Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

Віктор КАПУСТIН: Податкове законодавство повинне виключити свавілля

8 серпня, 2002 - 00:00

Парламентські канікули, як виявилося після бесіди з першим заступником Комітету з фінансів і банківської діяльності Віктором Капустіним, — термін вельми відносний. Принаймні народного депутата Капустіна, незважаючи на серпневу спеку, нам вдалося застати на робочому місці, буквально заваленому законопроектами (за словами Капустіна, зараз їх 73, а у вересні додасться ще близько 40), що стоять у черзі на парламентський «суд». Але спочатку свій висновок щодо них повинен дати комітет, що, за твердженням Капустіна, виходить при цьому, незважаючи на строкатий політичний склад, тільки «з прагматичної ситуації». І все ж було б наївним сподіватися, що цей зліпок парламентської колоди, що складається з представників різних політичних сил, зможе продемонструвати єдиний підхід при обговоренні всіх законопроектів. Капустін це підтверджує і говорить: «Хоч у комітеті більшість становлять прибічники ринкового розвитку, але поки що йде так звана психологічна притирка. Нормальним робочим органом комітет стане до жовтня», — прогнозує Капустін. Щодо неминучого, здавалося б, політичного впливу на цей суто економічний комітет, то заступник його керівника стверджує: до канікул жодного тиску не було, не буде і згодом. У керівництві комітету (голова — Сергій Буряк — належить до «Єдиної України», перший заступник — до «Нашої України»), немає жодних розбіжностей стосовно законопроектів, що проходять через комітет, упевнений Капустін: «Кожен розуміє — це треба зробити». Увагу комітету зараз зосереджено на найголовніших законопроектах. За словами Капустіна, у вересні треба провести повторне перше читання закону про оподаткування фізичних осіб, друге читання закону про оподаткування підприємств, ще раз розглянути Податковий кодекс, пакет законів про банки. Зараз члени комітету, розбившись на групи, працюють з цих питань iз представниками Кабміну, Мінфіну, Мінекономіки, Нацбанку, Асоціації українських банків, учасниками фондового ринку... Словом, комітет — це саме те місце, куди у період канікулярного політичного затишшя продовжує стікатися принаймні економічна інформація. Тому перше запитання «Дня» стосувалося однієї з найбільш хвилюючих сьогодні наше суспільство тем.

— У країні зараз ведеться принципова дискусія за пропозицією Мінекономіки про емісію 3,5 млрд. грн. на підтримку інноваційних проектів. Як ви ставитеся до цієї ідеї? У чому полягають її позитивні риси і ризики?

— Ходять різні розмови про це. Їхнє джерело — справді міністерство економіки, а причина — складна ситуація з державним бюджетом. Та, на мою думку, йдеться не про реалізацію інвестиційних проектів. Просто готується емісія у розмірі 3,5 мільярда для покриття фактичного дефіциту держбюджету. Виходячи з існуючої динаміки, можливе недоотримання бюджетних коштів сягне 6 мільярдів гривень. Це дуже серйозно позначиться на виконанні різних бюджетних програм. Тому вишукуються більш чи менш завуальовані засоби цю прогалину закрити, зокрема, під виглядом емісії для підтримки інноваційної діяльності. Але існують ще й інші ідеї. Зменшити бюджетний дефіцит можна було б шляхом зростання інших бюджетних надходжень. Чому намічений обсяг приватизації виконано за п’ять місяців аж на 5,6% від річного обсягу? Можна б наростити цей показник. Щоправда, шансів на це особливих немає. У Фонді держмайна вважають, що більше одного мільярда не отримати, хоч завдання передбачало майже у шість разів більше.

Емісія несе з собою чималі ризики для економіки. Потрапивши в обіг прямо з друкарського верстата, ці не забезпечені товарами гроші насамперед загрожують країні інфляцією. Звичайно, за перше півріччя у нас зафіксовано дефляцію і, щоб її погасити, невелика інфляція припустима. Але тоді давайте називати речі своїми іменами. Треба говорити не про інноваційні цілі, а про регульовану емісію, що випускається для балансування бюджету. У результаті отримаємо також регульовану, плавну інфляцію і деяке зниження курсу гривні, однак усі ці явища під контролем. І не потрібно оголошувати про міфічні інноваційні проекти. Хто їх бачив?

Звичайно, світова практика знала такий метод корекції економіки, як регульована інфляція. Ніхто не говорить, що він у принципі не можливий. Можливо, він навіть буде корисний. Контрольована плавна інфляція — це нормальний процес, тим більше, що у бюджеті передбачено 5,6 грн. за долар, тоді як зараз усього 5,3 грн. Головне, щоб це не викликало паніки на ринку, і, якщо емісія буде прозорою, то нашому ринку ніщо не загрожує. На початку року такі явища вже мали місце, однак паніки не викликали. Отже, нічого страшного тут немає, але людям потрібно подивитися в очі і сказати: ми закриваємо дірку в бюджеті, всі разом платимо невеликий інфляційний податок і дещо стимулюємо експорт. Зате всі отримують свої зарплати, пенсії та інші виплати з бюджетних програм.

— Один iз ключових напрямів роботи нинішнього уряду полягає у прагненні знизити вартість банківських кредитів. Чи витримає цю тенденцію українська банківська система? І яких додаткових законодавчих актiв вона потребує, щоб забезпечити себе і країну від можливої фінансової кризи?

— Вказівки з Кабміну до Нацбанку з вимогою знизити вартість банківських кредитів надходять уже протягом року. Однак віз, як мовиться, і нині там: відсоткова ставка не знижується. Ринкові чинники, як виявилося, впливають у зворотному напрямі, а банки якраз працюють у теперішньому ринковому середовищі. Тому ставки відповідають реаліям, що існують у цьому секторі економіки. Нацбанк уже багато разів знижував свою облікову ставку, а кредитні відсотки комерційних банків залишаються на рівні 28%. Мені здається, Нацбанк просто має деякі ілюзії з приводу своїх можливостей впливати на вартість комерційних банківських кредитів. Його рішення з цього питання грають лише якусь абстрактну орієнтуючу роль. Уся проблема тут у ризиках. У банків надлишкова ліквідність, тобто кредитних ресурсів достатньо. Але спробуйте знайти гiдного довiри позичальника. Ось банки і компенсують свої ризики більш високими відсотковими ставками. Крім того, вони не можуть знизити ставки з депозитів. Оскільки тоді їм не понесуть гроші під низькі відсотки. Так що банкам у цьому плані поки ніщо не загрожує — тенденцій до зниження ставок не спостерігається. А добиватися позитивних зрушень тут потрібно, зміцнюючи надійність позичальників. Наприклад, узявши на себе частину відповідальності за погашення кредитів в аграрному секторі, держава поліпшила позиції банків на цьому ринку, оскільки знизила їхні ризики. I в інших секторах економіки зниження кредитних відсотків відбудеться після підвищення надійності позичальників. А також у міру зниження ставок на депозити. Але ось тут уже вступає у гру конкуренція між банками. Деякі з них її витримають. Іншим доведеться йти на злиття. Нічого страшного у цьому немає. Концентрація банківського капіталу Україні необхідна. А ті банки, що створювалися на пустому місці, просто залишать ринок — будуть поглинені більш здоровими.

— Як ви оцінюєте валютно- курсову політику, що проводиться в Україні? Чи досить збалансовано вона враховує інтереси імпортерів і експортерів? Які механізми пропонуватиме ваш комітет для того, щоб на цьому терені не було проколів, що позначаються зрештою на наповненні бюджету і, таким чином, виконанні соціальних програм?

— У будь-якій курсовій і, якщо брати ширше, — економічній політиці взагалі, ідеалу досягнути неможливо. Незадоволені будуть завжди. Моє глибоке переконання, що нинішня валютно-курсова політика добре збалансована і навіть мудра. Гривня залишається стабільною протягом довгого часу, і у той же час експорт зростає. Який ще потрібен показник, щоб пересвідчитися у збалансованості валютної політики? Проте експортери нерідко ще приходять до Нацбанку, стукають по столу і говорять: ви нам не даєте розвивати експорт. Гадаю, на це не треба звертати особливої уваги — насправді експорт зростає, і це говорить про те, що курсова політика у нас нормальна. А ще ми бачимо досить великий лаг між курсом національної валюти, закладеним у бюджеті, і нинішнім її курсом. Така ситуація відкриває чудову можливість для регулювання інфляційних процесів, експорту і розвитку внутрішнього ринку. Будь-який плавний і прозорий рух курсу гривні у межах цього лага не шкодитиме ні експорту, ні імпорту.

— Чи вважаєте ви можливим і безпечним запуск механізму інфляції за допомогою активнiшої тарифної політики? Чи не досягнуть у цьому випадку критичної межі соціальні процеси, адже у суспільстві і без того звучить достатньо радикальних закликів?

— Дуже не хотілося б, щоб цей чинник був вирішальним. Імовірно, якесь підвищення буде і повинне відбуватися, але не слід би допускати, щоб опиралися саме на тарифну політику. З погляду підтримки соціального миру в країні, це було б помилково. Ми сьогодні знаходимося нібито на позитивному переломі: середня заробітна плата зростає, хоч і незначно, але підвищується рівень життя населення, і воно вже здебiльшого сприймає не тільки тезу про те, що процес ринкових перетворень незворотний, але й про те, що він дає результати. Тому дуже не хотілося б безрозсудною тарифною політикою впливати на такий психологічний настрій. З одномоментного погляду деякі місцеві бюджети, можливо, від цього щось і отримають, але перспектива відкривається неприємна. Адже соціальна сфера — дуже делікатна область, а наші досягнення в ній ще дуже слабо закріплені. Отже, на мою думку, не варто було б нині розгойдувати човен шляхом таких незважених рішень у тарифній політиці.

— Восени одним із основних напрямків роботи парламенту загалом і вашого комітету зокрема буде податкова реформа. Але серед її обговорюваних положень є, на мою думку, два цікавих моменти. По-перше, ніхто не говорить сьогодні про необхідність підвищити мінімальний рівень оподатковуваного прибутку громадян. По-друге, мусується ідея серед інших податкових пільг скасувати і єдиний податок для малого бізнесу, який багато в чому сприяв його виходу з тіні. У якому напрямі вирішуватиме комітет ці питання?

— Серед паперових гір на моєму столі близько п’ятнадцяти податкових законопроектів, не враховуючи навіть Податкового кодексу. Але серед них два мають провідне значення: закони про оподаткування підприємств і фізичних осіб. Вони розглядатимуться у вересні — жовтні. Стосовно фізичних осіб існує чотири зареєстрованих законопроекти та ще два на підході. І в кожному з них різні цифри, які визначають мінімальний рівень оподатковуваного прибутку громадян. Сьогодні податок стягується, починаючи із 17 гривень. У мінфінівському проекті передбачається підвищити цей поріг до 25 гривень. При обговоренні (ми на комітеті двічі займалися цим протягом декількох годин) це викликало велике обурення. Не прийшли ми поки до консенсусу i щодо шкали оподаткування громадян. Варіанти коливаються (від 20 до 30 відсотків), головним чином, в діапазоні прибутку від 400 до 1000 гривень. Інші різночитання можна відрегулювати досить-таки просто. А ось неоподатковуваний мінімум і згадана шкала примусять нас попрацювати, перш ніж буде створено компромісний варіант. Що стосується оподаткування підприємств, то надзвичайно важливими будуть положення, що передбачають нарахування на зарплату і виплати до різних фондів, що становлять нині від 37 до 42 відсотків від фонду зарплати. Якщо ми навіть зменшимо податок на прибутки фізичних осіб до 10 чи 13%, як у Росії, то це не вирішить одного з головних завдань — не сприятиме виходу економіки з тіні, оскільки вирішувати для себе це завдання будуть не працівники, а, головним чином, роботодавці. Підприємства все одно ховатимуть свої прибутки і платитимуть зарплати в конвертах — занадто багато треба віддавати до різних фондів та в нарахування. Тут потрібен дуже рішучий крок. Ось у Росії податок на громадян знизили, а нарахування на зарплату залишилися, і це не дало потрібного ефекту. Тому ми розглядаємо варіант, за якого нарахування знизять дуже і дуже істотно. У сумі ці платежі становитимуть 20 — 25%.

— А за рахунок чого компенсуватимуть неминучі, принаймні спочатку, втрати бюджету?

— Це головне питання, особливо для місцевих бюджетів. Суми «випадаючих» з бюджету прибутків у різних варіантах різні. За даними Кабміну, це 3 — 3,5 мільярда гривень, за депутатськими варіантами доходить до 7 мільярдів. Падіння прибутків бюджету, за розрахунками, триватиме 8 — 9 місяців, а потім у зв’язку зі зростанням бази оподаткування повинен початися підйом... І ще розрахунок на зростання акцизних надходжень до бюджету, оскільки зарплата виросте. Але це, на мій погляд, досить абстрактні міркування. Сьогодні Мінфін, та й наші фахівці розглядають усі можливі варіанти... Наприкінці серпня ми підіб’ємо якийсь підсумок цієї роботи. Завдання полягає в тому, щоб вивести прибутки громадян з тіні, не «втративши» при цьому бюджету.

Фактичне скасування єдиного податку для малого бізнесу було одним із головних моментів, що визначили провал у Верховній Раді відповідного урядового законопроекту. Вирішили так: оскільки мільйони людей користуються сьогодні перевагами цього податку, то його скасування могло б викликати просто- таки соціальне невдоволення. Тому було вирішено взагалі виключити всі пункти про єдиний податок з усіх законопроектів. Колізію вирішили досить розумно: відносини в рамках єдиного податку повинні регулюватися іншими законопроектами, а там буде видно. Коротше кажучи, парламент взяв у цьому питанні тайм-аут, але загальний настрій такий, що єдиний податок у доступному для огляду майбутньому повинен залишитися: як він є, нехай так і працює — у нього перед країною великі заслуги.

— Чи не думаєте ви, що в ситуації, коли «податкова яма» загрожуватиме бюджету, Податкова адміністрація візьме за правило працювати на межі фолу і використовуватиме недосконалість законодавства для того, щоб поповнювати бюджет за рахунок незаконних заходів? На зразок нинішньої ситуації з поверненням ПДВ експортерам, що уклали договори на умовах «Інкотермз»...

— Податкова у нас часом працює занадто ефективно: ПДВ незаконно не виплачується — дальше, як кажуть, іти нікуди. Але це вже адміністрування податків, яке нам, законодавцям, дуже складно регулювати. Що стосується нинішньої вимоги ДПАУ, згідно з якою відшкодування ПДВ стає неможливим у тому випадку, якщо перехід власності, згідно з договором, відбувся на митній території України, то воно просто абсурдне. Тому наше завдання — підготувати такі закони, які б виключили різночитання і в цьому, і в інших питаннях, і не допускали б свавілля чиновників.

— І останнє запитання, що стало вже традиційним майже в кожному інтерв’ю: чи буде прийнято бюджет-2003 на новій податковій базі?

— Ми робимо все можливе для цього. Коли ми зрозуміли, що законопроекти про бюджетоутворюючі податки не пройдуть до канікул, то домовилися з міністром фінансів, що проведемо їх у вересні. І люди не пiшли у відпустку, намагалися дотримати слова. Але далеко не все залежить тільки від нашого комітету. Тому уряд, схоже, готує два варіанти бюджету — на старій і на новій податкових базах. Якщо згадані закони приймуть вчасно, то, можливо, бюджет базуватиметься на них. Ми б дуже цього хотіли. Але гарантії поки дати не можна: з економікою тут дуже сильно переплітається політика... Перші два тижні вересня стануть у цьому питанні вирішальними.

Розмовляв Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments