Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

Мішель ТЕРЕЩЕНКО: «Глухів – це моя «АТО»

20 жовтня, 2015 - 10:23
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Безправна провінція отримала шанс. У жителів міста Глухів на Сумщині після десятиліть безперспективних «виборів» з’явилася нарешті можливість вдихнути ковток свіжого повітря. Мішель Терещенко на прохання глухівчан вирішив кинути виклик системі й балотуватися на посаду міського голови. Звісно, у відповідь одразу включилася вся адміністративна машина та ресурси місцевого олігарха й політичного кон’юнктурника. Нещодавно представник знатного українського аристократичного роду побував у гостях «Дня» й відверто відповів на запитання наших журналістів про мотиви балотуватися в мери Глухова, перебіг напруженої виборчої кампанії й принципову боротьбу з представником кланово-олігархічної системи. Зараз усі здорові сили мають об’єднатися довкола перемоги Терещенка, адже тоді з’явиться шанс не лише в гетьманської столиці, а й в усієї України.

«СПОЧАТКУ ДЕРКАЧ БУВ ЗА КУЧМУ, ПОТІМ ЗА ЮЩЕНКА, ПОТІМ ЗА ЯНУКОВИЧА, ТЕПЕР — ЗА ПОРОШЕНКА»

— Мішель, ви балотуєтеся в мери Глухова. Як ви оціните перебіг передвиборної кампанії?

— Наше місто маленьке, тому важко скласти детальну передвиборну соціологію. Але, наскільки нам відомо, понад 50% глухівчан підтримують мою кандидатуру — я це бачу безпосередньо на вулицях, на зустрічах... У людей досить високий ентузіазм. І я не боюся про це говорити. Упевнений, що якщо вибори пройдуть нормально й чесно, то проблем не буде.

Слід сказати, що на минулих виборах, п’ять років тому, був лише один реальний безальтернативний кандидат. Інші з тих чи інших причин не змогли брати участь у виборах — були заарештовані, на них чинився тиск і т.д. Як підсумок половина людей просто не прийшла на виборчі дільниці. Решта виборців були в основному «проти», бо не бачили альтернативи. Це свідчить про те, що рейтинг нинішнього мера вкрай низький. Він разом зі своїм патроном А.Деркачем за допомогою тендерів приватизували майже всі підприємства, що надають комунальні послуги, які для пересічних громадян зараз стали дуже дорогими. Глухів вмирає, у ньому немає робочих місць. Наша фірма «Лінен оф Десна» — фактично єдине підприємство, що працює, інвестуючи в місто, створює робочі місця (працює понад 150 осіб). Але цього мало.

10 років тому в Глухові було 6 тис. робочих місць, працювали чотири підприємства. Також був потужний м’ясокомбінат, сиро-молочний комбінат, хлібзавод і суконна фабрика. Зараз ці підприємства не працюють — усе вимерло в результаті постійної корупції та війни з Росією в останні два роки. Єдине, що процвітає тут, — контрабанда, адже через санкції французький сир їде до Москви саме через Глухів. А що перевозиться назад через російсько-український кордон — ми не знаємо, хоча це точно щось небезпечне, що фінансує мафію, можливо навіть «ЛНР» і «ДНР».

Глухівська молодь дуже освічена — у нас є Національний педагогічний університет, агротехнічний інститут. Але у неї немає жодної перспективи, окрім займатися контрабандою або йти в митники. Я розумію, що для влади, яка понад десять років контролює не лише наше місто, а й усю північну Сумщину, вигідно, щоб стан справ залишався тим самим і існувало тотальне безробіття. Бідними людьми простіше управляти, їх легко підкуповувати, спекулювати на їхніх потребах і використовувати адмінресурс, що зараз і йде фантастичними темпами.

Після Майдану 65% глухівчан голосували за те, щоб жити «по-новому», чекали змін. Але що таке «жити по-новому» в Глухові, коли є дуже багато сімей, члени яких пішли воювати, загинули або були поранені, відбувається економічна криза й девальвація гривні, втрачаються робочі місця? Влада ж залишилася старою, корупція лише посилилася, тому що зараз над нею взагалі немає контролю. Це підтверджує ідею про те, що між Порошенком і Андрієм Деркачем був укладений договір, за яким Президент дав на відкуп північну Сумщину за свою перемогу на президентських виборах.

Але люди вже давно не готові погоджуватися з таким станом речей. Ще 5—6 років тому вони говорили багато хорошого про Росію й думали, що це прикордонне українське місто, яке насправді живе, як Росія. Але зараз вони стали патріотичнішими, кожен захід і свято проходять під національним прапором. Глухівчани пов’язують своє майбутнє із Заходом, розуміють, що відбувається агресія з боку РФ, і хочуть якихось змін на краще. Проте влада, на жаль, робить усе можливе й неможливе для того, щоб зберегти свої позиції.

Народний депутат, який вже багато років виграє на нашому окрузі, всіляко підстроювався під кожного главу держави — спочатку він був за Кучму, потім за Ющенка, потім за Януковича, тепер — за Порошенка. Але насправді він виступає лише за себе самого — за Андрія Деркача.

Наш глава району возив багато «тітушок» на «Антимайдан» і нарешті потрапив під люстрацію. Але Деркач сказав, що це все помилка, тому суддя не довела провину цього чиновника і його повернули на посаду.

Нинішній мер міста знову балотується на виборах. Але якщо зараз не стануться зміни в місцевій владі, я боюся, що люди повністю втратять надію, адже вони вже не зрозуміють, чому ситуація настільки складна. Ми перебуваємо в певній географічній ізоляції — далеко від Заходу, від Києва й від моря. Я боюся, що в результаті люди подивляться в бік Росії і подумають для себе: «Може там дійсно краще?»

Дуже важливо показати глухівчанам, що є перспектива, можливість відкривати нові двері, ми здатні будувати нову країну. Глухів стоїть за 10 км від кордону з Росією, але ми можемо продемонструвати, що здатні жити цивілізовано, залучати інвестиції й створювати нові робочі місця. Це важливо не лише для Глухова, а й для всієї України.

«ПОКИ В ГЛУХОВІ СТОЇТЬ ПАМ’ЯТНИК ЛЕНІНУ, ПАМ’ЯТНИКА СІМ’Ї ТЕРЕЩЕНКІВ ТУТ НЕ БУДЕ»

— Цікаво, як ви приймали рішення балотуватися. Від кого походила ініціатива? Адже ви чудово розуміли, що має відбутися дуже жорстка боротьба.

— Я не передбачав, що передвиборна гонка буде настільки брудною. Але ця ініціатива спала на думку дуже несподівано. На Новий рік мер Глухова Юрій Бурлака написав листа, що він не зноситиме пам’ятник Леніну, бо він «людина, яка будує, а не руйнує». Він також пообіцяв, що будуватиме пам’ятник сім’ї Терещенків. Бурлака порахував, що таким чином,він може отримати згоду народу зберегти пам’ятник Леніну. Я написав у відповідь листа, в якому заявив, що поки в Глухові стоїть пам’ятник радянському вождеві, пам’ятник сім’ї Терещенків тут не стоятиме. Ленін хотів розстріляти мого діда, наша сім’я була вимушена виїхати за кордон через більшовицький режим і все життя жити з ностальгією за батьківщиною. Крім того, є закон України про декомунізацію, що зобов’язує позбавитися радянських символів. А монумент Терещенкам я допоможу збудувати й сам — після зняття Леніна.

Ця листи були опубліковані в ЗМІ, й глухівчани почали ставити мені запитання: «Чом би вам не взяти участь у виборах мера? Ви для нас — перша особа, єдина людина, яка інвестує в Глухів». Для мене такі прохання були дещо несподіваними, але люди пам’ятали, що спочатку мій пра-пра-прадід Артемій Терещенко був бургомістром Глухова з 1841 по 1845 рік, а потім і його син Микола Терещенко з 1851 до 1872 року. У цей період було зведено десять будівель, які досі є історичним центром міста: Глухівський педагогічний університет, притулок для сиріт і бідних дітей (зараз ЗОШ №3), дві лікарні (міська поліклініка й районна лікарня), Трьох-Анастасієвська церква, жіноча гімназія (зараз ЗОШ №1), чоловіча  гімназія, ремісниче училище (зараз агротехнічний інститут), банк та родинна резиденція (зараз Інститут луб’яних культур). 

«Я НЕ МОЖУ ПРОВЕСТИ КОНФЕРЕНЦІЇ В БУДИНКАХ, ЯКІ БУДУВАЛИ МОЇ ПРЕДКИ»

— Як же ставляться до вас, як до нащадка роду Терещенків, начальники установ, що містяться в цих будинках?

— Зараз багато активістів і волонтерів, що допомагають армії, в чому беру участь і я, але також треба бути активістом і в питаннях економіки. Саме цим я намагаюся займатися, щоб допомагати людям й створювати робочі місця. Зрозуміло, що поки йде війна, величезні західні фірми не будуватимуть свої підприємства на тисячі робочих місць у Глухові — на кордоні з Росією. Тому я запропонував чотири напрямки, у кожному з яких ми можемо створити по тисячі робочих місць. Відповідно, ми запланували чотири конференції з питань економічного розвитку міста. Перша стосувалася дуже перспективного напрямку — льонарства, коноплярства й натуральних волокон. У світі є дуже великий попит на ці товари. А ми можемо не лише вирощувати льон й коноплі, а й переробляти його в готову продукцію. Другий напрямок — продукти харчування: м’ясокомбінат, молокозавод, хлібзавод і бджільництво. Наприклад, я купив харчовий комбінат, де ми робитимемо соки, сидри, конфітюр, варення й мед. Третій напрямок стосується альтернативних джерел енергії й біогазу — як люди можуть економити й заміщати газ, який зараз доводиться імпортувати. Четвертий напрямок — реконструкція центру міста й розвиток зеленого й історичного туризму. Глухів був історичною столицею Гетьманщини, тут містилася Малоруська колегія, яка 40 років керувала Лівобережною Україною. У нашому місті було чотири гетьмани, які керували Україною. Саме цю історичну пам’ять у тому чи іншому вигляді ми хочемо відновити й відтворити.

Сьогодні в центрі міста немає нічого, окрім пам’ятника Леніну й Василю Циганку, хоча раніше були гарні кафе, фонтан тощо. Циганок був анархістом з Кронштадта, якого 1 січня 1918 року радянська влада відправила контролювати Глухів. Наше бажання — перебудувати центр міста, зняти пам’ятники Леніну й Циканку, зробити парк за аналогією з тим, що зараз існує у Вільямсбурзі, США. Тут могли б відбуватися історичні реконструкції, переодягання в образи відомих історичних фігур — Полуботка, Апостола, Скоропадського, Розумовського. Також ми могли б відтворити Малоруську колегію у вигляді мініатюрної копії, й  викладачі історії могли б проводити лекції для дорослих і дітей.  У місті можуть відзначатися свята — Різдво, Новий рік, Медовий Спас, цвітіння льону. Туристам буде дуже цікаво приїхати хоча б на один день і подивитися на історичну столицю України. Це також могло б дати поштовх для розвитку ресторанного й готельного бізнесу в Глухові.

Раніше я зміг домовитися з директором агротехнічного інституту, де ми провели першу успішну конференцію з льону, але наступного дня йому зателефонував Андрій Деркач і сказав, щоб більше таке не повторювалося. Відтоді ми не можемо проводити конференції в цьому інституті. У Педуніверситеті ми також не можемо провести конференцію, адже його ректор балотується від «Волі народу», й він порадив нам звернутися з цим питанням до міськвиконкому. Але ми здогадуємося, що міськвиконком не вирішить теж, адже раніше вони відповіли, що не можуть надати міський Будинок культури, тому що там не працює опалювання. Але якщо вже опалювання не працює, нам доведеться проводити захід на вулиці.

Залишився останній варіант — районний Будинок культури, але як тільки вони нам дали дозвіл на проведення конференції, наступного ж дня їм зателефонували від Деркача. Унаслідок цього нам відправили відповідь, що до кінця виборчого процесу вони надати приміщення не можуть. Виходить, я не можу провести конференції в будинках, які будували мої предки.

«ДЕРКАЧ ДОМОВИВСЯ ЗІ «СВОБОДОЮ», І ВОНИ ЗАРЕЄСТРУВАЛИ СВОГО КАНДИДАТА ПРОТИ МЕНЕ»

— Як так вийшло, що партія «Свобода», яка спочатку підтримувала вашу кандидатуру, в результаті висунула свого кандидата?

— Можу сказати лише те, що люди, які є членами міської «Свободи», — абсолютно порядні, це мої давні друзі. Весь цей рік ми разом вели нашу громадську діяльність, влаштовували заходи. Наприклад, на День прапора ми разом розтягнули 50-метровий прапор України, який закрив центральну вулицю Глухова.

Із самого початку не думав, що я ідеальний кандидат на посаду мера, й був момент, коли говорив своїм друзям з керівництва глухівських партій, зокрема й «Свободи», що не висуватиму свою кандидатуру. Я пам’ятаю, що вони плакали й говорили: «Це неможливо, для нас ви — єдиний і безальтернативний шанс проти Деркача й Бурлаки». Тому я таки наважився, але пізніше був дуже здивований рішенням «Свободи» висунути свого кандидата проти мене. Коли це відбувалося, мені зателефонував колишній народний депутат Ігор Мірошніченко й вимагав зустрітися з ним. Але я відмовив йому в зустрічі, тому що розумів, про що саме він хоче говорити. Я так поважаю ідеали «Свободи», що не хочу слухати неприємні слова від їхніх представників. Крім того, джерелом «чорного піару» проти мене, який безкоштовно поширювався всім містом, була «Свобода», хоча раніше я думав, що це представники Деркача, Бурлаки й Бояринцева.

Багато моїх друзів — народні депутати казали Деркачу у Верховній Раді, що вони дуже уважно стежать за ситуацією в Глухові й за всіма «неприємними сюрпризами». Андрій Леонідович відповідав їм, що «його руки абсолютно чисті» й «він поважає сім’ю Терещенків». Мабуть, він домовився з представниками «Свободи», внаслідок чого ті зареєстрували проти мене Михайла Подоліна. Подолін уже був технічним кандидатом від Деркача, це колишній регіонал із судимістю — абсолютно ідеальний профіль для технічного кандидата від влади. Він відтягуватиме електорат, який мене підтримує. А Деркачу буде краще, якщо у мене відберуть 2-3%. Але ще сумніше в цій ситуації те, що справжні й порядні свободівці, які живуть у Глухові, нічого не розуміють у цих технологіях і піддадуться їм.

— Чи знайомі ви особисто з Андрієм Деркачем?

— З Андрієм Деркачем ми бачилися всього двічі. Уперше — в серпні 2009 року, коли ми проводили добродійний вечір. Друга зустріч сталася 2011 року, коли ми вечеряли разом з новим послом Франції, який хотів дістати більше інформації про атомну енергетику в Україні. У той час Деркач хотів повернутися на посаду глави «Енергоатома», а французи хотіли дізнатися, по якому каналу вони можуть запропонувати співпрацю, адже вони розуміли, що ситуація в атомній енергетиці в Україні небезпечна. Мене просили організувати зустріч для пана Деркача з представниками французького Комісаріату з атомної енергетики (Commissariat а l’energie atomique). Я був у Франції, зустрічався з паном Фредеріком  Мондолоні, який є директором з міжнародних відносин у Комісаріаті, запитував про можливість його зустрічі з Андрієм Деркачем. Але він мені сказав категоричне «ні», адже вони знають цю людину й не хочуть з нею мати справи.

«ГЛУХІВЧАНИ МАЮТЬ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЦЬОГО РАЗУ НЕОБХІДНО СКОРИСТАТИСЯ СВОЇМ ПРАВОМ ГОЛОСУ»

— Міський голова, окрім посади, повинен мати й відповідну підтримку у міськраді, без якої його діяльність може саботуватися. Сьогодні ж на кандидатів у депутати від партій, які підтримали вашу кандидатуру, чиниться тиск, щоб вони знялися з виборів.

— Сьогодні у списку кандидатів у депутати є багато гідних і порядних людей, які знають ситуацію в місті й представляють різні партії — «Батьківщина», «Самопоміч», «УКРОП», «Партія простих людей», «За Україну!», «Радикальна партія». Але для мене не важливі політичні партії, адже я не політична людина. Я знаю, що є багато хороших людей, які дуже хочуть допомагати суспільству й місту. Зустрічаючись з глухівчанами на вулицях, я бачу, що всі вони сподіваються на зміни й хочуть у них брати участь. Для цього ми організовували ГО «Центр активних глухівчан». У багатьох немає матеріальної можливості допомагати армії, але у людей є час і бажання, тому вони займаються пошиттям форми для солдатів і роблять маскувальні сітки в Центрі.

Але що дійсно важливо — щоб люди не боялися і йшли голосувати, адже традиційно у Глухові 50% виборців не йдуть на вибори. Глухівчани мають зрозуміти, що цього разу дійсно необхідно скористатися своїм конституційним правом голосу. Крім того, важливо, щоб вони не продавали свої голоси, адже отримавши 200 грн сьогодні, вони заплатять набагато більшу ціну впродовж подальших п’яти років. Тому якщо люди відмовляться від корупції, масово прийдуть на вибори й без страху проголосують, я думаю, вони оберуть правильних кандидатів, які щодня проводитимуть зміни й контролюватимуть порядок у місті.

— Люди, які з вами борються, дуже міцно сидять на контрабандних потоках — вони дуже небезпечні. І боротьба, яка проти вас ведеться, — це боротьба за ці потоки. Чи відчуваєте ви загрозу для власної безпеки й для людей, які вас підтримують?

— Коли до мене прийшла ідея балотуватися, я розумів, що це небезпечно. Будь-яке політичне протистояння може бути небезпечним через можливий конфлікт. Але я був на Євромайдані 20 лютого — біля готелю «Україна», й бачив тіла убитих активістів. Якби я був молодший, то обов’язково б служив у зоні АТО. Але оскільки я вже не дуже молодий і не є великим експертом зі зброї, я вважаю, що більше користі я можу принести в Глухові — тут моя «АТО». Я розумію, що це не дуже комфортна і якоюсь мірою небезпечна діяльність, але вона менш небезпечна, ніж ситуація на фронті.

«ГЛУХІВ МАЄ СТАТИ ОДНИМ ІЗ НАЙКРАСИВІШИХ МІСТ УКРАЇНИ — ВІТРИНОЮ ЄВРОПИ ДЛЯ РОСІЇ»

— По-вашому, чому з кожною зміною влади, з кожним новим президентом, цей регіон віддається в лізинг саме Деркачу?

— Якщо ввести ім’я Андрія Деркача в англійській версії пошукової системи Google, то одне з посилань буде на портал rumafia.com, де написано, як його батько Леонід Деркач, який живе за кордоном, спілкується з Семеном Могилевичем і як вони разом керують мафією, що контролює Сумщину. Від цього вони отримують великі гроші.

Андрій Деркач — один з найбагатших українських олігархів, але ніхто ніколи про це не говорить, тому що він колишній есбеушник, закінчив ту ж школу КДБ, що й Володимир Путін, і будував з ним дружбу. Я думаю, він грає роль, яку ніхто не може собі уявити. І якщо виходити з плану Путіна із розділу України на три частини — на окупований Південний Схід і Крим, Захід і буферний Центр і Північ, то остання частина є ідеальною для Деркача. Це рай для контрабанди й бандитизму.

Але я не хочу, щоб Глухів був частиною цієї буферної зони. Глухів має стати одним з найкрасив міст України, вітриною Європи для людей із сусідньої держави. Багато людей, які живуть по той бік кордону від Глухова, — теж українці. Якщо вони бачитимуть, що українці в Україні знають, як нормально жити, це стане для них магнітом. Для мене особисто важливо, щоб Глухів був сильним, багатим містом, яке даватиме можливості — економічні й культурні. Можливо, ми зможемо створити нові форми капіталізму, позитивні для суспільства, які раніше практикували мої предки.

На жаль, для Деркача цей варіант не підходить — для нього буде краще, щоб тут була буферна зона, його «королівство». Складається враження, що Андрій Деркач і всі президенти, які правили в Україні за останні десять років, домовилися про те, щоб ніхто не втручався в його діяльність у цьому регіоні. У нього є губернатор, прокурор, начальник СБУ, всі судді, вся митниця й міліція — усе в руках його людей. Ситуація доходить до такого абсурду, що коли в інтернаті треба змінити прибиральницю, потрібен дозвіл Деркача.

Але звичайні нормальні люди не хочуть так жити, вони послали цей меседж Президентові, але він, на жаль, досі їх не чує. В Адміністрації Президента більше зайняті тим, який організувати політичний устрій у цьому регіоні, щоб зберігати над ним контроль. Вони не розуміють, що люди абсолютно не згодні з цим, вони хочуть змін, реформ. Вони дійсно хочуть жити по-новому й не розуміють, чому цього не відбувається.

Я розумію, що якщо я виграю на виборах, то мені необхідно буде поговорити з Президентом для забезпечення реформ і роботи держструктур. Адже зараз адміністративну реформу й усе, що важливо для країни, команда Деркача гальмує, так боїться втратити доступ до адмінресурсів. Обов’язково треба розуміти, що в разі перемоги в Глухові мер міста нічого не зможе зробити, якщо проти нього працюватимуть усі держструктури. Крім того, міський голова не може впливати на роботу митниці, побороти контрабанду, очистити державні структури від корупціонерів — це не його компетенція. Але він може створити для людей хороше для проживання місто, а Президент, сподіваюся, нас почує й надасть усю держструктуру в області для впровадження тих змін, які дуже потрібні.

«ВАЖЛИВО НЕ ДОПУСТИТИ МАСШТАБНИХ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ З БОКУ ВЛАДИ»

— Дуже правильно, що ви говорите про те, що одразу робитимете в разі перемоги. І дуже важливий настрій — не варто боятися, слід звернутися до людей і сказати, що Глухів і Сумщина серйозно контролюються Деркачем. Адже є вся країна, яка стежить за цим, і за цим стежитимуть світові ЗМІ, міжнародні організації.

— У нас уже з’явилися представники ОБСЄ, які приходили в міліцію й суди, оскільки проти мене порушили кримінальну справу. Для нас дуже важливо, щоб наше місто не було в ізоляції, а навпаки, привертало багато уваги.

Крім того, 22 жовтня має відбутися конференція, присвячена туризму та розвитку міста. Ми розуміємо, що нам не дадуть її провести у приміщенні, тому, швидше за все, вона відбудеться на вулиці. Деякі народні депутати вже пообіцяли нам допомогу — серед них Ольга Богомолець, Ганна Гопко, Павло Кишкар, Віктор Романюк, Віктор Кривенко, Олег Медуниця й інші.  Але, що особливо важливо, що все, що відбувається, бачать самі глухівчани, тому я думаю, що вони вже зробили свій вибір і більш як 50% жителів міста мене підтримають. Ніякий «чорний піар» не зіграє свою роль.

Ще одна важлива інформація. Недавно нам не дали орендувати білборд для передвиборної агітації, на якому потім з’явилася політична реклама «Опозиційного блоку». Якомога більше людей повинні знати і про цей інцидент. Адже коли місцева влада робить таке, вона ще більше підсилює нашу підтримку серед городян. Тепер важливо не допустити масштабних фальсифікацій з боку влади. Звісно, вони будуть, але максимум на 15%, хоча й це вже дуже багато. У нас є армія волонтерів, у кожній комісії є наші люди, а всі демократичні партії Глухова мене підтримують. Це досвідчені люди, які брали участь у виборчому процесі дуже багато разів, і вони знають, у яких напрямках можуть статися фальсифікації. Я завжди казав людям: я ваш кандидат, але ваше завдання — контролювати вибір, адже я не можу контролювати все.

— Сьогодні Глухів стає новою точкою відліку. Ці вибори — дуже важливе явище загальнонаціонального масштабу. І тут має значення роль вашої сім’ї для історії України.

— У мене є бажання принести користь суспільству, тому я не можу відмовитися балотуватися, якщо немає іншої можливості допомогти глухівчанам. У цій передвиборній гонці для мене важливо, щоб хоча б з нашого боку не було ніякого бруду, а вибори пройшли чесно. Зараз Україна має фантастичний шанс — побудувати після Майдану повністю нову країну. Це станеться або зараз, або ніколи. Тому необхідно проводити зміни на всіх рівнях. Але, на жаль, останній рік показав, що це не гарантовано на 100%.

Розмовляли Лариса ІВШИНА, Іван КАПСАМУН, Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, Дмитро КРИВЦУН, «День». ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments