Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Юрiй ДЕРЕВ’ЯНКО: «Поки вiд протестів стримує агресія Росії»

30 квітня, 2014 - 12:34
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Формування кланово-олігархічної системи за часів президентства Кучми надовго законсервувало правила доступу до політики. Дорога була відкрита тільки обраним. З часом український парламент перетворився на клуб, де депутати представляють інтереси своїх патронів-олігархів. Як-то кажуть, хто платить, той замовляє музику. Пробитися «ідейним» в законодавчий орган країни було і є дуже складно. Саме проти такої системи боролися люди на двох Майданах. Юрій Дерев’янко в парламенті новачок — працює з 2012 року. В спілкуванні з «Днем» зізнається: від того, що побачив у Верховній Раді — в шоці. Чи змінить правила гри останній Майдан? Як удосконалити виборчі правила, щоб запрацювали соціальні ліфти? Коли мають пройти дострокові парламентські вибори? На запитання відповідає гість «Дня» позафракційний народний депутат Юрій ДЕРЕВ’ЯНКО.

***

Юрію, ви — секретар комісії, яка працює над змінами до Конституції. Як відбувається цей процес? Які результати?  

— Ситуація із Тимчасовою комісією з напрацювання поправок до Конституції досить непроста. Комісію сформовано більше місяця тому, однак, фактично, вона не почала працювати. Зараз важливо внести зміни в таких напрямах: децентралізація, судова реформа, збалансування гілок влади. Інші питання поки що краще не зачіпати. Всі парламентські фракції підготували і подали свої пропозиції. Представники ПР довго апелювали до того, що в них у партії не існує єдиної точки зору, проте на останньому засіданні подали свої пропозиції.

«ПАРЛАМЕНТ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ, ЩОБ ПРИЙШЛО НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПОЛІТИКІВ НЕ ЗА ВІКОМ, А ЗА МЕНТАЛЬНІСТЮ»

Як, на вашу думку, потрібно змінити виборчі правила, щоб якісно нові політичні сили могли потрапити в парламент? Чи це може бути, наприклад, зниження прохідного бар’єра чи заборона політичної реклами?

— Я вважаю, що парламент у нинішньому складі не здатен виконати очікування людей після Майдану. Чому? Сьогоднішня більшість у ВР, як відомо, сформована з колишніх опозиціонерів і представників Партії регіонів. Останні абсолютно не хочуть змінювати тих правил гри, які існували і існують на сьогодні. Не набагато відрізняється від них і частина тих, що ще кілька місяців тому були опозицією. Тому коли йдеться про зміну системи, чого хочуть люди, то ніхто не збирається цього робити. Особливо зараз, коли зайнято нові посади, під які раніше Янукович вибудував усю вертикаль. Там спокуси неймовірні. Навіть якщо хтось і бажає змін, то все упирається в слабку Верховну Раду. Тому її потрібно змінювати, щоб у парламент прийшло нове покоління політиків не за віком, а за ментальністю. Як?

Тут ми наштовхуємося на політичне сито, схеми, технології, які вибудовано так само добре, як і вертикаль Януковича. Якщо у вас немає достатньої кількості грошей, доступу до ЗМІ, можливості спілкуватися з «потрібним» середовищем — шансів кудись дібратися ви практично не маєте. Тому так само, як і реформа судової або правоохоронної систем, потрібна реформа виборчого законодавства. Цей законопроект є одним із головних у системі Реанімаційного пакета реформ (РПР). Вибори — це найприродніший тип люстрації, тому нові правила мають давати можливість працювати соціальним ліфтам.

Чи треба впроваджувати відкриті партійні списки? Так, треба. Це найкращий спосіб, порівняно з іншими виборчими системами, тому що дозволяє кандидату бути прив’язаним до громади, бути носієм якихось цінностей, плюс є можливість визначити цій людині місце в списку. Чи потрібно знижувати прохідний бар’єр? Ми добре розуміємо, що нинішні партії не зацікавлені в цьому, але прохідний бар’єр повинен бути однозначно нижчим.

— Яким?

— Думаю, якщо йдеться про політичні сили і відкриті списки, то це може бути 2%, можливо, 3%. Але точно не 5%, як сьогодні.

Технології, пов’язані з виборами. Перше питання — пізнаваність кандидата, друге — довіра до нього. Як людина може мати пізнаваність, якщо канали комунікації не працюють або є дуже дорогими? Заборона політичної реклами, можливо, непоганий хід, але навряд чи він вирішить питання: може просто так статися, що ніхто нікого знати взагалі не буде. Тому я вважаю, що має бути рівний зобов’язальний доступ до ЗМІ: за рахунок тих, хто хоче бути більше на телебаченні, має складатися загальний пропорційний доступ усіх тих, хто зареєстрований. Зрозуміло, що неможливо зобов’язати приватні ЗМІ безкоштовно надавати усім можливість висловитися, тому, якщо ти хочеш довести, що ти найкращий, маєш підтримувати своїх конкурентів і показати їхню альтернативну точку зору. Тобто формула: «Плачу за себе і свого конкурента».

«РЕАНІМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ РЕФОРМ — ТЕСТ ДЛЯ ДЕПУТАТІВ НА СПРОМОЖНІСТЬ ЗМІНЮВАТИ СИСТЕМУ»

Нинішній парламент може проголосувати за зміни виборчого законодавства?

— Може, але тільки через тиск громадськості. У нас вже є приклади, коли люди збиралися перед Верховною Радою, і всі непопулярні законопроекти, з точки зору депутатів, одразу ж голосувалися. Ми самі виходили на вулицю до людей і говорили: беріть на олівець усіх тих, хто не голосує за потрібний законопроект, хто не хоче змінювати систему, щоб потім не голосувати за них на виборах. Реанімаційний пакет реформ — тест для депутатів на спроможність змінювати систему.

Коли мають відбутися дострокові парламентські вибори?

— Наразі ми маємо таку ситуацію, коли два найрейтинговіші кандидати є фактично представниками парламентської більшості. Один із кандидатів уже має достатньо велику фракцію у Верховній Раді, тому після виборів, у разі його перемоги, найімовірніше, відбудеться об’єднання існуючих у парламенті фракцій, у тому числі з Партією регіонів. В цьому випадку дострокові парламентські вибори можуть бути не швидко.

Ви маєте на увазі Тимошенко?

— Якщо буде такий варіант, то вибори в цьому році точно не будуть.

Якщо ж президентом стане інший кандидат, у якого сьогодні немає власної фракції, але є великий політичний досвід, тоді є велика вірогідність, що вибори будуть уже восени. 

Якщо обирати серед цих сценаріїв, який є найбільш вигідним для України?

— Поки найвигідніший сценарій — обрати президента. Потім має настати черга парламенту. Ви знаєте, я працюю у Верховній Раді рік, але я в шоку від того, що там відбувається. Раніше я думав, що в парламенті люди зранку до вечора сидять і думають, як зробити краще для країни, але коли я туди потрапив... Ті, хто працює в апараті Верховної Ради, навіть вигадали спеціальне сленгове слово — «шкурняки». Так вони називають законодавчі ініціативи, які забезпечують чиїсь економічні інтереси. Більшість депутатів парламенту обслуговують інтереси тих чи інших фінансових груп чи окремих людей. Я йшов на вибори й був натхненний тим, що можна буде запровадити зміни відносно відкликання народного депутата, адже цей пункт був у всіх передвиборчих партійних програмах. Коли ж я став депутатом, то одразу ініціював відповідні зміни до законодавства і написав листи всім 450 депутатам. А щоб започаткувати механізм змін, потрібно мінімум 150 підписів. Так от — ми зібрали лише 12 підписів. От вам і влада, й опозиція.

«ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ ЗМІНИТИ КЕРІВНИЦТВО ПАРЛАМЕНТУ НЕРЕАЛЬНО»

До можливих позачергових парламентських виборів час є, отже, треба ще пожити з нинішньою Верховною Радою. Але ми бачимо, що депутати не ходять на роботу. Як зробити чинний парламент функціональним? Можливо, потрібна ротація керівництва? 

— Після Майдану відбулося переформатування парламентської більшості. Наразі ми маємо певний баланс, який є настільки хитким, що ніхто навіть не хоче перезавантажити комітети й обрати перших заступників, не кажучи вже про голів. Ми маємо сьогодні парламентську більшість із 250 депутатів, але фактично перед кожним голосуванням, коли з’являється конфлікт інтересів, ця більшість одразу хитається. Разом із тим нам треба берегти сьогоднішній парламент, тому що це єдиний легітимний орган. Отже, до президентських виборів змінити керівництво парламенту нереально.

Все залежить від президентських виборів. А вони відбудуться? Які загрози?

— Сьогодні Україна є епіцентром протистояння двох величезних держав — Росії та США. Російська Федерація, звісно, не зацікавлена у проведенні президентських виборів — вона й надалі дестабілізуватиме ситуацію в Україні. У Верховній Раді все ще зберігається частина депутатів, які працюють на інтереси Росії — це комуністи та залишки Партії регіонів. Їхні інтереси є ворожими для нас. Тож усім нам потрібно докласти максимум зусиль, щоб президентські вибори все ж таки відбулися.

Здається, не тільки комуністи й залишки ПР зацікавлені у зриві виборів?

— Ризики такі є, але здоровий глузд має бути вищим за корпоративні інтереси. Окрім того, є певні запобіжники для сил, які мають шанс не отримати певні посади. За Конституцією 2004 р., чергові президентські вибори мають відбутися в березні 2015 р. Нинішні ж є позачерговими, а це означає, що менш ніж за рік мають бути чергові вибори. Вже є подання до Конституційного Суду, щоб він роз’яснив, чи ці вибори на п’ять років, чи менше ніж на рік. У будь-якому разі, зривати ці вибори немає сенсу.

В цій геополітичній битві невідомо хто виграє — Росія чи США, але відомо, що програє Україна. Потрібно рухатися в напрямі європейської інтеграції й робити речі, які нас об’єднуватимуть.

Ви також є головою комісії, яка розслідує вбивство представника «Правого сектору» Олександра Музичка. Чи є якісь результати?

— Це єдине питання (голова комісії зі справи Музичка), яке мені нав’язали — призначили без моєї згоди. Вже після призначення я мав розмову з Турчиновим — він попросив взятися за цю справу тому, що я не належу до жодної з партій і, на його думку, зможу неупереджено організувати роботу комісії. Мене фактично кинули на «мінне поле». На сьогоднішній день Генпрокуратура фактично не надає нам інформації про розслідування цієї справи. Маніпуляції на засіданні комісії відбуваються дуже часто. Люди приходять і говорять про якісь докази, але реального матеріалу, з яким можна працювати, надати не можуть. Я неодноразово просив внести максимум конструктиву в цей процес. Не робити шоу, а робити реальну справу. Потрібно максимально відкрити інформацію.

Ви — представник коаліції. Вони вас призначили. Чому не надають інформації, й чи розслідує ГПУ взагалі цю справу?

— Розслідує. У ГПУ роблять багато експертиз, але коли ми вимагаємо матеріали, щоб мали з чим працювати на комісії, вони їх не надають. Хоча ГПУ може надати матеріали, коли справу буде відправлено до суду. 

Навіщо тоді створювати ТСК?

— ТСК створюють для того, щоб вир емоцій, який був на вулиці, перенести за стіл. Щоб за допомогою роботи комісії здійснювати депутатський контроль і контроль громадськості, за ходом розслідування спробувати встановити об’єктивність, і дати можливість відкрито отримати відповіді на всі запитання, які є в суспільства.

Але за відсутності результатів люди знову прийдуть і битимуть вікна.

— Давайте крок за кроком. Ми створили ТСК, і процес почав рухатися. Не можна говорити, що ця комісія — профанація і що нічого взагалі не робиться. Слідство ще не завершено, й ми перебуваємо лише на середині шляху. Потрібен час.

«МАЙДАН ВИВІВ МАЙБУТНІХ ПОЛІТИКІВ УПЕРЕД»

Швидко в нас тільки справа Тимошенко чомусь вирішується... До речі, в думаючої частини населення звільнення екс-прем’єра рішенням ВРУ  викликало неоднозначну реакцію. На вашу думку, чому парламент і ви особисто взяли на себе відповідальність по цьому питанню?

— ВРУ ухвалила закон, який дає можливість виконати рішення Європейського суду з прав людини, й результатом цього виконання було звільнення Юлії Тимошенко. Існувало кілька правових способів, які б забезпечили її вихід на волю, але всі вони потребували часу. Ухвалений же Радою закон дав можливість звільнити її миттєво. Він мав бути ухвалений, і ВРУ продемонструвала, що має свою принципову позицію у цьому питанні. Власне, тому й я віддав свій голос за цю ухвалу.

Як політик, який говорить про необхідність введення нових правил гри, чи вважаєте ви необхідним повернутися до справи Тимошенко і газових контрактів 2009 року?

— Завжди в діях політиків є дві відповідальності: кримінальна й політична. Якщо говорити про політичну, то тут увагу акцентують на тому, що людина політично зробила якісь кроки, і має понести за них політичну відповідальність в разі, якщо вони неправильні. Тим більше, коли йдеться про Юлію Тимошенко, яка сьогодні є кандидатом у президенти. Зараз у її політичних опонентів є шанс говорити про це й зробити все для того, щоб вона понесла за свої дії політичну відповідальність, якщо суспільство вважає, що були зроблені помилки.

Якщо говорити про відповідальність кримінальну, то її може довести лише суд. Але перед цим має відбутися неупереджене слідство. Тому якщо суд буде, то процес має бути максимально публічним. Утім, у тих справах, які вже отримали надпотужне політичне забарвлення, дуже малоймовірно, що можна буде отримати якесь об’єктивне рішення, воно апріорі вважатиметься політичним.

На шальках терезів завжди буде дві правди. Тому я б не намагався тут щось доводити в площині кримінальній. Зараз це має бути здебільшого політична площина.

Як гадаєте, чи можливий третій Майдан?

— Звісно. Якщо ми так і не отримаємо зміни системи, Майдан обов’язково відбудеться. Зараз для його третьої спроби перешкодою буде зовнішня агресія з боку Росії. Тому, власне, вибори й важливі. Це — найправильніший шлях до зміни облич. Якщо ж правила не спрацюють, почне говорити вулиця.

А Майдан якісно вплинув на роботу парламенту?

— Однозначно. Українська політика стає більш відкритою. Раніше вона була радше кулуарною й підкилимною. Це дуже важливо. Також депутати відчувають, що ними почали дуже активно цікавитися люди. Навіть те, що непопулярні для певних груп депутатів закони почали ухвалюватися, — тому підтвердження.

Чи здатне нове покоління посунути тих політиків, які давно при владі?

— Так. І ми маємо на це колосальний суспільний запит. Достатньо лише розблокувати ці залізобетонні пласти, які не дозволяють рухатися соціальним ліфтам уверх. Майдан вивів майбутніх політиків уперед. І їх багато. Головне — не розслаблятися. Ми зробили тільки перший крок. Слід тримати себе в тонусі, інакше такого шансу в нас може більше й не бути.

Іван КАПСАМУН, Алла ДУБРОВИК, Юлія ЛУЧИК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments