Історії належить не судити, а пояснювати. Історія не суддя, а адвокат.
Бенедетто Кроче, італійський інтелектуал, філософ, політик, історик та літературний критик

Авантюрист чи заручник історії?

Про митрополита Гедеона, князя з роду Святополк-Четвертинських, говорили у Національному заповіднику «Софія Київська»
12 вересня, 2018 - 10:54

Днями на лекції «Гедеон: князь на митрополичому престолі» слухачі разом із кандидатом історичних наук Ігорем Нетудихаткіним намагалися розібратися з неоднозначністю цієї історичної постаті та розгадати секрети поховання митрополита.

Гедеон відомий нам тим, що він став першим митрополитом, який у 1685 році вирушив до Москви на висвячення, таким чином закріпивши перехід Київської православної митрополії під юрисдикцію Московського патріархату.

Перед цим Гедеон довгий час був єпископом Луцької кафедри, але був вимушений тікати з Волині через сутички з опонентами. Прибувши до Гетьманщини, митрополит знайшов прихисток у Батурині. За сприяння гетьмана Івана Самойловича Гедеон стає Київським митрополитом.

Гедеон також був княжого роду Святополк-Четвертинських, що бере початок від князя Святополка Михаїла Ізяславича, онука Ярослава Мудрого. Саме тому митрополит заповідає поховати себе у Володимирському вівтарі Софійського собору поруч із саркофагом свого давнього предка. У скрипті митрополита археологи у 1935 році знаходять рештки його одягу: дві скрижалі, елементи єпископської мантії. На них зображені літери, які на першій скрижалі розшифровуються як Гедеон Святополк князь Четвертинський, на другій — Єпископ Луцький і Острозький. «Це дивовижний факт в обох випадках, адже нам відомо, що митрополит — це чернець, а його позбавляють будь-яких мирських титулів. Напис із князівським титулом — це нонсенс, як і те, що Гедеон був похований із скрижалями, які вказували на його не митрополичий, а єпископський титул», — говорить Ігор Нетудихаткін. — І тут постає питання про самоусвідомлення митрополита наприкінці життя».

Відомо, що Київським митрополитом Гедеон був лише чотири роки, а повноцінним ще менше, адже після смерті його патрона — гетьмана Івана Самойловича, Москва дуже скоротила повноваження митрополита. «Його позбавили Чернігівського архієпископства і позбавили права керувати Києво-Печерською лаврою. Таким чином, він став номінальним митрополитом. Можливо, саме тому і заповів поховати себе у таких речах», — розповідає історик.

То ким себе вважав митрополит Гедеон, і як його бачить історія? За чотири роки на чолі церкви, яка вже була підпорядкована чужинцю, він нічого не встиг зробити, окрім того, що опікувався єдиним прихистком — Софією. «Можливо, він просто опинився заручником обставин: чи то шукав митрополичого престолу, чи дійсно тікав із Луцька через загрозу своєму життю. Хто він, митрополит Гедеон, — авантюрист чи заручник історії? Проте деякі джерела говорять про нього, як про досить скромну людину. Через близькість до гетьмана політично цю постать було розіграно саме так», — підбив підсумок Ігор Нетудихаткін.

Юлія ДОВГАЙЧУК
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments