Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

4 Д – від Президента...

Перші враження експертів «Дня» від послання Петра Порошенка до парламенту — «Про внутрішнє та зовнішнє становище України 2015 року»
4 червня, 2015 - 19:14
Петро  Порошенко
ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

4 червня у Верховній Раді зі щорічним Посланням «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» виступив Президент Петро Порошенко. Враховуючи складну ситуацію, в якій знаходиться наша країна через російську агресію і економічний стан, виступ Президента — дуже потрібний. Українське суспільство і іноземні партнери вже давно знаходяться в очікуванні нестандартних і своєчасних не тільки заяв, а і дій.

Прелюдією до виступу Президента стало затвердження Плану законодавчого забезпечення реформ, представленого головою парламенту Володимиром Гройсманом. За словами спікера, над проектом Плану, який базується на «Стратегії 2020», Угоді про асоціацію Україна — ЄС і Плані її імплементації, позачерговому Посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України», а також на Програмі діяльності Уряду та Коаліційній угоді, працювали 89 народних депутатів, які були об’єднані у сім груп. «Нам потрібно прийняти планово 182 нових закони, які будуть регулювати ці сфери, а також більш ніж 300 змін до різних нормативних документів», — зазначив Гройсман. Далі із півторигодинним Посланням виступив Президент.

Проте не обійшлося без сюрпризів. З самого початку виступу Порошенка народні депутати Андрій Денисенко та Володимир Парасюк, перебуваючи в ложі для помічників депутатів, намагалися розвісити баннер, зміст якого викрикнув Парасюк: «Продайте фабрику у Ліпецьку!» Але ложа швидко наповнилася депутатами від «Блоку Петра Порошенка», тому Денисенко з Парасюком покинули її, не здійснивши задумане.

Ще один демарш провели представники «Радикальної партії Олега Ляшка». Спочатку, коли Президент розповідав про зміни у силових відомствах, Олег Ляшко почав викрикувати з місця своє невдоволення. Потім він майже з усім складом «РПЛ» покинув залу, але вже через хвилину всі вони повернулись. Пізніше Ляшко прокоментував «Дню»: «Нам надійшла інформація, що нашого колегу Парасюка б’ють. Тому ми встали, щоб підтримати його». Свідками неприємної картинки стали не тільки українці, але і іноземні гості та дипломати. Негарно.

ПРЕЗИДЕНТ АНОНСУВАВ РОЗГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ КОЖНОГО МІНІСТРА «ПІД МІКРОСКОПОМ» ТА ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ УРЯДУ ВЖЕ ВОСЕНИ / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

Отже, які основні посили зробив Президент:

♦ В березні 2014 року до виконання завдань було готово трохи більше 5000 вояків, та й то, якби вони знайшли пальне доїхати до фронту. Забігаючи наперед скажу, що зараз в зоні антитерористичної операції боронять країну більше 50 тисяч українських героїв, а загальну чисельність Збройних сил України ми довели до 250 тисяч, і сьогодні нам є чим боронити Батьківщину.

♦ У мене часто запитують, а чи задоволений я роботою Уряду? Ні. Чи задоволений я роботою Верховної Ради? Очевидно, також ні. Скажу більше, я не задоволений і своєю роботою. Мені гріх скаржитися на брак критики в пресі, але ніхто не критикує мене більше, ніж я сам. Наше спільне завдання — подвоїти й потроїти зусилля задля змін у країні.

♦ Перспектива безвізового режиму вперше набула фіксованого місця в календарі. Чекати залишилося зовсім недовго, але щоб вдало фінішувати, нам потрібен відповідний ривок. Всі технічні завдання мають бути виконані до кінця серпня, а у вересні ми очікуємо останню оціночну місію ЄС. До речі, про відповідальність. Щойно мені відповіли, що за моїм наполяганням керівника Державної міграційної служби відправлено у відставку.

♦ Із 1 січня 2016 року Угода про асоціацію, підписана рік тому, починає діяти повною мірою.

♦ Масштабна макрофінансова допомога з боку МВФ та інших міжнародних організацій — все це разом з непростими і дуже не популярними рішеннями та ефективними діями всіх гілок влади дозволило уникнути дефолту, вдалося стабілізувати макроекономічну ситуацію, вдалося, що майже неможливо в умовах воюючої країни, без затримок виплачувати зарплати й пенсії, уповільнити падіння економіки, подолати паніку на валютному ринку.

♦ Монополії та шантажу «Газпрому» покладено край! І хоча Стокгольмський арбітраж лише в 2016-му винесе рішення за нашим позовом до «Газпрому», ми вже значною мірою ліквідували негативні наслідки контракту 2009 року, коли ціна газу для України була в півтора-два рази вищою, ніж для Європи.

♦ У Києві нова патрульна служба, створенням якої опікується Ека Згуладзе, вже за кілька тижнів має покласти край легендарним поборам на дорогах. Розпочато ухвалення законів, які регламентують реформу МВС, відокремлюють силові структури від політичних, створюють муніципальну варту та нову поліцію. До речі, її майбутнім очільником я бачу таку саме людину, як Ека Згуладзе, чисту, не пов’язану корупційними зв’язками, рішуче налаштовану на реформи. Хоча це справа, безумовно, Парламенту і Уряду.

♦ Згідно із Законом «Про забезпечення права на справедливий суд», запроваджено нові правила добору суддів. За прозорими правилами сформовано, нарешті, Вищу раду юстиції, завдяки якій почнеться рішуче оновлення суддівського корпусу.

♦ Я, безумовно, за щільний контроль Парламенту за приватизацією. Чим прозоріше це буде здійснюватись, тим краще. І за те, що саме ви, шановні народні депутати, встановите правила її проведення, і перелік об’єктів для реалізації буде також встановлений вами за поданням Уряду. У нас залишається більше 1800 підприємств. Життєво необхідними для держави є не більше двохсот.

♦ Курс на деолігархізацію буде продовжено, з позиції моєї самодостатності і незалежності, чого б це мені не вартувало. Бо без перемоги у цій боротьбі Україна не виживе.

♦ Партії й фракції мають залежати лише від виборців, і бюджетне фінансування — це крок до такої мети. І не випадково ця умова вкладена у антикорупційний пакет, який ми маємо прийняти в рамках безвізового режиму і я розраховую тут на підтримку Парламенту.

♦ Проміжні результати наступного етапу спільної роботи ми підведемо восени. Під мікроскопом буде розглянуто діяльність кожного міністра. Здійснювати переформатування Кабінету Міністрів — це не є мої повноваження. Я не знімаю і не призначаю урядовців та міністрів. Але якщо цього не зробить сама коаліція, кадрових змін може зажадати суспільство. Але моя принципова позиція: зміни в Уряді мають відбуватися лише за умови збереження чинної коаліції і збереження єдності коаліції.

СКАНДАЛ, ЯКИЙ НАМАГАЛИСЯ СПРОВОКУВАТИ ДЕЯКІ ДЕПУТАТИ ПІД ЧАС ВИСТУПУ ПРЕЗИДЕНТА, ВДАВСЯ ЛИШЕ ЧАСТКОВО / ФОТО ОЛЕКСАНДРА КОСАРЄВА

Як Послання Президента оцінюють експерти і народні депутати?

«СТУРБОВАНІСТЬ ЗАХІДНОГО СВІТУ ПОВИННА ТРАНСФОРМУВАТИСЯ В ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ»

 Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України, Київ:

— Те, що президент приділив Мінським домовленостям три речення, свідчить про те, що ніде ні в Україні, не кажучи вже про Росію, ніхто не вірить у те, що вони будуть виконуватись. Це хороша формула для закликів, хороша платформа для проведення дискусій і обміну думками. Хороша база для того, щоб цей конфлікт був заморожений, а не був базою для його локалізації. І знову таки причина не в Заході, н в Україні, а тому що Російська Федерація, на жаль, не хоче міняти свою політику. Як її змінити, у цьому має бути ключове питання. Що можна і потрібно зробити, щоб ця політика змінилась? Тут, на жаль, я не почув прямих відповідей. Хоча, я думаю, що вони зрозумілі і без повторень. Усе це вже обговорено і переговорено. Це — посилення санкцій, дипломатична і політична ізоляція Російської Федерації, єдність України і західного світу. Це ті елементи, на яких має стояти наша зовнішня політика в контексті того, що робить Москва. Мінські домовленості за визначенням не приведуть до позитивного результату.

— Президент говорив про роль дипломатії в тому, щоб забезпечити продовження санкцій проти Росії, а посол України в ЄС Костянтин Єлисеєв закликав посилити санкції через атаку проросійських бойовиків на Маріїнку. Тим часом у Берліні глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив: Німеччина стурбована ескалацією конфлікту навколо Маріїнки... Хіба такою має бути реакція світу на порушення Росією та проросійськими бойовиками Мінських домовленостей?

— Звичайно, і ми стурбовані. Тому що це означає, що для Росії нічого не варті підписи під узгодженими документами. Але ця стурбованість не повинна бути порожньою. Стурбованість має бути причиною для якоїсь дії. На мою думку, така стурбованість західного світу повинна трансформуватись в посилення санкцій. Це буде логічним продовженням стурбованості. Ми вважаємо, що її не матеріалізація ні до чого більшого ніж провокування агресора за підсумками немає. Тому треба не лише турбуватись, а робити кроки для того, щоб ця стурбованість переходила в практичні кроки по стримуванню агресора.

— І як нам треба використати візити японського канадського прем’єрів, які прибувають у нашу країну напередодні саміту G7 у Німеччині?

— Через останні події на сході України у нас у руках усі козирі. Це і затримання російських диверсантів, які орудують на Донбасі, і останній штурм під Маріїнкою, заборона Росією на в’їзд європейських політиків, ухвалення законів, які реально обмежують доступ у Росію інформації, фактично затикають рота організаціям із захисту прав людини. Це все можна сформулювати на одному аркуші і показати нашим партнерам у демократичному світі, що реально відбувається. Але при цьому зробити невелику приписку: пропонуємо не висловлювати чергові стурбованості і прийти до практичних дій. І перша така практична дія уже у повітрі: санкції мають бути продовжені до початку наступного року. Але, на мою думку, цього замало. Це лише продовжує процес, який ми спостерігаємо — грубе порушення Мінських домовленостей. А щоб Росія почала виконуватись потрібні зовсім інші інструменти впливу на країну-агресора. Саме ці меседжі треба і нашим японським партнерам, які, до речі, демонструють дуже чітку і однозначну позицію відносно засудження агресора, і нашим партнерам по G7. Потрібно чітко і ясно артикулювати, але підказувати можливі варіанти прийняття рішень. Це теж належить до завдань української дипломатії.

— Президент заявив, що Україна налаштована на членство в НАТО і не буде при цьому зважати на думку Росії, але разом з тим не хоче форсувати цього процесу, проводити референдум, прислухаючись до застережень партнерів у НАТО. Він при цьому зазначив, що з цього питання є протиріччя між регіонами. Що ви скажете з цього приводу?

— Ніхто зараз не говорив, що Україна збирається подавати заявку про членство в НАТО, а йдеться про досягнення критеріїв членства в НАТО. А щоб ми сьогодні швидко цих критеріїв досягли потрібні не декларації, а конкретні кроки. Ось як ми маємо зараз Угоду про асоціацію з ЄС як конкретний інструмент наближення до стандартів до Євросоюзу, так само нам сьогодні замість розмов, що щось когось розколює, треба перед нашим західним світом ставити питання про надання ПДЧ, який зовсім не означає, що ми подаємо заявку на вступ, а це означає, що ми отримуємо механізм, за допомогою якого ми можемо підготуватись до цього членства в майбутньому. Але паралельно проводячи активну інформаційну роботу серед громадськості ми можемо закріплювати у свідомості українського народу просту істину, що НАТО потрібно Україні і це — гарантія нашої безпеки, і ніякого розколу в цьому немає. Не НАТО розколює ситуацію на Сході, а Російська Федерація, яка через свою агресію практично розколола українське суспільство де-факто. Бо частина українського суспільства опинилась відрізаною від решти. Це розколює українське суспільство, а не міфічна загроза для когось з боку НАТО. І тому розмови про розкол суспільства доволі штучними.

«ПОТРІБНА СИСТЕМНІСТЬ, А НЕ ПРОСТО ЗАМІНА ОЛІГАРХІЧНИХ ГРУП»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Стилістика виступу Президента залишається софістичною. Порошенко відрізняється більшою емоційністю ніж попередні президенти і його промови дуже насичені рефлексіями. Це непогано для риторики. Але за риторикою в багатьох випадках не стоять чіткі, конкретні сенси. Думаю, що це свідома політика. Звичайно треба ознайомитись з матеріалами, які були роздані в Раді, але по промові видно, що вона розрахована більш на піар. Хотілося б почитати повний зміст доповіді, якого я не почула в його виступі з трибуни. Треба ознайомитись з розкриттям тих тез, які Президент оголосив в красивому риторичному форматі.

Перше, що мені кинулось до уваги — це тема деолігархізації. Ця тема має виключне значення для України. Але виникає питання, що ця політика не стільки деолігархізації скільки централізації. Вірна фраза, що приватний бізнес повинен заробляти сам, а не живитись за державний кошт, звичайно чудова. Але виникає питання про ринок відкритого доступу. Це те що існує у всьому цивілізованому світі, де рівень корупції безумовно дуже низький, де є нормальне життя і економічний розвиток. А також де є чіткі єдині правила, які стосуються і приватизації, і діяльності бізнесу, і ролі держави. Саме так я уявляю деолігархізацію. І саме ці питання кудись зникли із доповіді. Хотілося б побачити шлях реформування економічної системи в цілому, а не боротьбу з конкретними олігархами. Потрібна системність, а не просто заміна олігархічних груп. Що в результаті ми отримаємо після того як розберемось зі всіма олігархами? Цього я не почула. Суперечливим залишилось питання децентралізації і стосунків з окупованими територіями України.

Так саме Президент вириває окремі конкретні дані, наприклад, говорячи про судову реформу, він заявляє про 300 суддів, які мають бути звільнені. Будуть звільнені 300 корупціонерів і запущена Вища Рада юстиції. І що далі? В чому полягає сама реформа? Реформа — це зміна правил гри на рівні принципів, концепцій.

В жодному пункті я не побачила уявлення Президента про майбутнє країни окрім загальних меседжів. Немає стратегічного рівня політики. Потрібен план, ясність, тому не було б у населення такої апатії. Людям потрібна візія, перспектива, особливо в період війни. Нажаль ні очільник Кабміну, ні Президент не демонструють дуже важливої якості лідера — демонстрації бачення. І про це ми говоримо, насправді, вже 23 роки. Про те, що жоден Президент не демонстрував такого стратегічного бачення. Стратегічний рівень не формується в кабінетах Адміністрації Президента чи в Кабміні. Стратегічний рівень політики формується на рівні різних груп впливу, які існують в країні. І їх зараз, при активному розвитку громадянського суспільства, доволі багато. Порядок денний має складатися за участю цих людей, а не спускатись із кабінету Президента.

«ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ ПОТРІБНО 105 ОЛІГАРХІВ»

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Виступ Президента — чергова порція обіцянок на майбутнє. Хоча не розумію, чому все сказане не можна робити зараз чи півроку тому. Адже він має фактично всі владні можливості: найбільша фракція в парламенті, коаліційна більшість на її основі. У Президента є всі можливості — законодавчі й виконавчі, аби впроваджувати будь-які реформи. Чому знову обіцянки? Важко сказати. У майбутньому такої повноти влади не буде. Тому, якщо зараз не роблять, то як ці реформи провести пізніше. 

З його промови випливає курс чотирьох «Д»: демонополізація, деолігархізація, дерегуляція і децентралізація. Тема шаленої боротьби з олігархами спекулятивна, якою грають усі без винятку політичні сили. Але, по-перше, це зробити неможливо. А по-друге, — не потрібно. У економік, які розвиваються, завжди є багаті люди, але грають вони за правилами. Навіть у китайській економіці є такі люди. Тому проблема не в олігархах, а в тому, що їх надто мало (фактично тільки п’ять), і вони розділили всі основні сфери впливу між собою та монополізували цілі сектори. Для української економіки потрібно 105 олігархів. Крім того, ці олігархи — ресурсники, тобто виробники сировини, а не готових споживчих товарів. Завдання на наступний і поза наступні роки — не знищувати олігархів, а привести до тями в рамках цивілізованих правил гри, які має створити уряд, Президент і парламент... Стосовно боротьби з корупцією ситуація наступна: відсутня політична воля, а наявне тільки бажання очолити корупційні схеми... На жаль, немає ніякої політичної установки по боротьбі з корупцією, є імітація через створення чергових органів по боротьбі з нею (Державне антикорупційне бюро, Державна агенція по боротьбі з організованою злочинністю і так далі). Жодна агенція не матиме можливостей більших, аніж прокуратура та СБУ, які фігурують в суді як обвинувачі. Тому суть не створити нові органи, а щоб діючі органи почали виконувати свої функції.

«ЗБЕРІГАЄТЬСЯ РИЗИК, ЩО «СТАРІ» ОЛІГАРХИ НАМАГАТИМУТЬСЯ ПРОЙТИ ДО ВЛАДИ»

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХI»:

— За цей рік Україна значною мірою зменшила енергетичну залежність від Росії і диверсифікувала постачання газу з європейського напрямку. Але монополія «Газпрому» на постачання газу до нашої країни зі східного напрямку лишається. Її подолають тільки тоді, коли газ постачатиме через цей маршрут й іншими постачальниками. Поки що цього немає. Росія має дати свободу транзиту для центрально-азійського газу. Тільки тоді можна рапортувати, що монополію «Газпрому» подолано. Але це завдання не одного і навіть не кількох років. Якщо говорити про деолігархізацію, то починати її Президенту варто з себе — нарешті продати свій бізнес. Без цього класичні газові олігархи типу Фірташа, навряд чи будуть трансформуватися у звичайних скромних бізнесменів, до яких звикли в європейських країнах. Без деолігархізації Президента боротьба не варто очікувати зміни решти бізнес-середовища країни, бо в такому разі всі показуватимуть пальцем на нього. Крім того, в такому разі зберігається великий ризик, що «старі» олігархи намагатимуться пройти до влади. Деякі з них уже висловили свої прагнення з цього приводу.

«НА ШЛЯХУ РЕФОРМИ БАНАЛЬНО ВТРАЧАЄТЬСЯ ЧАС»

Олексій ХМАРА, виконавчий директор громадської організації Transparency International Україна:

— Завдання боротися з корупцією — добре. Але чому цього не зробили досі? Є три причини. Перша — надто довго займаються паперовою роботою (написанням законів, їх просуванням в Раді, введенням у дію). Навіть у сусідніх країнах, наприклад, у Молдові (я не кажу вже про Грузію) це робилося в 2-3 рази швидше. Тож на шляху реформи банально втрачається час. Друга — немає практичних дій. Є заяви по старій команді Януковича, теперішній владі, але під нагляд не взято основну масу чиновників середньої ланки, яка не видима для телебачення, але активно «сіє» корупцію і часто не в менших об’єктах... І третя причина — населення дуже хоче глобальних змін, а йому не пояснюють, як відбуватиметься насправді. Політики тільки популістично заявляють про боротьбу, але що й до чого — не відомо. Загалом системної корупції стало менше: наприклад, у сфері дозвільних процедур, закупівель, тендерів, контактах дрібних бізнесменів з чиновниками. Але є сфери, де нічого не змінилося через збереження значної монополізації: агроринок, транспортних перевезень, нафтогазовий сектор. Ось там проблеми залишилися. Якщо говорити про пропозиції Президента з прискорення приватизації, то я їх підтримую.

«НАЙГОЛОВНІШЕ ДЛЯ ПОЛІТИКА НАЙВИЩОГО РІВНЯ — ЩОБ СЛОВА ПЕРЕТВОРЮВАЛИСЯ НА ДІЇ»

Олексій РЯБЧИН, народний депутат, «Батьківщина»:

— Мої враження позитивні — в промові було багато тез, яких чекали від Президента. Неочікуваним було, що він підтримав законопроект про державне фінансування партій. Для мене так само важливо було почути про обов’язковість англійської мови для держслужбовців. Я дуже довго чекав, коли він скаже про Донбас, адже я був дуже незадоволений висловлюваннями щодо того, що потрібна повна блокада окупованих територій. І підхід, який звучить від моїх колег, — ставитися до Донбасу як до території, населеної бойовиками, мене абсолютно не влаштовує. Тож я радий, що Президент більш гуманно ставиться до жителів цих територій, розуміючи, що багато з них є заручниками обставин. Але найголовніше для політика найвищого рівня — щоб слова перетворювалися у дії. І, я думаю, коаліція, Кабмін та Президент працюють зараз єдино, щоб реформувати країну та виконати наші обіцянки перед українським народом. В цілому, те, що було сказано Главою Держави — лише меседжі, а я хочу тепер більш докладно розібратися зі сказаним. Були, звичайно, у промові і моменти, з якими я не погоджуюсь.

«ВИСТУП БУВ ЗМІСТОВНИМ, НАВІТЬ ЗАНАДТО»

Олег МЕДУНИЦЯ, народний депутат, «Народний фронт»:

— Перше враження — позитивне. Президент виступав довго, торкнувся багатьох питань, але деяких міг і не торкатися. Виступ був змістовним, навіть занадто. Він відповідав цілям Коаліційної угоди і Євромайдану. Так само важливими були згадані пункти — деолігархізація, дерегуляція і децентралізація. Все це правильно, але сказані слова треба наповнювати реальним змістом в українській політиці. Я не почув якихось сенсацій від Президента, але відзначив би анонсовані зміни в Уряді, які назрівають вже давно, бо існує невдоволення деякими міністрами не тільки у Глави Держави, а й у моїх колег-депутатів. Він також визнав нашу роботу суспільно незадовільною, що очевидно. Тому далі нам треба виконувати Коаліційну угоду. Проте з практичної точки зору було б важливіше, якби Порошенко сказав, що він очікує від депутатів, наприклад, голосування за закон про місцеві вибори і відкриті списки. А так це загальні слова.

«РОЗУМІННЯ НЕВДОВОЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА СВІДЧИТЬ ПРО ПЕРСПЕКТИВУ ВИПРАВИТИ ЦЕ В МАЙБУТНЬОМУ»

Олег МУСIЙ, народний депутат «Блок Петра Порошенка»:

— Я вважаю виступ Президента позитивним, бо він акцентував увагу на всіх аспектах того, що було зроблено і намітив пріоритети подальшої роботи. Наприклад, мені імпонувало те, що одним з трьох пріоритетів реформування він назвав сферу охорони здоров’я. Великим позитивом я вважаю самокритику і те, що Президент сам не задоволений своєю роботою — це прецедент для України. Констатування цього факту свідчить про критичне ставлення в тому числі до своїх дій. Жива реакція та розуміння невдоволення суспільства свідчить про перспективу і намагання виправити це в майбутньому.

«МЕНЕ ТУРБУЄ, ЩО У НАС ВІДСУТНЯ КООРДИНАЦІЯ МІЖ ПОЛІТИЧНИМИ СИЛАМИ ТА ОРГАНАМИ ВЛАДИ»

Вікторія ПТАШНИК, народний депутат «Самопоміч»:

— Президент зробив резюме всіх подій та стратегій, які обговорювалися. У нас є багато документів, які визначають, що робити далі — Коаліційна угода, президентська «Стратегія-2020», затверджений План законодавчого забезпечення реформ. Звичайно, таке резюме треба робити, але мене турбує те, що у нас відсутня координація між політичними силами та між органами влади — парламентом, урядом та Адміністрацією Президента. Для цього має бути площадка для координації всіх зусиль, адже всі погоджуються з основними напрямками змін в країні — деолігархізацією, децентралізацією, дерегуляцією і т.д. І на цю площадку так само треба залучати експертне середовище для випуску якісних законодавчих продуктів. Наприклад, нещодавно на Національній раді реформ виступив пан Пасхавер, який зазначив, що перед тим, як проводити реформу з дерегуляції, треба спочатку спитати у бізнесу, в чому саме він хоче її, а потім проводити її так, як говорить бізнес. Тому координація і залучення експертів є дуже важливим, бо тоді всі напрямки, про які говорив Президент, буде реально реалізувати.

Підготували Дмитро КРИВЦУН, Наталія БІЛОУСОВА, Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments