Севастополю без флоту не можна. I з флотом теж

Упродовж останніх 80 років Севастополь розвивався виключно як база військового флоту. Не дивно, що з флотом так чи інакше був пов’язаний кожний житель міста.

Загальна чисельність сил ВМСУ і ЧФ Російської Федерації сьогодні далеко не дорівнює одному «доперебудовному» Чорноморському флоту. В останні роки відбулося перетворення професії офіцера з високооплачуваної та престижної на цілком пересічну як за доходами, так і за соціальним статусом.

Це не забарилося позначитись на всій севастопольській інфраструктурі. Адже на обслуговування військових були орієнтовані міська культура і торгівля, транспорт і система громадського харчування. Без колишніх «офіцерських» грошей вони приречені на убоге існування.

Скорочення флотів призвело також до того, що практично завмерло життя не тільки на «номерних» військових заводах, а й на великих цивільних підприємствах Севастополя, значною мірою орієнтованих на обслуговування військово-промислового комплексу — Морському заводі імені Орджонікідзе, заводі «Вітрило» і «Мусон», Балаклавському судноремонтному та інших. Триває зростання безробіття — порівняно з минулим роком зафіксовано збільшення кількості зареєстрованих безробітних в 1,8 раза, причому працівників оборонної промисловості серед них 45%. За даними «Кримпрофінформу», приховане безробіття на підприємствах, що відносяться до суднобудування, становить 21% від офіційно зайнятих у галузі людей.

Перспективи також не тішать. Усім уже очевидно, що мине 10—15 років — і Чорноморський флот Росії із Севастополя піде. А що стосується Військово-Морських Сил України, то, за прогнозами їхнього власного Наукового центру, «якщо не буде докорінним чином змінено становище з проектуванням і будівництвом бойових кораблів, то після 2005 року ВМСУ практично припинить своє існування і перетворяться на звичайну групу різнокаліберних і зношених плавзасобів». Отже, враховуючи реальний стан економіки нашої держави, севастольцям нема чого сподіватися на флот, як на свого традиційного годувальника.

Розвиток Севастополя як торгового порту блокується знову ж існуванням в ньому військової бази. Сьогодні в севастопольській бухті можуть працювати для прийому пасажирських вантажів лише два причали. Решту займає військовий флот — російський і український. Враховуючи скорочення кількості бойових кораблів, велика частина причалів не використовується. В решті бухт міста — схожа ситуація, за винятком бухти Камишової, де розташований Морський рибний порт.

До речі, якби в міському бюджеті залишилася, бодай, половина тих коштів, які отримає Україна від оренди причалів Чорноморським флотом Росії, питання про повільне вмирання міста не стояло б. За даними міського управління земельних ресурсів, кожна ділянка, орендована Чорноморським флотом Росії в Севастополі, оцінюється в середньому по $145 США за квадратний метр. Деякі ділянки, розташовані в центрі, наприклад, причал «Мінна стінка» «тягнуть» на $1,5 тисячі за квадратний метр. Однак ні міські власті, ні тим паче пересічні севастопльці цих грошей, швидше за все, ніколи не побачать...

Розвиток Севастополя за рахунок доходів від туризму — абсолютно нездійсненна мрія, попри багату історію, розташування в місті Херсонеського історико-археологічного заповідника і унікальних музеїв, що, здавалося б, дає підставу сподіватися на приплив туристів. Ця мрія нездійсненна не тільки тому, що в місті немає висококласних готелів. Не тільки тому, що водопостачання Севастополя — вода за графіком по три години вранці і ввечері, причому лише холодна — викликає подив навіть доволі загартованих жителів України, не кажучи вже про ніжних іноземців. Але й тому, що нікому не захочеться дивитися на мертві, брудні бухти, вкриті веселковою нафтовою плівкою, а тим паче в них купатися.

За даними Інституту біології південних морів на дні севастопольських бухт перебуває більш як 20 тисяч тонн нафтопродуктів. Отож, якщо навіть, шляхом суворого контролю (встановити який практично нереально), виключити нові забруднення вод військовими й цивільними кораблями та міською каналізацією, нафти в морі вистачить ще надовго. Процес самоочищення бухт затягнеться на багато десятиріч.

Севастополь зможе пережити нинішню кризову пору, але тільки в тому разі, якщо наша молода держава все ж буде спроможною гідно утримувати таку дорогу іграшку, як бойовий флот. Або якщо якийсь геній знайде шлях поєднання в одному місці несумісного — бази військових кораблів і торгового порту, центру міжнародного туризму і т.ін. Доля Севастополя, як це було у всі часи його існування, нерозривно пов’язана з долею флоту. Більш як двісті років тому наприкінці XVIII століття флот перетворив татарське село Ахтіар на велике місто. Сьогодні, наприкінці ХХ, Севастополь знову може перетворитися на село...

№246 22.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»