Врятуймо мову — мова врятує нас!
Юрій Іллєнко, кінорежисер, сценарист, актор, оператор, продюсер, Народний артист України 1987 року

Чого чекати від саміту НАТО?

«Україна вже була зацікавлена в членстві в Альянсі 2002 р... Сьогодні потрібно надолужити втрачене», — Барбора МАРОНКОВА
10 липня, 2018 - 19:02
ФОТО REUTERS

У середу в Брюсселі розпочинає свою роботу саміт НАТО. Він стане 29 зустріччю голів держав та голів урядів країн-членів Організації Північноатлантичного договору, який триватиме 11 — 12 липня в штаб-квартирі Альянсу. Напередодні в ЗМІ з’явилася інформація, що учасники саміту обговорять подальшу реалізацію рішень попередніх двох самітів НАТО, які було ухвалено через зміну безпекової ситуації 2014 року після анексії Криму Росією. Також планується ухвалити підсумкове комюніке з робочою програмою Альянсу на майбутній рік та низку документів щодо Афганістану, Грузії та України.

Що стосується України, то напередодні брюссельського саміту планувалось засідання Комісії «Україна — НАТО», але через недружній крок Угорщини воно було заблоковане. Ця країна вважає український Закон «Про освіту» дискримінаційним щодо угорської меншини на Закарпатті і вже тривалий час блокує засідання цієї комісії. Водночас генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Президент України Петро Порошенко запрошений взяти участь у саміті. Крім цього, під час саміту планується зустріч Північноатлантичної Ради з Україною та Грузією.

«Україні вдалося обійти блокування Угорщиною участі в саміті НАТО, і засідання відбудеться спільно з Грузією в Брюсселі, — заявив напередодні очільник представництва України при Альянсі Вадим Пристайко (radiosvoboda.org). — Це станеться якраз за 10 років після Бухарестського саміту, коли і Україні, і Грузії було обіцяно, що вони стануть членами НАТО. Під час засідання сторони обговорюватимуть, яким чином за цей час дві країни просунулися в цьому питанні, та що ще їм треба Є технічні деталі, і, дійсно, Угорщина намагається блокувати заяву цього засідання, але, крім заяви засідання, буде заява генерального секретаря, який головуватиме під час засідання, — він є також головою комісії Україна — НАТО, — і буде кінцева декларація саміту, що є значно важливішим. Буде також комюніке саміту, яке підписують усі члени альянсу. Це ті документи, де будуть зафіксовані всі необхідні для України речі».

Якраз напередодні брюссельського саміту гостем Літньої школи журналістики «Дня» стала директор Центру інформації та документації НАТО в Україні — Барбора МАРОНКОВА. Цього року саме вона відкрила липневий інтенсив у «Дні» для студентів зі всієї України. Розмова зі школярками почалася з детального опису історії створення Альянсу, його функціонування, принципів та політики. Під час діалогу пані Маронкова зауважила певні виклики, які стоять перед НАТО, а також пояснила дещо про заходи, до яких вдається організація з метою повернення Росії в правове поле, та звичайно торкнулася актуальної теми саміту НАТО в Брюсселі.

Однією з тем бесіди з пані Барборою стало питання важливості консенсусу в ході дипломатичних перемовин та прийняття рішення. Маронкова пояснила, що НАТО слідує виключно консенсуальному принципу — це основа та запорука успіху. Вкінці розмови літньошколярки отримали цінні поради та настанови від директора ЦІДН щодо подальшої журналістської кар’єри.

«Я вже в Києві півтора роки, тож я все ще новенька тут, але я вже втілила в життя багато цікавих проектів по всій Україні, тому я мала можливість відвідати вашу країну, різні міста, регіони і саме це допомогло мені трохи дізнатися про Україну більше і краще, — розпочала свій виступ Барбора Маронкова. — Я працювала в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі з 2006 року, тож я була там довгі роки, дозвольте так сказати, я один із ветеранів НАТО. Звичайно, я буду дуже щаслива розмовляти з вами про все, що вас цікавить щодо НАТО як організації, щодо процесів, політики НАТО, про проект НАТО-Україна тощо. Ба більше, ми підтримуємо Літню школу для молодих журналістів тут у Києві впродовж кількох років. Вас може цікавити, чому ж це так. Все надзвичайно просто — річ у публічній дипломатії. Ми думаємо та віримо в те, що створення відносин між цивільним суспільством та медіа й організаціями, на зразок нашої, є дуже важливо».

«УСІ РІШЕННЯ В НАТО КОНСЕНСУАЛЬНІ»

Яна ХРОМ’ЯК, Київський університет імені Бориса Грінченка:

— Відомо, що рішення в НАТО базуються на консенсусі, проте чи може цей політичний та військовий блок впливати на рішення інших країн?

— Усі рішення в НАТО консенсуальні. Може таке траплятися, що ми не здатні досягти консенсусу в усіх питаннях, наприклад тоді, коли застосовується так звана бекдор дипломатія (тоді, коли проводиться політика з поля зору громадськості) для досягнення компромісного вирішення. Це так, як працює багатостороння дипломатія — в Брюсселі чи в інших столицях наших держав-членів. Інколи це працює успішно, інколи — ні, інколи — забирає багато часу, наприклад компромісне рішення щодо питання назви між Грецією та Колишньою Югославською Республікою Македонією (КЮРМ), потребувало майже десятиліття. 2008 року країна не могла приєднатися до НАТО під назвою КЮРМ. Ми намагалися знайти якийсь вихід, проте наші можливості були обмежені. В будь-якому разі, вже тоді постійний процес посередництва був запущений на чолі з ООН, на 25 років. Лише тепер, місяць тому, прем’єр-міністри обох країн дійшли згоди щодо нової назви — Республіка Північна Македонія. Все ще залишається кілька процедур, які повинні бути виконані в двох країнах, наприклад референдум у Македонії та загальна підтримка від населення цих держав. Проте ми сьогодні, як ніколи раніше, наблизилися до можливого вирішення. Не лише я маю право судити, чи це було вірно чи ні, але Греція мала свої національні інтереси, які захищала, і тому рішення було прийняте тільки зараз. Тобто так, це може трапитися. Звичайно, в більшості випадків ми знаходимо компроміс, це в ідеалі, проте не можна уникати того, що ми не зможемо зробити так на деякий час.

Владислава ШЕВЧЕНКО, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

 — Чому так виходить, що одна країна Угорщина може блокувати євроатлантичні прагнення України? І після того навіть, як на Будапешт намагається вплинути Вашингтон?

— Так, як я вже згадувала в прикладі з Грецією та Колишньою Югославською Республікою Македонії, є ситуації, в яких двостороння проблема між країною-членом та країною-партнером має свій подібний вплив на НАТО. Внаслідок цього, у випадку з Угорщиною й Україною, це знову ж таки двосторонній випадок, проте НАТО разом із обома країнами разом шукають підходящі, взаємоприйнятні рішення. Хоча, врешті-решт, така проблема має бути вирішена між двома державами, і ми можемо допомогти, можемо спробувати шукати компроміс, ми можемо переконати, тому що це наша країна-член і частина нашого Альянсу.

«ДЛЯ НАТО ЦЕ ЗАВЖДИ СКЛАДНО, КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО ВІДНОСИНИ З РОСІЄЮ...»

Я. Х.: — У відносинах з Росією НАТО робить ставку на двотрековий підхід: міцне стримування й оборону та змістовний діалог. Чому цей підхід не дає результату й Росія не відступає ні з Криму, ні зі сходу України? Ще може зробити НАТО, щоб Росія повернулася в міжнародне право?

— Ми повинні спитати Росію. Для НАТО це завжди складно, коли йдеться про відносини з Росією, тому що це наш найбільший сусід. Він нікуди не дівається. НАТО повинно знаходити рішення, які, з одного боку, посилають повідомлення: «Ми — НАТО, держави-члени, ми достатньо сильні, щоб захистити себе. Навіть не думайте про вторгнення на нашу територію». Ось чому ми докладаємо таку велику кількість зусиль для зміцнення військових сил, для збільшення витрат на оборону, для модернізації нашого війська, для створення нових командних структур, для того, щоб мати змогу перемістити нашу армію на території НАТО дуже швидко. Все це робиться після певної підготовки, яку ми називаємо «стримуванням». У той самий час, так, як і впродовж холодної війни, існує діалог. Нам потрібно продовжувати підтримувати зв’язок через дипломатичні та військові канали з Росією, тому що ізоляція цієї країни не допоможе, бо всі рішення завжди політичні. Що ми можемо зробити для того, щоб Росія поважала міжнародні права? На жаль, ми можемо лише підкреслити нашу позицію щодо того, що повага до цих самих прав повинна існувати точно так само, як і повага до територіальної суверенності та інтеграції України, а також до Грузії та інших країн. Це ситуація, де інтернаціональні зв’язки мають обмеження, проте є випадки, коли з’являються нові можливості до діалогу та певних рішень.

«2008-го БУЛА УКЛАДЕНА УГОДА ПРО ТЕ, ЩОБ ОДНОГО ДНЯ УКРАЇНА ТА ГРУЗІЯ СТАЛИ ЧЛЕНАМИ АЛЬЯНСУ»

Софія ПОСТОЛАТIЙ, Сумський національний державний університет:

— Які очікування в НАТО загалом від саміту Альянсу й зокрема, чого очікують від України?

— НАТО вважає для України найважливішим продовження дуже амбітних реформ, які відновилися після 2014 р. Я використовую слово «продовження» тому, що Україна вже була зацікавлена в членстві в НАТО 2002 р. Тоді ми мали інший саміт у Празі, і ваш тодішній президент, Леонід Кучма, приїхав у Чехію та сказав: «Україна хоче приєднатися до НАТО». В нас є деякі процеси, які допомагають державі в підготовці до членства. Частиною таких є потреба в реформуванні сектору оборони та безпеки. Тож тоді почалася певна робота над цим. 2008 року на іншому саміті в Бухаресті, Україна та Грузія виявили бажання отримати більш офіційну програму для початку підготовки до членства — план дій щодо членства в НАТО. Консенсусу не було досягнуто, проте була укладена угода про те, щоб одного дня Україна та Грузія стали членами Альянсу. Ба більше, практична, технічна програма щорічного національного плану була запроваджена в Україні в 2009 р. Про це домовилися та сама Україна, НАТО та інші країни. Існує певний перелік речей для країни-партнера, які повинні бути виконані для того, щоб розпочати реформаційний процес НАТО. Ми шукали всілякі шляхи допомоги Україні на практично-технічному рівні. 2010 року Віктор Янукович, український президент, вирішив, що Україна не отримає членство НАТО. Ввелася поправка в Конституцію щодо військового нейтралітету. В нас були певні негаразди в минулому, тому Україна і НАТО повинні працювати навіть ще більш старанно для того, щоб надолужити втрачене. Сьогодні ваш теперішній президент та уряд справді почали бажати приєднання до НАТО. Ми маємо закон, прийнятий Верховною Радою щодо Євроатлантичної інтеграції. Петро Порошенко навіть думає про внесення деяких змін до вашої Конституції. Приєднання до НАТО — дуже довготривалий процес. Для більшої частини країн, які вже є членами Альянсу, це забрало в середньому 10 років. Це також і болючий процес. Критерії оцінки НАТО дуже суворі. В політично-військовому Альянсі ми потребуємо такої риси як довіра один до одного тому, що Стаття 5 НАТО стосується колективної оборони. Про одну для всіх. У цьому і полягає суть Альянсу.

Дар’я ЧИЖ, Київський університет імені Бориса Грінченка:

— Чи відбудеться засідання Комісії Україна-НАТО, і в яких сесіях чи засіданнях братиме участь наш Президент?

 — Так, як я зазначила раніше, відбудеться зустріч із вашим Президентом на саміті НАТО разом із президентом Грузії. Вона проводитиметься в форматі об’єднаної. Україна, Грузія та 29 держав-членів і глава вашої країни також будуть брати участь у іншому засіданні іншого формату з Афганістаном, де Україна традиційно сприятиме нашим місіям та операціям, а тепер і навчальній місії в Афганістані.

Андріана БIЛА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— Чи справді Україна, ухваливши Закон про національну безпеку, зробила великий крок у наближення до НАТО, як про це заявили наші урядовці та ЗМІ?

— Я сказала б, що так, тому що цей закон є одним із тих, які потрібно змінити і прийняти Україні для можливого членства в НАТО. Йдеться не про те, щоб створити такий закон, а про те, що ви маєте змінити його і тоді приєднатися до Альянсу тому, що він є вкрай важливим та рамковим і вирішує багато аспектів у вашому секторі оборони та безпеки, як-от демократичний контроль над цими установами. Цей закон надзвичайно важливий, оскільки він відкриває двері для багатьох інших реформ, які необхідно здійснити. Є щонайменше 16 додаткових законів, які потрібно змінити або адаптувати у відповідності до закону національної безпеки на вершині цієї піраміди. Ми будемо працювати з Україною, допомагаючи всім цим змінам. Це дуже важлива частина головоломки.

«НАЙГОЛОВНІШЕ — ПОКАЗАТИ, ЩО УКРАЇНА ЗДІЙСНИЛА СВОЇ РЕФОРМИ, ГОТОВА І ЗДАТНА СПРИЯТИ БЕЗПЕЦІ НАТО»

Соломія НИКОЛАЄВИЧ, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки:

— Можливо, це гіпотетичне питання, але нам би хотілося почути відповідь. Чи не трапиться так, що навіть коли Україна виконає всі умови вступу до НАТО, але через «чинник Росії» так і не набуде членства в Альянсі, як це було 2008 року, коли Україні не надали ПДЧ?

— Коли справа доходить до НАТО, членство, очевидно, є складним рішенням, оскільки йдеться про те, щоб бути членом організації, щоб сприяти її безпеці, оскільки кожна європейська країна може стати членом НАТО, якщо вона виконає критерії відповідають тим самим цінностям і сприяють безпеці Альянсу. Існують різні ситуації, але найголовніше — показати, що Україна здійснила свої реформи, готова і здатна сприяти безпеці НАТО.В нас не було таких ситуацій, як це було раніше, в якій частина території не підпадає під суверенітет країни, що вступає до НАТО, тому таких прецедентів немає. Ми вважаємо, що для України важливо продемонструвати свою тверду прихильність, здійснивши важливі реформи. Росія не має голосу щодо розширення НАТО, це рішення з 29 країн-членів + країни, які хочуть вступити до НАТО. Я також можу використати приклад Чорногорії в минулому році, яка вступила до НАТО. В Росії існував сильний спротив щодо членства в Чорногорії, і вони використовували різні формати впливу, щоб країна не вступила в НАТО, але решті-решті усе відбулося успішно.

Iрина ЛАДИКА, Львівський національний університет імені Iвана Франка:

— Яка роль ЗМІ та неурядових організацій у тому, щоб збільшити підтримки членства в НАТО?

— Я вважаю це надзвичайно важливим, і саме тому наш офіс і є тут, і тому ми підтримуємо програми, подібні до вашої. Хоча в нас немає конкретного критерію в НАТО, який говорить: «Якщо ви хочете приєднатися до НАТО, то вам потрібно 60% державної підтримки». Однак для громадськості важливо максимально підтримувати вашу участь або ваше членство в НАТО. Нам потрібна підтримка нашої громадськості щодо дій уряду, необхідних для прийняття рішень НАТО. Зокрема, в країнах, які були або з країн Радянського Союзу, або з країн, які є частинами Східного блоку, ми маємо ще більше працювати через роки дезінформації, пропаганди. Нам потрібно пояснити людям, що НАТО не така погана організація, що в нас є свої принципи, що ми працюємо і намагаємося боротися з цією дезінформацією та усіма стереотипами буквально фактичною інформацією. Людям потрібно подумати, прийняти рішення, сформувати власну думку, чи підтримують вони НАТО, чи ні. Але вони повинні мати можливість висловити цю думку, скласти цю думку про знання фактичної інформації, а не щось на зразок: «Одна бабуся казала». Це важлива роль, і саме тому нам потрібні журналісти, які допоможуть нам поширювати цю інформацію, факти, щоб дати людям цінну статистику, щоб вони могли формувати свою думку.

«У НАС Є 8 ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ, КОЖЕН ФОНД ІСНУЄ ДЛЯ КОНКРЕТНОЇ СФЕРИ ПІДТРИМКИ»

Я.Х.: — На вашу думку, чи добре в нас знають, що робить НАТО, допомагаючи Україні?

— Боюсь що знають недостатньо, і це є наша власна помилка, тому що нам потрібно вміти надавати більше інформації про те, що ми робимо, і про те, як ми підтримуємо Україну, особливо в цей важкий час. Ми готуємо різні брошури, готуємо невелику кількість відео, ми намагаємося дати інтерв’ю, але цього ще недостатньо, тому нам потрібно поширювати більше благословення на те, що ми робимо. В нас є 8 цільових фондів в Україні, кожен фонд існує для конкретної сфери підтримки України. Саме на кіберзахист, медичну реабілітацію ваших поранених солдатів, для логістики ваших Збройних сил і для командного контролю зв’язку. Вони призначені цільовими фондами, якими володіють експерти, і вони працюють з українськими силами, щоб покращити ситуацію в цій особливо технічній сфері. Тоді в нас також є багато програм, спрямованих на затвердження знань про досвід ваших службовців, ваших державних службовців, ваших збройних сил. У нас є навчальні центри під керівництвом різних держав-членів, таких як Великобританія, США, Канада та інші. Це також програми, спрямовані на екологічні проблеми, які Україна мала протягом багатьох років, тобто знешкодження ядерних відходів, знищення малої та великої зброї, яка є небезпечною для людей. Ми розпочинаємо новий проект із розмінування та навчаємо цьому ваших професіоналів. Є багато дуже специфічних технічних сфер, де НАТО підтримує Україну. Ось чому це все не так добре відомо, оскільки воно є все технічним, настільки специфічним, що пересічний громадянин насправді не зовсім зрозуміє і йому буде все одно. Ми повинні робити більше, ми повинні краще інформувати своїх людей, нам ще треба там працювати, бо ми також не ідеальні.

Микола СIРУК:

— Який досвід НАТО отримує від українців?

— Цікаве питання. Я думаю, ми бачимо великі зміни в цьому, оскільки Україна перебуває стані гібридної війни, у вас, на жаль, активний конфлікт, на сході з вашим військом, який є всередині цієї гібридної тактики, жодна країна НАТО не має цього досвіду. Він дуже невдалий, але в той самий час ви маєте те, чого немає в нас. Це ми намагаємося обговорювати, щоб з’ясувати досвід, яким Україна хоче поділитися, нам звідси дістанеться, як ми можемо скористатися цим навпаки, як нам привести українців навчити решту країн НАТО діяти в гібридному середовищі.

«БУДЬТЕ ХОРОШИМИ ЖУРНАЛІСТАМИ. ТВОРІТЬ СВОЮ ВЛАСНУ ІСТОРІЮ»

М.С.: — Які б ви підбили підсумки нашої бесіди і дали рекомендації для молодих журналістів?

— Насамперед ставтеся до ваших напарників як до своїх друзів, а не як до ворогів: НАТО, вашого уряду, вашого Президента, вашого міністерства тощо. Якщо ви хочете бути гарним журналістом, вам потрібно інвестувати в налагодження особистих стосунків із працівниками преси особливо інституту влади. Другий — той факт, що ми всі люди. Ми всі розуміємо, що журналісти працюють під тиском та в найкоротші терміни, але нам потрібно час, щоб дати відповіді. Якщо ви зателефонуєте нам і скажете: «Мені потрібна відповідь на це питання за дві години», ми відповімо: «Ні, ні, аж поки ми не знаємо відповіді». В деякому більш складному випадку ми велика організація, нам потрібна точна перевірка фактів, для того, щоб не давати вам неправильну інформацію, нам потрібно з’ясувати факти наших політичних та військових людей. Ми розуміємо ваші суворі, терміни, але ви повинні розуміти те, що установа, від якої ви хочете отримувати інформацію, не працює схоже до вас. Третє, найважливіше: завжди перевіряйте факти, завжди шукайте достовірну інформацію. Якщо ви не впевнені, особливо в словах, інтерпретації чи перекладі, ви завжди можете зателефонувати й запитати. Ми всі люди і робимо помилки. Будьте хорошими журналістами. Творіть свою власну історію.

Літня школа журналістики відбуваються за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні

Соломія НИКОЛАЄВИЧ, Літня школа журналістики «Дня»-2018
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments