповідно до завдань, які потрібно виконати, а виключно за лояльністю до себе. І говорити про те, що «клан Литвинів» рушиться – не варто, адже в цьому плані Порошенко дуже сентиментальна людина і він пам'ятає, що Володимир Литвин, як глава АП і ВРУ зробив багато для його економічного піднесення. Плюс до всього, досвід і особисті зв'язки Литвина-старшого будуть незамінними при формуванні в Раді більшості за тією ж калькою, що і в Януковича. Можливо, Володимир Литвин стане заступником голови ВРУ.

Що стосується призначень Геннадія Москаля главою Луганської і Олександра Кіхтенка главою Донецької області, то це сталося лише завдяки тому, що вони – генерали. Фактично, там воєнний стан і ці глави облдержадміністрацій займатимуться не соціальною політикою, а взаємодією з українськими та російськими військовими. Це правильна ухвала Президента, але, окрім того, це дуже велика прихована загроза для Ігоря Коломойського. Генерал Кіхтенко – дуже близька людина до генерала Ігоря Смєшка, нещодавно призначеного главою Комітету з питань розвідки. І перед нами вимальовується нова військово-політична група, на яку збирається спертися Президент.

Щодо призначення Смєшка главою Комітету з питань розвідки, то це було потрібно. Але, з іншого боку, ми не знаємо, які завдання Президент поставив перед Смєшком. Якщо йдеться про якийсь контроль силовиків, то можуть виникнути дуже великі проблеми. Глава Комітету озвучив, що він займатиметься кадровою політикою в розвідках різних відомств – я не думаю, що це сподобається главам силових структур.

Після Іловайська можна сказати, що ми програли цю війну. Перемир'я було необхідне, але потрібно чесно заявити, що нам усе одно доведеться повертати українські території, включаючи Крим. І Президентові робити маневри і говорити, що Україна лише виграла – це поганий піар. Звичайно, Президент зобов'язаний говорити, що все, що він робить – це великий успіх для України, але кількість загиблих, знищеної техніки, окрім того, у поганому стані перебуває економіка, громадська думка, культура, політика… У цьому сенсі Путін домігся свого – він сильно загальмував і створив колосальні труднощі для розвитку України. Якби Путін погодився на буферну зону на російсько-українському кордоні, це було б прекрасним розв’язанням і ми б хвалили Президента. Але буферна зона в 120 км. по території України – це втрата для нашої держави. Зупинення воєнних дій, виведення російських військ із Донбасу, обмін полоненими – це все правильно, але не ціною втрати чинності державних інституцій на окупованій території.  Тому життєрадісність Президента пов'язана з тим, що він, мабуть, за вдачею більше оптиміст, аніж реаліст.

Іван КАПСАМУН, Дмитро КРИВЦУН, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...