Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Віталій КОНОНОВ: «Для того щоб бути в опозиції до Президента, треба хоча б знати його позицію»

13 травня, 1998 - 00:00


Партія зелених зробила черговий «внесок в оздоровлення» столиці — на перше засідання нового парламенту 15 членів фракції цієї партії добиралися на екологічно чистому транспорті — велосипедах. Голова Партії зелених Віталій Кононов в інтерв’ю агенції Інтерфакс-Україна наголосив, що міські ради повинні вирішити екологічні транспортні проблеми в кожному місті шляхом будівництва велосипедних доріжок.
Віталій Кононов, кандидатуру якого ПЗУ висуває на пост спікера парламенту, не сказав, чи збираються «зелені» щодня їздити до парламенту на велосипедах. Про інші ініціативи ПЗУ, фракція якої в парламенті нараховує 19 осіб, і про «зелений» феномен, що про нього тепер багато говорять, він розповів у колективному інтерв’ю журналістам «Дня» напередодні відкриття першої сесії парламенту нового скликання.

Редакція «Дня» пропонує читачам колективне інтерв’ю. Нам здається, що така форма має певні переваги, дозволяє повніше й цікавіше розкрити співрозмовника.
Об’єктом розпитувань став Віталій Кононов — лідер партії «зелених», найзагадковішої партії, про феномен якої тепер багато говорять.
— На виборах вам вдалося створити імідж «зеленої» демократичної сили. Як ви збираєтесь його підтверджувати?
— Ми не створювали іміджу: він у нас був. Ми члени Міжнародної федерації європейських зелених партій. Ми вже давно працювали в Європі. Те, що ми були маловідомі в Україні, залежало не від нас, а від політичної системи, від структуризації суспільства тощо. Для більшості українських людей, і навіть для українських політиків, «зелені» — це якісь екологісти, щось на кшталт «Грінпіс». Але насправді це не так. У Європі вже давно відбувся розподіл, і там є парламентські партії «зелених», які виконують суто політичні функції. Тому наше завдання було — донести, розповісти виборцям, хто ми є. Мені здається, нам це вдалося, тому що півтора мільйона громадян України проголосували за ПЗУ.
— Виходить, що ПЗУ була своєрідною партією «на експорт»...
— Ми були створені 1990 року, після того як наші представники програли вибори. Тоді виграли зовсім інші люди, які також пройшли на екологічних лозунгах, використовуючи чорнобильську тематику. І одразу, як тільки пройшли до ВР, — забули, що таке «зелені», що таке екологія. Тому «Зеленим світом» було прийнято рішення створити партію. І, звісно ж, коли створювали партію, подивилися на Захід — чи є там такі партії. Там такі партії були. Тому контакти із Заходом напрацьовані з самого початку, але у нас все-таки своє бачення політики.
— Тобто все ж таки партія на експорт... До речі, у вашої партії трохи снобістська лінія — ви увесь час підкреслюєте, що ви не ті «зелені», які лягатимуть на рейки, гаситимуть пожежі, вчитимуть населення розрізняти тару різного використання. Всіх, хто буває в Європі, вражають кольорові баки для сміття... Ви наполягаєте, що будете займатися тільки високою «зеленою» політикою...
— Не тільки. Такі речі, як баки і т.ін., — все це також треба робити. Але «зелені» — вони також різні бувають, це треба розуміти. Є зелені «фашисти» в Німеччині, є радикали. Дійсно, є речі, які не можуть бути прийняті нами як політиками. Наприклад, обрізання високовольтних дротів, або підпалення хутряних магазинів... Ми не маємо наміру займатися такими радикальними речами. Те, що ми інші, — всі побачать і відчують.
— Західні «зелені» зазвичай ліві за поглядами. А ви?
— Нас постійно критикують, що ми трішки праві. 90-го року нас ледь не націоналістами називали. Але ситуація в Україні і на Заході непорівнянна. У нас перехідний період. Оскільки у нас є комуністи й соціалісти, то ми, звичайно, набагато правіші. Приблизно, як соціал-демократи.
— Під час виборів ви не «світили» своїх лідерів...
— Звичайно. Це ви знаєте, хто такий Кононов, а більшість виборців — уяви не має.
— Чи не пов’язана відмова від реклами лідера з вашим попереднім іміджем? Я дивлюся, тепер він у вас змінився — кіску, наприклад, підстригли...
— Ні, не пов’язаний. Що ж до мого особистого іміджу, то він дійсно змінився. Ми вирішили, що кіску треба підстригти.
— Хто вирішив?
— Фракція вирішила.
— ?
— Так. Було голосування. 12 було «за», 9 — «проти». Чесно кажучи, я був проти, але довелося підкоритися.
— Можна сказати, що тепер романтики стали прагматиками?
— Ми завжди були прагматиками. Ми ставили й ставимо на молодь, і я гадаю, нам це вдалося — за нас голосувала молодь, яка зазвичай не ходить на вибори.
— «Феномен зелених» створений телерекламою. Були чутки про те, що ваші ролики робили іноземні фахівці. Чи так це?
— Наші ролики робили «Таврійські ігри». Це наше, українське підприємство. Причому вони самі запропонували нам свої послуги.
— До речі, про рекламу. Значення вашого ролика в тому, що політики займаються демагогією (мається на увазі, що ви — не політики). Тому за вас голосували ті, кому політика взагалі не подобається. Тепер ви — парламентська партія, тобто ті ж самі демагоги-політики. Виходить, ви обдурили виборців?
— Ні. Проблема в іншому. Такий хід на виборах можна здійснити раз. Ми розуміємо, що для того, щоб перемогти на наступних виборах, нам доведеться докласти багато зусиль у парламенті, бо ставлення виборців до нас — особливе. Тут, звісно ж, реклама зіграла свою роль.
— То все ж таки це був трюк?
— Це була реклама.
— Скільки грошей пішло на вашу передвиборну кампанію і хто її спонсори?
— 1 млн. 120 тисяч гривень. Виборчий фонд формувався з коштів членів партії. У нас є підприємці. Приблизно 20 компаній нам допомогли.
— Який законопроект ви збираєтеся насамперед лобіювати у парламенті?
— У нас в партії є екологічна комісія, є відповідні проекти, які ми пропонували вже давно. Це стосується парків, культурних ландшафтних парків, заповідників, очищення Дніпра. Але ми наголошуємо, що ми не суто екологічна партія. Ми — партія, котра несе нову ідею. Ми будемо брати участь у всіх комітетах парламенту. Ми готові підтримувати всі проекти, здатні вивести Україну з кризи, не тільки екологічні. Перше, що необхідно сьогодні зробити парламенту, — ухвалити новий закон про вибори і закон про партії. Адже сьогодні партії існують на основі положення про громадські організації.
— Кого ви бачите своїми союзниками?
— Всі розсудливі люди — наші союзники.
— Де ж ви візьмете стільки розсудливих?
— І СДПУ(о), і НДП, і Рух. Ми просто приречені на співпрацю.
— Інтереси «зелених» — мінімум промислового виробництва...
— Хто вам таке сказав? Нам що, до печер повертатися? Для виходу з кризи ми повинні передусім визначити політичні орієнтири, тоді можна буде говорити й про переорієнтацію економіки. Наприклад, сьогодні Україна продає простий прокат металу. При цьому забруднюється навколишнє середовище, Азовське море. Ми проти такого продажу сировини. Хоча це єдина галузь, яка приносить долари, але вона виснажує нашу економіку. Адже ми потім купуємо вироби, зроблені за кордоном з нашого ж металу. Сьогодні ми підтримуємо вільний ринок. Він створює нові робочі місця, насичує наш ринок.
— Чи не претендуєте ви особисто, чи хтось з ваших товаришів, на посаду міністра екобезпеки, інші пости в уряді?
— Я особисто не претендую на посаду міністра екобезпеки. Але в партії є люди, готові його зайняти, і ми серйозно обговорюємо це питання.
— Як ви особисто оцінюєте роботу колишнього міністра Юрія Костенка?
— Важко сказати, адже промисловість стоїть, викиди з цієї причини скоротилися. Але не думаю, що це заслуга міністерства екології. У розвинених країнах міністерство екології стоїть на рівні Міноборони або фінансів. У нас цього не зроблено, це провина Костенка.
— Фракція ПЗУ висунула вашу кандидатуру на пост спікера. Давайте розглянемо таку ситуацію: ви набрали 225 голосів, а необхідно 226. Кому ви віддасте свої голоси на наступному турі голосування?
— Я виходжу з суто прагматичних інтересів. У цьому парламенті спікером має бути людина дуже компромісна. Коли партія висувала мою кандидатуру, всі чудово розуміли, що я — «камікадзе». Ми хочемо показати депутатам, що треба знаходити компроміси, треба обирати абсолютно нейтральну людину, яка керується інтересами народу України. Для мене така людина — це Володимир Філенко. Я абсолютно серйозно про це говорю. Я не знаю, чи висуне його НДП, але якщо б вони висунули В.Філенка, я б із задоволенням голосував за нього. Не знаю, як би фракція до цього поставилася, але для мене... це цілком очевидно.
— У вас же сувора партійна дисципліна...
— Розумієте, дисципліна-то сувора, але у нас все ж таки демократія і не можна примусити людину голосувати проти її волі.
— А що «нафтовики» з вашого списку скажуть у разі якоїсь суперечки?
— У них інші проблеми. Більшість людей у нас досить політично грамотні, ми разом пройшли великий шлях, ми навчилися знаходити компроміси, хоча це обійшлося й не без боротьби. Проте ми всі питання вирішували демократично, у нас ніколи не було якогось тиску... Щоправда, може, не буде часу для цього у нас...
— Для демократії треба досить багато часу.
— Цілком слушно. Наприклад, доведеться винести рішення завтра, а у нас його немає через тривалу демократичну процедуру.
— І що буде?
— Буде все чітко. Ми зараз працюємо над документом, який називається регламент фракції.
— Це на основі грошових внесків у виборчу кампанію?
— Ні. Це на основі взаємодії фракції та партії. У нас дуже багато положень не виписано, і дуже важливо, щоб ми всі погодилися на ті умови, які ми запропонуємо. Ми виписуємо для себе такий документ, який всі підпишуть. І тільки потім ми зможемо сказати, що у нас повноцінна фракція. Зараз у нас тривають переговори.
— Чи був би для вас прийнятним варіант, якщо б член вашої партійної «десятки» перейшов до іншої фракції, як М.Сирота. Що ви думаєте з цього приводу?
— Ми виключили б його з партії. Якщо людина пройшла від партії у фракцію, то вона не може вже прилучитися до іншої партії. А куди пішов Сирота?
— У «Реформи-центр».
— Ми домовились у робочій групі про те, що фракції створюються тільки на партійній основі. Якщо він піде в іншу фракцію, то я гадаю, що треба виганяти з партії.
— З партії, чи з парламенту?
— Ви розумієте, це якраз одне з протиріч нашого закону про вибори — коли партія не може виключити зі свого списку депутата. Навіть якщо він пішов у іншу партію. Це, до речі, дуже серйозна проблема.
— Що ви думаєте з приводу майбутнього уряду? Або — з приводу майбутнього саме цього уряду?
— Ми говорили про те, що ми повинні дати уряду можливість закінчити свою роботу, — це позиція партії. Проте, я дивлюся, що чимало міністрів вже пішли, той же Удовенко, Суслов... Тобто можна сказати, що уряд вже помінявся. Та все ж, я стою на позиції, що треба дати цьому уряду закінчити свою роботу. До виборів Президента.
— А коли провести вибори президента?
— За Конституцією, як визначено, — у вересні 1999 року. Повертаючись до попереднього питання — я не знаю, як можна сформувати сьогодні уряд іншими способами. Все ж таки коаліційного уряду у нас не вийде, у нас не парламентська республіка, і парламент не може взяти відповідальність на себе.
— Результати діяльності цього уряду очевидні. Навіщо продовжувати його агонію?
— Нехай нинішній уряд відповість за такий стан справ. Нехай відповість перед президентськими виборами — все ж таки Президент займається КМ. Нехай він покаже, що він зробив для народу. Якщо ж міняти його зараз... Ось навіть ви мене запитуєте, йти чи ні «зеленим» в уряд. Але брати на себе відповідальність в уряді, який не належить тобі і взагалі належить незрозуміло кому, — навіщо?
— Щойно було сказано, що в Україні — не парламентська республіка, але вона й не президентська.
— Про президентсько-парламентську говорить Президент. А Мороз каже, що в нас парламентсько-президентська республіка.
— Тобто у нас система повної безвідповідальності. І в зв’язку з цим постає питання про внесення змін до Конституції. ПЗУ заявила, що вона 18 місяців не висуватиме ініціативу внесення змін до Конституції, пов’язаних зі зміною політичної системи. Чи так це? Чи потрібні зміни в Конституції і в який бік?
— Таке рішення партія прийняла — це правда. Ми мотивуємо його тим, що в період перед президентськими виборами (можна сказати, що вони вже почалися) почалося перетягування каната, і нічого хорошого від зміни уряду й від змін Конституції ми не отримаємо. Наша точка зору досить нейтральна. Нічого сьогодні міняти не можна, бо Україна й так у досить складній ситуації.
— Виходить, що зі зміною президента система безвідповідальності залишиться, і тоді кадрові зміни не мають значення?
— Я виходжу з парламентських регламентних норм. Я бачу, що таке рішення прийняти дуже важко.
— В одній газеті була фраза: «зелені будуть йти під ручку з Президентом, поки це буде вигідно зеленим». Це правда?
— Для нас дуже важко визначити, що таке сьогодні Президент. Він не репрезентує жодну партію. Різні рішення Президента по-різному сприймаються партією. Оскільки він не репрезентує політичну силу, треба його примусити прилучитися до якоїсь партії.
— А ви гадаєте, Президент дозволить себе «прилучити»?
— Принаймні він заявив про свою підтримку НДП і Аграрної партії. Але якби він сказав, що він член НДП, було б простіше. Можна було б підводити під дії Президента якусь ідеологію. Я не розумію, звідки йдуть чутки про те, що ми працюємо з Президентом. Через те, що голова ПЗУ був у складі «Консультативної ради» при Президенті? Там було окрім ПЗУ ще 9 партій. Ми дуже нейтральні, скажімо так. Для того щоб бути в опозиції, треба знати позицію Л.Кучми. Я не знаю політичної позиції Президента сьогодні...
 

Бесіду вели: Лариса ІВШИНА, Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, Сергій ВАСИЛЬЄВ, Ірина ГАВРИЛОВА, Олег ІВАНЦОВ, Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments