Стандарти...

29 серпня в ЖЖ відомого громадського діяча та журналіста Олексія Подольського з’явився запис, де він повідомляє, що звернувся до головного редактора «Української правди» Олени Притули з проханням відкрити блог у інтернет-виданні.

«...Процесуально як потерпілий я продовжую бути безпосереднім учасником всіх процесів, пов’язаних з розслідуванням насильницьких злочинів (зокрема щодо вбивства Георгія Гонгадзе, пише вище Подольський. — Авт.), що коїлися на замовлення президента Кучми. Тому вважаю своїм обов’язком зробити все можливе, аби донести на суд українського суспільства правду щодо фальшування розслідування цих справ як правоохоронними, так і судовими органами України. ...Саме тому прошу вас дозволити мені відкрити власний блог у вашому поважному виданні», — пише громадський діяч (opodolski.livejournal.com).

Далі він наводить коротку відповідь, яку отримав від імені редакції (не головного редактора): «Пане Подольський, будемо вдячні, якщо ви напишете про це статтю».

Із записів Подольського бачимо, що він звертається вдруге, де перепитує у головного редактора: «Ваша відповідь — це відмова у відкритті блогу?» За словами потерпілого у «справі Гонгадзе» (йдеться в дописі), 2007 і 2010 рр. йому вже двічі відмовляли у публікації важливих статей у зв’язку з тим, що ці матеріали «не є форматом «Української правди».

«Повірте, я добре розумію, що лише невихована людина стукає у двічі зачинені двері. Водночас сподіваюся, що задля користі нашої спільної справи ви надасте мені можливість відкрити блог як оперативний інструмент інформування українського суспільства. Це вкрай важливо саме зараз — коли ця справа стала предметом пильної уваги Гельсінської комісії Конгресу США, яка вийшла зі мною на регулярний контакт», — пише насамкінець Подольський.

Звичайно, це право «Української правди» — відкривати блог чи ні. Але... Як відомо, проти Олексія Подольського (червень 2000 року), як і проти засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе (вересень 2000 року), було скоєно злочини за аналогічними сценаріями. Єдина відмінність — першому пощастило залишитися живим. Крім того, на сьогоднішній день Подольський є потерпілим у «справі Гонгадзе».

Ми звернулися до «Української правди» з проханням прокоментувати ситуацію. Проте відповідей на наші запитання так і не вдалося отримати. На письмовий лист, головний редактор Олена Притула (лист відправили в середу) так і не відповіла, як і не відповідала на телефонні дзвінки.

Можливо, на своє друге уточнююче запитання до УП має реакцію сам Подольський? «Я у ввічливій формі звернувся до головного редактора «Української правди», але відповіді на своє прохання й досі не отримав, — коментує «Дню» громадський діяч. — На мою думку, блоги на «Українській правді» формуються досить демократично. Там мають змогу висловлюватися представники різних політичних сил, зокрема і така одіозна особистість, як Вадим Колесніченко. Тому я не розумію, чому мені ніхто не відповідає, а якщо вважати мовчання відмовою — не пояснює, чому?»

Нижче Подольський пояснює, чому він звернувся не до «Дня», а до «Української правди». «Для мене принципово мати блог на УП, тому що засновником цього інтернет-ресурсу є Георгій Гонгадзе. Це по-перше, — говорить він. — По-друге, я потерпілий у «справі Гонгадзе». По-третє, Живий Журнал є більше «побутовим» ресурсом, а на УП заходять люди, яких має зацікавити «справа Гонгадзе».  Я думаю, що Олена Притула, яка, зважаючи на її біографію, була однодумцем і соратницею Гонгадзе, так само, як і я, зацікавлена, щоб усі винні у справі Гонгадзе були покарані — як виконавці вбивства, так і його безпосередні замовники».

Громадський діяч ще раз наголошує, що головна мета — інформування українського суспільства про невідомі факти у резонансних справах: «Звичайно, мені дуже неприємна історія з моїм блогом, але я переконаний: для українського суспільства було б корисно на платформі «Української правди» повідомляти суспільству про інформацію, яка стає відомою мені. В умовах, коли багато фактів і події, пов’язані зі «справою Гонгадзе», свідомо замовчують, це дуже важливо».

«Наприклад, до широкого загалу так і не донесли інформації про те, що відбулося в США на засіданні Гельсінської комісії при Конгресі США в травні цього року, — продовжує Подольський, — коли, зокрема, ставили запитання міністру закордонних справ України Леоніду Кожарі про злочини проти народного депутата двох скликань Олександра Єльяшкевича, мене, журналіста Георгія Гонгадзе. До речі, міністр і досі не надав інформації, яку він публічно обіцяв на Гельсінських слуханнях. Звісно, ця інформація є незручною для тих осіб, які причетні до цих злочинів, та прихильників колишнього президента Леоніда Кучми».

Подольський переконує, що і далі з’являтиметься інформація, яку обов’язково треба буде доносити до суспільства: «Найближчим часом я збираюся поїхати до США. Як відомо, Сполучені Штати стурбовані відсутністю прогресу в розслідуванні резонансних справ в Україні. Результати того, що буде відбуватися в США, обов’язково мають бути відомими в Україні. Навіть зараз я володію серйозною інформацією щодо зусиль американської сторони, які докладають у розкритті злочинів щодо Єльяшкевича, мене та Гонгадзе, але оприлюднити її поки не можу».

Насамкінець Подольський підсумовує: «Я не знаю про політику «Української правди», але вважаю це видання досить поважним. Утім, щодо мене керівництво інтернет-ресурсу поводиться досить дивно. Я не хочу вірити в те, що це пов’язано зі спонсорською допомогою зятя Кучми Віктора Пінчука. Сподіваюся, у блозі мені відмовляють через технічні непорозуміння. Власне, тому я й вирішив оприлюднити ці листи-звернення на своєму ЖЖ. Маю надію, що ситуація все-таки вирішиться позитивно».

Висновки щодо цієї ситуації ми залишаємо на розсуд читачів.