Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього
Мігель де Сервантес Сааведра, іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури

Урановi снаряди в Українi є, але

не на озброєннi нашої армiї
18 січня, 2001 - 00:00

Історія з «балканським ураном» стала екзаменом для однієї з досить молодих структур Збройних сил України — служби екологічної безпеки військ радіаційно- хіміко-бактеріологічного (РХБ) захисту. Проте, існуючи з 1995 року, військові екологи пройшли вже не одну «виробничу обкатку»: торішня історія в Первомайському і нинішня робота в Косово — лише фрагменти. Про діяльність «військового Грін-Пісу», ситуацію iз використанням збідненого урану на Балканах розповідає керівник служби, заступник начальника військ РХБ захисту з екологічної безпеки полковник Ігор МАЗОР.

— Ігоре Григоровичу, сьогодні дев’ятнадцять країн стурбовані фактами використання на Балканах боєприпасів зі збідненим ураном, ретельні перевірки проходять контингенти миротворців, задіяні в регіоні. Що можна сказати стосовно наших «голубих касок»?

— Як відомо, одразу після обнародування інформації про використання військами НАТО в Косово вказаних видів боєприпасів, в місця дислокації наших підрозділів була направлена група фахівців. Ми провели попереднє обстеження усього особового складу і техніки. Була вивчена радіаційна обстановка в пунктах дислокації українського контингенту, в тому числі зроблені виміри в службових, житлових приміщеннях. Я можу з упевненістю сказати — на сьогоднішній день рівень радіації відповідає нормі.

— Однак можуть бути і окремі джерела радіації?

— Нами були вивчені документальні матеріали про бойові дії, що проводилися військами НАТО. Повинен сказати, поблизу розташування наших миротворців є два пункти, по яких в ході повітряної операції завдавалися бомбово-штурмові удари. Правда, інформації про застосування тут боєприпасів з ураном немає. Поки цього не підтвердило і наше попереднє обстеження, про результати якого докладено міністру оборони. Проте було прийняте рішення провести повторне поглиблене обстеження всієї зони відповідальності наших підрозділів в Косово, а також медичне обстеження миротворців. Зараз вони пройшли перевірку в госпіталі сил KFOR. Трохи пізніше Міністерство оборони України проведе ще одне обстеження — своїми силами. 23 січня в Косово відправиться група фахівців нашого управління і військових медиків.

— А що буде робитися стосовно наших миротворців, які вже повернулися на батьківщину?

— Про них, звичайно, також не забули. У миротворчому контингенті з 1996 року пройшли службу близько 9 тисяч наших солдат і офіцерів. Міністр оборони віддав наказ про обстеження їх усіх тих, хто зараз служить, направляють у військові госпіталі. Важче з тими, хто вже звільнився в запас, але і вони будуть знайдені через військкомати і направлені для перевірки у військові медичні установи. Де ж таких немає — підключаються цивільні лікувально-профілактичні установи. З Міністерством охорони здоров’я відповідна домовленість уже є. Можу сказати, що на даний момент відомостей про те, що хтось iз колишніх миротворців постраждав від урану, немає. Потрібно розуміти, що зараз проробляється справді величезна робота — все-таки мова йде про тисячі людей, багато хто з яких вже «на гражданці». Але до 10 лютого в будь-якому випадку будуть відомі остаточні дані.

— Нинішні українські «голубі каски» — чи не можуть вони зараз «піймати» уран, наприклад, з питною водою або якимсь іншим способом?

— Це виключено. Воду наші миротворці вживають привізну — в пластикових пляшках її привозять з Греції. Місцеву вони не використовують — як і продукти харчування. До того ж, зараз ми постачаємо їх більш точними дозиметрами, тобто контингент має можливість контролювати рівень радіації самостійно і з великою точністю.

— Відомо, що на озброєнні армії України є боєприпаси зі збідненим ураном. Чи вплине «балканський» скандал на їх використання?

— Твердження не зовсім правильне, оскільки на озброєнні наших військ боєприпасів такого типу немає. Те, що вони були у Радянської Армії і частина їх залишилася на території України — правда. Відразу зазначу, що вони використовувалися ще в 60-і роки, тобто є сильно застарілими. Тому ще до проголошення нашою державою незалежності велика їх частина була вивезена з території України і утилізована. Згідно з документацією, з 1991 року війська не використовували такі боєприпаси — це однозначно. Зараз працює спеціально створена комісія, яка повинна перевірити маркіровку боєприпасів на складах і з’ясувати точну кількість «уранових», а також виробити рекомендації по їх утилізації.

— Їх будуть утилізовувати, як у нас нерідко буває, — в глухому місці, в глибоку яму?

— Звичайно, ні. Ми будемо діяти в рамках законодавства. Українські військові і цивільні фахівці розробляють варіанти утилізації, а не закопування, як ви висловилися, «в глибоку яму». Швидше за все, боєприпас буде утилізований як звичайний, а його компоненти, що містять уран, направлять на збагачувальні комбінати — служити енергетиці. Принаймні це один iз можливих варіантів. Те, що ніяких поховань не буде, — це поза сумнівом.

— Яка ж кількість «уранових бомб» дісталася в спадщину Україні?

— Якраз точну цифру і належить назвати вказаній комісії. Але це дійсно невелика кількість — термін «бомба», до речі, тут неприйнятний. Йдеться про снаряди до авіаційного озброєння невеликого калібру. Хочу сказати, що до цього моменту в інструкціях зi зберігання і використання якоїсь особливої відмінності для цих боєприпасів не робилося. Адже при зберіганні вони дійсно безпечні — рівень радіації біля самого боєприпаса якщо і перевищує природний фон, то уже ніяк не досягає допустимого. Потрібно не забувати, що його вражаючий ефект — зовсім не від радіації, збіднений уран використовують для збільшення пробивної сили, в основному для ураження бронетехніки. Небезпечним, з екологічної точки зору, снаряд може бути після вибуху, коли осколки і порох потрапляють у повітря. Як вказують деякі експерти, при цьому утворяться оксиди урану, які можуть нагромаджуватися в організмі як солі важких металів. А снаряд, що лежить на складі, абсолютно ніякої загрози для людини не становить.

— На деяких українських полігонах проводяться спільні з підрозділами НАТО навчання. Чи не можуть наші партнери використати в ході стрільбищ такі боєприпаси?

— Зараз на території України є два полігони, що мають статус міжнародних — Яворiвський у Львівській області і Широкий Лан в Миколаївській. Однак які там навчання проводяться? Відпрацьовуються питання проведення миротворчих операцій. Якщо виникає необхідність перевірки або відробляння якихось тактико- технічних дій з ураженням бронетехніки або укріплених об’єктів, то використовуються звичайні боєприпаси. До того ж, сьогодні розроблена концепція екологічної безпеки цих полігонів… Не думаю, що ваше припущення можливо.

— Проте в жовтні минулого року у Києві, під час міжнародної конференції з артилерії, експерти групи LG-4 НАТО заявили про бажання використати наші полігони — зокрема, базу Науково-технічного центру артозброєння під Гончаровськом Чернігівської області — для випробування зразків озброєння. Названий і перший кандидат на стрільби — новітня німецька самохідна гаубиця PzH-2000. Адже вони можуть, а по ідеї, повинні використати саме такі снаряди?

— Якщо питання про стрільби західних артсистем на наших полігонах і ставилися, то поки чисто теоретично, принаймні сьогодні Гончаровський полігон точно ніхто не орендує. У будь-якому випадку, якщо раніше питання про боєприпаси з ураном, як я вже говорив, не було актуальним, то зараз подібні моменти, напевно, будуть враховуватися. Знаю точно — поки ніяких навчань з подібними снарядами на території України не проводилося. Після «балканського синдрому», цілком допускаю, що використання таких боєприпасів на нашій території буде заборонене законодавчо. Деякі європейські країни для себе вже вирішують таке питання. Не виключено, якщо врахувати міжнародний резонанс, що питання про повну заборону їх виробництва і використання буде поставлене цілком серйозно.

Дмитро ТИМЧУК, Агентство «Прес-КIТ»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments