Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші
Вільям Шекспір, англійський драматург Єлизаветинської епохи, актор і поет

Виробництво прокурорів

Володимир БОГУЦЬКИЙ: Бути «181-м» юридичним вузом не збираємось
25 жовтня, 2003 - 00:00


Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі сьогодні відзначає свою першу річницю. Специфіка цього навчального закладу в тому, що в нашій країні це перший і поки що єдиний ВНЗ такого профілю, який при випуску дає не тільки диплом, а й класний чин юриста, а також гарантоване місце роботи за спеціальністю. Дата і стала нагодою для розмови з ректором Академії Володимиром БОГУЦЬКИМ.

— В Україні вже, напевне, сотні вищих навчальних закладів, які готують юристів. Очевидно, в недалекому майбутньому багато дипломованих правознавців поповнять лави безробітних. У чому була необхідність створення ще одного вищого навчального закладу — Академії прокуратури?

— В Україні близько 180 вищих навчальних закладів, які випускають юристів, але кількість далеко не завжди переходить у якість. Тут доречно сказати, що при зламі соціалістичної системи суспільству нав’язали думку, що відтепер запитані будуть виключно юристи й економісти. Внаслідок цього переважно комерційні вищі навчальні заклади почали терміново відкривати юридичні факультети. І ми вже сьогодні бачимо, образно кажучи, перевиробництво правознавців, причому чітко проглядається тенденція зниження рівня їхньої підготовки. Звичайно ж, на цьому тлі поява ще однієї академії юридичного профілю, на перший погляд, не обгрунтована. Але тільки на перший погляд. Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України було створено рік тому за постановою Кабінету Міністрів України з метою підготовки для органів прокуратури висококваліфікованих прокурорсько-слідчих кадрів. Адже щорічно з органів прокуратури йдуть сотні працівників — на пенсію, на іншу роботу тощо. Ці вакансії слід поповнювати, але тільки юридичного диплома мало. Прокуратура — структура специфічна, що вимагає не тільки спеціальних знань, а й загальної ерудиції, високого інтелекту. І якщо ми кажемо, що прокуратура відчуває кадровий голод, то маємо на увазі не вільні робочі місця, а неповну відповідність претендентів на ці посади.

— Ви хочете сказати, що саме в Академії прокуратури буде кардинально інший підхід до підготовки майбутніх прокурорів?

— Природно. І це не прожектерство, й не експериментаторство. Навіщо, наприклад, у прокуратурі фахівець із загальними уявленнями про прокурорську роботу? Адже у нас така практика існувала і в радянській системі освіти — готувати абстрактних фахівців, яких потім уже «обкачують» на робочих місцях. Ми хочемо цей процес обкатки скасувати. Наші випускники разом із дипломом отримуватимуть класний чин — юрист 3-го класу.

— Якщо Академії всього рік, коли ж можна побачити випускників-прокурорів?

— Ми планували набирати студентів на 1-й курс уже цього року, але трохи затрималися з реконструкцією нового навчального корпусу та будівництвом гуртожитку. Тому було прийняте рішення — цього навчального року обмежитися співробітництвом із Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого. Було набрано курс бакалаврів, які закінчуватимуть навчання вже у нас. А 1 вересня наступного року ми прийматимемо першокурсників і через 5 років подивимося на результат. Упевнений, що рекламацій із боку прокуратури на професійну підготовку нових фахівців не буде. У нас великі плани, але ще більша відповідальність, дуже б не хотілося, заявивши про унікальність Академії прокуратури, стати просто 181 юридичним вищим навчальним закладом.

— Створення Академії прокуратури — це ноу-хау чи запозичений зарубіжний досвід?

— Наскільки мені відомо, ми такі собі піонери. До нас часто приїжджають зарубіжні делегації, які цю думку підтверджують. Скрізь, як правило, існують інститути підвищення кваліфікації, а спеціального ВНЗ, що готує прокурорів, немає. А ми в Академії прокуратури вирішили ці два напрями сумістити — підготовку прокурорських кадрів і підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури. До речі, цього навчального року у нас дуже щільний графік набору слухачів — весь вересень у нас навчалися слідчі райміськпрокуратур, у жовтні ми маємо чотири заїзди, зокрема, заступники обласних прокурорів, начальники відділів представництва інтересів громадян і держави в судах, старші помічники прокурорів областей. Ми намагаємося так будувати навчальну програму для нинішніх прокурорів, щоб це було справді підвищенням кваліфікації. Наприклад, однією з останніх тем для слухачів була належна організація роботи із звертаннями та прийомом громадян. Це питання сьогодні актуальне як ніколи, оскільки недоробки місцевої влади і представників правоохоронних органів провокують людей їхати за правдою виключно до Києва. А будь-яка скарга регіонального значення чекає свого вирішення через багатомісячні міжвідомчі листування. Це вже проблема державна, і прокурор тут відіграє не останню роль.

— Прокуратура завжди відстоювала право бути головним державним інститутом з нагляду за дотриманням законів і головним захисником прав громадян. Але попри це прокуратура не може позбутися іміджу репресивного органу. А з боку опозиції на адресу Генпрокуратури лунають обвинувачення у виконанні політичних замовлень. Чи може, на вашу думку, прокуратура бути повністю аполітичною?

— Це, напевне, запитання не до мене. Але як юрист, як ректор Академії прокуратури я можу сказати наступне. Треба вчитися та вчити відходити від старих норм і догм. Імідж репресивного органу мають і МВС, і СБУ, і податкова адміністрація… І позбутися цього цілком, напевне, неможливо. Люди, які порушують закон, ніколи не прийдуть до тієї ж прокуратури з квітами або словами вдячності. Інша річ, що законослухняні громадяни можуть обвинувачувати правоохоронців у перевищенні їхніх повноважень, у необгрунтованому переслідуванні. Але тут знову на перше місце виходить кадрове питання. Точніше, кадрова вакханалія. І рядовим, і керівним співробітникам просто не дають нормально працювати. Ви як журналіст знаєте, що після призначення на високий пост будь-кого вже мало не наступного дня у пресі прогнозують його відставку. Ініціаторами такого цькування, як правило, виступають ті чи інші політичні сили. Ось це і називається політизацією суспільства, і всі останні гучні скандали затіяно виключно як політичні замовлення. Але є й інший перекіс — призначення на відповідальні пости не за професійними якостями, а за рівнем зв’язків. А потім цілі галузі розплутують кадрові помилки.

— Сьогодні однією з проблем політичного життя країни залишається політична реформа. Як ви оцінюєте рівень поданих до Конституційного Суду законопроектів із внесення змін до Основного закону? Чи можна сьогодні сказати, що інтелектуальна еліта країни, зокрема, вчені-правознавці, серйозно впливають на напрям розвитку політичної реформи?

— Вчені-правознавці, ті, які брали участь у розробці законопроектів політреформи, і ті, які не брали участі, природно, серйозно впливають на розвиток ініціативи із внесення змін до Конституції. Впливають своєю авторитетною думкою, яку відкрито висловлюють, як це зробили представники низки провідних юридичних вищих шкіл України. І всі впевнені в необхідності проведення реформи, яка назріла, як кажуть, і в часі, і в просторі. Адже не треба бути великим політиком або аналітиком, щоб не бачити постійних колізій, що виникають через законодавчі недоробки або помилки.

— Ви поскаржилися на відсутність зваженої кадрової політики у нашій державі. Сьогодні ми знаємо чимало прикладів, коли при призначенні на той чи інший пост головну роль грають особисті зв’язки. А як ви стали ректором Академії?

— Усе вельми прозаїчно, без крутих кар’єрних або професійних віражів. У 1980 році закінчив Харківський юридичний інститут (сьогодні — Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого), вступив до аспірантури, захистився, став доцентом юракадемії, заступником декана, деканом, п’ять років очолював інститут підготовки кадрів для органів прокуратури і нарешті минулого року мене призначили ректором Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України. Академії тільки рік, тому ще рано писати мемуари під назвою «Як це було». Хоч, озираючись назад, не можу сказати, що було дуже легко, як не можу сказати, що було дуже важко. З одного боку, були та є активні опоненти, з іншого боку, були та є активні помічники. У матеріальному та моральному значенні величезну підтримку ми отримуємо від Кабміну, від Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури. Нині закінчують реконструкцію нового навчального корпусу, що відповідає всім сучасним нормам і вимогам. Це, повірте, чималі гроші. Навчальний процес також вимагає постійного удосконалення, технічного оснащення. Загалом, ідемо вперед. Я не чеховський мрійник, але цілком упевнений, що через декілька років диплом Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України буде одним із найпрестижніших.

Володимир СОНЮК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments