Ризики з відмиванням «брудних» грошей
ФОРМИ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ
На жаль, прийняття Закону про боротьбу з відмиванням «брудних» грошей не було самостійною ініціативою України. Ми виявилися перед необхідністю привести свої принципи в цьому питанні до вже існуючих міжнародних стандартів. Уособленням цих стандартів є створена 1989 року спеціальна організація — FATF (Financial Action Task Force). Метою діяльності цієї більш ніж впливової міжнародної організації є боротьба з відмиванням злочинних прибутків, щорічний обсяг яких, за її власними розрахунками, становить близько $ 1,5 трлн. Розроблені FATF «Сорок рекомендацій» з протидії легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом, було узгоджено й затверджено представниками 29 держав і двох регіональних організацій.
Основними критеріями боротьби з відмиванням «брудних грошей» є контроль за сумнівними фінансовими операціями при невтручанні податкових відомств і повній незалежності державних органів, що відповідають за фінансовий моніторинг, від кого і чого б то не було всередині країни.
Згідно з практикою, що склалася, ввійти до «чорного» списку FATF значно легше, ніж залишити його. Це підтвердив і досвід України, яка потрапила туди у вересні 2001 року. На вихід же держави з «чорного» списку потрібно близько двох років. У разі виведення країни з «чорного» списку FATF моніторинг фіноперацій триває. Його механізм реалізується двома шляхами: кожна держава зобов’язана щорічно робити самостійний аналіз відповідності свого фінансового сектора «Сорока рекомендаціям» і надавати його результати до штаб-квартири FATF. Окрім цього, у вибірковому порядку в окремі країни їдуть групи незалежних експертів (нерезидентів контрольованої країни) для незалежної оцінки. На даний момент до «чорного» списку FATF входить 16 країн, у тому числі Україна й Росія. У червні поточного року з нього було виключено Угорську Республіку, Державу Ізраїль, Ліванську Республіку, Сент Кітс і Невіс.
Тут цілком доречно нагадати про те, що примусило таку незалежну державу як Ізраїль і таку віддалену як Сент Кітс свого часу зробити все можливе для виходу з чорного списку FATF: про санкції.
Їх можна застосувати щодо України ще поточного року й розраховувати на чергове й подальше перенесення терміну їхнього запровадження не варто. У будь- якому випадку, «лоб» української економіки може не витримати експериментів із подібними «граблями». Між іншим, «граблі» вже, так би мовити, піднято — у вигляді чергового відкладення парламентом розгляду законопроекту «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом». Живописати можливі наслідки застосування санкцій можна, просто вивчивши статтю 21-у «Сорока рекомендацій» FATF, яка свідчить: «Фінансові інститути будуть змушені поставитися з особливою ретельністю до ділових стосунків, а також до операцій з фізичними та юридичними особами — включаючи товариства та фінансові інституції, — що є резидентами країн, які мало зважають на вимоги цих рекомендацій». У підтексті тут мається на увазі можливість закриття кореспондентських рахунків українських банків за кордоном, зниження рейтингу країни, значне ускладнення зовнішньоекономічної діяльності. А якщо врахувати, що це може статися в період укладення основної маси річних імпортно- експортних контрактів і напередодні виходу уряду на зовнішні ринки позик, то в перспективі починає вимальовуватися не лише зниження ефективності економіки, але й остаточна бюджетна криза та збільшення темпів девальвації національної одиниці.
РИЗИКИ ПІДГОТОВКИ ДО БОРОТЬБИ: ЗАТЯГУВАННЯ ТА «НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ»
Зосереджене перетягування «ковдри» вузькокорпоративних економічних інтересів і прагнення задовольнити ті чи інші владні амбіції можуть призвести або до зволікання прийняття Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом», або до внесення до нього положень, які знижують загальну ефективність. Такі маневри навряд чи залишаться поза FATF і навряд чи будуть позитивно сприйняті, що, своєю чергою, практично неминуче призведе до застосування проти України міжнародних економічних санкцій. Ризик цього значний, але складається враження, що парламентарії готові прийняти ці ризики чи просто не усвідомлюють їх.
Прийнятий 4 липня в першому читанні первинний варіант законопроекту було визнано експертами ЄС відповідним міжнародним стандартам. Але за час підготовки законопроекту до другого читання до фінансового комітету надійшло понад 1040 пропозицій і зауважень до нього як від парламентаріїв, так і від потенційних суб’єктів фінансового моніторингу і держорганів. Реалізація ідеї боротьби з відмиванням грошей в Україні має свої особливості й тому ряд зауважень було враховано, але пропозиції продовжують надходити. Окрім цього, законопроект потребує істотної доробки з тим, щоб його положення було приведено у відповідність з Конвенцією про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом, до якої приєдналася Україна.
З урахуванням цього детально проаналізувати та врахувати всі пропозиції, часто взаємовиключні, практично неможливо. І навіть із прийняттям частини з них виникає ризик, що суть законопроекту згодом може відхилитися від міжнародних стандартів. Такі спроби зайвої деталізації чи винаходи чергового «українського велосипеда» призводять до затягування процесу прийняття закону зі всіма наслідками, що з цього випливають.
Не применшуючи важливості боротьби з ухиленням від сплати податків, необхідно усвідомлювати, що FATF бореться з відмиванням коштів, отриманих від торгівлі зброєю, шахрайства з фінансовими ресурсами, наркобізнесу та проституції, а не за наповнення бюджету тієї чи іншої країни.
Включення до законопроекту положень, що передбачають заходи, спрямовані на боротьбу з ухиленням від оподаткування, зробить його механізм неефективним в Україні і, знову ж таки, може спровокувати запровадження санкцій.
Нездатність такого Закону вирішити поставлене завдання може показати хоча б такий варіант розвитку ситуації. Наприклад, число клієнтів банків, які з тієї чи іншої причини не прагнуть до збільшення надходжень на рахунки Державної скарбниці, значно перевищує число наркоділків, які мають банківські рахунки. У випадку, якщо завданням закону все ж буде визначено боротьбу за прибутки бюджету, і ті й інші вдадуться до технічних прийомів відходу від моніторингу шляхом розщеплення сум, розкиду їх за напрямками та джерелами, перейменування операцій, об’єднання законних і незаконних операцій і подібного. Таким чином, при фактично незмінному числі голок обсяг копиці сіна виросте в декілька разів. Боротьба з відмиванням «брудних» грошей перетвориться на боротьбу за збільшення штату, який бореться, і, щонайбільше, збільшить число зафіксованих фактів ухилення від оподаткування.
Окрім цього, необхідно усвідомлювати те, яким колосальним ресурсом впливу може виявитися фінансова розвідка в тому випадку, якщо в поспіху буде прийнято проект закону з «національними особливостями», зокрема, в питанні рівня незалежності держоргану фінансового моніторингу. Ця умова є принципово важливою, оскільки від цього багато в чому залежатиме рівень довіри суспільства до боротьби, яка розгортається, і до її можливих результатів.
Тому закон не повинен передбачати, що значна операція вже за своїм визначенням сумнівна. Так у законі має бути передбачено механізм контролю за значними операціями з готівкою, оскільки за наявності в Україні розвиненої системи електронних платежів такі операції викликають здивування. Можуть так само викликати запитання деякі безготівкові операції, перелік яких наведено в проекті закону. Але разом з тим незалежність органу фінансового моніторингу має стати гарантом виконання правила «не зашкодь». З цим пов’язане ще одне важливе запитання: яким чином компенсувати збитки в разі, якщо суб’єктові фінансового моніторингу їх завдано? Зокрема, закон передбачає, що дані фінансовій розвідці добровільно надаватимуться кредитними організаціями, професійними учасниками ринку цінних паперів, страховими та лізинговими компаніями, некредитними фінорганізаціями, які здійснюють переказ грошей, ломбардами. Заподіяні збитки можуть становити десятки мільйонів гривень. Але можна передбачити, що ідея резервування в держбюджеті значного обсягу коштів для компенсації цих втрат також стане причиною найгострішої дискусії.
Всі ці ризики існують на тлі найгострішого ендшпилю. Засідання FATF, на якому буде виміряно й зважено досягнення України, відбудеться шостого жовтня.
ПІДВОДНІ КАМЕНІ
Справді, суспільству й парламентові необхідно усвідомити, що прийняття закону про боротьбу з «брудними» грошима є необхідним, насамперед, самій Україні. Це єдино можливий шлях до подальшого розвитку стосунків з країнами Європи й усього світу. Але внаслідок звички даний закон розглядається багатьма як шанс отримати в своє розпорядження знаряддя, яке спроможне швидко вирішувати практично будь-які завдання в корпоративному секторі.
Паралельно з цим у фінансових колах країн-фундаторів FATF формується думка, що можливим вирішенням питання в ситуації, що склалася з Україною, є запровадження санкцій.
Основою для цього є затягування процесу прийняття цього закону й не зовсім ясні його перспективи. Така неясність нервує західних фінансистів і погіршує становище України.
Не варто переоцінювати «вагу» України для світової економічної спільноти. Своєю чергою, необхідно давати собі звіт про важливість розвитку подальших економічних стосунків нашої країни з іншим світом. Українська економіка становить порядку 0,05% від світового ВВП і обсяг вітчизняних товарів і послуг, що реалізуються на зовнішніх ринках, не перевищує 0,3% від сукупного обсягу експорту. При цьому відносно ВВП країни експорт становить понад 55%.
З урахуванням можливості застосування до України експортообмежуючих санкцій, «вартість» питання прийняття нашою країною міжнародних стандартів у сфері боротьби з відмиванням прибутків, отриманих злочинним шляхом, зростає до рівня національної безпеки. Тим більше, що можна з упевненістю стверджувати: західні країни не стануть підлаштовуватися під українські реалії.
На тлі зниження темпів зростання світової економіки й погіршення кон’юнктури зовнішніх ринків для України з її відкритою економікою, посилення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності може стати поштовхом до переходу вітчизняної економіки в рецесію. Разом з тим, прийняття спотвореного і малоефективного закону — не менш очевидний шлях до санкцій. Тому конструктивна настроєність усіх зацікавлених сил може стати єдиним вирішенням поставленого завдання.
