Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Відкритий перелом

13 січня, 2004 - 00:00


«Не дай вам Бог жити в епоху змін!» — свідчить прадавня китайська мудрість. Що поробиш, на нашу долю випав саме такий час — час змін. Та що там змін — переоцінки цінностей, повалення авторитетів, глобальних трансформацій, тектонічних геополітичних зсувів et cеtera. Що стосується нашої країни, то для неї переломним роком (справедливості заради потрібно відмітити — черговим переломним) стане, як очікується, 2004-й, що настав. Рік виборів президента України, реалізації політичної реформи, укріплення успіхів в економіці. Рік Стамбульського саміту НАТО (запланованого на червень), на якому Україні доведеться домагатися переходу до плану дій щодо членства в Альянсі, рік підтвердження нашою державою свого євроатлантичного вибору. Отже, що переламаємо і в який бік? Із цим запитанням «День» звернувся до експертів, чиї надії пов’язані, як з’ясувалося, не тільки з політикою...

Ільмі УМЕРОВ, заступник голови Верховної ради АРК:

— Буває, що один рік визначає цілу добу, а один день — увесь рік. Так було минулого року 23 грудня, коли Верховна Рада приймала ухвалу про політичну реформу, — цей день визначив уесь 2004 рік. А події цього року, безсумнівно, визначатимуть цілу добу в житті України, що, як вважають деякі аналітики, триватиме 8—10 років, адже новий президент також напевно працюватиме два терміни. Отож сенс і основний зміст 2004-го року визначатимуть вибори президента України. Я хотів би, щоб у політичному сенсі в Україні не було переломних змін, — щоб країна витримала європейський вектор розвитку, одночасно зміцнюючи політичні і економічні зв’язки зі своїми сусідами, в тому числі і з Росією, Молдовою, Румунією, Польщею. Я хотів би, щоб країна витримала попередні темпи економічного зростання, які сьогодні значно вище, ніж у інших пострадянських країн, щоб формувався середній клас, поліпшувались умови для бізнесу, щоб прискорилися реформи в аграрному секторі, вдосконалювалося законодавство.

Щодо Криму, то загальна ситуація у нас залежить від загального стану держави, тому я хотів би, щоб успішно продовжувалася інтеграція кримськотатарського народу в українське життя, щоб наші проблеми вирішувалися швидше та безконфліктно. Думаю, цього року умови для цього значно поліпшаться…

Олександр ЛУК’ЯНЧЕНКО, донецький міський голова:

— Гадаю, рік, що наступив, буде не легшим за 2003-й. Для Донецька вже рік, який минув, був роком стабільності, що далася нелегко. На сьогоднішнi стійко працюють усі галузі народного господарства, значно підвищили заробітну плату, збільшили обсяги виробництва. Все це є наслiдком не тільки копіткої роботи донеччан, а й цілеспрямованої місцевої політики, яка полягає, передусім, у бажанні зробити життя наших громадян краще. Щодо політичної ситуації загалом по країні, то, мені здається, цього року вона буде дійсно дещо загостреною. На нас, безумовно, чекає певний перелом, низка досить серйозних важливих випробувань. І передусім нам треба стерегтися політиканства, що вже зараз почало виявлятися досить активно. Страждатиме від нього тільки простий народ. Я думаю, напрямом нашої діяльності в усіх сферах життя має стати самостійний пошук резервів, виходів із ситуації, що склалася. Адже, крім нових випробувань, новий рік принесе ще й нові надії.

Леонід КРАВЧУК, лідер фракції СДПУ(О):

— Не факт, що 2004 рік дуже багато змінить. Не треба думати, що, якщо ми оберемо нового президента, ситуація в країні одразу покращиться. Це ілюзії, якими постійно живе наш народ. Дуже шкода. Колись казали, що, мовляв, приймемо програму — житимемо краще, пізніше — приймемо Конституцію — житимемо краще. Але, на жаль, не тільки законодавчі зміни визначають рівень життя. Ми будемо жити краще, коли всі цього не тільки просто захочуть, а й діятимуть відповідним чином заради цієї мети. Усі хочуть комфортно і добре жити, але чекають, щоб за них усе зробили політики. Така позиція хибна та невиправдана.

Володимир ПРИЩЕПА, керівник Житомирської обласної організації партії «Трудова Україна»:

— Цього року має статися перелом у бік установлення в нашій країні парламентської республіки. Тому що президентська модель вже відіграла свою роль, і політична перебудова стала необхідною. Щоправда, кожен цю перебудову розуміє по-своєму. Але якщо ми хочемо бути ближчими до Європи, то треба не вигадувати власний велосипед, а треба вчитися на досвіді країн нашого континенту. Таким чином ми, образно кажучи, переламаємо хребта президентській владі, урізавши її повноваження. Хоча рівновага між прерогативами президента, парламенту й уряду має бути збережена. Думаю, не доведеться після такого зламу збирати друзки нинішньої системи. Хоча в історії України багато чого ламалося вщент, і наш народ має гіркий досвід щодо цього. Бо часто в нас виходить так, що, беручись за якусь перебудову, ніби хочемо зробити краще, а виходить як завжди. Наприклад, зруйнували колгоспи, які здебільшого були крупними спеціалізованими господарствами, що кров’ю далися українському народовi. І тепер ми доламалися до того, що поля не засіваються на десятках мільйонів гектарів, а ми шукаємо хліб по інших країнах.

Георгій КРЮЧКОВ, фракція Комуністичної партії України:

— 2004 рік буде переломним багато в чому. Хочемо ми того чи ні, а політична реформа таки буде проведена, і цей перехід від однієї форми організації до іншої стане, безумовно, великим переломом. При цьому важливо докласти максимум зусиль до того, аби вдалося саме переламати, а не зламати, що у нас, як довела історія, цілком може статися. Думаю, якщо в Україні відбудеться реформа системи політичної влади, нам вдасться кардинально змінити парадигму нашого розвитку.

Водночас переломним цей рік може стати у сенсі появи на політичних теренах такої постаті, яку б визнала переважна більшість української нації. Адже відсутність такої особистості — наша найбільша трагедія. Я не за «доброго царя». Однак історія довела, що роль особи набагато глибша, відчутніша і кардинальніша, аніж це раніше уявлялося, а ми, марксисти, тлумачили. Так, маси вирішують все, але роль особи — визначальна, що й виявила історія в переломних моментах різних націй.

Борис БЕЗПАЛИЙ, фракція «Наша Україна»:

— Спочатку про те, чого ми не переламаємо. Думаю, ми не переламаємо хронічних олімпійських невдач української збірної і не посядемо першого місця на олімпіаді. Хоча я зичу нам великих успіхів.

Гадаю, 2004 рік буде першим роком України в Україні, роком, коли ми нарешті усвідомимо, що доля України вирішується в самій Україні, коли українська влада повернеться обличчям до українського народу, і з цього почнеться повномасштабне відродження нашої держави в усіх відношеннях. Тому я, щиро кажучи, дивлюся в рік, що настав, з серйозним оптимізмом.

Михайло КОРОПАТНИК, політолог, кандидат історичних наук (м. Чернігів):

— У прямому і переносному значенні українці зламали вже все, що можна зламати. Тому залишилося відібрати у них право всенародного обрання президента. І тоді всі турботи їхні зникнуть. Створюється враження, що такий своєрідний спосіб полегшити життя українцю і є новорічним подарунком влади.

А якщо серйозно, то хотілося б, щоб новий рік нікому нічого не ламав, а тільки відновлював. Переломи бувають хірургічні й політичні. Сподіваюся, що політичний перелом дасть нам усім нову якість життя, а в інвалідні візки посадять тільки тих, хто того заслуговує.

Олександр ВОЛКОВ, позафракційний народний депутат:

— 2004 рік буде переломним iз однієї простої причини: відбудуться вибори президента. Нічого цікавішого я не бачу. У парламенті нічого сенсаційного не станеться. Нині в Верховній Раді буде тільки одна тема — зміни до Конституції. Десь до березня морозитиме і суспільство, і парламент, поки все не увійде в нормальне русло виборчої кампанії.

Олексій КОЗАЧЕНКО, група «Народовладдя»:

— На мій погляд, усе залежить від того, за чиїм сценарієм далі розігруватимуть п’єсу під назвою «політична реформа». Найбільш «прохідним», як ви розумієте, є варіант, запропонований на Банковій. Тільки, на мій погляд, у такому сценарії є кілька місць, які в реальному житті можуть привести до зовсім іншої розв’язки.

Замисліться самі, що може перешкодити комуністам, усупереч зробленим неодноразово заявам, після підписання угоди та закріплення в Конституції пропорційної системи виборів, «кинути» всіх відразу — і Президента, і мажоритарників? Конституційна норма зворотної сили не має, і на наступних виборах комуністи, ющенківці й інші партутворення подвоять свою кількість саме за рахунок представників від мажоритарних округів. А тим часом у нинішньому парламенті останні фактично є єдиною сполучною ланкою між народом і його обранцями. На місцях їх знають не тільки за прізвищами, а й за реальними справами. До них, а не до партійних штабів люди звертаються по допомогу.

Я не належу до тих, хто в усіх бідах звинувачує Президента та його оточення. За нинішньої ситуації я би оточив Президента потрійним захистом і оберiгав би як зіницю ока. Сьогодні він насправді є останнім гарантом стабільності в суспільстві.

Андрій БЄЛОУСОВ, комерційний директор приватного підприємства (м. Луганськ):

— Питаєте — що переламуватимемо? Що ж, ламати — не будувати, на перший погляд начебто питання просте. Можна, звичайно, почати розмірковувати в глобальному масштабі, чи хоча б про долі рідної країни, великої й різної. У нас же не вперше рік, що настав, називали роком Великого перелому. А подивишся — нічого революційного в житті людей не сталося. Часто це просто піарівські ходи політиків — надавати події більшого значення, аніж вона варта. Чим менше переломів, тим організм здоровіший. Так що я спокійно ставлюся до всіх прогнозів — як дуже катастрофічних, так і ура-оптимістичних.

Мені хочеться поговорити про своє місто. Це ближче, зрозуміліше і болить більше, бо я дуже люблю свій Луганськ. Ось нещодавно проїхав майже всю Україну на автомобілі, заїжджав до великих міст. І треба вам сказати, що такого архітектурного свавілля, яке робиться в Луганську, не бачив ніде. Так ось, у прямому значенні цього слова, переламав би всі ці шпаківні і голубники, які у нас тут наліпили. Майже кожен фасад — у фісташково-канаркові барви розмальований! На який будинок не подивишся — скупчення різнокаліберних прибудов побачиш! Така містечковість у цьому! Ось це й зламав би насамперед. Ще переламав би комп’ютери, на яких розумні державні люди вираховували розміри інфляції та мінімальний прожитковий рівень. Проте машини ж не винні! Запропонував би таке шоу — «За склом»: нехай би депутатам дали платню, що дорівнює мінімальній, і щоб вони на наших очах на неї жили. За помешкання платили, все купували, від продуктів до совка для сміття, за освіту дітей сплачували. Найкраща передача була б на нашому телебаченні. Може, тоді в мізках депутатів щось непотрібне зламалося б, а щось потрібне раптом виросло — совість, наприклад, здоровий глузд… Та й нам, простим смертним, потрібно дещо в собі зламати — злість, заздрість, лінь.

І — найголовніше. Хочеться взагалі менше про політику думати. А просто про звичайні людські проблеми — про кохання, виховання дітей, плани на відпустку, ремонт у помешканні. Плитку для ванної кімнати потрібно вибрати таку, щоб дружині сподобалася — оце проблема, яка важливіша від виборів президента!..

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, фракція НДП:

— Я би взагалі відмовився від визначень доби розвинутого соціалізму на зразок «переломний рік». Я проти розвитку суспільства за моделлю штурмовщини та революціонізму. Вважаю, що не роки повинні бути переломними, а діяльність людей має врешті- решт стати прогнозованою, послідовною та розумною. В ХХI столітті розвиток суспільства, тим більше — такого складного, як українське, має відбуватися еволюційним шляхом. Тож давайте відкинемо визначення «перелом» і використовуватимемо інші терміни. Які саме? Наприклад, давайте скажемо, що 2004-й має бути роком суспільної консолідації. Роком, коли водоподіл у політиці проходитиме не між людьми, не між тими чи іншими угрупованнями, а між ідеями. Думаю, дуже добре було б, якби в Україні врешті- решт сформувалися ідеологічні сили. Всі позиціонують комуністів як репрезентантів певної ідеології, а от усіх інших, у тому числі й правоцентристів — ні. Я хотів би, щоб у 2004 році відбувалася боротьба — підкреслюю, не битва — не між людьми, не між політичними партіями, не між секторами сесійної зали, а саме — між ідеологіями. І тоді в нас буде нормальна опозиція і нормальна влада.

Євген КУШНАРЬОВ, голова Харківської облдержадміністрації:

— Хтось бачить перелом, хтось — вивих, хтось — синець, це вже питання особистого сприйняття. Більшість же — оздоровчу процедуру, яка дозволить Україні попередити хронічне захворювання і нормально розвиватися як повноцінна демократична держава. Вірю, що цього року політична реформа відбудеться, вірю, що провідні політичні сили дійдуть компромісу і зроблять це цивілізованим шляхом.

Звір, який «керуватиме» роком — мавпа — щедрий на сюрпризи. Здається, ця Мавпа буде ще й зеленою, тобто досить епатажною. До речі, лише в українській мові, наскільки мені відомо, є саме такий ідіоматичний вислів — «мавпа зелена», тобто щось таке, що на голову не натягнеш. Дарую цей образ журналістам. Але у традиціях Мавпи — також ламати традиції, тому цього року вона цілком може обманути наші очікування і сюрпризів не принести. Хотілося б, аби у рік Мавпи наш парламент встояв перед спокусою перетворитися на мавпятник і продемонстрував зразок високої політичної культури, як і належить політичній еліті. Принаймні я на це сподіваюся. Рік і так буде не з легких — і для всієї України, і для нашої області.

Ринкову кон’юнктуру сприятливою не назвеш, бюджети всіх рівнів у зв’язку із переходом на нове оподаткування дуже напружені, а у Харківщині — особливо, адже великі кошти спрямовані на добудову метро до 350-річчя Харкова.

Якщо вже несподіванки і будуть, то нехай вони будуть добрі. Мавпа — звір ще і дуже швидкий, моторний, комунікабельний, звикла досягати свого. То нехай вона ці свої якості передасть і нашій економіці, аби ми знайшли нових партнерів і друзів, надали нових імпульсів розвитку промисловості, малого бізнесу, сільського господарства та всіх інших галузей економіки і соціальної сфери.

Олег КАЛАШНИКОВ, голова Всеукраїнської громадської організації «Загальновоїнська спілка України»:

— Дуже багато моїх очікувань у цьому році пов’язано із здійсненням конституційної реформи. Якщо Україна зможе відстояти досягнуті результати демократичних перетворень і втілити в життя проект політичної реформи, буде створено додаткові важелі впливу на суспільно-політичні процеси в країні (зокрема й на реформування Збройних сил), які дозволять досить ефективно і послідовно втілити в життя зміни, що наближають нас до стандартів Європейського Союзу, а також більш активно говорити про побудову громадянського суспільства в Україні. Ми також зможемо досягти нових рубежів у реалізації соціальних програм. Адже армія, крім реформування, вимагає соціальної захищеності людей у погонах. Я впевнений, якщо в році, який настав, буде здійснено політичну реформу, ми зможемо зосередити всі зусилля на соціальному захисті військових. Крім того, ті основи, які закладені в проект політичної реформи, дозволяють адаптувати реформування Збройних сил до сучасних стандартів. Адже втілення військової реформи в життя потребує відповідної політичної підтримки.

Певні надії також пов’язані для мене з президентськими виборами. Я сподіваюся, що в цій кампанії переважатимуть здоровий глузд, тенденція до консолідації суспільства і людей, які виступають за стабільність, послідовність, еволюційний розвиток. Мені особисто соромно — хоч я і не депутат — за ті події, які сталися наприкiнцi року в парламенті. Якби будь-який громадянин України здійснив ті хуліганські дії, які дозволили собі деякі депутати з так званої опозиції, він би поніс відповідальність. До речі, проведення конституційної реформи в країні зможе забезпечити механізми, завдяки яким ті, кому народ довірив право представляти його інтереси у вищому законодавчому органі країни, нестимуть хоч якусь відповідальність за свої дії і за те, що відбувається в державі.

Тобто рік, що настав, вселяє мені, організації, яку я очолюю, великі надії. І ми дуже хочемо, щоб ці надії протягом цього року виправдалися. Наш народ заслуговує на краще життя. І у нас сьогодні є все для цього.

Підготували Володимир СОНЮК, Наталя ТРОФІМОВА, Валерій КОСТЮКЕВИЧ, Олена АСТРАХОВИЧ, «День», Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь, Ганна ХРИПУНКОВА, Донецьк, Сергій КОЛЕСНИК, Чернiгiв, Олена ПРИВЕН, Луганськ, Ірина КУХАР, Дмитро ЖИРЕНКО, Петро МАТВІЄНКО, Х
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments